ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/20091/26
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
25 вересня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) визнання протиправними дії та скасування наказів, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 17 липня 2026 року на військовий облік військовозобов`язаних;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4745 від 17 липня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_3 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині, яким ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , точні дата, номер та пункт якого Позивачу військовою частиною НОМЕР_3 не повідомлені та копія якого не надана;
- стягнути на користь Позивача понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_3 пропорційно до задоволених позовних вимог.
Ухвалою судді від 25 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви, у якій просить суд:
- забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_3 до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі;
- застосувати передбачений пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України захід забезпечення позову та заборонити військовій частині НОМЕР_3 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти щодо ОСОБА_1 дії з реалізації оскаржуваного індивідуального акта військової частини НОМЕР_3 про його зарахування до списків особового складу в частині фактичного покладення на нього та забезпечення виконання ним обов`язків військової служби за військовою посадою, на яку його призначено внаслідок прийняття зазначеного акта;
- визначити, що застосування зазначеного заходу забезпечення позову має тимчасовим наслідком звільнення ОСОБА_1 від фактичного виконання обов`язків військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі без його виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , без припинення статусу військовослужбовця, без проведення остаточного розрахунку та без вирішення питання про остаточне звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
- у разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для застосування заходу у визначеному пунктами 2-3 обсязі, відповідно до частини четвертої статті 154 КАС України забезпечити позов частково у тому обсязі заборони щодо реалізації оскаржуваного акта військової частини НОМЕР_3 , який суд визнає допустимим, необхідним і співмірним для недопущення істотного ускладнення ефективного захисту прав Позивача;
- ухвалу про забезпечення позову відповідно до статті 157 КАС України звернути до негайного виконання та невідкладно направити військовій частині НОМЕР_3 для виконання.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що реалізації оскаржуваних владних рішень протягом судового розгляду може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача у разі задоволення позову. При цьому позивач не посилається на пункт 2 частини другої статті 150 КАС України та не стверджує про очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень, оскільки питання правомірності повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік, набуття ним статусу військовозобов`язаного, призову на військову службу та зарахування до списків особового складу потребує повного дослідження нормативного регулювання і первинних документів, частина яких перебуває у відповідачів. Зазначає про те, що 27.03.2014 позивача було виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Після законодавчих змін 2024 року він продовжував обліковуватися як особа, виключена з військового обліку та така, що не є військовозобов`язаною. Зокрема, електронний військово-обліковий документ від 12.07.2026 містив статус «Виключено з обліку» та категорію «Не військовозобов`язаний». Водночас 17.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 його було взято на військовий облік, після чого внесено відповідні відомості до Реєстру «Оберіг». Надалі щодо позивача здійснено призов на військову службу під час мобілізації, видано наказ №4745 у частині його призову, а військовою частиною НОМЕР_3 прийнято акт, яким його зараховано до списків особового складу, що стало підставою виникнення відповідних службових правовідносин. Водночас первинні документи, на підставі яких військова частина НОМЕР_3 здійснила зарахування Позивача до списків особового складу, зокрема відповідний наказ, поіменний список військової команди, документи, отримані від ТЦК та СП, і матеріали персонального обліку, на адвокатський запит від 12.08.2026 у повному обсязі не надано. У зв`язку з цим одночасно з позовом подано клопотання про їх витребування судом. Зазначає про те, що ризик подальшого ускладнення спірних правовідносин є реальним, а не припущеним. Позивача вже повідомляли про подальше переведення, від нього вимагалося вчинення дій, пов`язаних зі здачею посади «водій-санітар», проходженням обхідного листа та питаннями забезпечення, а 03.09.2026 повідомлено про переведення «з бригади». Отже, оскаржувані акти продовжують породжувати нові службові та організаційні наслідки. При цьому час фактичного виконання військових обов`язків, виконані службові завдання та інші наслідки проходження служби не можуть бути повернуті у попередній стан у разі подальшого визнання оскаржуваних актів протиправними.
За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас згідно з ч. 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 1- 3 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд наголошує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Також, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Предметом оскарження у цій справі є визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 17 липня 2026 року на військовий облік військовозобов`язаних; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4745 від 17 липня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_3 ; визнання протиправним та скасування пункт наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині, яким ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , точні дата, номер та пункт якого Позивачу військовою частиною НОМЕР_3 не повідомлені та копія якого не надана;
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Позивач зазначає, що продовження реалізації оскаржуваних актів під час судового розгляду зумовлює безперервне настання нових службових та організаційних наслідків і може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його прав у разі задоволення позову. Зазначає, що негативні наслідки вже настали, оскільки він фактично проходить військову службу та щоденно виконує відповідні обов`язки, а також щодо нього вчиняються подальші кадрово-службові дії, зокрема його повідомляли про переведення, здачу посади та проходження обхідного листа. На думку позивача, час фактичного проходження військової служби, виконані службові завдання та інші пов`язані з цим наслідки не можуть бути повернуті у попередній стан навіть у разі подальшого скасування оскаржуваних актів. Додатково позивач посилається на те, що первинні документи, на підставі яких його було взято на військовий облік, призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу, не надані йому Відповідачами у повному обсязі та витребовуються судом, тобто спірні правовідносини продовжують реалізовуватися до їх повної судової перевірки. Водночас заявлений захід, за твердженням Позивача, є тимчасовим, оборотним і співмірним із предметом спору, оскільки не передбачає остаточного звільнення з військової служби, виключення зі списків особового складу чи зміни військово-облікового статусу, а спрямований лише на тимчасове припинення реалізації наслідків безпосередньо оскаржуваного акта про зарахування до списків особового складу. Отже, основним аргументом Позивача є те, що невжиття заходів забезпечення призведе до подальшого розвитку спірних правовідносин і накопичення фактичних наслідків, усунення яких у майбутньому може бути неможливим або істотно ускладненим.
Суд дійшов висновку про відсутність безпосереднього зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог. Саме лише посилання заявника на можливість настання у майбутньому негативних наслідків або порушення його прав не свідчить про наявність реальної загрози ускладнення чи неможливості ефективного захисту та поновлення прав і, відповідно, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає про те, що позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не навів достатнього та конкретного обґрунтування щодо наявності реальної загрози порушення його прав, свобод чи законних інтересів у разі невжиття відповідних заходів. У заяві відсутня належна конкретизація того, які саме права позивача можуть бути порушені, у чому полягає характер можливих негативних наслідків.
Крім того, позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували існування обставин, зокрема очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам або істотного ускладнення чи унеможливлення їх ефективного захисту та поновлення до ухвалення рішення у справі.
Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.
За відсутності належних і допустимих доказів, які б підтверджували очевидну небезпеку порушення прав позивача або неможливість їх ефективного захисту без застосування заходів забезпечення позову, правові підстави для задоволення відповідної заяви відсутні.
Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) визнання протиправними дії та скасування наказів - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Брильовський Р.М.