ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/20091/26
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
30 вересня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) визнання протиправними дії та скасування наказів, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , у якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 17 липня 2026 року на військовий облік військовозобов`язаних;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4745 від 17 липня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_3 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині, яким ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , точні дата, номер та пункт якого Позивачу військовою частиною НОМЕР_3 не повідомлені та копія якого не надана;
- стягнути на користь Позивача понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_3 пропорційно до задоволених позовних вимог.
Ухвалою судді від 25 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 25 вересня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви відмовлено повністю.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви, у якій просить суд:
- забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №380/20091/26 шляхом застосування передбаченого пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України заходу забезпечення позову;
- заборонити військовій частині НОМЕР_3 та її посадовим і службовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/20091/26 вчиняти дії щодо направлення, переведення, вибуття або передачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, навчального центру або іншого організаційно самостійного військового формування, що не входить до складу військової частини НОМЕР_3 ;
- визначити, що зазначений захід забезпечення позову не обмежує повноважень командування військової частини НОМЕР_3 щодо організації проходження ОСОБА_1 військової служби у складі військової частини НОМЕР_3 , не перешкоджає його переміщенню разом із військовою частиною НОМЕР_3 або у її складі та не передбачає зупинення будь-якого наказу чи розпорядження командира, відданого ОСОБА_1 для виконання в умовах воєнного стану чи бойової обстановки.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що необхідність забезпечення позову зумовлена ризиком переведення позивача до іншої військової частини до завершення розгляду справи №380/20091/26, що може призвести до зміни суб`єкта владних повноважень, виникнення нових кадрових правовідносин та ускладнити ефективний судовий захист. Заявник зазначає, що ризик переведення не є абстрактним, оскільки ще до звернення до суду позивача повідомлялося про можливість подальшого переведення, у зв`язку з чим від нього вимагалося виконання організаційних заходів щодо здачі посади, проходження обхідного листа та вирішення питань забезпечення. Водночас відповідні кадрові документи позивачу не надані, що, на його думку, не спростовує існування такого ризику. Заявлений захід полягає виключно у тимчасовій забороні військовій частині НОМЕР_3 передавати позивача для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини чи іншого організаційно самостійного військового формування до набрання законної сили рішенням у справі. При цьому захід не перешкоджає проходженню ним військової служби, виконанню службових чи бойових завдань, переміщенню у складі військової частини НОМЕР_3 та не зупиняє наказів чи розпоряджень командира. На обґрунтування співмірності такого заходу заявник посилається, зокрема, на судову практику щодо тимчасової заборони переведення військовослужбовців до інших військових частин, наголошуючи, що така заборона не вирішує спір по суті, не є тотожною позовним вимогам та має виключно тимчасовий характер. На думку заявника, збереження існуючого становища до завершення судового розгляду запобігатиме виникненню нових кадрових правовідносин і необхідності подальшого оскарження відповідних актів, тоді як для військової частини застосування заходу означатиме лише тимчасове збереження позивача у її складі без припинення ним військової служби.
За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас згідно з ч. 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 1- 3 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд наголошує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Також, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист його прав та створити безпосередню загрозу його життю і здоров`ю. Вказує, що є ризик переведення позивача до іншої військової частини до завершення розгляду справи №380/20091/26, що може призвести до зміни суб`єкта владних повноважень, виникнення нових кадрових правовідносин та ускладнити ефективний судовий захист. Заявник зазначає, що ризик переведення не є абстрактним, оскільки ще до звернення до суду ОСОБА_1 повідомлялося про можливість подальшого переведення, у зв`язку з чим від нього вимагалося виконання організаційних заходів щодо здачі посади, проходження обхідного листа та вирішення питань забезпечення. Водночас відповідні кадрові документи позивачу не надані, що, на його думку, не спростовує існування такого ризику.
Так, предметом спору є визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 17 липня 2026 року на військовий облік військовозобов`язаних; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4745 від 17 липня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_3 ; визнання протиправним та скасування пункту наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині, яким ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , точні дата, номер та пункт якого Позивачу військовою частиною НОМЕР_3 не повідомлені та копія якого не надана.
В той же час у заяві про заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити військовій частині НОМЕР_3 та її посадовим і службовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/20091/26 вчиняти дії щодо направлення, переведення, вибуття або передачі ОСОБА_1 , з військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, навчального центру або іншого організаційно самостійного військового формування, що не входить до складу військової частини НОМЕР_3 .
Суд дійшов висновку про відсутність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Суд зазначає про те, що позивач звертаючись із заявою про забезпечення позову, не навів достатніх та конкретних обґрунтувань щодо наявності реальної загрози порушення прав, свобод чи законних інтересів у разі невжиття відповідних заходів.
Твердження заявника про те, що невжиття заходів може призвести до значно тяжчих наслідків, будується лише на припущенні. Аргумент позивача на можливе переміщення до іншого місця служби чи зони бойових дій є суто його припущенням. Матеріали справи не містять жодного доказу прийняття відповідного наказу чи вчинення дій, спрямованих на таке переміщення.
Крім того, позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували існування обставин, зокрема очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам або істотного ускладнення чи унеможливлення їх ефективного захисту та поновлення до ухвалення рішення у справі.
Посилання, без належного обґрунтування, на те, що невжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявників, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивачів.
За відсутності належних і допустимих доказів, які б підтверджували очевидну небезпеку порушення прав позивача або неможливість їх ефективного захисту без застосування заходів забезпечення позову, правові підстави для задоволення відповідної заяви відсутні.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, відсутністю зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених позивачем обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову після подання позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) визнання протиправними дії та скасування наказів - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Брильовський Р.М.