Справа № 308/12726/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Хамник М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Камілли В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку звернення до суду та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
31.08.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12 вересня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №2471-1, якою його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 12.09.2025 року близько 15 год. 19 хв. він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі працівників Національної поліції, де, за твердженням посадової особи, було встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.13 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
У постанові зазначено, що після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, однак начебто відмовився підписати направлення, а в подальшому відмовився проходити медичний огляд.
З вказаною постановою позивач категорично не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо пропуску строків звернення та необхідності його поновлення позивач зазначає наступне.
Про існування оскаржуваної постанови від 12.09.2025 року, позивач фактично не знав, оскільки із моменту вказаної дати по момент звернення до суду проходить військову службу у умовах воєнного стану на сході України. Копію постанови йому належним чином не вручали, її зміст не роз`яснювали, а тому можливості своєчасно оскаржити її він не мав. Стверджує, що постанову не підписував. Причиною цього є те, що за національністю є угорцем та належним чином не володію українською мовою в обсязі, необхідному для повного розуміння змісту юридичних документів, які йому надавалися для підписання.
Під час перебування в ІНФОРМАЦІЯ_3 , просив перекласти мені зміст документів угорською мовою, оскільки не розумів їх змісту та правових наслідків їх підписання. Однак у наданні такого перекладу йому було відмовлено.
Таким чином, непідписання документів не може автоматично тлумачитися як відмова від виконання військового обов`язку або як відмова від проходження медичного огляду. Сама лише відсутність його підпису на направленні не може бути доказом відмови від проходження медичного огляду.
Про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 24 серпня 2026 року, після того як на його банківський рахунок, на який надходить заробітна плата за проходження військової служби, було накладено арешт у зв`язку зі стягненням штрафу. На цей момент розмір заборгованості, пов`язаної з виконанням постанови становив близько 38 000 грн. Таким чином, до 24.08.2026 року, позивач об`єктивно не знав про існування постанови та не мав можливості її оскаржити.
Тому строк звернення до суду просить поновити, обчислюючи його з 24 серпня 2026 року, тобто з моменту фактичного отримання інформації про існування оскаржуваної постанови.
Щодо відсутності відмови від проходження військово-лікарської комісії позивач зазначає таке.
Викладені в постанові обставини не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії. Навпаки, після виникнення відповідної ситуації пройшов необхідний медичний огляд, після чого був призваний на військову службу та зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 , де на даний час проходить військову службу.
На підтвердження наведеного надав:
військовий квиток;
витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування на військову службу;
документи щодо проходження військово-лікарської комісії;
інші документи, які підтверджують проходження військової служби.
Вказані документи, на думку позивача, спростовують твердження про ухилення його від виконання військового обов`язку та підтверджують, що після подій 12.09.2025 року він фактично виконав відповідний обов`язок та був призваний на військову службу.
Позивач зазначає, що на даний час він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій.
Також звертає увагу, що відповідно до змісту постанови, нібито порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію було встановлено 12 вересня 2025 року о 15 год. 19 хв. Водночас у цій же постанові зазначено, що направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби було видано начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 лише о 16 год. 00 хв. 12 вересня 2025 року.
Таким чином, із самого змісту оскаржуваної постанови вбачається. що обставина, яка, за твердженням відповідача, полягала у невиконанні вимоги щодо проходження медичного огляду, винила раніше, ніж було оформлено відповідне направлення на проходження такого огляду.
Таким чином о 15 год. 19 хв. 12.09.2025 року позивач об`єктивно не міг відмовитися від виконання вимоги, яка, відповідно до самої постанови, була оформлена лише о 16 год. 00 хв. цього ж дня.
Представником відповідача 14.09.2026 року було подано відзив на позов, де зазначено, що під час перебування 12.09.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач був направлений на проходження військово-лікарської комісії. Позивачем було усно висловлено ствердну відмову від проходження військово лікарської комісії 12.09.2025 року. У зв`язку з цим, 12.09.2025 року було складено протокол та постанову про накладення адміністративного штрафу.
ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає що позивач знав про накладення на нього адміністративного штрафу з 12.09.2025 року, а тому пропустив строк для оскарження даної постанови. Представник відповідача вважає твердження позивача викладені у позові хибними з огляду на наступне.
12.09.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 12.09.2025 року №6340. Таким чином, в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до приписів встановлених абз.12 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, вживались заходи щодо призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Однак, ОСОБА_1 , відмовився від підписання протоколу в відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз`яснено про день і час розгляду справи та його права про що міститься відповідна відмітка в протоколі.
Як зазначає представник відповідача, позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У поданому ним відзиві просив проводити розгляд справи без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.ч.1, 2, 8 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суддя зазначає, що ст.ст.44, 45 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається, на веб-адресі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/csz/.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними у ній матеріалами. Також враховуючи наведені позивачем у позові обставини вважає за необхідне поновити строк для подання позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №2471-1, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 12.09.2025 року близько 15 год. 19 хв. він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі працівників Національної поліції, де, за твердженням посадової особи, було встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.13 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відносини між сторонами регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
Проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII.
Згідно із ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі Порядок №650).
Абзацом 5 Порядку №560 визначено, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Статтею 68 Порядку №560, встановлено, що у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
Згідно із ст.69 Порядку №560 резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.247 КУпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Позивач своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, та на підтвердження своєї позиції надав суду відомості, які підтверджують проходження ним ВЛК, а саме, військовий квиток, в якому міститься відмітка про проходження медичного огляду 12.09.2025; витяг із наказу від 13.09.2025 командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 на військову службу з ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відповідачем до уваги взято не було при винесені оскаржуваної постанови.
За принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, суд приходить до висновку, що факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, не доведений.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, суд приходить до переконання щодо ненадання належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст.2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, -
У Х В А Л И В:
Поновити позивачу строк для подачі позову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №2471-1 від 12 вересня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складено 25.09.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М.Хамник