УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 200/1090/26
адміністративне провадження № К/990/41740/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі №200/1090/26, за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо нарахування і виплати заробітної плати, з урахуванням листа Офісу Генерального прокурора від 12 жовтня 2023 року № 21-2139вих-503окв-23 замість нарахування і виплати заробітної плати, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(1І)/2023 в частині ненарахування та виплати прокурору відділу ОСОБА_1 в повному обсязі заробітної плати розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", без урахування (окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України "Про прокуратуру";
- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині ненарахування та невиплати прокурору відділу ОСОБА_1 у повному обсязі заробітної плати з 29 січня 2026 року по теперішній час заробітної плати розрахованої, відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" ,без урахування (окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України "Про прокуратуру" за період з 29 січня 2026 року по теперішній час;
- зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру нарахувати і виплатити прокурору відділу ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату розраховану, відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 29 січня 2026 року по теперішній час, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року, залишеним без змін постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 заробітної плати, розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме, без урахування окладу на посаді прокурора, щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених розділом IX Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», за період з 29 січня 2026 року до 15 травня 2026 року;
- зобов`язано Донецьку обласну прокуратуру нарахувати і виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату, розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області, щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених розділом IX Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", за період з 29 січня 2026 року до 15 травня 2026 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
09 вересня 2026 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі №200/1090/26.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник указує на те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права полягає у такому:
- усупереч Рішенню Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(ІІ)/2023 та частини десятої статті 135 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» зобов`язано виплатити надбавку (доплату) за вислугу років прокурору, який не пройшов атестацію та не здійснює повноваження;
- формулювання задоволених позовних вимог не відповідає предмету спору, є розпливчатим та включає обставини, які не були предметом дослідження.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас скаржником у касаційній скарзі не зазначено конкретної норми права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду та, відповідно, не наведено обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування такої норми (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо).
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі №200/1090/26 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя Радишевська О.Р.