Справа № 462/3698/26
Провадження № 2-ві/461/13/26
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.09.2026 суддя Галицького районного суду м. Львова Котельва К.О., за участю секретаря судових засідань Божик М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про відвід судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. у цивільній справі №462/3698/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця округу Львівського Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У провадженні судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. перебуває цивільна справа №462/3698/26 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця округу Львівського Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди. До суду від 22.09.2026 надійшла заява ОСОБА_1, про відвід судді Стрельбицького В.В.
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця округу Львівського Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, - визнано необґрунтованою та передано до канцелярії Галицького районного суду м. Львова для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою ст.33 ЦПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2026 року головуючого суддю обрано Юрківа О.Р.
23.09.2026 головуючим суддею заявлено самовідвід по даній цивільній справі, який обґрунтовано наявністю особливих обставин, пов`язаних з розглядом іншої цивільної справи, у якій заявник та суддя були сторонами одного провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2026 року головуючого суддю обрано Котельву К.О.
Заява ОСОБА_1 про відвід судді Стрельбицького В.В. обгрунтовано тим, що у судовому засіданні суддя долучив до матеріалів справи документи, надані відповідачем, не зачитавши їх (не оголосивши їх зміст) та не розглянув спочатку клопотання позивача, а потім відповідача.
З наведених обставин у позивача ОСОБА_1 виникли сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Стрельбицького В.В.
Суддя Стрельбицький В.В., будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.
Заслухавши думку заявника, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про її необґрунтованість.
Неупередженість суду відіграє ключову роль в формуванні довіри до суду, оцінюванні суспільством процедурної справедливості судового процесу, а також виступає необхідним елементом верховенства права в демократичній державі.
Відповідно до частини 1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.
Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 №6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Оскільки частиною 8 статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши заяву про відвід, суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Вимоги до вмотивованості заяви про відвід передбачені ст. 39 ЦПК України. Така заява має містити конкретні обставини, які об`єктивно свідчать про наявність підстав для відводу.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, неупередженість суду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, закріпленого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
ЄСПЛ послідовно дотримується дуального підходу до неупередженості суду та виділяє два її критерії: 1) суб`єктивний, що оцінюється з урахуванням особистих переконань, уподобань і поведінки конкретного судді; 2) об`єктивний, який враховує, чи забезпечив суд достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Заява про відвід судді Стрельбицького В.В. за своєю суттю є незгодою з процесуальним рішеннями судді та не може бути легітимною підставою для сумнівів у її неупередженості.
Заявник не посилається на жодну з підстав, передбачених ч. 1 ст. 36 ЦПК України, і не наводить обставин, які б об`єктивно свідчили про заінтересованість судді в результаті розгляду справи або про його упередженість. Долучення до матеріалів справи документів, поданих учасником справи, є процесуальною дією судді в межах повноважень щодо керівництва судового процесу. Незгода заявника з порядком вчинення такої дії (зокрема з тим, що зміст документів не оголошувався в засіданні) є незгодою з процесуальними діями судді, яка за відповідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Будь-яких інших підстав для сумнівів в неупередженості судді Стрельбицького В.В. заявник не зазначив. Також під час розгляду заяви про відвід не були встановлені обставини, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі, чи свідчили про його певну особисту заінтересованість, прихильність.
Отже, заява ОСОБА_1 про відвід судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. не містить передбачених ст. 36 ЦПК України правових підстав, а також доказів існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. Наведені заявником обставини не є визначальними чинниками та законними підставами для відводу, а стосуються незгоди з процесуальними рішеннями судді.
У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід як необґрунтованої.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. від розгляду цивільної справи № 462/3698/26, - відмовити.
Повний текст ухвали проголошено 28.09.2026 року о 13 год. 00 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Котельва К.О.