Справа № 308/8650/24
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Шевчука В.В.,
суддів Собослоя Г.Г., Кожух О.А.,
з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Бухтоярової О.В.,
представника відповідача Турецька Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Турецька Євгенія Андріївна, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року (суддя Придачук О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в:
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивував тим, що з 20.03.2024 року о 16 год. 45 хв. на перехресті автомобільної дороги М-06 Київ- Чоп та вул. Закарпатської в смт. Середнє Ужгородського району ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги на головну не надав перевагу в русі автомобілю марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого трапилося зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень належного ОСОБА_1 транспортного засобу з матеріальними збитками. Згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2024 року у справі № 308/5457/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму у 850 грн. Дана постанова набула законної сили 19.04.2024 року.
Згідно звіту № 2454 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу (дата складання звіту: 27.04.2024 року, дата оцінки: 20.03.2024 року) вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу марки «Lexus LX 450D», р.н. НОМЕР_2 , становить 836 850 грн. 97 коп.
Позивач вказував, що так як цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності він звернувся у страхову компанію та 01.05.2024 року отримав від СК «Універсальна» відшкодування в сумі 157 400,00 грн., що є максимальним розміром відшкодування за полісом відповідача.
Внаслідок спричиненої відповідачем ДТП позивачу завдано матеріального збитку в сумі 679 450,97 грн. (836 850,97 грн. - 157 400 грн.) та 4 000 грн. - вартість оцінки пошкодження автомобіля. Загалом : 683 450,97 грн.
Також позивач зазначав, що окрім збитків йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягала в тому, що було пошкоджено автомобіль, що позбавило його можливості пересуватися на автомобілі до цього часу, вирішувати робочі питання, адже транспортний засіб перебуває в оренді товариства «Міський ломбард ОСОБА_1 і компанія» та використовується в господарській діяльності, що підтверджується договором оренди від 01.01.2023 року, а він є директором товариства, а також використовувати транспортний засіб в приватному житті. Завдану йому моральну шкоду за цей час оцінює у 50 000 грн.
На підставі наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 683 450,97 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., та покласти на відповідача всі понесені у справі судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 683 450,97 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 7 940,10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 липня 2026 року заяву представника позивача - адвоката Бухтоярової О.В. про стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Турецька Є.А., просить скасувати оскаржуване рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року та ухвалите нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що позивачем, у позовній заяві зазначено, що він отримав відшкодування відновлювального ремонту від страхової компанії «Універсальна» в розмірі 157 400 грн. За стягненням моральної шкоди позивач до страховика не звертався в порушення статті 23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV, а тому відсутні підстави стягувати моральну шкоду із відповідача.
Щодо стягнення матеріальних збитків апелянт зазначає, що оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2001 року № 1440, яким визначено загальні засади.
Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Національний стандарт № 1), незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки: ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки: ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів: вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування: узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів: складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки: доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби) (Постанова КЦС ВС від 7 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18).
З викладеного випливає, що підготовці та проведенню незалежної експертизи (оцінки) майна передує, в будь-якому випадку, укладення договору, а потім вже ознайомлення з об`єктом оцінки.
Відповідно оцінювачем не було дотримано вимоги п. 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Національний стандарт № 1), тому такий звіт не може братись до уваги.
У даному випадку, звіт складений без огляду транспортного засобу, оскільки оцінювач міг зробити огляд виключно в межах дії договору про проведення оцінки і відповідно тільки після 27.04.2024 року. Ознайомлення з об`єктом оцінки відбулося 26.03.2024 р., тобто на місяць раніше ніж уклався договір про проведення оцінки.
У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є належним доказом у справі (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 по справі № 752/16797/14-ц).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бухтоярова О.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 березня 2026 року залишити без задоволення.
Вказує, що заперечення відповідача проти Звіту № 2454 через те, що огляд авто відбувся 26.03.2024 р., а договір на оцінку укладено 27.04.2024 р., суд обґрунтовано відхилив. Відповідно до пункту 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», проведенню незалежної оцінки передує підготовчий етап, на якому якраз і здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки та подання пропозицій щодо умов договору. Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 01-03-24 від 26.03.2024 року саме про проведення огляду транспортного засобу. Датою огляду у фінальному договорі сторони чітко визначили 26.03.2024 року, що повністю відповідає вимогам закону.
Апелянт особливо наголошує на тому, що протокол огляду транспортного засобу датований 26.03.2024 року, а договір щодо проведення оцінки укладено 27.04.2024 року. Однак, сама по собі різниця між датами документів не доводить недостовірності звіту. Навпаки, наявність протоколу огляду від 26.03.2024 року свідчить про те, що стан транспортного засобу після ДТП був зафіксований.
Звертає увагу на те, що відповідач протягом усього розгляду справи в суді першої інстанції не надав жодного альтернативного висновку чи розрахунку розміру збитків і не клопотав про призначення судової експертизи. Тому Звіт № 2454 є належним і допустимим доказом.
З приводу посилання апелянта на статтю 26-1 Закону №1961- ІV, як на підставу для відмови у стягненні моральної шкоди зазначає, що страховиком відшкодовується моральна шкода потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Ця норма регулює спеціальне страхове відшкодування моральної шкоди у випадках, пов`язаних із ушкодженням здоров`я, якого у даному випадку позивач не зазнав.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у справі №147/66/17 прямо розмежувала моральну шкоду, яка охоплюється страховим відшкодуванням за Законом №1961- ІV та моральну шкоду, яка не охоплюється таким страхуванням і може підлягати стягненню безпосередньо з особи, яка завдала шкоди.
Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з викладених у ній підстав. Вважає, що звіт про оцінку майна є неналежним доказом оскільки здобутий з порушенням п. 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який передбачає, що огляду автомобіля та проведенню його оцінки передує укладення договору на проведення оцінки. Оскільки огляд автомобіля проведений за місяць до укладення договору про проведення оцінки майна, тому висновки звіту про оцінку автомобіля суд не повинен брати до уваги як доказ завданої матеріальної шкоди. З приводу завданої моральної шкоди вважає, що слід керуватися вимогами ст. 26-1 Закону №1961- ІV, яка передбачає, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
У судовому засіданні позивач та його представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вказали на те, що огляд автомобіля одразу після ДТП проводив той же експерт на підставі договору про огляд колісного транспортного засобу, що і проводив оцінку колісного транспортного засобу. Огляд транспортного засобу до укладення договору про проведення оцінки відповідає п. 50 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Зазначили, що відповідач не заперечуючи факт винуватості у ДТП будь яких доказів на спростування вартості завданих збитків суду не надав, з клопотанням про проведення експертизи не звертався. Представник звернув увагу, що підставою для стягнення моральної шкоди є вимоги ст. 1167 ЦК України, а не 26-1 Закону №1961- ІV на яку посилається апелянт.
Відповідач, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи належним чином, до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Згідно ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 вищевказаного Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом встановлено, що 20.03.2024 року о 16 год. 45 хв. на перехресті автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп та вул. Закарпатської в смт. Середнє Ужгородського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що він 20.03.2024 року о 16 год. 45 хв. на перехресті автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп та вул. Закарпатської в смт. Середнє Ужгородського району керував автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , та при виїзді з другорядної дороги на головну не надав перевагу в русі автомобілю марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого трапилося зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень т/з з матеріальними збитками. Постанова набрала законної сили 19.04.2024 року.
Дані обставини встановлені судом, визнаються сторонами та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно з полісом № АР/3583613 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.05.2023 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, згідно указаного полісу, становить 160000,00 грн., розмір франшизи - 2600 грн.
Як видно з листа - відповіді ПрАТ СК «Універсальна» від 20.05.2024 року № 4676/24-101 та копії платіжної інструкції № 38733 від 01.05.2024 року, за наслідками події від 20.03.2024 року, за якою пошкоджено транспортний засіб марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_2 , ПрАТ СК «Універсальна» ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування у розмірі 157 400,00 грн.
Згідно звіту № 2454 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу від 27.04.2024, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу «Lexus LX 450d», р.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, станом на дату оцінки становить 836850 грн. 97 коп. Таким чином не відшкодована сума збитків складає 679 450,97 грн. (836 850,97 грн. - 157 400 грн.)
З приводу допустимості як доказу звіту про оцінку майна №2454 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .
26.03.2024 між ФОП ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір №01/03-24 предметом якого є проведення огляду колісного транспортного засобу з можливістю оцінки пошкодженого майна. Об`єкт огляду: автомобіль марки «Lexus LX 450d», р.н. НОМЕР_2 .
Проведення попереднього огляду транспортного засобу не суперечить п. 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 №, відповідно до якого проведенню оцінки передує ознайомлення із об`єктом оцінки.
27.04.2024 року ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклади договір № 02/04-24 про проведення оцінки колісного транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Lexus LX 450d», р.н. НОМЕР_2 з метою визначення вартості матеріального збитку завданого власнику від пошкодження колісного транспортного засобу. У вказаному договору сторони визначили, що датою огляду об`єкта оцінки є 26.03.2024 року.
З приводу доводів апелянта про порушення п. 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» відповідно до якого послідовність оцінки складається із укладення договору на проведення оцінки після чого ознайомлення з об`єктом оцінки колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові КЦС ВС від 07.08.2019 у справі №369/6804/16-ц суд прямо не погодився з тим, що порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ саме по собі є підставою для відхилення звіту. Суд врахував звіт, оскільки відповідач не надав доказів які б спростовували визначений розмір збитків і не просив призначити експертизу.
У постанові КЦС від 21.04.2025 у справі №467/1102/19 звіт оцінювача був прийнятий як належний та допустимий доказ, хоча відповідач заперечував проти цього, зокрема через його присутність під час оцінки. Суд врахував, що звіт містив акт огляду, калькуляцію, фототаблицю, а оцінював безпосередньо оглядав автомобіль.
За таких обставин, колегія суддів наголошує на тому, що підставою для визнання звіту неналежним доказом є обставини які могли призвести до неправильного визначення розміру збитків (оцінювач не досліджував автомобіль, неправильно визначено характер пошкоджень, висновки не відповідають фактичним даним, і т.д.).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному ж випадку, відповідачем не зважаючи на визнання факту винуватості в вчиненому ДТП, не подано до суду альтернативного висновку про розмір заподіяного збитку який би ставив під сумнів обґрунтованість фактично понесених витрат позивача на ремонт автомобіля.
Наведене свідчить про те, що формальні порушення при проведенні огляду автомобіля не можуть бути підставою для визнання звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу неналежним та недопустимим доказом.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 679450 грн. 97 коп., що є різницею між фактичним розміром заподіяної відповідачем шкоди і страховим відшкодуванням виплаченим ПрАТ СК «Універсальна» потерпілому ОСОБА_1 , а також вартість проведеної оцінки пошкодження автомобіля у розмірі 4000,00 грн.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на зазначене, при вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, судом визначено розмір моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., як такий що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивача.
Підстав для перегляду суми моральної шкоди визначеної судом першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Посилання апелянта на ст. ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV якою передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю є безпідставними, оскільки судом не встановлено даних про отримання позивачем ушкодження здоров`я якого він зазнав внаслідок ДТП.
Підставою для відшкодування моральної шкоди визначеною позивачем є пошкодження його майна, а не ушкодження здоров`я.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм процесуального права, є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Турецька Євгенія Андріївна, залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28.09.2026.
Головуючий
Судді