ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Львів Справа № 921/209/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. - головуючий, Рима Т.Я., Ржепецького В.О.
секретар судового засідання Томашівська Соломія
за участю представників:
від Позивача - не з`явився
від Відповідача - не з`явився
переглянувши справу №921/209/26
за позовом: Приватного агропромислового підприємства «АГРОПРОДСЕРВІС»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Снятовського Сергія Ярославовича
про: стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Снятовського Сергія Ярославовича (вх. №01-05/2453/26 від 23.07.2026)
на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2026 (повний текст рішення складено 02.07.2026, суддя Хома С.О.)
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне агропромислове підприємство «АГРОПРОДСЕРВІС» ( далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Снятовського Сергія Ярославовича ( далі - Відповідач) про стягнення 891 517,39 грн, з яких 677 600,00 грн - основний борг, 71 380,05 грн - пеня, 7 017,34 грн - 3 % річних та 135 520,00 грн - штраф за Договором поставки № 11/12/24-2 від 11.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач неналежно виконав зобов`язання з оплати поставленого йому насіння сої: отримавши товар, розрахувався лише частково, а решту заборгованості, попри визнання боргу у відповіді на претензію, не погасив.
1.2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2026 позов задоволено повністю: з Відповідача на користь Позивача стягнуто 677 600,00 грн основного боргу, 71 380,05 грн пені, 7 017,34 грн 3 % річних, 135 520,00 грн штрафу, а також 10 698,21 грн судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки товару та наявність заборгованості підтверджені матеріалами справи, зокрема визнанням боргу Відповідачем у відповіді на претензію від 16.10.2025, тоді як доказів оплати отриманого товару в повному обсязі Відповідач не надав.
1.3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, просить змінити рішення: зменшити пеню з 71 380,05 грн до 14 276,01 грн, а штраф - зі 135 520,00 грн до 27 104,00 грн; у стягненні решти пені (57 104,04 грн) та штрафу (108 416,00 грн) - відмовити.
У частині стягнення основного боргу (677 600,00 грн) та 3 % річних (7 017,34 грн) рішення не оскаржується.
1.4. Процесуальні дії Суду у справі
Ухвалою від 28.07.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ФОП Снятовського С.Я. з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору.
Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, ухвалою від 02.09.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Снятовського С.Я. та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2026.
Ухвалою від 08.09.2026 Суд задоволив клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Сторони не забезпечили участі уповноважених представників в судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
24.09.2026 до Суду від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. В задоволенні апеляційної скарги просить відмовити в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю.
Відповідач причин неявки Суду не повідомив.
Враховуючи наведене, положення частин 11- 13 ст. 270 ГПК України та те, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи, Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, належно повідомлених про розгляд справи.
24.09.2026 Судом ухвалено постанову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Скаржник
На переконання скаржника, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права (п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Зазначає:
1) до звернення Позивача з позовом ним сплачено 794 400,00 грн, що становить 53,97 % вартості поставленого товару, і платежі вносилися послідовно;
2) у відповіді на Претензію від 16.10.2025 борг визнано, а причиною прострочення зазначено несприятливі погодні умови, що не дали змоги вчасно зібрати врожай;
3) Позивач не заявляв вимог про відшкодування збитків і не довів їх розміру, співмірного заявленій неустойці;
4) сукупний розмір пені та штрафу (206 900,05 грн) становить 30,53 % від суми основного боргу, а разом із 3 % річних - 31,57 %, що, на думку апелянта, є надмірним;
5) суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають істотне значення для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, і не застосував цю норму, хоча повинен був це зробити.
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду у справах № 911/2269/22, № 920/437/22, № 910/15867/21 та № 910/12876/19 і просить зменшити пеню до 14 276,01 грн, а штраф - до 27 104,00 грн.
2.2. Позивач
Відзив на апеляційну скаргу від Позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду скарги (ч. 3 ст. 263 ГПК України).
У клопотанні від 24.09.2026 представник Позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі у зв`язку з її безпідставністю.
3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11.12.2024 Позивач (Постачальник) і Відповідач (Покупець) уклали Договір поставки № 11/12/24-2 та Специфікацію № 1 до нього, за умовами яких Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач - прийняти та оплатити 46 тонн насіння сої ЕС Командор 1-ї репродукції загальною вартістю 1 472 000,00 грн.
Пунктом 2.3 Договору встановлено кінцевий строк повної оплати товару - до 01.10.2025; пунктом 2.4 Договору та п. 3 Специфікації № 1 сторони погодили графік розрахунків: 20 % вартості (294 400,00 грн) - авансовий платіж; 30 % вартості (441 600,00 грн) - до 31.07.2025; 50 % вартості (736 000,00 грн) - до 01.10.2025.
За видатковими накладними № 2267 від 27.03.2025 та № 2346 від 31.12.2025, товарно-транспортними накладними № 2538 від 27.03.2025 та № 2648 від 31.03.2025 товар передано Відповідачу; факт отримання товару Відповідач визнав у відповіді на претензію від 16.10.2025.
31.12.2024 Відповідач сплатив аванс у сумі 294 400,00 грн. 29.09.2025, тобто ще до настання кінцевого строку повної оплати (01.10.2025), він додатково сплатив 50 000,00 грн - загалом до цієї дати Відповідач сплатив 344 400,00 грн (23,4 % вартості товару). Строку оплати, встановленого п. 2.3 Договору, Відповідач не дотримав: після 01.10.2025 він здійснив, поза межами погодженого сторонами графіка, ще шість платежів у період з 15.10.2025 по 25.11.2025 на загальну суму 450 000,00 грн (15.10.2025 - 50 000,00 грн; 04.11.2025 - 200 000,00 грн; 11.11.2025 - 50 000,00 грн; 17.11.2025 - 50 000,00 грн; 20.11.2025 - 50 000,00 грн; 25.11.2025 - 50 000,00 грн).
У відповідь на Претензію Позивача № 08-10/25-1 від 08.10.2025 Відповідач Листом № 16/10 від 16.10.2025 визнав заборгованість у сумі 1 127 600,00 грн і зобов`язався погасити її до 01.11.2025, однак і цей самостійно визначений строк не дотримав.
Станом на момент звернення з позовом і на час ухвалення оскаржуваного рішення заборгованість Відповідача за поставлений товар становила 677 600,00 грн і залишається непогашеною.
За прострочення оплати Позивач нарахував Відповідачу за період з 26.11.2025 по 31.03.2026: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 71 380,05 грн (п. 5.2 Договору), 3 % річних - 7 017,34 грн (ст. 625 Цивільного кодексу України) та штраф у розмірі 20 % вартості неоплаченого товару - 135 520,00 грн (п. 5.3 Договору). Арифметичну правильність цих нарахувань апелянт не оспорює.
4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
4.1. Межі апеляційного перегляду
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України Суд переглядає рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення лише в частині стягнення пені та штрафу; щодо стягнення основного боргу (677 600,00 грн) та 3 % річних (7 017,34 грн) апеляційна скарга доводів про незаконність чи необґрунтованість рішення не містить.
Сторони не заперечують ні факту поставки товару, ні розміру заборгованості, ні арифметичної правильності нарахувань. Отже, ключовим питанням апеляційного перегляду є те, чи довів апелянт наявність обставин, які відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України дають підстави для зменшення неустойки.
Підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги Суд не встановлює. Нових доказів у розумінні ст. 269 ГПК України учасниками справи не подано.
4.2. Щодо процесуального обов`язку суду першої інстанції
Відповідач у суді першої інстанції відзиву на позовну заяву не подав, жодних заяв чи клопотань, зокрема про зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, не заявляв, у судові засідання не з`являвся, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.
Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих учасниками справи, у межах заявлених ними вимог і заперечень; збирання доказів не є обов`язком суду (ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Зменшення неустойки за ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України є правом суду, яке реалізується за результатами оцінки доведених сторонами обставин, а не його безумовним процесуальним обов`язком.
4.3. Щодо підстав, наведених апелянтом для зменшення неустойки
З огляду на доводи апеляційної скарги та в межах, установлених ч. 1 ст. 269 ГПК України, Суд перевіряє наведені апелянтом обставини на предмет наявності підстав для зменшення неустойки та зазначає таке.
Часткове погашення боргу саме по собі не є достатньою підставою для зменшення неустойки. До встановленого п. 2.3 Договору строку повної оплати (01.10.2025) Відповідач сплатив лише 344 400,00 грн, тобто 23,4 % вартості товару, включно з авансом і платежем від 29.09.2025. Решту сплаченої до звернення Позивача з позовом суми - 450 000,00 грн - Відповідач вніс уже після настання прострочення шістьма платежами в період з 15.10.2025 по 25.11.2025, поза межами погодженого сторонами графіка, визначеного п. 2.4 Договору та п. 3 Специфікації № 1. Відповідач також не дотримав власного, добровільно взятого у відповіді на претензію зобов`язання розрахуватися до 01.11.2025, а частина боргу в сумі 677 600,00 грн залишалася непогашеною на момент ухвалення оскаржуваного рішення. Така поведінка не свідчить про послідовне й добросовісне виконання зобов`язання, яке виправдовувало б істотне зменшення неустойки.
Посилання на погодні умови не є доведеною підставою. Жодних доказів на підтвердження цього факту та причинного зв`язку між ним і неможливістю здійснити грошовий розрахунок за вже отриманий товар (а не з умовами вирощування власної продукції Відповідача) ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги не подано; визнання боргу таким доказом не є.
Відсутність доведених збитків Позивача Суд враховує, однак не визнає самостійною підставою для зменшення неустойки. За змістом ч. 3 ст. 551 у системному зв`язку зі ст. 550 Цивільного кодексу України право кредитора на неустойку не залежить від наявності й розміру завданих йому збитків: кредитор вправі вимагати сплати неустойки незалежно від того, чи зазнав він шкоди. Це лише одна з обставин, яку суд може, але не зобов`язаний, врахувати в сукупності з іншими, а не передумова для стягнення неустойки чи самостійна підстава для її зменшення.
Договірна природа неустойки також не свідчить на користь її зменшення. Пеню і штраф (п. 5.2, 5.3 Договору) сторони погодили добровільно, будучи суб`єктами господарювання, вільними у визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України); укладаючи Договір, Відповідач свідомо прийняв на себе ризик такої відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення не суперечить закону і узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
4.4. Загальний висновок щодо співмірності неустойки
Оцінивши наведені апелянтом обставини в сукупності, Суд ураховує тривалість прострочення, відсутність доведених об`єктивних перешкод для виконання зобов`язання, недотримання Відповідачем самостійно визначеного строку погашення боргу до 01.11.2025 та непогашення основного боргу в сумі 677 600,00 грн на момент ухвалення оскаржуваного рішення. За таких обставин наведені апелянтом доводи ані окремо, ані в сукупності не підтверджують значної непропорційності неустойки наслідкам порушення.
Сукупний розмір пені та штрафу - 206 900,05 грн, або 30,53 % суми основного боргу - за встановлених обставин не виходить за межі розумної компенсації наслідків тривалого порушення грошового зобов`язання та не перетворює неустойку на несправедливо непомірний тягар для Відповідача.
5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Жодне з наведених скаржником тверджень не переконало Суд у наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Суд визнає, що в оскаржуваній частині суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та правильно встановив обставини, що мають значення для вирішення питання про стягнення пені та штрафу. Тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Залишити без змін Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.06.2026, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Снятовського Сергія Ярославовича - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст складено 25 вересня 2026 року.
Головуючий суддя Шаповал Д.В.
Суддя Рим Т.Я.
Суддя Ржепецький В.О.