Постанова № 140125846 у справі № 910/507/24 від 01.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/507/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пустовіт Ю.Ю. (поза межами приміщення суду);

Колісник В.А. (поза межами приміщення суду);

від відповідачів: Підлипенський Д.В. (в залі суду);

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 (повний текст складено 30.04.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026

та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026

у справі № 910/507/24 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов`язання повернути кошти

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

ТОВ «Норма Плюс» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Оператор ГТС України», у якому просило скасувати оперативно-господарські санкції у розмірі 2 243 884,01 грн, застосовані відповідачем до позивача за несвоєчасне виконання робіт за договором № [номер приховано] від 28.10.2022; зобов`язати ТОВ «Оператор ГТС України» повернути на рахунок кошти в сумі 2 243 884,01 грн, які були утримані відповідачем як оперативно-господарська санкція з сум, які підлягають виплаті позивачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Норма Плюс» зазначило, що воно не дотрималося графіка виконання передбачених договором № [номер приховано] від 28.10.2022 робіт з ремонту вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ, у зв`язку із здійсненням з боку російської федерації масованих ворожих атак / обстрілів, мобілізацією працівників позивача та форс-мажорними обставинами контрагента - ТОВ «ВКМ-Арматура», про що відповідач повідомлявся листами. Проте, на думку позивача, ТОВ «Оператор ГТС України» діяло недобросовісно та безпідставно, порушивши норми права, проігнорувало листи ТОВ «Норма Плюс» про дію форс-мажорних обставин, а також неправомірно застосувало до відповідача оперативно-господарські санкції у розмірі 2 243 884,01 грн за несвоєчасне виконання робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, позовні вимоги задоволено повністю.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, заяву ТОВ «Норма Плюс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Оператор ГТС України» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 68 000,00 грн, в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, заяву ТОВ «Норма Плюс» про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 52 000,00 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Оператор ГТС України» витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи у сумі 30 000,00 грн, у іншій частині - відмовлено у зв`язку з їх не співмірністю.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/507/24 позов задоволено повністю; скасовано оперативно-господарські санкції №ТОВВИХ-23-14660 від 16.10.2023, № ТОВВИХ-23-16354 від 15.11.2023, № ТОВВИХ-23-16840 від 27.11.2023 у загальній сумі 2 243 884,01 грн, застосовані ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Норма Плюс» за несвоєчасне виконання робіт за договором №[номер приховано] від 28.10.2022; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 2 243 884 грн 01 коп., утримані в якості оперативно-господарських санкцій, та судовий збір у сумі 33 659 грн 00 коп.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/507/24 заяву ТОВ «Норма Плюс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн. Суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу при новому розгляді справи є завищеним, а тому підлягає зменшенню з 83 000,00 грн до 40 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2025 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/507/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.12.2024 рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, ухвалену за результатом перегляду рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2024, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 910/507/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов`язання повернути кошти відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 111 120,00 грн витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»

Не погоджуючись із ухваленими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ «Норма Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24 повністю. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 повністю. Ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Норма Плюс» до ТОВ «Оператор ГТС України» про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов`язання повернути кошти задовольнити повністю. Скасувати оперативно-господарські санкції № ТОВВИХ-23-14660 від 16.10.2023, № ТОВВИХ-23-16354 від 15.11.2023, № ТОВВИХ-23-16840 від 27.11.2023 у загальному розмірі 2 243 884,01 грн. Стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Норма Плюс» 2 243 884,01 грн, утримані як оперативно-господарські санкції. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24 в частині відмови у скасуванні оперативно-господарських санкцій у сумі 2 178 370,75 грн, нарахованих за актами № 2 та № 3, щодо яких прострочення виконання робіт не було встановлено, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Відмовити ТОВ «Оператор ГТС України» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ТОВ «Норма Плюс» витрат на професійну правничу допомогу. Здійснити новий розподіл судових витрат у справі № 910/507/24 за результатами апеляційного перегляду. Стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Норма Плюс» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 33 659,00 грн. Стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Норма Плюс» судовий збір, сплачений за подання цієї апеляційної скарги, у розмірі 40 389,91 грн. Стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Норма Плюс» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи № 910/507/24 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Вважати заявленим ТОВ «Норма Плюс» намір подати додаткові докази розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції допустив істотну помилку, оскільки не перевірив правомірність застосування оперативно-господарських санкцій окремо за кожним актом виконаних робіт, що призвело до того, що суд фактично визнав правомірним утримання відповідачем усієї суми 2 243 884,01 грн, хоча основна частина цієї суми 2 178 370,75 грн була нарахована за актами № 2 та № 3, щодо яких прострочення виконання робіт не було встановлено.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування у справі та помилково звів спір виключно до питання форс-мажору. Фактично суд не перевірив, чи довів відповідач правомірність застосування кожної конкретної оперативно-господарської санкції, чи правильно визначено базу для їх нарахування, чи було прострочення щодо робіт, за які нараховано основну частину санкцій, та чи підлягає позов хоча б частковому задоволенню. Такий підхід призвів до помилкової повної відмови у позові, хоча матеріали справи свідчать про наявність щонайменше самостійних підстав для скасування значної частини оперативно-господарських санкцій у сумі 2 178 370,75 грн.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки залишив поза належною оцінкою поведінку сторін під час виконання договору. Позивач діяв добросовісно, відкрито повідомляв відповідача про обставини, які впливали на виконання робіт, ініціював продовження строків та направляв проєкти додаткових угод. Натомість відповідач формально відхилив усі пропозиції позивача, застосував односторонній механізм утримання коштів і фактично утримав значну суму, у тому числі за роботи, щодо яких прострочення не було встановлено. Суд першої інстанції не перевірив, чи відповідає така поведінка відповідача принципам добросовісності, розумності, справедливості та заборони зловживання правом, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Суд не оцінив взаємний зв`язок між листуванням сторін, сертифікатами ТПП, актами виконаних робіт, повідомленнями про застосування санкцій та розрахунком санкцій. Внаслідок цього суд не встановив усіх обставин, які мають значення для справи, не надав мотивованої оцінки ключовим доводам позивача та дійшов передчасного висновку про правомірність застосування відповідачем оперативно господарських санкцій у повному розмірі.

На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно оцінив правове значення сертифікатів Київської обласної регіональної торгово-промислової палати. Такі сертифікати були видані щодо конкретного договору № [номер приховано] від 28.10.2022, конкретного суб`єкта - ТОВ «Норма Плюс», конкретного контрагента - ТОВ «Оператор ГТС України», та охоплювали період виконання спірних зобов`язань. Київська обласна регіональна ТПП була уповноважена засвідчувати форс мажорні обставини на період дії воєнного стану, а тому сертифікати, видані нею, не могли бути формально відхилені або знецінені. Водночас позивач не стверджує, що ці сертифікати мають наперед встановлену силу. Вони мали бути оцінені судом критично, але обов`язково у сукупності з іншими доказами у справі.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував істотну обставину: ТОВ «Норма Плюс» виконало роботи за договором, а ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» прийняло їх результат, підтвердивши відповідність якості виконаних робіт встановленим вимогам. Між сторонами відсутній спір щодо обсягу та якості виконаних робіт. Спір стосується виключно строків виконання робіт та правомірності застосування відповідачем оперативно-господарських санкцій. За таких обставин суд першої інстанції був зобов`язаний не формально відмовити у позові, а ретельно перевірити, чи були правові підстави для утримання всієї суми 2 243 884,01 грн, чи є санкції співмірними та чи не були вони нараховані за роботи, щодо яких прострочення не було.

Скаржник зазначає, що з огляду на те, що попередні судові рішення, включно з додатковими рішеннями та додатковими постановами щодо судових витрат, були скасовані, питання розподілу судових витрат має бути вирішене судом апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду цієї справи. У разі задоволення цієї апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ «Норма Плюс», суд апеляційної інстанції має здійснити новий розподіл судових витрат і покласти їх на ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» як на сторону, не на користь якої ухвалюється судове рішення. При цьому суд має врахувати, що тривалий і багатоетапний розгляд справи був зумовлений не пасивною поведінкою ТОВ «Норма Плюс», а необхідністю захисту його прав у спорі щодо безпідставного застосування та утримання оперативно господарських санкцій у значному розмірі 2 243 884,01 грн. З огляду на викладене, ТОВ «Норма Плюс» просить суд апеляційної інстанції здійснити новий розподіл судових витрат за результатами апеляційного перегляду справи та покласти на ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» судові витрати, понесені ТОВ «Норма Плюс» у зв`язку з розглядом справи № 910/507/24 у судах усіх інстанцій, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо незаконності та необґрунтованості додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 скаржник зазначає про те, що суд не врахував, що розподіл судових витрат залежить від результату вирішення спору по суті.

Скаржник зазначає, що відповідач заявив до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 702 834,00 грн, понесені в суді апеляційної інстанції «на першому колі». Суд першої інстанції визнав обґрунтованими лише 111 120,00 грн, однак навіть ця сума не є належним чином обґрунтованою з точки зору необхідності, розумності та співмірності, оскільки суд встановив наявність повторюваності послуг, включення до звітів послуг з ознайомлення з матеріалами справи, які мають організаційний характер і не можуть розглядатися як окрема правнича допомога, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони. За таких обставин висновок суду про стягнення саме 111 120,00 грн є недостатньо мотивованим, оскільки суд не навів чіткого розрахунку, які саме конкретні послуги відповідача визнав необхідними, реальними, правовими за своєю природою та співмірними зі складністю справи. Також судом не наведено зрозумілої методики визначення суми 111 120,00 грн.

На думку скаржника, суд не конкретизував які саме послуги з поданих відповідачем звітів визнав такими, що підлягають компенсації; які послуги виключив як повторювані; які послуги виключив як організаційні; який час визнав обґрунтованим; які ставки визнав співмірними; чому саме сума 111 120,00 грн, а не інша сума, є розумною і необхідною. Відсутність такого розрахунку унеможливлює перевірку правильності висновків суду першої інстанції та свідчить про необґрунтованість додаткового рішення. Суд не врахував співвідношення витрат сторін та попередні висновки судів щодо розумності витрат у цій справі. У межах цієї ж справи суди вже неодноразово оцінювали витрати ТОВ «Норма Плюс» на професійну правничу допомогу та визнавали розумними значно менші суми: 68 000,00 грн у першій інстанції першого кола, 30 000,00 грн в апеляційному провадженні першого кола, 40 000,00 грн у першій інстанції другого кола та 21 000,00 грн в апеляційному провадженні другого кола. Тому стягнення з ТОВ «Норма Плюс» на користь відповідача 111 120,00 грн лише за апеляційне провадження «першого кола» виглядає непропорційним та потребувало особливо переконливого обґрунтування. Такого обґрунтування суд першої інстанції не навів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 в частині залишених без задоволення вимог про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» судових витрат у загальному розмірі 780 201,15 грн, з яких 188 487,15 грн - витрати зі сплати судового збору та 591 714,00 грн - витрати Відповідача на професійну правничу допомогу. Ухвалити у цій частині нове додаткове рішення, яким стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» судові витрати у розмірі 780 201,15 грн, з яких 188 487,15 грн - витрати зі сплати судового збору та 591 714,00 грн - витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що що фактично понесені судові витрати відповідача у розмірі 591 714,00 грн не були стягнуті судом у зв`язку із його висновком про те, що частина отриманих відповідачем послуг за договором про надання професійної правничої допомоги мають організаційний характер та за своєю природою не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, тому такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Скаржник зазначає про те, що сплата відповідачем судового збору підтверджується платіжними інструкціями від: 21.05.2024, якою сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 389,91 грн, 03.10.2024, якою сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн, 17.06.2025, якою сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 390,80 грн, 10.11.2025, якою сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн. Таким чином, загальна сума судових витрат відповідача у зв`язку зі сплатою судового збору у справі № 910/507/24 складає 188 487,15 грн.

На думку скаржника, оскаржуване додаткове рішення в частині фактичної відмови у стягненні з ТОВ «Норма Плюс» на користь ТОВ «Оператор ГТС України» судових витрат є необґрунтованим, ухваленим із порушенням вищезазначених норм процесуального права, з огляду на те, що судом не надано належного обґрунтування часткового покладення на позивача судових витрат відповідача, зокрема не вказано причин відмови у розподілі витрат останнього зі сплати судового збору, а також не вказано, які саме послуги, надані АО «АДЕР ХАБЕР» клієнту ТОВ «Оператор ГТС України» є неправовими чи повторними, необґрунтованими або такими, що не відповідають ознакам «справедливої сатисфакції».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на фактичну відсутність підстав для апеляційного оскарження, оскільки суд першої інстанції виконав вказівки, викладені в обидвох постановах Верховного Суду, повно та всебічно дослідив обставини справи, зокрема встановлено факт прострочення виконання позивачем як підрядником графіку виконання робіт, досліджено питання щодо наявності форс-мажору, а також дотримання відповідачем договірної процедури нарахування штрафних санкцій та застосування оперативно господарських санкцій.

Відповідач вказує на те, що аргумент апеляційної скарги щодо невиконання судом обов`язку з перевірки правомірності застосування оскаржуваних оперативно-господарських санкцій з інших підстав, крім як заявлених у позовній заяві, є хибним в силу безпідставності.

Відповідач зазначає про те, що судом в оскаржуваному рішення враховано, що Договір підряду між сторонами укладено 28.10.2022 і сторонам, на момент укладення договору, було відомо про обставини, на які посилається позивач у справі - обставини військового стану, наслідком яких стала мобілізація частини працівників, повітряні тривоги, перебої з постачанням сировини та обладнання, тощо, у зв`язку із чим мали враховуватись сторонами при визначенні його умов. Щодо повітряних тривог судом першої інстанції враховано ряд висновків Верховного Суду щодо кваліфікації обставин як форс-мажору та встановлено, що до початку періоду заявленого позивачем форс-мажору, мала місце співставна їх кількість та тривалість, у зв`язку із чим відсутні критерії непередбачуваності, виключності та абсолютності їх впливу на можливість виконання договору позивачем. Щодо порушення зобов`язань перед позивачем його контрагентом - ТОВ «ВКМ Арматура» - судом констатовано, що така обставина не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за допущене порушення в силу Закону. Щодо мобілізації двох працівників позивача судом не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою обставиною та допущеним порушенням Договору. З цього приводу відповідач також звертає увагу суду, що директором ТОВ «Норма Плюс» під запис в судовому засіданні «на першому колі» судового розгляду цієї справи надано пояснення про те, що він має достатню кваліфікацію та самостійно керував виконанням Договору після зазначених обставин. Щодо решти засвідчених обставин судом також не виявлено на підставі наявних у справі доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між ними та неможливістю виконання позивачем зобов`язань за Договором. Такі висновки у повній мірі узгоджуються із вказівками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.12.2024 та від 11.12.2025 у цій справі.

На думку відповідача, твердження апеляційної скарги про те, що судом в оскаржуваному рішенні не з`ясовано правомірність нарахування штрафних санкцій за порушення визначених графіком виконання робіт строків по кожному з актів суперечить висновкам суду першої інстанції та не спростовує їх.

Відповідач вказує на те, що відповідачем в частині зменшення розміру понесених судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу та взагалі не розглянутого питання щодо понесених витрат зі сплати судового збору подано апеляційну скаргу, яку підтримує у повному обсязі. В решті - апеляційна скарга ТОВ «Норма Плюс» не містить жодного обґрунтування, оскільки не вказано, які норми матеріального або процесуального права порушено або неправильно застосовано судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/507/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24. Призначено справу № 910/507/24 до розгляду у судовому засіданні 30.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 до спільного розгляду.

У судовому засіданні 30.06.2026 оголошено перерву до 01.09.2026.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 та від 31.08.2026 задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/507/24 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представники позивача у судовому засіданні 01.09.2026, в режимі відеоконференції, підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 повністю, Відмовити ТОВ «Оператор ГТС України» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ТОВ «Норма Плюс» витрат на професійну правничу допомогу. Здійснити новий розподіл судових витрат у справі № 910/507/24 за результатами апеляційного перегляду. Стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Норма Плюс» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 33 659,00 грн. Стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Норма Плюс» судовий збір, сплачений за подання цієї апеляційної скарги, у розмірі 40 389,91 грн. Стягнути з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Норма Плюс» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи № 910/507/24 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.09.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Норма Плюс», просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 залишити без змін, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 скасувати в частині залишених без задоволення вимог про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» судових витрат у загальному розмірі 780 201,15 грн, з яких 188 487,15 грн - витрати зі сплати судового збору та 591 714,00 грн - витрати відповідача на професійну правничу допомогу. Ухвалити у цій частині нове додаткове рішення, яким стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» судові витрати у розмірі 780 201,15 грн, з яких 188 487,15 грн - витрати зі сплати судового збору та 591 714,00 грн - витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 28.10.2022 між позивачем, як підрядником та відповідачем, як замовником укладено договір № [номер приховано], за яким позивач за завданням відповідача відповідно до умов цього договору, зобов`язався на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (ремонт вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, враховуючи частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а відповідач - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору (пункт 1.1).

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору загальна вартість виконуваних робіт, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток № 2) становить: 36 697 284,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 6 116 214,00 грн. Ціна договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4.1 договору позивач зобов`язався виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із відповідачем графіка виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною. Допуск відповідач надсилає на адресу позивача, вказану в розділі 15 цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені із внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

У пункті 4.3 договору сторони погодили, що датою закінчення виконаних позивачем робіт вважається дата їх прийняття відповідачем в порядку, передбаченому в розділі 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчене позивачем достроково за умови письмової згоди відповідача.

Місце виконання робіт: ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ, 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору передача виконаних робіт позивачем і прийняття їх відповідачем оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

У пункті 8.1 договору погоджено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго; дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух; тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з пунктом 8.2 договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

У пункті 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний до строку дії вказаних обставин.

Пунктом 10.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до позивача застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів позивач додатково сплачує відповідачу штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Відповідно до пункту 10.12 договору зобов`язання позивача, встановлені цим договором, забезпечується оперативно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно:

- 10.12.1 відповідач має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору позивачем, з сум, які підлягають виплаті позивачу. Оперативно-господарська санкція застосовується до позивача після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції відповідач зобов`язаний письмово повідомити позивача;

- 10.12.2 відповідач має право відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з позивачем на підставі пункту 4 частини 1 статті 236 Господарського кодексу України у разі невиконання та/або неналежного виконання позивачем зобов`язань за цим договором. Відповідач самостійно приймає рішення про застосування такого виду оперативно-господарських санкцій та повідомляє позивача впродовж 7 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення із зазначенням дати, з якої починається їх застосування, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу позивача, вказану в розділі 15 договору та/або електронну адресу підрядника, вказану в пункті 14.13 договору.

Згідно з пунктом 11.1, 11.2 договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У додатку № 1 «Технічні, якісні та кількісні характеристики» до договору позивач зобов`язався виконати на об`єкті - ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ за адресою: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, такі роботи: 1) розроблення робочої документації (надалі - Робоча документація); 2) проведення експертизи робочої документації з питань охорони праці в територіальних органах Держпраці; 3) виготовлення та доставка необхідного обладнання та устаткування; 4) демонтаж існуючого устаткування вузла очищення газу; 5) демонтаж існуючого устаткування вузла редукування газу; 6) демонтаж вузла обліку газу; 7) монтаж вузла очищення газу; 8) монтаж вузла обліку газу; 9) монтаж вузла редукування газу; 10) проведення первинного огляду посудин працюючих під тиском (вузол очищення газу); 11) пусконалагоджувальні роботи вузла редукування газу, обліку газу та очищення газу.

У додатку № 3 до договору сторони погодили виконання позивачем робіт з розробки, подання на експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації протягом 120 календарних днів, робіт з виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт протягом - 300 календарних днів, пусконалагоджувальних робіт - протягом 365 календарних днів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» було надано ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 24.08.2023 акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року - на загальну суму 14 890 880,40 грн; 28.09.2023 акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року - на загальну суму 20 521 887,32 грн; 25.10.2023 акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 336 599,02 грн; 27.10.2023 акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 116 640,97 грн; 17.11.2023 акти №5 та №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на загальну суму 425 410,75 грн.

Листом вих. №15/02-2023 від 23.02.2023 позивач просив відповідача розглянути можливість укласти додаткову угоду щодо внесення змін щодо обсягу та видів робіт за договором без збільшення суми договору.

Листом вих. №409 від 19.07.2023 позивач повідомив відповідача про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти Україну.

Листом вих. №415 від 20.07.2023 позивач просив відповідача продовжити строк виконання підрядником зобов`язань за договором та продовжити граничний термін виконання робіт, зокрема шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору.

Листом вих. №478 від 25.08.2023 позивач повідомив відповідача про продовження дії для підрядника обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти Україну та просило укласти додаткову угоду до договору про внесення змін до договору про продовження граничного терміну графіку виконання робіт. До вказаного листа позивачем було долучено Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-3702 від 25.08.2023.

Листом вих. №ТОВВИХ-23-13696 від 29.09.2023 відповідач повідомив позивача, що висновки, вказані у Сертифікаті Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-3702 від 25.08.2023, не можуть бути враховані відповідачем, як підстава для виникнення форс-мажорних обставин при виконанні Договору та бути причиною для пролонгації термінів виконання робіт, а тому відхилив пропозицію позивача щодо продовження термінів виконання робіт.

Листом вих. № ТОВВИХ-23-14132 від 06.10.2023 відповідач звернувся до позивача, в якому, посилаючись на прострочення виконання зобов`язань щодо виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт, зазначив, що у випадку не сплати пені у розмірі 697 744,17 грн та штрафу у розмірі 1 436 532,11 грн, сума зазначених штрафних санкцій буде утримана з суми коштів, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу за договором.

У відповідь на вказану вимогу позивач направив відповідачу лист вих. №538 від 10.10.2023, в якому позивач вказав, що неодноразово повідомляв відповідача про дію для нього обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти України, у зв`язку з чим строк зобов`язань за договором продовжуються на строк дії таких обставин, а відтак підрядником не порушено своїх зобов`язань.

Листом вих. №535 від 10.10.2023 позивач повторно направив відповідачу проект додаткової угоди про продовження термінів виконання робіт та проект «Графіку виконання робіт», мотивуючи необхідність їх укладення настанням форс-мажорних обставин.

Листом вих. №ТОВВИХ-23-14659 від 16.10.2023 відповідач повідомив позивача про незмінність своєї позиції щодо продовження термінів виконання робіт за договором, яка полягає у відхиленні такої пропозиції.

Також відповідачем було направлено позивачу повідомлення (вих. №ТОВВИХ-23-14660 віл 16.10.2023) про застосування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 134 276,28 грн шляхом їх утримання.

Листом вих. №ТОВВИХ-23-16035 від 08.11.2023 відповідач звернувся до позивача, в якому, посилаючись на прострочення виконання зобов`язань щодо виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт, зазначило, що у випадку не сплати пені у розмірі 20 532,54 грн та штрафу у розмірі 23 561,93 грн, сума зазначених штрафних санкцій буде утримана з суми коштів, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу за Договором.

У відповідь на вказану вимогу позивач направив відповідачу лист вих. №610 від 10.11.2023, в якому вказав, що неодноразово повідомляв відповідача про дію для нього обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти України, у зв`язку з чим строк зобов`язань за договором продовжуються на строк дії таких обставин, а відтак підрядником не порушено своїх зобов`язань.

На підтвердження дії обставин непереборної сили (форс-мажору) позивач надав відповідачу сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-3008 (від 27.06.2023 №311/03.23), №3200-23-3307 (від 20.07.2023 №338/03.23), №3200-23-4552 (від 24.11.2023 №722/03.23).

Відповідачем було направлено позивачу повідомлення (вих. №ТОВВИХ-23-16354 від 15.11.2023) про застосування оперативно-господарських санкцій у розмірі 44 094,47 грн шляхом їх утримання.

Також відповідачем було направлено позивачу повідомлення (вих. №ТОВВИХ-23-16940 віл 27.11.2023) про застосування оперативно-господарських санкцій у розмірі 65 513,26 грн шляхом їх утримання.

Листом вих. № ТОВВИХ-23-16717 від 21.11.2023 відповідач звернувся до позивача в якому, посилаючись на прострочення виконання зобов`язань щодо виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт, зазначило, що у випадку не сплати пені у розмірі 35 734,50 грн та штрафу у розмірі 29 778,76 грн, сума зазначених штрафних санкцій буде утримана з суми коштів, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу за договором.

У відповідь на вказану вимогу позивач направив відповідачу лист вих. №650 від 24.11.2023, в якому вказав, що неодноразово повідомляв відповідача про дію для нього обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти України, у зв`язку з чим строк зобов`язань за Договором продовжуються на строк дії таких обставин, а відтак позивачем не порушено своїх зобов`язань.

24.11.2023 позивачем та відповідачем складено акт про завершення робіт до договору, відповідно до якого позивач виконав, а відповідач прийняв визначені предметом договору роботи - Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Ремонт вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ) на загальну суму 36 401 259,63 грн. У даному акті вказано, що якість виконаних робіт відповідає вимогам державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення будівельних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації заводів, фірм-виробників.

Відповідач, вважаючи, що позивачем були порушені строки виконання робіт, застосував до позивача оперативно-господарські санкції в сумі 2 243 884,01 грн, передбачені пунктом 10.2 договору, та утримав їх із сум, що підлягають виплаті позивачу.

Позивач, вважаючи протиправним застосування до нього вказаних оперативно-господарських санкцій, оскільки, за його доводами, невиконання ним зобов`язань у передбачений графіком строк відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), звернувся до суду з даним позовом, у межах якого просить скасувати оперативно-господарські санкції за несвоєчасне виконання робіт за договором № [номер приховано] від 28.10.2022 у сумі 2 243 884,01 грн та зобов`язати повернути вказану суму коштів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, спір між сторонами виник до 28.08.2025, тому спірні правовідносини також регламентуються приписами Господарського кодексу України.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарського кодексу України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частиною 1 ст. 887 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно із ч. 3 ст. 875, ч. 2 ст. 887 ЦК України, до договору будівельного підряду та до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За змістом укладеного сторонами Договору та додатків до нього відповідачем було доручено позивачу розробити робочу документацію та виконати ремонт вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ за адресою: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н., м. Глобине.

Вказані роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем, про що сторонами складено відповідні акти, зокрема акт про завершення робіт до Договору від 24.11.2023, спір щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт між сторонами відсутній.

Водночас, між сторонами виник спір щодо строку виконання робіт та застосування відповідачем до позивача оперативно-господарських санкцій за порушення таких строків.

Як вже зазначалось, згідно із п. 4.1 Договору позивач зобов`язався виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із відповідачем Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною. Допуск відповідач надсилає на адресу позивача вказану в розділі 15 цього договору.

У Додатку №3 до Договору сторонами було погоджено Графік виконання робіт, у відповідності до якого позивач повинен був здійснити розробку, подання на експертизи та отримання результатів експертиз Робочої документації протягом 120 календарних днів, виконати роботи з виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт протягом 300 календарних днів, виконати пусконалагоджувальні роботи - протягом 365 календарних днів.

Таким чином, за умовами п. 4.1 Договору та Графіку виконання робіт позивач повинен був здійснити розробку, подання на експертизи та отримання результатів експертиз Робочої документації до 27.02.2023 включно (згідно із ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день даного строку припадав на вихідний день - 25.02.2023 - суботу), виконати роботи з виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажні роботи до 24.08.2023 включно, виконати пусконалагоджувальні роботи до 30.10.2023 включно (згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день даного строку припадав на вихідний день - 28.10.2023 - суботу).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача щодо неправомірності нарахування відповідачем оперативно-господарських санкцій за прострочення виконання зобов`язань окремо за кожним етапом робіт та вважає такі доводи безпідставними, оскільки п. 4.1 Договору передбачає обов`язкове дотримання Графіку виконання робіт, в той час як останній встановлює строк виконання робіт для кожного етапу робіт окремо.

Як зазначає відповідач, позивачем 24.08.2023 було надано відповідачу акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року - на загальну суму 14 890 880,40 грн; 28.09.2023 акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року - на загальну суму 20 521 887,32 грн; 25.10.2023 акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 336 599,02 грн; 27.10.2023 акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 116 640,97 грн; 17.11.2023 акти № 5 та № 6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на загальну суму 425 410,75 грн.

24.11.2023 позивачем та відповідачем складено акт завершення робіт по Договору.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем було порушено строки виконання робіт.

Водночас, позивач стверджує, що невиконання ним зобов`язань у передбачений Графіком виконання робіт строк відбулось внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), на підтвердження чого надав сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що оскільки роботи за договором виконані, наведені позивачем обставини не є форс-мажором, оскільки форс-мажорні обставини можуть не лише унеможливлювати виконання зобов`язання вцілому, а й обумовлювати неналежне виконання зобов`язання, в тому числі прострочення його виконання.

Також колегія суддів, з огляду на приписи ст. 617 ЦК України, вважає безпідставними доводи позивача про несвоєчасне постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКМ-Арматура» (контрагентом позивача) товару, як на обставину непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

На підтвердження наявності форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання договірних обов`язків, позивач послався на те, що листом № 409 від 19.07.2023 позивач письмово повідомив відповідача про початок дії обставин непереборної сили, зумовлених масованими ракетними обстрілами, блекаутами, повітряними тривогами та мобілізацією працівників. На підтвердження дії форс-мажорних обставин позивач надав індивідуальні сертифікати Київської обласної (регіональної) ТПП: № 3200-23-3307 від 20.07.2023 (період дії: 10.07.2023- 20.07.2023), № 3200-23-3702 від 25.08.2023 (період дії: 10.07.2023- 25.08.2023), № 3200-23-4552 від 24.11.2023. Зазначені сертифікати видані відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Регламенту засвідчення форс-мажорних обставин і є документами індивідуальної дії, що підтверджують наявність форс мажору саме у діяльності ТОВ «НОРМА ПЛЮС» (позивача).

Також, позивач зазначив, що у період дії форс-мажорних обставин у позивача були мобілізовані два працівники, які забезпечували виконання робіт за Договором, а саме: ОСОБА_1 - начальник проектно-конструкторського відділу, прийнятий/призначений на посаду наказом № 9-К від 02.02.2022, увільнений у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації наказом № 14/1-К від 14.06.2023; ОСОБА_2 - фахівець з інформаційних технологій, прийнятий/призначений на посаду наказом № 5 від 04.06.2020, увільнений у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації наказом № 17/1-К від 01.07.2023. Мобілізація ОСОБА_1 (керівника проектно-конструкторського підрозділу) та ОСОБА_2 (фахівця ІТ) об`єктивно призвела до втрати ключових трудових ресурсів у критичний період виконання робіт, що унеможливило своєчасне та належне забезпечення проектно-конструкторського супроводу (підготовка/узгодження рішень і документації); ускладнило організацію та безперервність виробничо-монтажних процесів і технічного супроводу (з огляду на потребу функціонування ІТ-інфраструктури/засобів обміну даними та координації робіт).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Так, з огляду на викладене та враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2025 у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що відсутність відповідних доказів у підтвердження наведених позивачем обставин непереборної сили (кількість повітряних тривог, блекаути, мобілізація працівників), передбачених умовами пункту 8.2 договору (відповідні сертифікати ТПП по кожній окремій обставині), створює наслідки передбачені приписами пункту 8.3. договору, а саме позбавляє права посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Як вбачається із матеріалів справи, місцезнаходженням об`єкту, на якому підлягали виконанню спірні роботи - ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ.

Згідно з інформацією з сайту в мережі Інтернет Статистики повітряних тривог за посиланням https://air-alarms.in.ua/?from=2023-07-19&to=2023-11-24#statistic у Кременчуцькому районі Полтавської області у період з 28.10.2022 по 09.07.2023 (включно) 617 разів було оголошено повітряну тривогу, а у період з 10.07.2023 по 23.11.2023 (включно) повітряну тривогу було оголошено 334 рази.

Також колегія суддів апеляційної інстанції, проаналізувавши дані тривог саме Глобинської територіальної громади (КАТОТТГ: UA5302001[телефон приховано], https://alarmmap.online/ua/atu/poltavska-oblast/kremenchuckij-rayon/globinska-terytorialna-hromada), зазначає про те, що у період з 28.10.2022 по 09.07.2023 (141 робочий день), сигнал «Повітряна тривога» оголошувався у 128 робочих днях, тривалістю в середньому 1 год. 33 хв., а у період з 10.07.2023 по 23.11.2023 (100 робочих днів), сигнал «Повітряна тривога» було оголошено у 76 робочих днях, тривалістю в середньому 58 хв. на день.

Так, за період з 14.06.2023 по 01.07.2023 було мобілізовано начальника проектно-конструкторського відділу Ткаченка Р.В. та фахівця з інформаційних технологій Коновки О.М. Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс», що підтверджується відповідними наказами.

Дослідивши матеріали та обставини справи в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини неможливості виконання підрядних робіт у визначений у визначений договором та додатком №3 до нього строк не можуть бути кваліфіковані, як такі, що обумовленні настанням для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору), а відтак в силу приписів ст. 218 ГК України позивач не звільняється від відповідальності за порушення строків виконання робіт за договором, у зв`язку із чим, підстави для скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих відповідачем за порушення позивачем строків виконання зобов`язання, відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, а позовна вимога про повернення на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 2 243 884,01 грн, які були утримані відповідачем, як оперативно-господарська санкція з сум, які підлягають виплаті позивачу, також не підлягає задоволенню, оскільки утримання цієї суми відповідачем з сум, які підлягають виплаті позивачу, є правомірним.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини конкретної справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24, відсутні.

Щодо доводів позивача, викладених у апеляційній скарзі стосовно оскарження рішення у справі № 910/507/24, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінки поведінці сторін під час виконання договору, оцінюються колегією суддів критично, оскільки листування сторін, повідомлення позивача про обставини, які впливали на виконання робіт, його пропозиції щодо продовження строків виконання, а також відповіді відповідача на такі звернення підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, і саме вони характеризують фактичні умови виконання договору та обізнаність сторін про обставини, які впливали на його виконання, водночас, факт направлення позивачем проектів додаткових угод та відсутність їх погодження відповідачем самі по собі не змінюють установлених договором строків та не є самостійною підставою для звільнення від відповідальності. Водночас така поведінка сторін має значення для оцінки того, чи було відповідачу відомо про обставини, які ускладнювали виконання робіт, та чи діяли сторони добросовісно під час виконання договору.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно оцінив правове значення сертифікатів Київської обласної регіональної торгово-промислової палати, оскільки видача таких сертифікатів щодо конкретного договору, його сторін та відповідного періоду виконання зобов`язань не надає їм наперед встановленої доказової сили та не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи перебувають засвідчені ними обставини у причинно-наслідковому зв`язку з конкретним порушенням строків виконання робіт.

Відтак для вирішення питання про правомірність застосування оперативно-господарських санкцій визначальним є не лише формальне існування сертифіката ТПП, а встановлення того, чи об`єктивно перешкоджали зазначені у ньому обставини виконанню позивачем конкретних договірних зобов`язань у встановлені строки.

З цією метою як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції перевірили доводи позивача щодо впливу повітряних тривог на виконання робіт та проаналізували відповідні статистичні дані і наведені об`єктивні дані не підтверджують доводів про погіршення безпекової ситуації та збільшення інтенсивності повітряних тривог у період після 10.07.2023, на який припадає виконання спірних робіт. Навпаки, порівняння періодів з дати підписання договору до 10.07.2023 та після 10.07.2023 свідчить про зменшення середньої тривалості оголошення сигналу «Повітряна тривога», у зв`язку із чим, сам факт зазначення повітряних тривог, як обставини непереборної сили у сертифікатах ТПП не може бути достатнім для висновку про те, що саме ці обставини об`єктивно унеможливили своєчасне виконання позивачем спірних робіт. Зміст сертифікатів має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, а наведені статистичні дані, навпаки, не підтверджують істотного погіршення відповідних умов у спірний період.

Таким чином, колегія суддів враховує сертифікати Київської обласної регіональної торгово-промислової палати як докази у справі, однак не вважає їх достатніми для автоматичного висновку про наявність причинного зв`язку між засвідченими у них обставинами та порушенням позивачем строків виконання конкретних договірних зобов`язань. Сукупна оцінка зазначених сертифікатів з іншими доказами, зокрема з фактичними даними щодо повітряних тривог, не дає підстав для висновку, що саме такі обставини об`єктивно унеможливили своєчасне виконання спірних робіт.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що сертифікати ТПП були формально відхилені судом першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи та не спростовують правильності висновку суду щодо відсутності належного підтвердження впливу зазначених обставин на строки виконання робіт.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов`язання повернути кошти відмовлено повністю.

31.01.2026 (сформовано 30.03.2026) через систему «Електронний суд» відповідачем була подана заява про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд розподілити судові витрати, а саме: судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 389,91 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 390,80 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 702 834,00 грн, понесені в суді апеляційної інстанції «на першому колі» та надані адвокатським об`єднанням «Адер Хабер» на підставі договору № [номер приховано].

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оскільки за наслідками нового розгляду спору в межах справи № 910/507/24 відмовлено в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача, у тому числі судовий збір сплачений за подання апеляційної та касаційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 389,91 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 255119 від 21.05.2024, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 294075 від 03.10.2024, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 40 390,80 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 367870 від 17.06.2025, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 853,22 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 416090 від 10.11.2025.

Також відповідачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 702 834,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, відповідачем в якості доказів понесених витрат на правничу допомогу надано: договір № [номер приховано] про надання адвокатських послуг від 01.09.2023, укладений між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Адер Хабер», звіт про надані послуги за період з 01.05.2024-31.05.2024 на суму 38 892,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.06.2024-30.06.2024 на суму 388 920,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.07.2024-31.07.2024 на суму 186 126,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.08.2024-31.08.2024 на суму 27 780,00 грн, звіт про надані послуги за період з 01.09.2024-30.09.2024 на суму 61 116,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 94 від 21.06.2024 на суму 38 892,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 117 від 24.09.2024 на суму 388 920,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 118 від 24.09.2024 на суму 186 126,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 139 на суму 27 780,00 грн, акт приймання-передачі адвокатських послуг № 155 від 28.11.2024 на суму 61 116,00 грн, рахунок на оплату № 96, рахунок на оплату № 120, рахунок на оплату № 121, рахунок на оплату № 142 та рахунок на оплату № 159.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи». За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, навіть за відсутності заяви позивача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям і вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Так, як вбачається із п. 4.3 договору, фактична сума гонорару виконавця та його співвиконавців розраховується на основі усередненої погодинної ставки, яка становить не більше 11 112 (одинадцять тисяч сто дванадцять) грн. 00 коп. за кожну годину надання послуг з ПДВ.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що встановлена договором усередненої погодинної ставки у розмірі 11 112,00 грн є суттєвою за розміром та потребує належного обґрунтування з огляду на складність і характер конкретних юридичних послуг, однак такого обґрунтування матеріали справи не містять.

Щодо послуги «Аналіз судового рішення у справі № 910/507/24, а також судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, на предмет обґрунтованості судового рішення та перспектив апеляційного оскарження» на суму у розмірі 38 892,00 грн (3,5 год.), зазначеної у звіті про надані послуги за період з 01 по 31.05.2024, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що вказана послуга за своїм змістом не передбачала виконання значного обсягу процесуальної роботи, підготовки процесуального документа чи здійснення представництва в судовому засіданні, а полягала у правовому аналізі вже наявного судового рішення та релевантної судової практики з метою визначення перспектив його оскарження, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявлений до оплати час у розмірі 3,5 години не відповідає обсягу та характеру зазначеної послуги, а визначена договором усереднена погодинна ставка у розмірі 11 112,00 грн у сукупності з таким обсягом часу зумовлює формування вартості послуги, яка є неспівмірною з фактичною складністю та обсягом виконаної роботи.

Щодо послуги «Підготовка до судового засідання в Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/507/24 (підготовка тез виступу для слухання в суді апеляційної інстанції з урахуванням призначення слухання апеляційної скарги по додатковому рішенню суду першої інстанції). Вивчення матеріалів справи № 910/507/24, підготовка до судового засідання у справі (апеляційне оскарження основного рішення у справі), призначеного на 04.07.2024 (підготовка тез)» на суму у розмірі 33 336,00 грн (3 год.), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що наведений опис не містить відомостей про обсяг матеріалів, який додатково опрацьовувався адвокатом, кількість питань, що потребували правового аналізу, чи інші обставини, які б об`єктивно зумовлювали необхідність витрачання саме трьох годин на виконання зазначеної роботи, а щодо послуги «Участь у судовому засіданні у справі № 910/507/24. Підготовка тексту клопотання та надсилання до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у справі № 910/507/24. Написання проекту клопотання про зменшення витрат Норма Плюс на правову допомогу у справі № 910/507/24. Аналіз відзиву Норма Плюс на апеляційну скаргу Оператора на додаткове рішення у справі № 910/507/24. Аналіз ЄДРСР щодо практики ПАГС у подібних правовідносинах між Норма Плюс та Оператором зокрема у справі № 910/332/24.» на суму 152 790,00 (13,75 год.), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі перелік вказаних у детальному описі дій не свідчить про об`єктивну необхідність витрачання на їх виконання 13,75 години. Відповідачем не конкретизовано обсяг здійсненого аналізу судової практики, кількість опрацьованих судових рішень, кількість правових питань, які досліджувалися, а також обсяг матеріалів, що був опрацьований адвокатом у зв`язку з підготовкою відповідних процесуальних документів.

Колегія суддів також враховує, що зазначені види робіт є взаємопов`язаними та частково охоплюють одне одного. Зокрема, аналіз відзиву на апеляційну скаргу, підготовка клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та аналіз судової практики, здійснювалися в межах одного процесуального питання та не становили самостійних, не пов`язаних між собою напрямів правничої допомоги.

Щодо послуги «Правовий аналіз процесуальних документів у справі № 910/507/24. Написання до ПАГС проекту пояснень у справі № 910/507/24. Написання пояснень до ПАГС у справі № 910/507/24. Аналіз додаткового рішення у справі № 910/507/24, документів, поданих Норма Плюс для стягнення витрат на правову допомогу та судової практики Верховного Суду в подібних правовідносинах. Написання апеляційної скарги на додаткове рішення ГС м. Києва від 28.05.2024 у справі № 910/507/24. Подача до ПАГС апеляційної скарги на додаткове рішення у справі № 910/507/24, пошук судової практики. Подача до ПАГС апеляційної скарги на додаткове рішення у справі № 910/507/24.», на суму у розмірі 388 920,00 грн (35 год.), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що наведений у детальному описі перелік робіт містить дії, які за своїм змістом є взаємопов`язаними та спрямованими на досягнення однієї процесуальної мети - підготовку та подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції. Зокрема, правовий аналіз додаткового рішення, документів, поданих для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та відповідної судової практики є складовими підготовки апеляційної скарги, а тому їх окреме включення до розрахунку поряд із часом, заявленим безпосередньо за написання апеляційної скарги, потребує обґрунтування їх самостійного та додаткового характеру.

При цьому, не конкретизовано обсяг здійсненого пошуку та аналізу судової практики: не зазначено кількості опрацьованих судових рішень, їх обсягу, кількості правових питань, які досліджувалися, або інших обставин, які дали б змогу об`єктивно оцінити необхідний для цього час, водночас, саме лише зазначення у детальному описі такої дії не свідчить про необхідність витрачання на неї часу в обсязі, який у сукупності із часом на інші зазначені роботи становить 35 годин.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат за своїм предметом не може ототожнюватися за складністю та обсягом із підготовкою апеляційної скарги по суті спору, оскільки предметом такого оскарження є питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу та відповідність їх заявленого розміру вимогам процесуального закону, з огляду на викладене, заявлений час у 35 годин є неспівмірним з обсягом та характером фактично виконаної роботи. Водночас доказів, які б об`єктивно підтверджували необхідність витрачання саме такого часу на виконання зазначених у детальному описі робіт, матеріали справи не містять.

Щодо послуги «Ознайомлення з матеріалами справи № 910/507/24 за позовом ТОВ «Норма Плюс» до Оператора ГТС. Участь в судовому засіданні № 910/507/24 за позовом ТОВ «Норма Плюс» до Оператора ГТС. Підготовка до участі в засіданні № 910/507/24 за позовом ТОВ «Норма Плюс» до Оператора ГТС. Участь в судових засіданнях у справі № 910/507/24 в Північному апеляційному господарському суді,», на суму у розмірі 61 116,00 грн (5,5 год.), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що заявлений опис послуг не дає можливості встановити, який саме час було витрачено на ознайомлення з матеріалами справи, який безпосередньо на підготовку до судового засідання, а який на участь у судових засіданнях.

З урахуванням викладеного, колегія суддів оцінює заявлені відповідачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не лише з огляду на факт їх понесення, а й з урахуванням критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 126 ГПК України.

Так, як вже зазначалось, відповідачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 702 834,00 грн, водночас за результатами оцінки змісту заявлених послуг, обсягу фактично виконаної роботи, часу, зазначеного адвокатом у детальному описі, складності справи, а також взаємопов`язаності та часткового дублювання окремих видів робіт, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про не співмірність заявленої суми з фактичним обсягом правничої допомоги.

Зокрема, детальний опис наданих послуг містить окреме зазначення дій, які за своїм змістом є складовими підготовки одних і тих самих процесуальних документів, а також повторне зазначення окремих видів робіт. При цьому не конкретизовано обсяг здійсненого аналізу, кількість опрацьованих документів чи судових рішень, тривалість судових засідань та інші об`єктивні обставини, які б давали змогу перевірити необхідність витрачання заявленої кількості часу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що дослідивши представлені суду документи, зокрема, звіти про надані послуги, встановлено повторюваність надання певних послуг протягом тривалого часу, зокрема, аналіз судового рішення, процесуальних документів та судової практики. Також до звітів були включені послуги ознайомлення з матеріалами справи, які мають організаційний характер та за своєю природою не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, тому такі витрати не підлягають відшкодуванню. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20.

Доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, про те, що суд мав окремо вказати, яка саме послуга є неправовою чи повторною, ґрунтуються на неправильному розумінні положень статті 126 ГПК України, оскільки закон не ставить можливість зменшення витрат у залежність від встановлення неправомірності конкретної послуги. Вирішальним є те, чи є заявлений до компенсації їх розмір співмірним із фактично необхідним обсягом правничої роботи у конкретній справі.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не навів належного обґрунтування визначеної до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 111 120,00 грн, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, суд першої інстанції не прийняв до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі 702 834,00 грн, а здійснив їх оцінку з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, характеру наданих послуг та часу, заявленого до оплати, і дійшов висновку про можливість відшкодування лише 111 120,00 грн.

При цьому визначення судом суми витрат, яка підлягає розподілу між сторонами, не передбачає обов`язку наводити математичний розрахунок вартості кожної окремої дії адвоката за умови, що судом наведено мотиви, з яких заявлений розмір витрат визнано неспівмірним, та визначено розмір витрат, який відповідає встановленим обставинам справи і критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 126 ГПК України.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції встановив повторюваність окремих послуг та включення до розрахунку часу на ознайомлення з матеріалами справи, однак у зв`язку з цим не мав підстав для визначення до відшкодування будь-якої суми, є необґрунтованим, оскільки встановлення неспівмірності частини заявлених витрат не означає відсутності підстав для компенсації фактично наданої професійної правничої допомоги в іншій, меншій сумі.

З огляду на характер спору та його розгляд у судах першої й апеляційної інстанцій, відповідач об`єктивно потребував здійснення правового аналізу матеріалів справи, підготовки процесуальних документів, аналізу судової практики, підготовки до судових засідань та представництва його інтересів у суді. Відтак, наявність у заявленому розрахунку окремих послуг, які обґрунтовано визнано такими, що не підлягають компенсації або підлягають компенсації у меншому обсязі, не нівелює факту надання іншої професійної правничої допомоги.

Посилання позивача на недопустимість використання витрат на професійну правничу допомогу як способу надмірного збагачення сторони не свідчить про неспівмірність визначеної судом суми 111 120,00 грн. Така мета запобігання покладенню на іншу сторону необґрунтованих витрат забезпечується застосуванням критеріїв, установлених статтями 126, 129 ГПК України, що й було здійснено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі стосовно оскарження додаткового рішення, фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції співмірності заявлених витрат та не свідчать про те, що визначена до відшкодування сума 111 120,00 грн не відповідає характеру та обсягу фактично наданої професійної правничої допомоги, у зв`язку із чим, підстав для зміни чи скасування додаткового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі про стягнення з позивача на користь позивача судового збору у розмірі 188 487,15 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із оскаржуваного додаткового рішення, суд першої інстанції як мотивував можливість стягнення судового збору, так і визначив конкретні суми і зробив висновок про їх стягнення, із чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що у мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 також зазначено про те, що згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Водночас, зазначений висновок не відображений у резолютивній частині додаткового рішення, при цьому саме резолютивна частина судового рішення визначає остаточний результат вирішення судом відповідного питання та містить приписи, які підлягають виконанню.

При цьому, резолютивна частина додаткового рішення не містить висновку про відмову відповідачу у стягненні зазначених сум судового збору.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням того, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення судового збору не отримав відповідного відображення у резолютивній частині додаткового рішення, дійшла висновку про те, що питання про присудження таких витрат не може вважатися остаточно вирішеним судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваного додаткового рішення за доводами апеляційної скарги відповідача в цій частині, оскільки усунення зазначеної неповноти судового рішення може бути здійснено судом, який його ухвалив, у порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, за заявою відповідного учасника справи та з дотриманням установлених законом процесуальних строків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24 та у додатковому рішенні Господарського суду міста Києва від 01.05.2026, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування своїх рішень за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржників, викладені у апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставами для скасування прийнятих у справі рішень, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги (в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026), судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/507/24 залишити без змін.

3. Апеляційній скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 910/507/24 залишити без змін.

5. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Справу № 910/507/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 24.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич