ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Справа № 903/192/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Тангиян О.О.
за участю представників:
позивача: Кулібаби О.О. (в режимі відеоконференції)
відповідача: Хвищук Н.В., Шура Д.Д. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 10.06.2026 суддею Вороняком А.С. у м. Луцьк (повний текст рішення складено 18.06.2026)
у справі № 903/192/26
за позовом Комунального підприємства "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг"
про стягнення 586 455,90 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.
02.03.2026 Комунальне підприємство "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" про стягнення 586 455,90 грн штрафних санкцій, з яких 428 070 грн штрафу та 158 385,90 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 344 про закупівлю робіт від 31.07.2025 у частині дотримання строку виконання робіт. Позивач зазначав, що визначений договором кінцевий строк виконання робіт сплинув 31.12.2025, однак роботи у повному обсязі виконані не були, у зв`язку з чим на підставі пунктів 10.3, 10.4 договору відповідачу нараховано пеню у розмірі 0,1% ціни договору за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% ціни договору за прострочення понад 15 календарних днів.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.06.2026 у справі № 903/192/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" на користь Комунального підприємства "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" 293 227,95 грн, з яких 214 035,00 грн штрафу та 79 192,95 грн пені, а також 7 037,47 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив із доведеності факту порушення відповідачем погодженого сторонами строку виконання робіт та наявності правових підстав для застосування передбаченої договором відповідальності. Водночас, врахувавши обставини виконання договору, ступінь виконання відповідачем зобов`язання, мобілізацію керівника відповідача, його господарський стан та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд зменшив нараховані позивачем штраф та пеню на 50%.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог КП "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" щодо стягнення з ТзОВ "Україна Інжиніринг" 214 035,00 грн штрафу, 79 192,95 грн пені та 7 037,47 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; здійснити новий розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача усі понесені судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС 08.07.2026.
Листом від 08.07.2026 справу № 903/192/26 витребувано у Господарського суду Волинської області.
16.07.2026 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2026 у справі № 903/192/26 та призначено її розгляд на 22.09.2026 об 14:00 год.
При цьому, враховуючи перебування у відпустці головуючої судді Романюк Ю.Г., а також судді-члена колегії Миханюк В.В. у відпустці в період з 20.07.2026 по 27.08.2026 включно, суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку, призначено її розгляд поза межами строку, визначеного частиною першою статті 273 ГПК України.
30.07.2026 від Комунального підприємства "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" надійшов відзив на апеляційну скаргу разом із запереченнями на попередньо заявлені апелянтом клопотання.
22.09.2026 від Комунального підприємства "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання документів та долучення їх до матеріалів справи.
Щодо заявлено в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів.
Розглянувши заявлене в апеляційній скарзі клопотання ТзОВ "Україна Інжиніринг" про витребування у КП "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" та КП "Волиньпроект" належним чином засвідчених копій журналів технічного та авторського нагляду за період з 31.07.2025 по 31.12.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Норми ГПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: 1) докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; 2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; 3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; 4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Зазначене підтверджується численною сталою й незмінною практикою Верховного Суду з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, провадження № 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 16.06.2021 року у справі № 915/2222/19, від 01.07.2021 року у справі № 46/603 та інші).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Також, відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, необхідність витребування журналів технічного та авторського нагляду відповідач обґрунтовує потребою підтвердити обставини щодо причин коригування проєктно-кошторисної документації, порядку виконання робіт, надання фронту робіт та наявності об`єктивних перешкод для дотримання передбаченого договором строку їх виконання.
Разом з тим, апеляційний суд констатує, що зазначені обставини не є новими для відповідача та становили основу його заперечень проти позову ще під час розгляду справи судом першої інстанції. Зокрема, відповідач посилався на ненадання замовником повного фронту робіт, необхідність коригування проєктно-кошторисної документації, а також на пов`язані з цим обставини як на підставу відсутності своєї вини у порушенні строку виконання договору.
Запитувані журнали стосуються періоду з 31.07.2025 по 31.12.2025, тобто існували як на момент виникнення спору, так і під час розгляду справи Господарським судом Волинської області. При цьому апелянтом не наведено обставин, які б свідчили про те, що він був об`єктивно позбавлений можливості заявити перед судом першої інстанції клопотання про витребування таких документів у встановленому процесуальним законом порядку.
Серед іншого, відповідач не зазначив, які саме дії він вчиняв з метою самостійного отримання відповідних журналів, чи звертався до осіб, у володінні яких вони перебувають, та які обставини перешкоджали йому своєчасно порушити перед місцевим господарським судом питання про їх витребування.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, судова колегія вважає, що саме по собі посилання апелянта на необхідність більш повного з`ясування технічних причин порушення строку виконання робіт не може вважатися об`єктивною причиною неподання відповідного клопотання до суду першої інстанції, оскільки потреба у доведенні зазначених обставин існувала вже на момент формування відповідачем своїх заперечень проти позову.
Відтак, клопотання ТзОВ "Україна Інжиніринг" про витребування журналів технічного та авторського нагляду не містить належного обґрунтування об`єктивної неможливості заявлення такого клопотання та подання відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання про виклик у судове засідання спеціаліста - сертифікованого інженера з технічного нагляду.
Зі змісту апеляційної скарги також вбачається, що необхідність його залучення апелянт обґрунтовує потребою отримання фахових пояснень щодо причин коригування проєкту, впливу відповідних обставин на строки виконання робіт та можливості їх виконання в умовах функціонування медичного закладу.
Однак відповідно до статті 71 ГПК України спеціаліст залучається до участі у судовому процесі для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, а його участь не може використовуватися як спосіб формування на стадії апеляційного перегляду нової доказової бази щодо обставин, які входили до предмета доказування під час розгляду справи судом першої інстанції.
Фактично заявлене апелянтом клопотання спрямоване на отримання нових пояснень щодо спірних фактичних обставин та усунення недоліків їх доказування після ухвалення рішення судом першої інстанції. Водночас причин, які об`єктивно унеможливлювали вчинення відповідних процесуальних дій у суді першої інстанції, скаржником не наведено.
З огляду на наведене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" про виклик у судове засідання спеціаліста - сертифікованого інженера з технічного нагляду.
Щодо клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання документів та долучення їх до матеріалів справи.
21.09.2026, напередодні судового засідання, від КП "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, поданих у зв`язку зі зміною керівництва підприємства та листуванням сторін щодо можливого мирного врегулювання спору.
До клопотання додано нову довіреність від 21.09.2026, видану адвокату Кулібабі О.О. чинним керівником підприємства, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" від 10.09.2026 № 89-49/1 щодо укладення мирової угоди, звернення Приходька В.С. від 11.09.2026 та відповідь Комунального підприємства "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" на пропозицію щодо мирного врегулювання спору. Позивач зазначив, що відповідні документи виникли вже під час апеляційного провадження та не подаються на підтвердження нових обставин виконання договору № 344.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів констатує, що подані документи за своїм змістом та метою подання не є додатковими доказами у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України щодо фактичних обставин, які входять до предмета доказування у цьому спорі та існували на час ухвалення рішення судом першої інстанції.
Так, довіреність від 21.09.2026 та відповідний витяг з ЄДР мають виключно процесуальне значення та підтверджують актуальність повноважень представника позивача після зміни керівництва юридичної особи.
Листування сторін щодо можливості укладення мирової угоди виникло вже після ухвалення оскаржуваного рішення та відображає стан їх взаємовідносин і процесуальну позицію на стадії апеляційного перегляду. Сам позивач у клопотанні наголошував, що ці документи не спрямовані на доповнення доказової бази щодо предмета спору та не подаються для переоцінки обставин, які існували на час вирішення справи місцевим господарським судом.
При цьому зміст листування сторін щодо можливості мирного врегулювання спору не оцінюється колегією суддів як доказ наявності чи відсутності обставин належного виконання договору № 344 від 31.07.2025 та не враховується при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті спору.
З огляду на наведене положення частини третьої статті 269 ГПК України щодо виняткових підстав прийняття додаткових доказів до зазначених документів не застосовуються, а тому необхідність у поновленні процесуального строку на їх подання відсутня. Водночас, враховуючи їх процесуальний та інформаційний характер, колегія суддів вважає за можливе долучити подані документи до матеріалів справи.
Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статей 612, 613, 850 ЦК України, та не надав належної оцінки обставинам ненадання замовником необхідного фронту робіт.
Апелянт вказує, що робочим проєктом передбачено виконання ремонтних робіт на об`єкті загальною площею 341,5 кв. м без поділу на черги будівництва, етапи, захватки чи пускові комплекси. Водночас позивач продовжував здійснювати медичний прийом у значній частині приміщень, у зв`язку з чим підрядник фактично мав можливість виконувати роботи лише на частині об`єкта.
За твердженням скаржника, виконання капітальних ремонтних робіт із високим рівнем шуму, пилоутворення та вібрації було несумісним із одночасним наданням медичних послуг, а тому замовник був зобов`язаний забезпечити підряднику належний фронт робіт. За таких обставин відповідач вважає, що мало місце прострочення кредитора, яке відповідно до частини 4 статті 612 ЦК України виключає прострочення боржника.
Також апелянт не погоджується з оцінкою судом першої інстанції доводів щодо недоліків проєктно-кошторисної документації. Відповідач посилається на лист Комунального підприємства "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" від 08.12.2025 №03-10/499, адресований КП "Волиньпроект", та зазначає, що цим листом сам замовник фактично констатував необхідність коригування проєктно-кошторисної документації через невідповідність окремих проєктних рішень фактичному стану об`єкта. На переконання апелянта, звернення щодо коригування документації за 23 дні до закінчення встановленого договором строку підтверджує наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали завершенню робіт до 31.12.2025.
Серед іншого, наголошено, що можливість ознайомитися з проєктно-кошторисною документацією на стадії проведення закупівлі не свідчить про можливість завчасного виявлення всіх її недоліків, оскільки окремі невідповідності могли бути встановлені лише в процесі демонтажних і ремонтних робіт. Вважає, що за наявності необхідності коригування проєкту підрядник був позбавлений можливості належним чином продовжувати пов`язаний із такими змінами технологічний процес.
Окремо відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зазначає, що для встановлення дійсних причин порушення графіка виконання робіт необхідні спеціальні знання у сфері будівництва, однак місцевий господарський суд не витребував журнали авторського та технічного нагляду, не залучив сертифікованого інженера з технічного нагляду та не призначив з власної ініціативи судову будівельно-технічну експертизу. На думку апелянта, такі докази та пояснення дали б можливість установити причини коригування проєкту, наявність простоїв та вплив відповідних обставин на можливість виконання робіт у погоджений строк.
Окрім того, скаржник зазначає, що 10.12.2025 листом №39-32 повідомив позивача про зупинення виконання робіт у зв`язку з ненаданням фронту робіт та необхідністю коригування проєктно-кошторисної документації. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про фактичне продовження робіт після направлення цього листа та пояснює, що після зупинення основного процесу на об`єкті здійснювалися лише підготовчі, консерваційні та інші дії, пов`язані із забезпеченням безпеки, зокрема прибирання будівельного сміття та ізоляція розкритих інженерних комунікацій.
Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не враховано виконання за ініціативою замовника додаткових робіт у кабінетах №1, №2, №3 та №4, які не входили до предмета закупівлі за договором №344, не були передбачені затвердженою проєктно-кошторисною документацією та календарним графіком. За твердженням відповідача, виконання цих робіт потребувало залучення працівників, техніки, обладнання та матеріалів, передбачених для основного договору, а тому об`єктивно вплинуло на строки виконання основних робіт.
На підтвердження цього скаржник посилається на лист №79-4 від 29.12.2025, яким замовнику були передані акти виконаних додаткових робіт на суму 238 366,39 грн, та зазначає, що оформлення відповідних робіт окремими договорами вже після їх фактичного виконання підтверджує їх непередбаченість первинною документацією. Вважає, що замовник повинен був у зв`язку з виконанням додаткових робіт скоригувати календарний графік і продовжити строк виконання договору №344.
Не погоджується апелянт і з підходом місцевого господарського суду до зменшення заявлених штрафних санкцій на 50%. Зазначає, що механізм зменшення неустойки може застосовуватися за умови встановлення факту порушення зобов`язання боржником, тоді як у цій справі, на думку відповідача, порушення строку було наслідком виключно дій та бездіяльності самого замовника. У зв`язку з цим вважає, що суд мав відмовити у задоволенні позову повністю, а не зменшувати розмір штрафу і пені.
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2026 залишити без змін.
Позивач зазначає, що до укладення спірного договору відповідач уже брав участь у попередній процедурі закупівлі аналогічних ремонтних робіт, був визначений переможцем та мав можливість ознайомитися з проєктно-кошторисною документацією. Під час повторної процедури закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" знову подало тендерну пропозицію, підтвердило можливість виконання робіт та уклало договір №344 від 31.07.2025.
Щодо доводів про ненадання фронту робіт позивач вказує, що до початку виконання договору сторонами був погоджений поетапний порядок проведення ремонту з урахуванням функціонування медичного закладу: спочатку у правому крилі та санітарних вузлах, надалі у лівому крилі, а на завершальному етапі у фойє. За твердженням позивача, відповідач протягом виконання договору не висловлював заперечень проти такого порядку та не вимагав одночасного звільнення всього об`єкта.
Позивач заперечує і проти тверджень про обов`язковість одночасного виконання робіт на всьому об`єкті, зазначаючи, що наведені апелянтом положення ДБН не встановлюють обов`язку замовника одночасно звільнити всі приміщення та припинити діяльність поліклініки. Також звертає увагу, що у листі від 15.12.2025 № 49-29, яким відповідач просив продовжити строк виконання робіт, останній не посилався на ненадання повного фронту робіт, неможливість функціонування поліклініки одночасно з ремонтом чи небезпечність виконання робіт за таких умов.
Щодо проєктно-кошторисної документації позивач заперечує її дефектність та зазначає, що під час виконання договору виникали лише окремі технічні питання, пов`язані, зокрема, із заміною дверних блоків та автоматичних вимикачів, які оперативно погоджувалися із проєктувальником та технічним наглядом. Зазначає, що сам факт вирішення питання про коригування окремих проєктних рішень не підтверджує дефектності всієї документації та не свідчить про неможливість продовження інших робіт. Відповідачем, на думку позивача, не доведено, що проєкт був відкликаний чи скасований або що існувала заборона на виконання конкретних видів робіт.
Стосовно листа від 10.12.2025 № 39-32 позивач зазначає, що він сам по собі не змінив встановленого договором строку виконання робіт, оскільки пунктом 2.3 договору передбачено оформлення продовження строку відповідною додатковою угодою, якої сторони не укладали. Крім того, позивач посилається на те, що роботи після 10.12.2025 фактично продовжувалися, а акти №5 та №6 підтверджують виконання і прийняття робіт уже 14.01.2026 та 22.01.2026. На думку позивача, це спростовує твердження про фактичне повне зупинення виконання договору.
Заперечуючи проти доводів щодо додаткових робіт у кабінетах №1-4, позивач зазначає, що такі роботи не входили до предмета договору №344 та виконувалися на підставі окремих правовідносин. Договори №35 та №36 від 15.01.2026 не змінювали умов договору №344, не містили положень щодо продовження строку його виконання та не звільняли відповідача від відповідальності за вже допущене прострочення. Позивач наголошує, що відповідач не конкретизував, які саме роботи за основним договором не могли виконуватися у зв`язку з ремонтом кабінетів №1-4, протягом якого часу були відволічені працівники та техніка, яка кількість ресурсів була використана та яким саме чином це вплинуло на кінцевий строк виконання договору.
Щодо показників людино-годин позивач зазначає, що підсумкові відомості ресурсів не є табелями обліку робочого часу чи журналами виконання робіт та самі по собі не підтверджують фактичну тривалість роботи конкретних працівників, кількість залученого персоналу, дати здійснення окремих операцій або розподіл трудових ресурсів між договором №344 та іншими роботами.
Позивач також заперечує твердження про відсутність вини відповідача, посилаючись на те, що роботи у повному обсязі до 31.12.2025 не були виконані, а відповідач не довів наявності прострочення кредитора, дефектності проєктно-кошторисної документації в обсязі, який унеможливлював виконання договору, правомірного зупинення робіт чи причинно-наслідкового зв`язку між додатковими роботами та порушенням кінцевого строку.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазначає, що суд першої інстанції спочатку встановив факт порушення відповідачем зобов`язання та перевірив правильність розрахунку штрафу і пені, а вже після цього, врахувавши заявлене самим відповідачем клопотання про зменшення неустойки, мобілізацію його керівника, ступінь виконання зобов`язання та необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, зменшив розмір санкцій на 50%. Тому, на переконання позивача, зменшення неустойки не свідчить про встановлення вини замовника чи необґрунтованість заявлених вимог.
З урахуванням наведеного Комунальне підприємство "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують установленого судом першої інстанції факту порушення відповідачем строку виконання робіт, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2026 - без змін.
У судовому засіданні 22.09.2026 представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідачку, присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення публічної закупівлі між Комунальним підприємством "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" (замовник/позивач) та ТзОВ "Україна Інжиніринг" (підрядник/відповідач) укладено Договір №344 про закупівлю робіт від 31.07.2025 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору Підрядник зобов`язується власними силами, матеріалами і засобами, в обумовлений строк, відповідно до замовлення і вимог кошторисної документації, будівельних норм та правил, виконати наступні послуги: "Поточний ремонт частини приміщень підвалу та першого поверху комунального підприємства "Луцька міська стоматологічна поліклініка" на проспекті Волі, 39 м. Луцьку" (ДК 021:2015 - 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи), згідно із затвердженою кошторисною документацією Замовника та Додатку №4 "Інформація про ціни на матеріальні ресурси" в установлені цим Договором терміни, а Замовник зобов`язується надати Підряднику затверджену проєктну та дозвільну документацію, прийняти виконані Підрядником Роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору.
Пунктами 2.1, 2.5 договору визначено, що загальний термін виконання підрядником робіт передбачений Календарним графіком надання послуг (додаток №2). Підрядник приступає до виконання робіт з моменту укладення договору та надання замовником фронту робіт і вихідних даних, необхідних для проведення даних робіт.
Згідно з Календарним графіком надання послуг (додаток №2 до договору) встановлено такі строки виконання робіт:
1. Будівельні роботи (тривалістю 114 робочих днів) - з 01.08.2025 по 31.12.2025.
2. Сантехнічні роботи (водопровід та каналізація) (тривалістю 35 робочих днів) - з 01.08.2025 по 29.08.2025.
3. Сантехнічні роботи (вентиляція) (тривалістю 43 робочих днів) - з 01.10.2025 по 28.11.2025.
4. Електроосвітлення та електрообладнання (тривалістю 65 робочих днів) - з 04.08.2025 по 31.10.2025.
5. Системи зрівнювання потенціалів (тривалістю 5 робочих днів) - з 03.11.2025 по 14.11.2025.
6. Улаштування контуру заземлення (тривалістю 10 робочих днів) - з 17.11.2025 по 28.11.2025.
7. Пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції (тривалістю 18 робочих днів) - з 01.12.2025 по 19.12.2025.
8. Паспортизація вентсистем (тривалістю 5 робочих днів) - з 22.12.2025 по 26.12.2025.
При цьому Календарним графіком надання послуг передбачено, що роботи за договором повинні бути завершені до 31.12.2025.
Відповідно до пункту 3.1 договору його загальна вартість становить 4 280 700,00 грн, у тому числі ПДВ - 713 450,00 грн, та повинна відповідати ціні, зазначеній у пропозиції Підрядника.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено право Замовника без погодження з Підрядником вносити зміни в кошторисну документацію, але не пізніше як за 10 днів до початку надання послуг.
Крім того, відповідно до пункту 4.2.2 договору Замовник має право протягом виконання робіт здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконуваних робіт кошторисній документації та вимогам нормативних документів, у тому числі за участю спеціалізованих організацій.
Пунктом 4.2.3 договору визначено право Замовника ініціювати внесення змін у договір, які оформлюються додатковою угодою.
Водночас відповідно до пункту 4.3.1 договору Підрядник зобов`язаний виконувати передбачені договором роботи у повному обсязі та у строки, визначені договором.
За змістом п.7.1-7.3 договору, приймання Робіт за цим Договором оформлюється Актом приймання виконаних робіт (за формою №КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних робіт (за формою №КБ-3), що є підставою для проведення розрахунків між Сторонами. Акт приймання виконаних Робіт підписується уповноваженими представниками Сторін. Допускається поетапне приймання Робіт відповідно до фактично наданого об`єму Робіт. Якщо при прийманні виконаних Робіт виявляються істотні недоробки, що виникли з вини Підрядника, Замовником ці Роботи не приймаються і не оплачуються до виправлення Підрядником виявлених порушень.
Оплату робіт за цим Договором Замовник проводить згідно з Графіком фінансування (додаток № 3) за фактично виконані об`єми робіт Підрядником, на підставі акту приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (ф. № КБ-3), складених Підрядником відповідно до вимог державних будівельних норм в межах ціни цього Договору, протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дати підписання Акту приймання виконаних робіт (п. 8.1. договору).
У п. 9.1-9.3. договору сторони встановили, що підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації протягом 10 (десять) років з підписання Сторонами акту про приймання-передачу закінчених робіт. Підрядник зобов`язаний усунути за свій рахунок недоліки, що виникли з його вини, протягом строків, визначених дефектним Актом. Якщо протягом 5 (п?яти) днів Підрядник не приступає до ліквідації порушень, Замовник може залучати для цього третіх осіб з компенсацією усіх витрат та понесених збитків за рахунок Підрядника. У разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених послугах недоліків (дефектів), Замовник протягом 20 (двадцяти) днів після їх виявлення повідомляє про це Підрядника, запрошує його для складання дефектного Акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо Підрядник не з?явиться без поважних причин у визначений у запрошенні строк, Замовник має право залучити до складання Акту незалежних експертів, повідомивши про це Підрядника. Акт, складений без участі Підрядника, Замовник надсилає йому для виконання протягом 10 (десяти) днів, після його складання.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що у разі порушення Підрядником строків виконання робіт, обумовлених договором, він сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 10.4 договору у разі порушення Підрядником строків виконання робіт більше ніж на 15 календарних днів він сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору.
Також договором передбачено порядок внесення змін до його умов. Зокрема, відповідно до пункту 13.4 сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна направити іншій стороні відповідні пропозиції та проєкт додаткової угоди. У разі досягнення сторонами згоди щодо відповідних змін вони оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.
За змістом пункту 14.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.
Невід`ємними частинами договору визначено Додаток №1 "Договірна ціна", Додаток №2 "Графік виконання робіт", Додаток №3 "Графік фінансування робіт" та Додаток №4 "Інформація про ціни на матеріальні ресурси".
Як вбачається з Робочого проєкту "Поточний ремонт частини приміщень підвалу та першого поверху КП "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка", ремонтно-будівельні роботи на об`єкті повинні були проводитися в одну чергу, тобто без етапності; площа приміщень, що підлягають ремонту, становить 341,5 кв. м.
Окрім того, 31.07.2025 між Комунальним підприємством "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" як замовником та ТзОВ "ІК ЗАХІД" як виконавцем укладено договір №79.2025 ІК/345, за умовами якого виконавець зобов`язався здійснювати технічний нагляд за проведенням робіт на вказаному об`єкті. Пунктом 5.1 цього договору передбачено, що він діє до дня закінчення робіт, але не пізніше 31.12.2025, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
У зв`язку з тим, що передбачений договором обсяг робіт у встановлений строк завершений не був, 06.02.2026 КП "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" направило ТзОВ "Україна Інжиніринг" повідомлення про нарахування штрафних санкцій та односторонню відмову від договору №344 від 31.07.2025. Вказане повідомлення було направлено засобами поштового зв`язку та на електронну адресу підрядника, зазначену в договорі.
З огляду на незавершення робіт позивач нарахував відповідачу 428 070,00 грн штрафу у розмірі 10% від ціни договору та 158 385,90 грн пені у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення за період з 01.01.2026 по 06.02.2026.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема виконати роботу, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, що передбачено частиною першою статті 530 ЦК України.
Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За змістом частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.
Отже, для застосування наслідків прострочення кредитора має бути встановлено не лише невчинення ним певної дії, а й те, що саме внаслідок цього боржник не міг виконати свого зобов`язання.
Відповідно до частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.
Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона - підрядник - зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони - замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до статті 847 ЦК України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника про обставини, які загрожують придатності або міцності результату роботи чи створюють неможливість її завершення у встановлений строк та не залежать від підрядника.
За змістом статті 848 ЦК України невиконання замовником вимог підрядника щодо усунення обставин, які загрожують якості або придатності результату роботи, за передбачених законом умов надає підряднику право відмовитися від договору та право на відшкодування збитків.
Відповідно до частини першої статті 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи або підвищенням ціни роботи.
Відповідно до статті 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не виконав своїх обов`язків за договором підряду, зокрема не передав матеріал, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим перешкодив виконанню договору підрядником.
Таким чином, передбачене законом право підрядника на зупинення робіт пов`язується не лише з фактом невиконання замовником певного договірного обов`язку, а з наявністю перешкоди для виконання підрядником договору внаслідок такого невиконання.
Відповідно до статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проєктної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт і кошторису, що визначає ціну робіт.
Статтею 878 ЦК України передбачено право замовника вносити зміни до проєктно-кошторисної документації за умов та в порядку, визначених цією нормою.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між сторонами виникли правовідносини з договору підряду, у межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" взяло на себе зобов`язання виконати передбачений договором № 344 від 31.07.2025 комплекс робіт у погоджений сторонами строк, кінцевою датою якого визначено 31.12.2025. Серед іншого, сторонами не заперечується, що передбачений договором обсяг робіт станом на 31.12.2025 відповідачем у повному обсязі виконаний не був. Більше того, значна частина передбачених календарним графіком робіт станом на сплив визначеного договором строку взагалі залишалася невиконаною, а роботи за актами № 5 та № 6 виконувалися вже після 31.12.2025 та були прийняті замовником відповідно 14.01.2026 та 22.01.2026.
Водночас основні доводи апеляційної скарги зводяться не до заперечення факту незавершення робіт до 31.12.2025, а до твердження про існування обставин, за які відповідач не відповідає та які, на його переконання, виключають прострочення підрядника і його відповідальність.
Щодо доводів апелянта про ненадання замовником повного фронту робіт та прострочення кредитора.
Апелянт наполягає, що Комунальне підприємство "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" не надало підряднику одночасного доступу до всіх приміщень об`єкта та продовжувало використовувати частину приміщень для здійснення медичної діяльності, у зв`язку з чим ТзОВ "Україна Інжиніринг" не мало можливості виконувати передбачені договором роботи єдиним комплексом у визначені строки. З цих підстав скаржник вважає, що мало місце прострочення кредитора, яке відповідно до частини четвертої статті 612 та статті 613 ЦК України виключає прострочення підрядника.
Надаючи оцінку таким доводам, колегія суддів виходить із того, що відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За змістом частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.
Отже, застосування наведених положень закону пов`язується не з будь-якими ускладненнями, що виникли у боржника під час виконання договору, а зі встановленням такої поведінки кредитора, яка об`єктивно унеможливила виконання боржником відповідного зобов`язання. Саме тому для висновку про прострочення замовника у цій справі недостатньо встановити лише те, що підрядник не мав одночасного доступу до всіх приміщень поліклініки.
Відповідач, посилаючись на таку обставину як на підставу звільнення від відповідальності, повинен був довести, які саме дії зобов`язаний був учинити замовник, у який конкретний період він їх не вчинив, які передбачені договором роботи внаслідок цього не могли виконуватися та яким чином тривалість відповідної перешкоди вплинула на можливість завершення всього обсягу робіт до погодженої сторонами кінцевої дати - 31.12.2025.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що таких обставин відповідач належними та допустимими доказами не довів.
Як встановлено судами, відповідно до пункту 2.1 договору №344 від 31.07.2025 підрядник приступає до виконання робіт з моменту укладення договору та надання замовником фронту робіт і вихідних даних, необхідних для їх проведення.
Водночас, для з`ясування змісту використаного сторонами у договорі поняття "фронт робіт" колегія суддів враховує його нормативне визначення, наведене у ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва".
Відповідно до пункту 3.2.14 ДБН А.3.1-5:2016 фронт робіт визначено як частину об`єкта будівництва, яка виділяється для виконання певного обсягу робіт.
Отже, нормативне значення поняття фронт робіт не передбачає його ототожнення з об`єктом у цілому. Фронтом робіт може бути відповідна частина об`єкта, виділена для виконання певного обсягу робіт. Тому вживання сторонами у пункті 2.1 договору формулювання про надання замовником фронту робіт саме по собі не є безпосереднім свідченням про погодження ними обов`язку замовника одночасно звільнити та передати підряднику всі приміщення, які підлягали ремонту.
Разом з цим, зміст договору не містить умови, відповідно до якої замовник зобов`язаний був до початку виконання робіт одночасно звільнити всі приміщення стоматологічної поліклініки та одномоментно передати підряднику всю площу об`єкта. Також, в матеріалах справи відсутні й докази того, що відповідач до укладення договору або безпосередньо після початку його виконання повідомляв замовника про те, що одночасне звільнення всіх приміщень є необхідною технологічною умовою виконання договору, без якої дотримання погодженого сторонами календарного графіка є неможливим.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ТзОВ "Україна Інжиніринг" було ознайомлене з тендерною документацією, проєктно-кошторисною документацією, обсягом та строками виконання робіт і, укладаючи договір № 344 від 31.07.2025, прийняло на себе зобов`язання виконати відповідні роботи до 31.12.2025. Відповідач підписав договір без застережень щодо необхідності одночасного передання йому всіх приміщень об`єкта.
Колегія суддів водночас зауважує, що сама лише обізнаність підрядника з умовами договору не виключала б можливості посилатися на прострочення кредитора у разі виникнення в подальшому обставин, які об`єктивно залежали від замовника та дійсно унеможливили виконання робіт. Однак, саме таких обставин під час розгляду справи судами не встановлено.
Окреме значення має погоджений сторонами календарний графік виконання робіт.
Як підтверджується матеріалами справи, календарним графіком передбачено не лише загальний кінцевий строк 31.12.2025, а й конкретні строки виконання окремих груп робіт: будівельні роботи - з 01.08.2025 по 31.12.2025, сантехнічні роботи з водопроводу та каналізації - з 01.08.2025 по 29.08.2025, роботи з вентиляції - з 01.10.2025 по 28.11.2025, електроосвітлення та електрообладнання - з 04.08.2025 по 31.10.2025, роботи із системи зрівнювання потенціалів - з 03.11.2025 по 14.11.2025, улаштування контуру заземлення - з 17.11.2025 по 28.11.2025, пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції - з 01.12.2025 по 19.12.2025, паспортизація вентиляційних систем - з 22.12.2025 по 26.12.2025.
Відтак, договірне регулювання передбачало виконання різних за характером робіт протягом окремо визначених часових проміжків, частина з яких завершувалася задовго до 31.12.2025.
Водночас судами встановлено та учасниками справи не заперечується, що значна частина робіт, передбачених календарним графіком, відповідачем узагалі не була розпочата.
Отже, для обґрунтування доводів про ненадання належного фронту робіт відповідачу недостатньо послатися загалом на те, що частина приміщень використовувалася замовником. Необхідно співвіднести відповідні приміщення з конкретними видами невиконаних робіт та строками їх виконання за календарним графіком.
Зокрема, матеріали справи не дають можливості встановити, які саме сантехнічні роботи, роботи з вентиляції, електроосвітлення, електрообладнання, влаштування контуру заземлення чи інші передбачені графіком роботи не могли бути виконані через відсутність доступу до конкретного приміщення, з якого саме моменту така перешкода існувала, коли вона була усунута та на яку кількість робочих днів вона об`єктивно змістила виконання відповідного виду робіт.
Відсутній і розрахунок, за яким можливо було б встановити, що ненадання одночасного доступу до всієї площі об`єкта об`єктивно унеможливлювало завершення договору саме до 31.12.2025.
Не спростовує такого висновку й посилання апелянта на положення робочого проєкту про виконання робіт в одну чергу, без етапності.
Варто зауважити, що таке формулювання не встановлює обов`язку замовника одночасно припинити використання всіх приміщень поліклініки та не підтверджує, що кожний передбачений договором вид робіт був технологічно залежним від одночасної можливості працювати на всій площі об`єкта.
Більше того, пунктом 7.2 договору № 344 від 31.07.2025 передбачена можливість поетапного приймання фактично виконаних робіт, що також не узгоджується з категоричним твердженням апелянта про неможливість будь-якого послідовного виконання робіт на окремих частинах об`єкта.
Необхідно звернути увагу на лист ТзОВ "Україна Інжиніринг" № 49-29 від 15.12.2025, яким відповідач безпосередньо під час дії договору порушував перед замовником питання про продовження строку виконання робіт, оскільки як правильно звернув увагу місцевий господарський суд, у зазначеному листі відповідач не посилався на ненадання повного фронту робіт як на обставину, яка унеможливлювала виконання договору. Так само в ньому не зазначалося про неможливість одночасного функціонування поліклініки та проведення ремонту, неналежну роботу технічного нагляду або інші обставини, які нині в апеляційній скарзі визначені як ключові причини порушення строку.
Крім того, подальша поведінка сторін також не підтверджує твердження про те, що саме відсутність повного фронту робіт унеможливила виконання зобов`язання.
З матеріалів справи вбачається, що після 31.12.2025 відповідач продовжив виконання робіт, а роботи за актами №5 та №6 були прийняті замовником відповідно 14.01.2026 та 22.01.2026. При цьому прийняття замовником робіт після спливу погодженого строку не змінювало самого строку виконання та не усувало вже допущеного прострочення.
З таких обставин вбачається, що замовник не відмовлявся від прийняття подальшого виконання та не припинив доступ відповідача до об`єкта після 31.12.2025.
Отже, наведений довід апеляційної скарги не спростовує правильності висновку суду першої інстанції про те, що ТзОВ "Україна Інжиніринг" не виконало передбачений договором обсяг робіт у погоджений сторонами строк до 31.12.2025 та не довело наявності обставин, які б виключали його прострочення.
Щодо доводів апелянта про недоліки проєктно-кошторисної документації та правомірне зупинення робіт.
Серед іншого, скаржник наголошує, що передана замовником проєктно-кошторисна документація містила недоліки, які були виявлені під час виконання робіт, а необхідність її коригування безпосередньо вплинула на можливість дотримання календарного графіка. На підтвердження цього відповідач посилається на лист КП "Луцька міська клінічна стоматологічна поліклініка" від 08.12.2025 № 03-10/499 до КП "Волиньпроект", а також на власний лист № 39-32 від 10.12.2025 про зупинення робіт.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність зазначених обставин як підстави для звільнення відповідача від відповідальності з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично коригування проєктно-кошторисної документації було одне та стосувалося робіт, які на відповідний момент уже були виконані. Крім того, у судовому засіданні 28.05.2026 представник відповідача Шур Д.Д. пояснив, що на 3-5 днів припинялися лише роботи з оздоблення стін, тоді як інші роботи у цей період продовжували виконуватися.
Отже, матеріали справи не підтверджують доводів апелянта про те, що коригування проєктно-кошторисної документації спричинило повне зупинення виконання договору. При цьому відповідач не довів, які саме невиконані роботи були безпосередньо залежними від відповідного коригування, протягом якого періоду їх виконання було неможливим та яким чином така обставина вплинула на можливість завершення всього обсягу робіт до 31.12.2025.
Колегія суддів також враховує, що значна частина передбачених календарним графіком робіт мала бути завершена ще до грудня 2025 року. Відтак коригування, ініційоване 08.12.2025, саме по собі не пояснює невиконання робіт, строки виконання яких спливли раніше.
Щодо листа № 39-32 від 10.12.2025 про зупинення робіт колегія суддів зазначає, що саме по собі його направлення не є достатнім доказом виникнення передбачених статтею 851 ЦК України підстав для зупинення всього комплексу робіт. Для застосування відповідних наслідків необхідним є встановлення обставин, які об`єктивно створили неможливість виконання договору, а таких обставин відповідачем не доведено.
Водночас, судами встановлено, що після 10.12.2025 виконання робіт продовжувалося. При цьому сам представник відповідача підтвердив, що припинялися лише роботи з оздоблення стін, а інші роботи виконувалися.
Посилання апелянта на те, що після 10.12.2025 виконувалися лише підготовчі або консерваційні роботи, не підтверджене доказами, які дозволяли б відмежувати такі роботи від виконання основного предмета договору. Крім того, роботи за актами № 5 та № 6 були виконані та прийняті замовником після 31.12.2025 - 14.01.2026 та 22.01.2026 відповідно, що також свідчить про продовження виконання договірних зобов`язань.
Колегія суддів також враховує зміст листа ТзОВ "Україна Інжиніринг" № 49-29 від 15.12.2025 про продовження строку виконання робіт, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, у цьому листі відповідач не посилався на повну дефектність проєктно-кошторисної документації чи неможливість виконання договору внаслідок її коригування. Тому, доводи апеляційної скарги щодо недоліків проєктно-кошторисної документації та правомірного зупинення робіт не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність прострочення відповідача.
Щодо доводів апелянта про додаткові роботи, відволікання ресурсів та відсутність вини підрядника.
Апелянт зазначає, що під час виконання договору № 344 замовником було ініційовано виконання додаткових робіт у кабінетах № 1-4, які не входили до предмета закупівлі, не були передбачені проєктно-кошторисною документацією та календарним графіком. За твердженням відповідача, виконання таких робіт потребувало залучення працівників, техніки, обладнання та матеріалів, передбачених для виконання основного договору, що вплинуло на можливість завершення робіт до 31.12.2025.
З цього приводу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені обставини не підтверджують відсутності вини відповідача у порушенні строку виконання робіт за договором № 344, оскільки виконання відповідачем додаткових робіт не свідчить про об`єктивну неможливість одночасного або послідовного виконання робіт, передбачених основним договором, та не є достатньою підставою для висновку про необхідність автоматичного продовження строку його виконання.
Для підтвердження відповідного доводу відповідачу необхідно довести причинний зв`язок між виконанням додаткових робіт та порушенням календарного графіка за договором № 344, зокрема, які саме передбачені основним договором роботи не могли виконуватися у зв`язку з проведенням робіт у кабінетах № 1-4, протягом якого періоду це мало місце та яким чином така обставина вплинула на кінцевий строк виконання договору.
Окрім того, лист № 79-4 від 29.12.2025 та передані разом із ним акти підтверджують виконання додаткових робіт на суму 238 366,39 грн, однак із зазначених документів неможливо встановити, що саме їх виконання спричинило невиконання відповідачем робіт за договором № 344 у погоджені строки.
Зокрема, відповідачем не конкретизовано, яка кількість працівників була залучена до виконання додаткових робіт, протягом якого часу вони виконувалися, які матеріальні та технічні ресурси були відволічені від основного договору та виконання яких саме робіт за календарним графіком у зв`язку з цим стало неможливим.
При цьому колегія суддів враховує, що окремі правовідносини щодо таких робіт надалі були оформлені договорами № 35 та № 36 від 15.01.2026, тоді як кінцевий строк виконання робіт за договором №344 був визначений 31.12.2025. Водночас навіть з урахуванням тверджень апелянта про фактичне виконання частини додаткових робіт до оформлення цих договорів, матеріали справи не містять належних доказів того, що саме такі роботи зумовили порушення строків за основним договором.
Не підтверджують такого висновку і посилання апелянта на показники людино-годин у підсумкових відомостях ресурсів. Зазначені показники відображають витрати трудових ресурсів на виконання відповідного обсягу робіт, однак самі по собі не дають можливості встановити безпосередню календарну тривалість їх виконання, кількість одночасно залучених працівників та період, протягом якого трудові ресурси не могли бути використані для виконання робіт за договором № 344.
Відта,к наведені відомості не підтверджують твердження апелянта про те, що виконання додаткових робіт об`єктивно унеможливило дотримання погодженого календарного графіка.
Згідно з частиною другою статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності такихвисновків, позаякґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального/процесуального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Як встановлено ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Таким чином, судова колегія виснує, що рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2026 у справі № 903/192/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Розподіл судових витрат.
У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Інжиніринг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10.06.2026 у справі №903/192/26 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України.
4. Справу № 903/192/26 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складено "28" вересня 2026 р.
Головуюча суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.