ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3126/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі),
суддів: Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.,
представники:
від скаржника: Богославський В.А. (адвокат);
від позивача: Батовська Т.І. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 (повний текст складено 25.06.2026), суддя Давиденко І.В.
у справі №908/3126/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя
про стягнення 15 432 566, 98 грн
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3432/08-07/25 від 09.10.2025) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" до Акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" про стягнення 15 432 566,98 грн з яких: 3 262 344,35 грн - 3% річних за період 27.09.2024 - 29.09.2025 та 12 170 222,63 грн інфляційні втрати за період жовтень 2024 - серпень 2025, що нараховані за невиконання зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №050303014-ПД, стягнуті за рішенням суду.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 610, 625 ЦК України та мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань з оплати за договором приєднання від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління, яка стягнута рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/2707/24.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі №908/3126/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", на користь ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", 3 262 344, 35 грн 3 % річних, 12 170 222, 63 грн інфляційних втрат, 185 190, 80 грн витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач порушив умови Договору № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління в частині вчасної плати за надані послуги.
Суд першої інстанції зазначив, що адовольняючи частково позовні вимоги в межах розгляду позову №908/2707/24 господарський суд встановив факт надання позивачем послуг за вказаний період січень - вересень 2024 року в рамках Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД доведеним та не спростованим відповідачем.
У вказаному рішенні суд встановив наявність правових підстав для захисту прав позивача - ПрАТ "НАЕК "Укренерго", шляхом стягнення основної заборгованості у розмірі 107 114 264, 45 грн, а також застосування до відповідача АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Також господарський суд першої інстанції зауважив, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
В оскаржуваному судовому рішенні суд виснував, що підстави для звільнення відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат або зменшення їх розміру відсутні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погодившись із рішенням суду, АТ "Запоріжжяобленерго" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі №908/3126/25 в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ "Запоріжжяобленерго" 3 262 344,35 грн - 3% річних.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції стягнуті 3% річних та інфляційні втрати, однак з урахуванням майнового стану Відповідача є надмірним тягарем для Відповідача.
АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області, проте знаходження великої кількості території в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій значним чином негативно відображається на діяльності Відповідача.
Так, за 2022 рік АТ «Запоріжжяобленерго» отримало збитки у розмірі 204,75 млн. грн. За 2024 року отримало збитки у розмірі 580 млн. грн.
Скаржник зазначив, що у АТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства. Водночас, АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394.
УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У поданому 28.07.2026 відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
В обґрунтування заявленої позиції Позивач посилається на те, що рішення суду по справі № 908/2707/24 на дату подачі позову у цій справі № 908/3126/25 Відповідачем не виконано.
ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» вважає, що інфляційні втрати, як і відсотки річні є акцесорними, додатковими до основного, залежать від основного зобов`язання і поділяють його долю, а отже, поряд з наявністю несплаченої суми основного боргу, в силу закону - ст. 625 ЦК України, наявні підстави для стягнення інфляційних втрат та відсотків річних.
Щодо посилання Скаржника на наявність форс-мажорних обставин, Позивач зазначив, що в матеріалах справи відсутній відповідний документ ТПП України на підтвердження форс-мажорних обставин, яким би підтверджувалось неможливість виконання Відповідачем його зобов`язань по оплаті послуги в пред`явленому розмірі по спірному Договору.
Також позивач зауважив, що від НЕК «Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому, оскільки НЕК «Укренерго» забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/імпорту електроенергії до 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн, тому положення Позивача і Відповідача є однаковим.
РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 апеляційну скаргу АТ "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2025 у справі №908/3126/25 залишено без руху.
28.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
29.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від АТ "Запоріжжяобленерго" надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі №908/3126/25. Розгляд справи №908/3126/25 призначено у судовому засіданні на 16.09.2026.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2026 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі №908/3126/25 відкладено на 23.09.2026.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (позивач у справі, НЕК "УКРЕНЕРГО") є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
НЕК "УКРЕНЕРГО" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго" (публічно доступний за адресою: https://ua.energy/pro_kompaniyu/statut/statut-ta-ustanovchi-dokumenty/).
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" НЕК "УКРЕНЕРГО" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.
Як свідчать матеріали справи, 01.01.2024 між НЕК "УКРЕНЕРГО" (Оператор системи передачі (ОСП)) та Публічним акціонерним товариством "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (відповідач у справі, Користувач) укладено Договір № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління шляхом підписання відповідачем 11.12.2023 заяви-приєднання (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору про надання послуг диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041-ПД від 01.01.2024 (в редакції наказу НЕК "УКРЕНЕРГО" від 07.06.2024 № 344, надалі умови Договору викладені в цій редакції) цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором ОСП зобов`язується безперервно надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга). Послуга, яка надається за цим Договором, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010) має код 35.12. (п. 2.1 Договору)
Користувач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. (п. 2.2 Договору).
Заборгованість за вказаним договором за період з 19.01.2024 по 26.09.2024 була предметом розгляду у справі № 908/2707/24 за позовом ПрАТ "Національна Енергетична Компанія "УКРЕНЕРГО" до ПуАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" про стягнення 122330162,95 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/2707/24 позов ПрАТ "Національна Енергетична Компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ до ПуАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", м. Запоріжжя про стягнення 122 330 162,95 грн заборгованості за договором приєднання від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 107 114 264 (сто сім мільйонів сто чотирнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 45 коп. основного боргу за надані послуги з диспетчерського управління, 1 504 591 (один мільйон п`ятсот чотири тисячі п`ятсот дев`яносто одну) грн 76 коп. інфляційних втрат, 991 306 (дев`ятсот дев`яносто одну тисячу триста шість) грн 74 коп. 3 % річних та 695 200 (шістсот дев`яносто п`ять тисяч двісті) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору; провадження у справі № 908/2707/24 в частині позовних вимог про стягнення з ПуАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", м. Запоріжжя на користь ПрАТ "Національна Енергетична Компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ 12 720 000,00 грн основного боргу за надані послуги з диспетчерського управління за договором приєднання від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління закрито.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 908/2707/24 рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 залишено без змін.
Рішення суду у справі № 908/2707/24 відповідачем не виконано, позивач за період з 27.09.2024 по 29.09.2025 , на підставі ст. 625 ЦК України нарахував на заборгованість за січень - вересень 2024 року 3262344,35 грн - 3 % річних за період з 27.09.2024 по 29.09.2025 та 12 170222,63 грн інфляційних втрат за період жовтень 2024-серпень 2025.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.
Подібні за змістом правові позиції викладено Верховним Судом в постановах від 13.12.2023 у справі №921/475/22, від 15.11.2023 у справі №921/489/22 та від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Як встановлено апеляційним судом, та не заперечується сторонами у справі, відповідач порушив умови Договору № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління в частині вчасної плати за надані послуги.
Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 у справі № 908/2707/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026, позов ПрАТ "Національна Енергетична Компанія "УКРЕНЕРГО" до ПрАТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" про стягнення 122 330 162,95 грн заборгованості за договором приєднання від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 107 114 264 грн 45 коп. основного боргу за надані послуги з диспетчерського управління, 1 504 591 грн 76 коп. інфляційних втрат, 991 306 грн. 74 коп. 3 % річних та 695 200 грн 00 коп. витрат на сплату судового збору; провадження у справі № 908/2707/24 в частині позовних вимог про стягнення 12 720 000,00 грн основного боргу за надані послуги з диспетчерського управління за договором приєднання від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління закрито.
Задовольняючи частково позовні вимоги господарський суд встановив факт надання позивачем послуг за вказаний період січень - вересень 2024 року в рамках Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД доведеним та не спростованим відповідачем.
У вказаному рішенні суд встановив наявність правових підстав для захисту прав позивача - ПрАТ "НАЕК "Укренерго", шляхом стягнення основної заборгованості у розмірі 107 114 264, 45 грн, а також застосування до відповідача АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В даному випадку предметом оскарження є задоволення судом першої інстанції вимог Позивача щодо нарахування 3% річних в розмірі 3 262 344, 35 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" день фактичної сплати заборгованості не включається до періоду нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
У даному випадку заборгованість боржником частково погашена 20.02.2026 та 31.03.2026, але після звернення позивача з даним позовом, тобто погашення відбулось після заявленого в розрахунку періоду (27.09.2024-29.09.2025).
Скаржник не заперечив проти порушення строків виконання зобов`язань з оплати за отримані послуги за Договором приєднання від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління.
Разом з тим Скаржник вважає, що прострочення з оплати сталося внаслідок форс-мажорних обставин, пов`язаних з воєнним станом та військовою агресією РФ, неплатоспроможністю АТ "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО", збитковими тарифами на послуги відповідача.
Проте, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу, стягнутого в рамках справи №908/2707/24.
Позивачем заявлена вимога про стягнення, зокрема, трьох процентів річних за основним зобов`язанням за загальний період 27.09.2024-29.09.2025 в розмірі 3 262 344, 35 грн, тобто період, який не охоплений рішенням суду у справі №908/2707/24.
Дослідивши надані позивачем розрахунки, апеляційний суд підтверджує, що вони є арифметично правильними.
Окремо колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що з огляду на правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд під час визначення розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.
Отже, три проценти річних не підлягають зменшенню судом, а тому позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.
Відповідна правова позиція також сформовано у постанові ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24.
З огляну на викладене, доводи Скаржника в частині неправомірності нарахування, та/або зменшення розміру 3% річних відхиляються.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 55.1 постанови від 29.06.2022 у справі №477/874/19 зазначила про те, що за змістом частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.
До форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належать обставини, визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а саме: форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема: збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, вторгнення, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо).
Колегія суддів не заперечує того, що повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, бойові дії, окупація територій, захоплення підприємств та інші безпосередньо пов`язані із війною обставини за своєю природою можуть становити обставини непереборної сили.
Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Водночас відсутність у боржника необхідних коштів сама по собі випадком або непереборною силою не визнається.
За змістом частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними є надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання конкретного зобов`язання. До переліку таких обставин, зокрема, віднесено збройний конфлікт, військові дії, вторгнення, блокаду, захоплення підприємств тощо. Водночас саме поняття форс-мажору закон пов`язує не просто з існуванням надзвичайної події, а з її об`єктивним впливом на можливість виконання відповідного зобов`язання.
Зокрема, у постанові КГС ВС від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд, розглядаючи доводи суб`єкта критичної інфраструктури про неможливість своєчасних розрахунків унаслідок воєнної агресії, зазначив, що загальне існування форс-мажорних обставин не є достатнім: боржник повинен довести, що саме ці обставини об`єктивно спричинили неможливість виконання конкретного грошового зобов`язання.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (п. 38 Постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
У постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила наступні висновки: "Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Таким чином, для застосування статті 617 ЦК України недостатньо встановити лише факт війни або окупації частини території діяльності боржника. Необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між конкретною форс-мажорною обставиною та неможливістю виконання саме того зобов`язання, прострочення якого є предметом спору, у конкретний період його виконання.
Саме такий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду.
Згідно усталеної судової практики, сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором, та мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи.
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо форс-мажор продовжується будьте шести місяців, то кожна зі Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором та в установленому прядку розірвати цей Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності Сторін на ринку електричної енергії. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), унеможливлюється виконання будь-якою Стороною зобов`язань за цим Договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу Сторону. Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України. Неповідомлення однією зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов`язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.
Тобто, сторонами було встановлено обов`язок невідкладного письмового повідомлення одна одної про настання форс-мажорних обставин для однієї з сторін.
В даному випадку матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів того, що відповідач повідомляв позивача про виникнення форс-мажорних обставин.
Апеляційний суд констатує, що Скаржник, не дотримуючись вимог укладеного Договору, не надав суду документу (висновку), виданого Торгово-промисловою палатою на підтвердження неможливості виконання зобов`язань саме за Договором приєднання від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД про надання послуг з диспетчерського управління.
Щодо посилань Скаржника на наявність критичний фінансовий стан та неплатоспроможність як на підставу для звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
АТ "Запоріжжяобленерго" доказів такого звернення не надало.
Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що справедливість, добросовісність та розумність є не декларативними категоріями, а загальними засадами цивільного законодавства, прямо закріпленими пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України. Ці засади підлягають врахуванню при застосуванні норм приватного права та оцінці поведінки учасників цивільних правовідносин.
Відповідний загальноправовий зміст принципу справедливості розкривався і Конституційним Судом України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, на яке посилається скаржник. Конституційний Суд України зазначив, що справедливість є однією з основних засад права та виражається, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки, недискримінаційному підході та пропорційності юридичних наслідків.
У цій же справі спір виник між двома суб`єктами господарювання з приводу виконання договірного грошового зобов`язання, а 3 % річних заявлено безпосередньо на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Не змінює наведеного висновку і посилання апелянта на свій статус підприємства критичної інфраструктури та необхідність значних витрат на підтримання й відновлення електромереж.
Такі обставини об`єктивно заслуговують на врахування при оцінці становища відповідача, однак принцип справедливого балансу вимагає враховувати інтереси обох сторін, а не лише боржника.
Як зазначило ПрАТ "НЕК "Укренерго" у відзиві на апеляційну скаргу, воно також належить до державного сектору економіки, забезпечує функціонування об`єктів критичної інфраструктури та входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Позивач також звернув увагу, що його об`єкти магістральних електричних мереж зазнавали пошкоджень унаслідок ракетних атак, а їх відновлення потребує значних фінансових ресурсів; скорочення надходжень стратегічного підприємства, на думку НЕК "Укренерго", створює додаткові ризики для фінансування відновлення критичної інфраструктури.
Тому статус АТ "Запоріжжяобленерго" як суб`єкта, діяльність якого має важливе суспільне значення, сам по собі не може бути підставою для перекладення економічних наслідків несвоєчасних розрахунків на інший суб`єкт енергетичної системи, який також виконує критично важливі для держави функції.
Інше означало б, що принцип "справедливого балансу" фактично застосовується лише на користь однієї сторони та за рахунок майнового інтересу іншої, що не відповідає самому змісту принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Щодо доводів про фінансовий стан відповідача колегія суддів зазначає, що скрутне фінансове становище підприємства може мати значення у випадках, коли закон прямо наділяє суд дискрецією щодо зменшення певної санкції або підвищеного договором розміру майнової відповідальності.
Однак у цій справі такої дискреції щодо мінімальних 3 % річних частина друга статті 625 ЦК України суду не надає, що прямо підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 903/602/24.
Так само сама відсутність умисного характеру порушення не є підставою для відмови у стягненні 3 % річних. Як уже було встановлено в попередньому блоці цього розділу, для застосування частини другої статті 625 ЦК України визначальним є факт прострочення належного до виконання грошового зобов`язання, тоді як 3 % річних мають спеціальну компенсаційну природу та не є штрафною санкцією, застосування якої залежить від доведення умислу боржника.
Саме тому довід апелянта про те, що він не мав наміру порушити права НЕК "Укренерго", не спростовує встановленого факту невиконання грошового зобов`язання у передбачені договором строки.
Колегія суддів також не встановлює ознак того, що НЕК "Укренерго", звертаючись за стягненням 3 % річних, діяло недобросовісно, зловживало своїм правом або намагалося використати прострочення відповідача як спосіб отримання явно надмірної економічної вигоди.
Позивач реалізував прямо передбачений частиною другою статті 625 ЦК України спосіб захисту та заявив мінімальну встановлену законом ставку, а не підвищений договірний розмір процентів. За таких обставин саме по собі використання кредитором наданого законом права не може кваліфікуватися як порушення засад добросовісності чи справедливості.
Також необхідно враховувати, що принцип справедливості не може застосовуватися судом таким чином, щоб фактично створити для окремого боржника не передбачене законом звільнення від виконання встановленого законом майнового обов`язку.
Законодавець вправі встановити спеціальне звільнення від нарахувань за статтею 625 ЦК України для певної категорії правовідносин або боржників. Однак за відсутності встановленої законом спеціальної підстави суд не може сформувати таке звільнення виключно з посиланням на загальні засади цивільного законодавства.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що посилання АТ "Запоріжжяобленерго" на загальні засади справедливості, добросовісності та розумності, свій статус оператора системи розподілу, державну участь у статутному капіталі, пошкодження електроенергетичної інфраструктури, необхідність фінансування аварійно-відновлювальних робіт, фінансовий стан та відсутність умисних дій не є правовими підставами для відмови у стягненні передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України мінімального розміру 3 % річних.
Навпаки, актуальний та спеціально сформульований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 виключає можливість зменшення законодавчо встановлених 3 % річних нижче цієї межі
Враховуючи наведене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 262 344,35 грн такими, що підлягають задоволенню.
У цій справі суд апеляційної інстанції вважає, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, доводи Скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
СУДОВІ ВИТРАТИ
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі №908/3126/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі №908/3126/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.09.2026.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова