СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/12074/26
пр. № 2/759/10191/26
28 вересня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва, в особі судді Сенька М.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.
У позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідачки 71 888,58 грн. майнової шкоди, 10 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду надійшов відзив, у якому відповідачка проти задоволення позову заперечувала, оспорювала обставини залиття квартири позивачки, причини виникнення пошкоджень та розмір заявленої шкоди.
07.09.2026 Позивачкою було надано суду висновок експерта від 04.09.2026 та подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої майнову вимогу збільшено до 160 872,00 грн.
Відповідно до висновку експерта від 04.09.2026 № 04/09-2026 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження квартири АДРЕСА_1 , експертом установлено пошкодження конструктивних елементів та їх оздоблювальних покриттів, які класифіковано як такі, що утворилися внаслідок залиття водою.
За результатами проведеного дослідження визначено перелік та обсяг необхідних відновлювальних робіт і складено локальний кошторис у поточних цінах станом на 01.09.2026.
Відповідно до висновку експерта № 04/09-2026 від 04.09.2026 вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_2 , становить 160 872,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власницею суміжної квартири АДРЕСА_3 .
Наприкінці січня - початку лютого 2026 року у квартирі позивачки виявлено ознаки надходження вологи та пошкодження спальні і коридору, зокрема сирість стін та підлоги, відшарування шпалер та будівельних матеріалів, утворення плісняви, стійкий запах сирості, здуття паркетної дошки та стінки шафи-купе.
Актом обстеження стану стін квартири АДРЕСА_2 від 16.03.2026 № 1/03-26 встановлено, що в коридорі квартири права стіна, суміжна із квартирою АДРЕСА_3 , вкрита розводами та пліснявою від підлоги приблизно до середини її висоти; у спальні частина стіни вкрита пліснявою, а на прилеглій до неї підлозі та у куті приміщення також виявлено активні прояви плісняви.
Відповідно до технічного паспорта будинку у квартирі АДРЕСА_3 безпосередньо біля суміжних стін коридору та спальні квартири АДРЕСА_2 розташований санвузол.
Згідно з актом від 16.03.2026 № 1/03-26 пошкодження квартири АДРЕСА_2 спричинені несправністю (протіканням) сантехнічних приладів та/або системи водопостачання/водовідведення у квартирі АДРЕСА_3 .
Факт залиття та характер пошкоджень підтверджуються матеріалами справи у сукупності, у тому числі, актом ТОВ «Комунальний Експерт» від 10.02.2026, фотоматеріалами, висновком експерта № 04/09-2026 від 04.09.2026 тощо.
Належних та допустимих доказів на спростування зазначених у документах відомостей відповідачкою не надано.
Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №344/3303/16-ц обов`язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.
Згідно з чч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство у деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоди. Позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача і шкодою, тоді як на відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20.
Суд оцінює акти від 10.02.2026 та 16.03.2026 не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами у справі.
Зафіксовані в них відомості узгоджуються між собою, з характером і локалізацією пошкоджень квартири АДРЕСА_2 , плануванням суміжних квартир, розташуванням санвузла квартири АДРЕСА_3 та висновком судового експерта.
При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів існування іншого джерела надходження води, яке могло спричинити встановлені пошкодження квартири позивачки, доказів аварії або несправності загальнобудинкових мереж, а також інших обставин, які б спростовували причинний зв`язок між станом внутрішньоквартирних сантехнічних систем квартири АДРЕСА_3 та пошкодженням квартири АДРЕСА_2 .
Саме по собі заперечення відповідачкою своєї вини не є достатнім для спростування встановленої законом презумпції вини завдавача шкоди.
Сукупність досліджених судом доказів є взаємно узгодженою та достатньою для висновку, що пошкодження квартири АДРЕСА_2 спричинені надходженням води із квартири АДРЕСА_3 , власницею якої є відповідачка.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Висновком експерта № 04/09-2026 від 04.09.2026 визначено перелік та обсяг ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття квартири позивачки, та складено локальний кошторис у поточних цінах станом на 01.09.2026.
Згідно зі зведеним кошторисним розрахунком загальна вартість ремонтно-будівельних робіт становить 160 872,00 грн., у тому числі ПДВ - 29 680,00 грн., вартість ремонтно-будівельних робіт без ПДВ становить 131 192,00 грн.
Разом з тим доказів фактичного проведення позивачкою відновлювального ремонту та сплати нею ПДВ у складі вартості ремонтних робіт матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 463/2473/15-ц, предметом якої також було відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири, залишено без змін судові рішення, якими з розміру відшкодування виключено ПДВ, оскільки відповідні витрати позивачем фактично не були понесені.
Отже, вимога про відшкодування майнової шкоди підлягає задоволенню частково, у сумі 131 192,00 грн. У задоволенні вимоги в частині 29 680,00 грн. ПДВ слід відмовити.
З огляду на наведене суд не знаходить підстав для включення до розміру майнової шкоди 29 680,00 грн. ПДВ, який зазначений у кошторисі, але фактично позивачкою не сплачений.
Послідовний підхід щодо необхідності врахування фактичного понесення витрат зі сплати ПДВ викладено Верховним Судом і в постанові від 27.05.2026 у справі № 490/3823/24. Верховний Суд зазначив, що за відсутності доказів проведення відновлювального ремонту та фактичного понесення витрат сума відшкодування підлягає зменшенню на суму ПДВ.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд ураховує характер і тривалість порушення прав позивачки, пошкодження житлового приміщення, утворення сирості та плісняви, неможливість повноцінного користування частиною квартири, необхідність установлення джерела надходження води, звернення до відповідних організацій, проведення обстежень та експертного дослідження, а також необхідність звернення до суду за захистом порушеного права.
Враховуючи характер порушення, тривалість його наслідків, обсяг вимушених змін у звичайному способі життя позивачки, а також вимоги розумності і справедливості, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн. обґрунтованим.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню: у частині майнової шкоди у сумі 131 192,00 грн, у частині моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням експертів і проведенням експертизи.
З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Олени Коновал укладено договір про надання правничої допомоги від 10.04.2026 № С/04-26/S. Відповідно до акта (звіту) про виконання доручення загальний обсяг наданої позивачці професійної правничої допомоги становить 19 годин, а її вартість - 28 500,00 грн.
Відповідачка проти розміру судових витрат не заперечувала.
Крім того, позивачкою понесено 15 000,00 грн витрат на підготовку висновку експерта № 04/09-2026 від 04.09.2026, що підтверджується договором № 18/08-2026 від 18.08.2026, рахунком-фактурою, платіжною інструкцією від 21.08.2026 та актом приймання-передачі виконаних робіт.
Висновок експерта безпосередньо стосується предмета доказування у цій справі та використаний судом для встановлення характеру пошкоджень і розміру витрат, необхідних для відновлення квартири.
Також позивачкою сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 374,32 грн., у тому числі 1 331,20 грн. за подання позовної заяви, 665,60 грн. за подання заяви про забезпечення позову та 377,52 грн. у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог.
Суд ураховує, що заява про забезпечення позову подана у межах цієї цивільної справи з метою забезпечення ефективності судового захисту, а витрати зі сплати судового збору за її подання є судовими витратами, понесеними у зв`язку з розглядом справи.
Таким чином, загальний розмір понесених та документально підтверджених судових витрат становить 45 874,32 грн., з яких 28 500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, 15 000,00 грн. - витрати на підготовку висновку експерта, 2 374,32 грн. - судовий збір.
Заявлена ціна позову після збільшення позовних вимог становить 170 872,00 грн. Судом задоволено вимоги на суму 141 192,00 грн, що становить 82,63 % від заявлених вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 82,63 % понесених судових витрат: 23 549,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 12 394,50 грн. витрат на підготовку висновку експерта та 1 961,88 грн. судового збору, а всього - 37 905,93 грн.
Керуючись ст. ст. 76-83, 141, 158, 263-265, 280-282 ЦПК України
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) майнової шкоди в розмірі 131192 грн. 00 коп, моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу 23549 грн. 55 коп., витрати, пов`язані з підготовкою висновку експерта 12394 грн. 50 коп., витрати зі сплати судового збору 1961 грн. 88 коп., а всього 179097(сто сімдесят дев`ять тисяч дев`яносто сім) грн. 93 коп..
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сенько М.Ф.