ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Справа № 500/3057/26
28 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Тернопільського оружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення та подальшого збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі у відображенні в ЕВОД/мобільному застосунку "Резерв+") відомостей стосовно позивача про: - "Порушення правил військового обліку" - " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з причиною "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП" (дата звернення/відображення в системі - 14.07.2025 року);
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення з облікових даних Позивача відомостей/позначок "Порушення правил військового обліку" та " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з причиною "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП", а також забезпечити відображення в ЕВОД/мобільному застосунку "Резерв+" актуальних відомостей без зазначених спірних позначок.
18.09.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим та службовим особам вчиняти дії щодо мобілізації та призову ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/3057/26;
заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/3057/26 вчиняти дії, пов`язані з оформленням, організацією або реалізацією призову позивача на військову службу під час мобілізації, зокрема приймати рішення/накази щодо призову позивача, направляти позивача до військової частини або вчиняти інші дії, наслідком яких може бути фактична мобілізація позивача.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач є невійськовозобов`язаним, виключеним з військового обліку, що прямо зазначено у його електронному військово-обліковому документі (застосунку «Резерв+»).
Вказано, що таким чином, існує очевидна суперечність між правовим статусом позивача, відображеним у Реєстрі, та відомостями про нібито порушення ним правил військового обліку і перебування у розшуку ТЦК та СП.
Зазначено, що у даному випадку існує реальний ризик того, що до моменту остаточного вирішення справи щодо правомірності внесення та збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про «Порушення правил військового обліку» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відповідач може вжити щодо позивача заходи, у зв`язку з відомостями про порушення правил військового обліку та в подальшому вчинити дії спрямовані на його призов на військову службу під час мобілізації.
Вказано, що такий ризик безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки саме наявність у Реєстрі зазначених відомостей створює для позивача негативний правовий статус та може бути використана відповідачем як підстава для вчинення подальших дій щодо нього.
Також позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист його прав.
Розглянувши подану заяву суд зазначає таке.
Як передбачено у ч.1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ж ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Суд також має враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Отже, ч.2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із таким клопотанням, позовним вимогам.
Суд зауважує, що регулювання підстав і порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв "адекватності", тобто наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема і те, чи спроможний відповідний захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також "співмірності", тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 в постанові №990/99/22.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, згідно з ч.1 ст.1 якого, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
У силу ч.2 ст. 17 Закону України "Про оборону України", громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законом.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У відповідності до п. 1 "Положення про ТЦК та СП" (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. за №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII в Україні введено режим воєнного стану, який триває і дотепер.
Таким чином, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, урегульовано законом, а тому, не можуть вважатись очевидно протиправними.
Вимоги поданої заяви про забезпечення позову фактично обґрунтовані посиланням на можливість вчинення відповідачем дій спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов`язків військовозобов`язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо. У разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, в разі виявлення порушення правил військового обліку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.
Після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.
Сам по собі факт відображення в електронному військово-обліковому документі (Резерв+) даних щодо порушення позивачем правил військового обліку не вказує на очевидну протиправність таких дій відповідача.
При цьому, позивач просить заборонити вчиняти дії щодо його призову на військову службу.
Однак, такі дії і рішення відповідача не є предметом позовних вимог.
Натомість, предметом позову є правомірність внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо порушення позивачем правил військового обліку, що не є тотожним призову на військову службу.
З огляду на предмет цього спору, наведене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову.
Також, відсутні будь-які докази вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу, відсутні підстави вважати, що існує очевидна небезпека порушення прав позивача до ухвалення рішення у справі.
З урахуванням зазначеного, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
У зв`язку із перебування головуючого судді у щорічній відпустці та відрядженні, розгляд вказаної заяви здійснено в перший робочий день.
Керуючись ст. 152, 154, 169, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви від 18.09.2026 про забезпечення позову, - відмовити у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано у перший день після виходу судді з відпустки та відрядження - 28 вересня 2026 року.
Головуючий суддя Баб`юк П.М.