ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/3536/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 (суддя Федько О. А.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 (головуючий суддя Андрейчук Л. В., судді Вінніков С. В., Левшина Г. В.)
у справі № 908/3536/25
за позовом заступника керівника Дніпропетровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент освіти і науки Запорізької міської ради,
про розірвання договору оренди та повернення приміщення,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Красножон О. М., представник відповідача - Серебрянников Д. В., представник третьої особи - Боряков Т. В.)
ВСТУП
1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо можливості розірвання договору оренди комунального майна в порядку статті 651 Цивільного кодексу України та повернення орендованого приміщення його власнику в особі уповноваженого органу через істотне порушення відповідачем умов договору оренди внаслідок систематичної несплати орендної плати.
2. Верховний Суд позитивно відповів на зазначене питання, про що детально викладено далі у цій постанові.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову
3. Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» (далі - відповідач, ТОВ «РССЦ Медздравниця»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, про розірвання договору оренди та повернення нежитлових приміщень.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за договором оренди, зокрема систематично та у повному обсязі не сплачує орендну плату за користування комунальним майном, у зв`язку з чим станом на 01.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 3551440,02 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/1676/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025, вже встановлено факт неналежного виконання ТОВ «РССЦ Медздравниця» умов договору оренди та стягнуто з відповідача на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати, витрат з утримання орендованих приміщень та штрафні санкції. Прокурор вказував, що тривале невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди є істотним порушенням умов договору у розумінні статей 651, 782 Цивільного кодексу України та позбавляє орендодавця і балансоутримувача того, на що вони розраховували при укладенні договору, а саме своєчасного отримання орендних платежів за користування комунальним майном. У зв`язку із зазначеним прокурор просив суд розірвати договір оренди № 03/21 від 28.01.2021 та зобов`язати відповідача повернути за актом приймання-передачі спірні нежитлові приміщення Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026, позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди нерухомого майна по вул. Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону № 03/21 від 28.01.2021, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (Балансоутримувач) та ТОВ «РССЦ Медздравниця» щодо оренди нежитлових приміщень № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2015,9 кв. м, розташованих у м. Запоріжжя по вул. Воронезька, 22. Зобов`язано ТОВ «РССЦ Медздравниця» повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради за актом прийому-передачі нежитлові приміщення № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 2015,9 кв. м, розташовані у м. Запоріжжя по вул. Воронезька, 22.
6. Ухвалюючи зазначені судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що систематична несплата відповідачем орендної плати, яка у даній справі була тривалою та підтверджена судовим рішенням у справі № 908/1676/24, є істотним порушенням договору оренди № 03/21 від 28.01.2021 та є достатньою правовою підставою для його розірвання. Розірвання договору не є повторним стягненням боргу, не є штрафною санкцією за той самий період і не дублює наслідки, застосовані у справі № 908/1676/24. Це окремий спосіб захисту, передбачений статтями 16, 611, 651 Цивільного кодексу України, який може застосовуватися поряд з іншими наслідками порушення зобов`язання, якщо для цього існують правові підстави.
Касаційна скарга
7. ТОВ «РССЦ Медздравниця» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 повністю, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень застосували норми статей 651, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України та статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 17.11.2021 у справі № 910/17154/20 (щодо заборони суперечливої поведінки), від 02.11.2022 у справі № 910/11624/21 (що кредитор не може застосовувати санкції, якщо сам своїми діями створив умови, за яких виконання стало неможливим), від 08.05.2024 у справі № 910/11251/22 (факт повної неможливості використання майна через обставини, за які орендар не відповідає (зокрема, використання об`єкта під потреби оборони району), звільняє орендаря від плати), від 12.05.2021 у справі № 910/11231/19 (якщо кредитор уже обрав спосіб захисту у вигляді стягнення заборгованості в судовому порядку і розпочав процедуру її примусового виконання, повторне застосування заходу у вигляді розірвання договору за ті самі періоди порушення може бути визнано непропорційним, якщо це призведе до повної ліквідації діяльності боржника без реальної можливості виконання первісного рішення суду), Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (при оцінці «істотності порушення» суд повинен дотримуватися балансу між приватними та публічними інтересами в умовах воєнного стану).
10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що місцевий господарський суд розглянув справу 19.03.2026 за відсутності представника відповідача, безпідставно відхиливши клопотання про відкладення розгляду для ознайомлення з матеріалами справи новопризначеного адвоката Серебрянникова Д. В., чим порушив засади змагальності (статті 13 ГПК України), а суд апеляційної інстанції безпідставно застосував частину третю статті 269 ГПК України та відмовив у долученні письмового доказу - листа-вимоги № 34 від 17.05.2022 про припинення діяльності медичного центру через використання будівлі для формування роти оборони Хортицького району.
Позиція інших учасників справи
11. У межах встановленого Верховним Судом строку Прокурор подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «РССЦ Медздравниця», в якому просить у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наполягаючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з додержанням норм матеріального і процесуального права, а скаржник на обґрунтування своєї позиції наводить неіснуючі та нерелевантні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду.
12. Інші учасники судового процесу своїм правом подати відзиви на касаційну скаргу ТОВ «РССЦ Медздравниця» не скористались, відповідні відзиви до суду касаційної інстанції не подали.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
13. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, будівля міської станції юних техніків літ. А-3, інвентарний № 10310002, загальною площею 10662,1 кв. м, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Воронезька, 22, є власністю територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
14. Наказом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 01.12.2020 № 319р «Про включення об`єктів права комунальної власності до Переліку першого типу» до Переліку першого типу включено об`єкти комунальної власності, а саме нежитлові приміщення № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі літ. А-3 загальною площею 2015,9 кв. м по вул. Воронезькій, 22 у місті Запоріжжі, які перебувають в оперативному управлінні Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.
15. Наказом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 14.12.2020 № 356р оголошено аукціон на передачу в користування за договором оренди зазначених нежитлових приміщень строком на 5 років.
16. За результатами проведення аукціону 28.01.2021 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради як орендодавцем, Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради як балансоутримувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» як орендарем укладено договір оренди № 03/21 нерухомого майна по вул. Воронезькій, 22, що належить до комунальної власності та передається в оренду за результатами проведення аукціону.
17. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець і балансоутримувач шляхом проведення аукціону, на підставі протоколу електронного аукціону від 03.01.2021 № UA-PS-2020-12-15-000003-1, передали, а орендар прийняв у строкове платне користування комунальне майно - нежитлові приміщення № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі літ. А-3 загальною площею 2015,9 кв. м по вул. Воронезькій, 22 у місті Запоріжжі.
18. Майно передано в оренду для розміщення медичного кардіологічного реабілітаційного центру, що визначено пунктом 1.4 договору.
19. Умовами договору оренди на орендаря покладено обов`язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування комунальним майном, а також виконувати інші платежі, пов`язані з утриманням орендованих приміщень.
20. Судами встановлено, що ТОВ «РССЦ Медздравниця» належним чином не виконувало взяті на себе зобов`язання за договором оренди № 03/21 від 28.01.2021, зокрема систематично та у повному обсязі не сплачувало орендну плату за користування комунальним майном.
21. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/1676/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» на користь Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради 2 148 807,47 грн заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном, 1168013,50 грн заборгованості з відшкодування витрат з утримання орендованих приміщень, 6259,58 грн штрафу у розмірі 3% річних від простроченої суми орендних платежів та 40 553 грн судового збору.
22. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ТОВ «РССЦ Медздравниця» у порушення пункту 6.2 договору оренди несвоєчасно і не у повному обсязі сплачувало орендну плату, у зв`язку з чим за період з березня 2021 року по квітень 2024 року утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 2 148 807,47 грн.
23. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/1676/24 набрало законної сили 06.08.2025, на його виконання 20.08.2025 видано відповідний наказ.
24. Постановою Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.09.2025 відкрито виконавче провадження № 78971687 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі №908/1676/24.
25. Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції, наявність судового рішення про стягнення заборгованості та відкриття виконавчого провадження не призвели до належного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди та не усунули триваючого порушення умов договору.
26. Станом на 01.10.2025 заборгованість ТОВ «РССЦ Медздравниця» зі сплати орендної плати за договором оренди складала 3 551 440,02 грн.
27. Департамент освіти і науки Запорізької міської ради листом від 26.02.2026 № 01.01-21/629 повідомив, що нежитлові приміщення № 183-186, 188-198, 200, 201, 204-242 третього поверху будівлі літ. А-3 загальною площею 2015,9 кв. м, розташовані у м. Запоріжжі по вул. Воронезькій, 22, за актом приймання-передачі орендодавцю та балансоутримувачу не передавалися.
28. Матеріалами справи підтверджується, що спірне майно продовжувало перебувати у користуванні відповідача, а доказів його повернення Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради за актом приймання-передачі відповідачем не надано.
29. Судами також враховано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, розташованого на визначених територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, строк дії яких завершується в період воєнного стану, вважаються продовженими до дати, що настає через шість місяців після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації.
30. Запорізька міська територіальна громада включена до переліку територій можливих бойових дій, при цьому дата припинення можливих бойових дій щодо цієї території не визначена.
31. З огляду на зазначене суд першої інстанції встановив, що договір оренди № 03/21 від 28.01.2021 на час звернення прокурора з позовом та розгляду справи був чинним, оскільки його строк дії продовжено в силу закону. Водночас зазначена обставина не виключала можливості вирішення питання про розірвання такого договору у судовому порядку у зв`язку з істотним порушенням орендарем його умов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
32. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «РССЦ Медздравниця» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
34. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
36. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вищевказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
37. При цьому з-поміж зазначених критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
38. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
39. Посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, помилково.
40. Водночас слід виходити і з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
41. Як вже зазначалось, у касаційній скарзі позивач посилається, зокрема, на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 17.11.2021 у справі № 910/17154/20, від 02.11.2022 у справі № 910/11624/21, від 08.05.2024 у справі № 910/11251/22, від 12.05.2021 у справі № 910/11231/19, Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
42. Однак надати правову оцінку доводам скаржника щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.11.2021 у справі № 910/17154/20, від 02.11.2022 у справі № 910/11624/21, від 08.05.2024 у справі № 910/11251/22, від 12.05.2021 у справі № 910/11231/19 не виявляється можливим, оскільки зазначені постанови Верховного Суду відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
43. ТОВ «РССЦ Медздравниця» також покликається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, що при оцінці «істотності порушення» суд повинен дотримуватися балансу між приватними та публічними інтересами в умовах воєнного стану.
44. Верховний Суд, розглянувши наведені доводи скаржника, не може взяти їх до уваги, оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 немає висновків, на неврахування яких покликається ТОВ «РССЦ Медздравниця».
45. Більш того постанова Великої Палати у справі № 910/2861/18 стосувалась розірвання інвестиційного договору з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, у тому числі стосовно внесення частини внеску у фінансування об`єкта нерухомості, а також щодо передачі земельної ділянки, яка є об`єктом інвестування, що на думку позивача, було істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання в порядку статті 651 Цивільного кодексу України. У цій справі суди не досліджували питання розірвання договору оренди нежитлового приміщення через порушення його істотних умов внаслідок систематичної несплати орендної плати. Отже, висновки у справи № 910/2861/18 є нерелевантними до справи, яка переглядається (908/3536/25).
46. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, щодо застосування доктрини venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці».
47. Так у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, на яку посилається скаржник, зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
48. У справі, що переглядається (908/3536/25), суди встановили, що саме відповідач не виконував свій обов`язок щодо сплати орендної плати протягом тривалого часу, тому посилання скаржника на неврахування судами висновків щодо застосування доктрини venire contra factum proprium є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
49. До того ж ці висновки Верховного Суду мають загальний характер, а результат їх урахування залежить від фактичних обставин конкретної судової справи.
50. У справі, що переглядається (№ 908/3536/25), суди попередніх інстанцій виснували, що судовим рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2025 у справі № 908/1676/24 встановлено факт неналежного виконання відповідачем пункту 6.2 договору оренди щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період з березня 2021 року по квітень 2024 року. Станом на 01.10.2025 заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становила 3 551 440,02 грн, що свідчить не про одноразове чи випадкове порушення умов договору, а про тривалий та систематичний характер невиконання орендарем основного договірного обов`язку. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що систематична несплата відповідачем орендної плати є істотним порушенням договору оренди № 03/21 від 28.01.2021.
51. Тобто у даному випадку судами встановлено істотне порушення орендарем умов договору оренди землі, яке відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є підставою розірвання цього договору.
52. З огляду на викладене, скаржник не спростував в передбаченому процесуальним законом порядку правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди.
53. Щодо додаткових пояснень ТОВ «РССЦ Медздравниця», які направлені ним Суду 07.09.2026 та в яких скаржником наведено додаткові обґрунтування його незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями та спростування доводів відзиву прокурора, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Повна постанова суду апеляційної інстанції була складена 27.05.2026, отже в силу частини першої статті 288 ГПК України останнім днем строку на касаційне оскарження було 26.06.2026. Оскільки подані доповнення до касаційної скарги подані поза межами встановленого строку і скаржником не порушується питання про його поновлення, Суд не бере їх до уваги.
54. Однак Суд вважає за необхідне зауважити, що посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19 (щодо пропорційності розірвання договору), від 12.11.2024 у справі №902/416/23 (щодо комплексного аналізу обставин заборгованості) не заслуговують на увагу, оскільки зазначені справи і справа (908/3536/25), судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
55. Так у справі № 199/3846/19 предметом розгляду були вимоги про розірвання кредитного договору у зв`язку з тим, що відповідач не повідомив про зміну місця реєстрації, а також у зв`язку з тим, що у сім`ї відпала підстава для надання житлового приміщення.
56. У справі № 902/416/23 спірні правовідносини за предметом спору (розірвання договору оренди) хоч і є подібними до цієї справи (908/3536/25), однак судові рішення у таких справах були ухвалені за інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних доказах, ніж у справі, що розглядається.
57. У справі № 902/416/23 суд апеляційної інстанції не встановив як обставин повної несплати відповідачкою орендної плати протягом трьох місяців підряд, так і обставин істотного порушення відповідачкою умов договору оренди, а встановив наявність недоплати орендної плати через різне тлумачення умов договору оренди. Отже, судові рішення у справі №902/416/23 ухвалені за інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних доказах, ніж у справі, що розглядається (908/3536/25).
58. Суд зауважує, що цитування скаржником правових позицій із постанов Верховного Суду з їх протилежним тлумаченням на власну користь не свідчить про порушення чи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, застосованих з урахуванням предмету, підстав заявленого позову та встановлених обставин справи.
59. Отже, з огляду на все викладене, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження у цьому разі не підтвердилась, з огляду на неспроможність викладених у касаційній скарзі доводі на її обґрунтування.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
60. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
61. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
62. Отже, відповідно до наведеної норми процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.
63. Колегія судів відхиляє посилання ТОВ «РССЦ Медздравниця» на необґрунтовану відмову суду першої інстанції у клопотанні про відкладення розгляду справи, оскільки клопотання відповідача про відкладення розгляду мотивовано відхилено з підстав його необґрунтованості, про що детально зазначено в рішенні місцевого господарського суду від 19.03.2026, натомість доводи касаційної скарги в цій частині фактично полягають у висловленні незгоди відповідача з результатами розгляду його клопотання, не обґрунтовують та не підтверджують порушення норм процесуального права, якими це врегульовано.
64. Також Суд відхиляє доводи касаційної скарги ТОВ «РССЦ Медздравниця» щодо клопотання про відмову у долученні письмового доказу судом апеляційної інстанції, оскільки клопотання відповідача про долучення доказу мотивовано відхилено з підстав його необґрунтованості, про що детально зазначено в постанові апеляційного господарського суду від 27.05.2026, натомість доводи касаційної скарги в цій частині фактично також полягають у висловленні незгоди відповідача з результатами розгляду його клопотання, не обґрунтовують та не підтверджують порушення норм процесуального права, якими це врегульовано.
65. Не заслуговують на увагу посилання ТОВ «РССЦ Медздравниця» у контексті обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.01.2020 у справі №910/12583/18, від 10.12.2019 у справі № 914/563/19, оскільки зазначені постанови Верховного Суду відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
66. Таким чином, Верховний Суд вбачає, що всі наведені ТОВ «РССЦ Медздравниця» у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження (пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України), не знайшли свого підтвердження за відсутності їх належного обґрунтування.
67. Інші аргументи, твердження та заперечення скаржника не охоплюються визначеними ним підставами касаційного оскарження, а отже і не можуть бути досліджені та оцінені Верховним Судом.
68. Натомість доводи відзиву прокурора ураховуються судом касаційної інстанції у тій мірі, що відповідає наведеному у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Отже, оскільки наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга ТОВ «РССЦ Медздравниця» не підлягає задоволенню, а оскаржувані позивачем судові рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
72. Позаяк Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, що оскаржувалися, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РССЦ Медздравниця» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 у справі №908/3536/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил