Справа 729/1119/26
2-а/729/8/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 р.Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
судді Демченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Роєнко А.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Циби С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду м. Бобровиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради №21/2026 від 22 червня 2026 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Із вказаною постановою не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення доказів нападу на птицю саме її собакою зазначено не було.
Вказує, що на момент умертвіння гусей її собака вже загинула з невідомих їй причин, а тому, фактично не могла напасти на птицю потерпілої. Також зазначає, що при складанні протоколу не було виявлено слідів нападу її собаки на птицю потерпілої.
На її думку, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності доведених належним чином обставин вчинення адміністративного правопорушення, причинного зв`язку між фактом заподіяння шкоди потерпілій особі та діями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також вини останньої.
Вважає, що під час розгляду адміністративного матеріалу адміністративною комісією зазначені обставини належним чином не встановлені та не перевірені, а висновок про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення не підтверджений належними доказами.
Також зазначає, що адміністративною комісією не було встановлено наявності скарг чи інших доказів, які б підтверджували систематичне порушення нею правил утримання тварини, та не надано належної оцінки обставинам, на які вона посилалася під час розгляду адміністративного матеріалу.
Вважає, що адміністративною комісією при винесенні оскаржуваної постанови допущено неповноту та неправильність при розгляді адміністративного матеріалу, внаслідок чого її безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
21 вересня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відзиві відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята на підставі наявних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказів, з дотриманням установленого порядку розгляду справи.
Заперечуючи проти доводів позивача щодо недоведеності вчинення адміністративного правопорушення, відповідач послався на те, що в матеріалах адміністративної справи містяться пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких на момент вчинення правопорушення вона мала у господарстві одну собаку чорного кольору віком близько 10 років, а її домоволодіння було частково не огороджене, у зв`язку з чим собака могла самовільно залишити територію господарства. Водночас, за твердженням відповідача, доказів на підтвердження доводів позивача про те, що на момент умертвіння гусей її собака вже загинула, не надано.
Також відповідач зазначив, що доводи позивача про відсутність скарг щодо неналежного утримання нею собаки спростовуються матеріалами адміністративної справи. Зокрема, послався на пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також пояснення поліцейського офіцера громади ОСОБА_5 щодо надходження скарг від жителів с. Гаврилівка на неналежне утримання ОСОБА_1 собаки.
Крім того, відповідач заперечував проти доводів позивача щодо порушення її процесуальних прав під час розгляду адміністративного матеріалу. Зазначив, що ОСОБА_1 була завчасно повідомлена про дату, час та місце засідання адміністративної комісії, отримавши 18 червня 2026 року відповідну повістку-виклик, однак на засідання 22 червня 2026 року не з`явилася та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.
Відповідач також вказав, що копію постанови №21/2026 від 22 червня 2026 року у встановлений законом строк було направлено позивачу засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого послався на опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 23 червня 2026 року.
У зв`язку з наведеним відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Циба С.М. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Ці критерії передбачені чинним КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 04 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №773471 за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
22 червня 2026 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради винесено постанову №21/2026, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушила п. 1.2 Правил утримання домашніх, свійських тварин та птиці на території Бобровицької територіальної громади, затверджених рішенням 26 сесії Бобровицької міської ради 8 скликання від 25.05.2023 №1403-26/VIII, та вимоги ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, чи належить до його компетенції розгляд даної справи.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити, зокрема, найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, та прийняте по справі рішення.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення у передбаченому законом порядку події адміністративного правопорушення, усіх обов`язкових елементів його складу та винуватості конкретної особи у його вчиненні.
Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених Кодексом, іншими судами; органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно зі ст. 214 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).
Відповідно до ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП.
Разом з тим ОСОБА_1 оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності не за ч. 1, а за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Суд враховує, що до набрання чинності Законом України №1684-IX від 15.07.2021 ст. 154 КУпАП складалася з двох частин.
Частина перша передбачала відповідальність за порушення правил тримання собак і котів, а частина друга - за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому розгляд справ за ч. 1 ст. 154 КУпАП належав до компетенції адміністративних комісій, а розгляд справ за ч. 2 ст. 154 КУпАП, у тому числі за наявності кваліфікуючої ознаки у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, був віднесений до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Законом України №1684-IX від 15.07.2021 ст. 154 КУпАП викладено в новій редакції, яка набрала чинності 08.11.2021.
У новій редакції законодавець розмежував кваліфікуючі ознаки, які раніше містилися у ч. 2 ст. 154 КУпАП: повторність протягом року передбачена ч. 2 ст. 154 КУпАП, а заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну - ч. 3 цієї статті.
Водночас відповідних змін до положень КУпАП, які визначають компетенцію органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення за ст. 154 КУпАП, внесено не було.
Саме такий законодавчий розвиток та висновок про те, що після змін розгляд справ за ч. 3 ст. 154 КУпАП чітко не віднесений до компетенції адміністративної комісії.
Отже, положення ст. 218 КУпАП прямо відносять до компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад розгляд справ, передбачених ч. 1 ст. 154 КУпАП, тоді як повноваження адміністративної комісії на розгляд справ за ч. 3 ст. 154 КУпАП цією нормою не передбачені.
З огляду на вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень не може самостійно розширювати визначений законом обсяг своєї компетенції.
Крім того, суд враховує характер адміністративного стягнення, встановленого санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин, а на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Відповідно до ч. 6 ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Як убачається з оскаржуваної постанови, Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради, визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, наклала на неї адміністративне стягнення лише у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.
Разом з тим незастосування адміністративною комісією конфіскації тварин не наділяє її повноваженнями на розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке законом не віднесене до її компетенції.
Більше того, передбачення санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП конфіскації тварин, яка відповідно до Конституції України та КУпАП застосовується за рішенням суду, додатково свідчить про неможливість вирішення адміністративною комісією питання про притягнення особи до відповідальності за цією нормою в повному обсязі передбаченої нею санкції.
Отже, Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради, розглянувши справу відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП та винісши постанову про накладення адміністративного стягнення, діяла поза межами повноважень, визначених законом, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Разом з тим суд вважає за необхідне надати оцінку доводам сторін щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачена відповідальність за дії, визначені ч. 1 цієї статті, за умови настання кваліфікуючих наслідків - заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП необхідно встановити у сукупності: вчинення особою конкретного порушення правил утримання собак і котів, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП; настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну; причинний зв`язок між допущеним порушенням та такими наслідками; вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому ОСОБА_1 як власник (утримувач) собаки може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, однак сам по собі факт належності їй собаки не є достатньою підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Наявність належного суб`єкта є лише одним з елементів складу адміністративного правопорушення і не звільняє орган, який вирішує справу, від обов`язку встановити та довести його об`єктивну сторону, винуватість особи, настання передбачених законом наслідків та причинний зв`язок між конкретним порушенням правил утримання тварини і заподіяною шкодою.
Отже, у даній справі адміністративна комісія повинна була встановити належними та допустимими доказами не лише факт належності ОСОБА_1 собаки, а насамперед конкретне порушення нею правил утримання цієї тварини, факт заподіяння шкоди саме належною їй собакою та безпосередній причинний зв`язок між допущеним порушенням правил утримання тварини і наслідками у вигляді заподіяння майнової шкоди.
Пославшись в оскаржуваній постанові на порушення ОСОБА_1 п. 1.2 Правил утримання домашніх, свійських тварин та птиці на території Бобровицької територіальної громади, адміністративна комісія повинна була встановити та підтвердити належними доказами, у чому конкретно полягало порушення позивачем вимог зазначеного пункту Правил, а також довести, що саме внаслідок такого порушення належна їй собака заподіяла шкоду майну іншої особи.
Саме по собі посилання в постанові на п. 1.2 зазначених Правил та ч. 3 ст. 154 КУпАП не замінює обов`язку органу встановити фактичні обставини правопорушення та навести докази, на підставі яких зроблено висновок про винуватість конкретної особи.
При цьому ОСОБА_1 не заперечує самого факту належності їй собаки, однак заперечує доведеність того, що саме її собака спричинила загибель птиці. Зокрема, позивач зазначає, що при складанні матеріалів не було встановлено слідів нападу її собаки, а на момент загибелі третьої гуски її собака вже загинула.
Таким чином, доказуванню підлягав не абстрактний факт наявності у ОСОБА_1 собаки, а факт учинення саме належною їй твариною дій, які спричинили заподіяння майнової шкоди, конкретне порушення ОСОБА_1 правил утримання цієї тварини та причинний зв`язок між таким порушенням і заподіяною шкодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст. 78 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а звернув увагу, що в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь; недоведеність події та вини особи не може бути покладена в основу притягнення її до адміністративної відповідальності. На цю ж правову позицію посилається ОСОБА_1 у своєму позові.
Отже, обов`язок доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та винуватості особи не може бути перекладений на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи встановлені обставини справи, характер пред`явленого ОСОБА_1 адміністративного обвинувачення, а також те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що наявність лише самого факту належності ОСОБА_1 собаки не є достатньою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП без належного підтвердження конкретного порушення нею правил утримання тварини, факту заподіяння шкоди саме цією твариною та причинного зв`язку між таким порушенням і заподіяною шкодою.
При цьому всі сумніви щодо доведеності зазначених обставин мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання оскаржуваної постанови протиправною, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1.залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2.скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3.скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4.змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, ч. 3 ст. 286 КАС України є спеціальною процесуальною нормою, яка визначає повноваження місцевого загального суду як адміністративного за наслідками розгляду справ з приводу рішень суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому такого способу вирішення справи, як окреме визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності, положення ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачають.
Перевірка правомірності оскаржуваної постанови, дотримання суб`єктом владних повноважень установленої законом процедури її прийняття, наявності у нього відповідної компетенції, обґрунтованості рішення та достатності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється судом під час вирішення спору та знаходить своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Отже, встановлення судом невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону не потребує окремого зазначення в резолютивній частині рішення про визнання такої постанови протиправною, оскільки правовим наслідком встановлених порушень є застосування судом одного зі способів вирішення справи, прямо передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України.
У даному випадку, враховуючи встановлену судом відсутність у Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради повноважень на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, а також наведені вище висновки щодо необхідності доведення всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування постанови №21/2026 від 22 червня 2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
У зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тоді як у задоволенні вимоги про окреме визнання постанови протиправною слід відмовити.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на результат розгляду справи, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бобровицької міської ради.
Керуючись ст.ст. 243 - 246, 286 КАС України, суд,-
у х в а л и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради № 21/2026 від 22 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 154 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бобровицької міської ради.
Найменування сторін: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Бобровицької міської ради (м. Бобровиця, вул. Незалежності, 46, Ніжинський район, Чернігівська область, ЄДРПОУ 04061990).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.
Суддя Л.М. Демченко