Справа № 734/2639/26
Провадження № 2/734/1282/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24 вересня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Іванюка Т.І.,
за участю: секретаря судових засідань Ієвлевої О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся в суд до ОСОБА_2 із позовом захист честі, гідності та ділової репутації у якому просить:
1. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію, повідомлену 12.05.2026 року ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у скарзі до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді, а саме, що «позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність», а також інформацію розповсюджену 26.05.2026 року у висловлюваннях на аудиозапису у розмові з третьою особою, а саме, що «на нього - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрите кримінальне провадження», внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту: викладені у скарзі від 12.05.2026 року до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді, що «позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність»; на аудиозапису від 26.05.2026 року у висловлюваннях в розмові з третьою особою, що «на нього - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкрите кримінальне провадження».
2. Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом направлення до Вищої ради правосуддя повідомлення з текстом спростування наступного змісту: інформацію, викладену 12.05.2026 року ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у скарзі до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді, а саме, що «позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність» є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом зачитування під аудіозапис вступної та резолютивної частини рішення суду з надісланням цього аудіозапису на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму моральної шкоди в розмірі 1 (одна) гривня 00 копійок.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 18.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач отримав від Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву в електронному вигляді, яку було надіслано до суду відповідачкою по цивільній справі № 369/19817/25, та серед додатків до вказаної заяви позивачем було виявлено скаргу відповідачки до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді, яку було надіслано відповідачкою через підсистему «Електронний суд» 12.05.2026 року, а також, серед додатків до заяви було виявлено документи в електронному вигляді, а саме: копію витягу з ЄРДР від 07.11.2025 року за номером кримінального провадження № 12025275460000231; копію витягу з ЄРДР від 11.03.2026 року за номером кримінального провадження № 420262722130000012, які перебувають у провадженні Відділення поліції № 1 (смт. Козелець) Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області; копію бланку медичного закладу «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11972 відділення № 7», за формою № 027/о від 14.10.2024 року, що містять недостовірну інформацію про особу позивача, яка не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, що порушує особисті немайнові права позивача.
У вказаній вище скарзі відповідачки до Вищої ради правосуддя від 12.05.2026 року вона зазначає, що: «… Ігнорування небезпечних обставин щодо особи Позивача: Суддя виявляє однобічність, ігноруючи відомості про те, що Позивач є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність. У справі про місце проживання дитини ігнорування таких фактів є загрозою життю та здоров`ю неповнолітнього…».
Тобто, відповідачкою поширено недостовірну інформацію про особу позивача, яка має негативний характер стосовно нього, яку викладено у вказаній вище скарзі у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, зокрема, нібито про те, що «…Позивач є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність…».
Доказами на підтвердження факту недостовірності поширеної інформації, яку викладено відповідачкою, про нібито вчинення позивачем стосовно неї погроз та насильства є лист - відповідь відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 02.08.2025 року на адресу ВПО відповідачки 08133, АДРЕСА_1 , на її звернення від 01.07.2026 року про те, що її звернення про вчинення відповідачем домашнього насильства розглянуто та ознак кримiнального правопорушення i підстав для внесення відомостей до ЄРДР не встановлено.
Також, доказами на підтвердження факту недостовірності поширеної інформаціїї викладеної відповідачкою, що нібито позивач є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) є лист - відповідь Козелецької окружної прокуратури від 03.04.2026 № 50-72-1397ВИХ-26, на запит позивача про те, що позивач не є учасником кримінального провадження.
Відсутність події та обставин про які зазначає відповідачка у вказаній вище скарзі, а також відсутність персональних даних позивача та посилань на його особу у наданій відповідачкою копії витягу з ЄРДР від 11.03.2026 року № 420262722130000012, є доказами на підтвердження факту недостовірності поширеної інформаціїї викладеної відповідачкою, що нібито стосовно позивача, як зазначає відповідачка: «…за її заявою здійснюється досудове розслідування, ще за одним кримінальним провадженням № 420262722130000012, за обставинами незаконного заволодіння документами відповідачки, які в подальшому на її думку, позивач використовує для вчинення протиправних дій та оформлення правовідносин без її відома…», яке перебуває у провадженні Відділення поліції № 1 (смт. Козелець) Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
Доказами на підтвердження факту недостовірності поширеної інформаціїї викладеної відповідачкою, про нібито наркотичну залежність позивача, що підтверджується на її думку штучно створеною випискою медичного закладу, є відсутність у медичній карті позивача та записах в ЕСОЗ встановлених позивачу діагнозів псіхоневрологічних захворювань, а також відсутністю в наявності у відповідачки оригіналу вказаної виписки медичного закладу, а копія, яку було надано відповідачкою, містить очевидні ознаки підроблення, логічні невідповідності та ознаки технічного втручання. На бланку медичного закладу «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11972 відділення № 7», за формою № 027/о від 14.10.2024 року, зазначено у графі «ПІБ хворого»: ОСОБА_1 , зазначено у графі «Дата народження та вік»: ІНФОРМАЦІЯ_2 , 49 років, проте, у 2024 році вік відповідача був 48 років та зазначено у графі «Основний діагноз»: Змішаний тривожно-депресивний розлад (синдром), якого у відповідача ніколи не було діагностовано.
26.05.2026 року позивач отримав на електронну пошту аудіозапис від відповідачки, на якому зафіксовано факт поширення відповідачкою недостовірної інформації про особу позивача, яка має негативний характер стосовно нього, при цьому, інформацію висловлено у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень та поширюється відповідачкою в усній формі, зокрема, про те, що нібито позивач є фігурантом кримінального провадження.
Відсутність подій та обставин про які зазначає відповідачка у вказаному вище аудіозапису є доказами на підтвердження факту недостовірності поширеної інформації, яку висловлено відповідачкою.
Позивач вважає, що недостовірна інформація поширена відповідачкою у скарзі до Вищої ради правосуддя від 12.05.2026 року та на аудіозапису розмови відповідачки з третьою особою формують негативну думку про позивача, руйнують його репутацію, а тому є такими, що порушують його право на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.
Зокрема, оскільки її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей. Тому, поширена відповідачкою інформація складає негативне враження у суспільства про позивача як про людину, яка своїми вчинками порушує приписи закону.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що поширена відповідачкою інформація не відповідає дійсності, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі та гідності, а також діловій репутації, з огляду на те, що позивач здійснює індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва № 824, виданого 26.11.2010 року кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Запорізької області.
З огляду на наведене та враховуючи, що мало місце поширення відповідачкою недостовірної інформації щодо позивача, яка негативно впливає на його ділову репутацію та відповідно призвела до порушення особистих немайнових прав, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 гривня 00 копійок.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачем не доведено наявність усіх елементів юридичного складу правопорушення, необхідного для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації. Звернення особи до суду, правоохоронних органів, Вищої ради правосуддя та інших державних органів із повідомленням про можливі порушення закону є реалізацією конституційного права на звернення та не може саме по собі розглядатися як поширення недостовірної інформації. Скарга до Вищої ради правосуддя була подана виключно з метою захисту прав та законних інтересів заявника у межах судового спору щодо малолітньої дитини та містила відомості, які на момент подання скарги були відомі відповідачці з наявних у неї документів та матеріалів. Крім того, висловлювання, наведені у скарзі до Вищої ради правосуддя, були здійснені у контексті оцінки обставин спору щодо дитини та становлять суб`єктивне сприйняття відповідачкою обставин справи, тобто мають характер оціночних суджень, які відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню та доказуванню їх правдивості.
Позивач також не довів факту поширення інформації невизначеному колу осіб. Скарга до Вищої ради правосуддя була направлена до компетентного державного органу в порядку реалізації права на звернення та не була опублікована у засобах масової інформації, мережі Інтернет чи іншим способом доведена до відома невизначеного кола осіб. Щодо тверджень про існування кримінальних проваджень, відповідачка виходила з відомостей, що містилися у наявних документах та офіційних відповідях органів державної влади. Сам факт відсутності у позивача процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого не свідчить про завідомо неправдивий характер повідомлених відомостей. Окремо відповідачка зазначає, що всі її звернення до судів, правоохоронних органів, органів опіки та піклування, Вищої ради правосуддя та інших державних органів були обумовлені виключно необхідністю захисту прав та законних інтересів малолітньої дитини. За своєю суттю даний позов є спробою покласти на відповідачку негативні наслідки реалізації нею гарантованого Конституцією права на звернення до державних органів та права захищати законні інтереси своєї малолітньої дитини.
Позивач також не довів завдання будь-якої реальної шкоди його честі, гідності чи діловій репутації. Заявлена до стягнення моральна шкода у розмірі 1 гривня свідчить про відсутність реальних негативних наслідків та фактично підтверджує формальний характер заявлених вимог.
Окремо відповідач звертає увагу суду, що подання даного позову відбувається одночасно з розглядом інших спорів між сторонами, зокрема щодо визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав та інших сімейних спорів, що свідчить про використання даного позову як способу процесуального тиску на відповідачку та перешкоджання реалізації нею права на звернення до державних органів.
Позивачем було подано відповідь на відзив, у якому він зазначає, що у відзиві відповідачкою не спростовано позовні вимоги, а наведені твердження та заперечення є необгрунтованими та такими, що на думку позивача, суперечать вимогам встановленим законом.
Відповідачкою зазначено у відзиві, що: «…Суддя виявляє однобічність, ігноруючи відомості про те, що Позивач є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність. У справі про місце проживання дитини ігнорування таких фактів є загрозою життю та здоров`ю неповнолітнього…».
Тобто, відповідачка у своїх твердженнях викладених у скарзі посилається на те, що позивач є «фігурантом кримінального провадження та має наркотичну залежність», як на факт, який проігнорував суддя та більше того, далі зазначає, що «ігнорування таких фактів є загрозою життю та здоров`ю неповнолітнього у справі про місце проживання дитини», підтверджуючи, що викладені у скарзі відомості вона вважає фактом, а не оціночними судженнями, зокрема, який, як зазначає відповідачка, проігнорував суддя, що стало для неї підставою для подання на суддю скарги до Вищої ради правосуддя.
Крім того, відповідачкою зазначено у скарзі, що вказані нею факти, які на її думку були проігноровані суддею, вона вважає важливими для вирішення справи за позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, таким чином, на думку позивача, відповідачка вказує мету використання нею цієї неправдивої інформації, а саме, для дискредитації особи позивача, в першу чергу, як батька малолітної дитини у вирішенні спору з визначення місця проживання спільної з відповідачкою малолітньої дитини. Отже, поширюючи про особу позивача завідомо неправдиву інформацію, яка має негативний характер стосовно нього, відповідачка, на думку позивача, діючи з корисливих мотивів, зокрема, з метою будь-яким способом дискредитувати позивача, намагається ввести в оману суд та інші уповноважені органи, при цьому, використала завідомо неправдиву інформацію про особу позивача, як підставу для подання вказаної вище скарги до Вищої ради правосуддя про дисциплінарний проступок судді та просила притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності, усвідомлюючи, що поширена нею інформація є завідомо недостовірною. Позивач відхиляє твердження відповідачки про те, що нею були викладені нібито оціночні судження про особу позивача, а не фактичні твердження, враховуючи, що відповідачка має свідоцтво про право на заняття індивідуальною адвокатською діяльністю, а тому, мала усвідомлювати, що такі дії з її боку є неправомірними та в тому числі не мають нічого спільного з законною адвокатською діяльністю та етікою адвоката, що в подальшому, на думку позивача, безумовно будуть мати невідворотні юридичні наслідки. Позивач вважає, що така поведінка відповідачки суперечить в першу чергу найкращим інтересам дитини.
Відповідачем було подано заперечення на відповідь із зазначенням серед іншого, що відповідь на відзив не містить нових доказів, які б спростовували доводи відзиву, не доводить наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення та ґрунтується виключно на припущеннях і суб`єктивній оцінці позивача.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги доводами, що викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.
У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:
Позивач ОСОБА_1 має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 824, видане 26 листопада 2010 року на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області №25;
12.05.2026 до Вищої ради правосуддя із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Києва-Святошинського районного суду Київської області під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини звернулася ОСОБА_2 , у якій серед іншого зазначила: «Суддя виявляє однобічність, ігноруючи відомості про те, що Позивач є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст.129 КК України) та має наркотичну залежність.».
На прослуханому у судовому засіданні аудіо запису зафіксовано розмову двох жінок з приводу кредиту, де одна повідомляє іншій про те, що відносно її колишнього чоловіка порушена кримінальна справа. У судовому засіданні встановлено, що голоси на аудіо запису належать працівнику фінансової установи та ОСОБА_2 .
Заслухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, сукд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до роз`яснень, які викладені у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до змісту статей 11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.02.2009, № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» звернуто увагу на те, що з огляду на положення статті 32 Конституції України, судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у статті 270 ЦК, порушених у зв`язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до абз.5, 6 п.15 Постанови №1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Поширення інформації, яка дозволяє третім особам безпомилково ідентифікувати конкретну особу, є порушенням її прав незалежно від того, чи було вказано її ім`я.
Судом встановлено, що інформація відносно позивача була поширена відповідачем у скарзі від 12.05.2026 до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді Києва-Святошинського районного суду Київської області шляхом зазначення серед іншого, що ОСОБА_1 є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст.129 КК України) та має наркотичну залежність. Також відповідачем у телефонній розмові з працівником фінансової установи було поширено інформацію, що відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа. Факту поширення вищевказаної інформації не заперечила у судовому засіданні ОСОБА_2 .
Відтак, з урахуванням пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд вважає доведеним позивачем факт поширення відповідачем інформації стосовно нього.
Відтак, суд вважає, що інформація яка була поширена відповідачем та викладена у скарзі до Вищої ради правосуддя та у телефонній розмові з працівником фінансової установи, має негативний характер, адже стає відомою третім особам про неправдиві відомості стосовно позивача. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а тому обов`язок доказування достовірності інформації покладається на відповідача.
Докази, які містить справа не доводять факту того, що на час подання відповідачем скарги до Вищої ради правосуддя та під час телефонної розмови, ОСОБА_1 був фігурантом будь-якого кримінального провадження та мав наркотичну залежність.
Вочевидь, зміст як скарги так і телефонної розмови, свідчать про те, що негативна інформація стосовно Позивача була розповсюджена з метою формування негативної думки щодо нього, що у свою чергу порушує право ОСОБА_1 на повагу честі та гідності.
Оскільки інформація сформульована відповідачем способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначена інформація не містить критики або оцінки дій, виражена без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд визнає її як недостовірну, таку, що порушує особисті немайнові права позивача. Відтак, відповідачем були порушені права позивача на гідність, честь та ділову репутацію, за захистом яких він звернувся до суду.
За умовами абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Отже недостовірна інформація відносно позивача, яка поширена у скарзі щодо дисциплінарного проступку судді від 12.05.2025, має бути спростована відповідачем у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом направлення відповідачем повідомлення особам, яким ця інформація було доведена з текстом про її спростування.
Вимога позивача про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом зачитування під аудіозапис вступної та резолютивної частини рішення суду з надісланням цього аудіозапису на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належить ОСОБА_1 , суд залишає без задоволення, оскільки такий спосіб не є наближений (адекватний) до способу поширення та не несе в собі ефективності спростування.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2022 року у справі № 748/359/20 зазначив, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання
У постанові від 13.03.2024 року у справі № 712/10999/22 Верховний Суд зробив висновок про те, що оскільки позивачем доведено поширення відповідачем щодо нього інформації образливого характеру, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, відтак наявні підстави для відшкодування з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн. (одна грн. нуль коп.) заподіяної приниженням честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до положень ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 8 652 гривні 80 коп., який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 81, 137, 141-142, 263-265 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, повідомлену 12.05.2026 року ОСОБА_2 у скарзі до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді, а саме, що «позивач - ОСОБА_1 є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність», а також інформацію розповсюджену 26.05.2026 року у висловлюваннях на аудиозапису у розмові з третьою особою, а саме, що «на нього - ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження», внаслідок чого поширені недостовірні відомості такого змісту: викладені у скарзі від 12.05.2026 року до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді, що «позивач - ОСОБА_1 є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність»; на аудиозапису від 26.05.2026 року у висловлюваннях в розмові з третьою особою, що «на нього - ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження».
Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом направлення до Вищої ради правосуддя повідомлення з текстом спростування наступного змісту: інформацію, викладену 12.05.2026 року ОСОБА_2 у скарзі до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді, а саме, що «позивач - ОСОБА_1 є фігурантом кримінального провадження за фактом погроз (ст. 129 КК України) та має наркотичну залежність» є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму моральної шкоди в розмірі 1 (одна) гривня 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 8 652 гривні 80 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_3 .
Дата складання повного тексту рішення суду 29 вересня 2026 року.
Суддя