Справа № 496/2689/26
Провадження № 2-а/496/24/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Сосненко А.І.,
представника позивача - Карачковського П.П., відеоконференція,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6937752 від 30.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Справу про адміністративне порушення - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУНП в Одеської області та УПП в Одеської області на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30 березня 2026 року інспектором 1 взводу 4 роти 2 бат. УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Богданом О.В. винесено постанову Серії ЕНА № 6937752 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 1190,00 грн. Відповідно до змісту постанови, керуючи транспортним засобом, у позивача нібито у темну пору доби був неосвітлений задній номерний знак. Вказану постанову винесено з порушенням вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення. У зв`язку з вище викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача у судовому засіданні на позові наполягав та просив його задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву, також було приєднано відео на якому міститься відеозапис, підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.9 КАС України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КАС України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Судом встановлено, що 30.03.2026 року інспектором 1 взводу 4 роти 2 батальйону УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Богданом О.В. винесено постанову Серії ЕНА № 6937752 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 1190,00 грн.
Із оскаржуваної постанови вбачається, що 30.03.2026 о 22.27 год. в м. Одеса, вул. Стовпова, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в темну пору доби у якого був неосвітлений задній номерний знак, чим порушив п.2.9 в. Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності (ст.245 КУпАП).
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Представник позивача просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6937752 від 30.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки вважає її винесеною з порушенням.
Судом оглянуто відеозапис, який наданий відповідачем разом з матеріалами відзиву. З вказаного відеозапису встановлено, що інспектором Богданом О.В. було зупинено ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «CITROEN», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався з неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби.
Встановивши наявність адміністративного правопорушення в діях позивача за ч.1 ст.121-3 КУпАП, інспектор поліції розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, в ході якого зокрема пояснив, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснив права та обов`язки, оголосив про прийняте рішення по справі. Вид та розмір адміністративного стягнення, порядок оскарження постанови та правові наслідки невиконання адміністративного стягнення по справі. Тобто, на відеозаписі чітко видно вчинене правопорушення.
Під час складання постанови поліцейським було роз`яснено права позивача та зазначено суму штрафу, який передбачено за вказане правопорушення.
Суд звертає увагу, що згідно з сталою практикою ЄСПЛ ( рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.
Відтак підставою зупинки транспортного засобу марки «CITROEN», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , стало порушення п.9.2.в. ПДР патрульними поліцейськими, що було зафіксовано на ПВР.
В судовому засіданні встановлено, що 30.03.2026 року на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, дії працівників поліції відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, Кодексу адміністративного України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення було накладено правомірно.
Досліджені в судовому засіданні записи з боді камери не підтвердили факти викладені позивачем в позовній заяві, тому твердження позивача про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП неправомірно не підтверджене наданими суду доказами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач порушив п. 9.2.в ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Інспектор при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не допустив порушень чинного законодавства, які б свідчили про незаконність винесеного рішення.
З огляду на викладене, суд погоджується із доводами представника відповідача, вважає даний відео доказ належним та допустимим, що в свою чергу підтверджує обставини на які посилається відповідач, стосовно законності прийнятого ним рішення.
Таким чином, посилання позивача на порушення інспектором при розгляді адміністративної справи вимог КУпАП, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються відеозаписами наданим відповідачем.
Доводи позивача про те, що відповідачем не надано доказів вчинення ним вказаних правопорушень, є повністю спростованими.
Таким чином, проаналізувавши зібрані в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, доведена, а дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року" (далі - ПДР).
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
На підставі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, суд прийшов до висновку, що наданий суду відеозапис є належним та допустимим доказом, узгоджується із іншими дослідженими доказами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, що передбачено ч.1 ст.121-3 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням ч. 2 ст. 2 КАС України, постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 283 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції ч.1 ст.121-3 КУпАП, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи були надані належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, позивач не довів, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, та надали б суду підстав дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.
Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином відповідач, при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, діяв у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту першого частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 9, 20, 77, 94, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Горяєв
З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість - 12 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час - 5 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, яке було складено 28.09.2026 року.