УКРАЇНА
Справа № 196/525/26
№ провадження 2/196/572/2026
Р І Ш Е Н Н Я
(заочне)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рибаков В.О., звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог представник посилається на те, що 03.04.2015 р. між Фермерським господарством «Дніпро» та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів №03/04-15 згідно якого позичальник отримав 175 000,00 грн. Згідно п.4.1. договору позики строк повернення позики визначений сторонами до 03.04.2020 р. За порушення виконання договору позики сторонами передбачена відповідальність згідно п.5.2. договору позики. Відповідно до якої у разі не виконання п. 4.1. позичальником, останній зобов`язаний сплатити неустойку (штраф) у подвійному розмірі від суми грошової позики, а саме 350 000,00 грн. Всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором позики позичальник порушив умови зазначеного договору позики та не повернув отримані кошти в строк зазначений договором. 23.03.2026 р. між Фермерським господарством «Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги №3, згідно якого відповідно до ст. 512 ЦКУ до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором позики № 03/04-15 від 03.04.2015 р. між Фермерським господарством «Дніпро» та ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 є кредитором по відношенню до ОСОБА_2 за вказаним договором позики. Заборгованість позичальника перед позикодавцем за договором позики грошових коштів №03/04-15 від 03.04.2015 р. становить 525 000,00 грн., з яких сума основного боргу складає 175 000,00 грн. сума неустойки (штрафу) передбаченого п.5.2. Договору позики складає 350 000,00 грн. Оскільки зобов`язання з повернення позичених коштів відповідачем не виконані належним чином, позивач вимушений звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості. Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.526, 611, 612. 625, 1046-1049 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) заборгованість за Договором позики грошових коштів №03/04-15 від 03.04.2015р. в сумі 525 000,00 гривень, з яких: сума основного боргу складає 175 000,00 гривень, сума штрафу, передбаченого п. 5.2 Договору позики, складає 350 000,00 гривень.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 01 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання (а.с.26).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.39).
З метою належного повідомлення відповідачу ОСОБА_2 було направлено рекомендованим повідомленням за зареєстрованим місцем проживання копію зазначеної ухвали та судові повістки про виклик до суду, які були повернуті до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 31, 35, 43, 45-46, 48).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рибаков В.О. в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, проти заочного рішення суду не заперечує (а.с.40-41).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді (а.с.31, 35, 43, 45-46, 48), причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність, будь-яких інших клопотань до суду не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
17 вересня 2026 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом встановлено, що 03.04.2015 року між Фермерським господарством «Дніпро» в особі голови фермерського господарства «Дніпро» Лабагура Валерія Олександровича та ОСОБА_2 укладено Договір позики грошових коштів №03/04-15 (а.с.12-13).
Договір позики підписаний ОСОБА_2 , власноручним підписом.
Відповідно до п.п.1.1 Договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, що обумовлено цим Договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Згідно з п.2.1 Договору, розмір позики становить 175000,00 грн.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2, позикодавець надає позику (грошові кошти) в день підписання цього Договору. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту передачі матеріальних цінностей (грошових коштів). На підтвердження надання (передачі) позикодавцем позичальнику грошових коштів (позики), між сторонами підписується цей договір, який засвідчує факт передачі позикодавцем визначеної цим Договором суми позики.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що позика позичальнику надається строком на 5 (п`ять) років, а саме до 03 квітня 2020 року.
Згідно з п.5.2 Договору, у разі не виконання п.4.1 Договору позичальником, позичальник зобов`язаний на наступний день, після закінчення строку виконання зобов`язання, повернути суму грошових коштів у подвійному розмірі, а саме в сумі 350000,00 грн., а також сплатити штрафи, пеню у розмірі 5 % річних від суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.1. Договору, цей договір підписується сторонами, та вважається укладеним з моменту надання позики позичальнику.
Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п. 7.2. Договору).
Строк надання позики може бути продовжено за згодою Сторін. У цьому випадку строк дії Договору подовжується на відповідний строк. (п.7.3 Договору).
23 березня 2026 року між Фермерським господарством «Дніпро» (цедент) в особі голови Лабагура Валерія Олександровича та ОСОБА_1 (цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №3, згідно з умовами якого ОСОБА_1 набув право вимоги за Договором позики грошових коштів №03/04-15 від 03.04.2015р. (а.с.8-10).
Відповідно до п.1.1 Договору про відступлення права вимоги, цим договором врегульовується питання відступлення права вимоги від Цедента до Цесіонарія щодо повернення Боржником грошових коштів за Договором позики грошових коштів №03/04-15 від 03.04.2015р. Крім того, до Цесіонарія переходять будь-які інші вимоги Цедента до Позичальника, щодо будь-якої іншої заборгованості за вказаним договором, що була нарахована або може бути нарахована в межах виконання Договору позики грошових коштів №03/04-15 від 03.04.2015р., в тому числі, але не виключно будь-які проценти, штрафи та пеня.
Пунктом 1.5 Договору про відступлення права вимоги визначено, що право вимоги вважається переданим Цесіонарію з моменту підписання цього договору, що має наслідком припинення у Цедента будь-яких майнових прав до боржника щодо вказаних в пункті 1.1 цього Договору прав вимоги. Підписанням цього договору Цедент також підтверджує відсутність у нього будь-яких майнових вимог до Боржника щодо будь-яких питань.
Відповідно до Акту приймання-передачі документів від 23.03.2026р., що є додатком №1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №3 від 23.03.2026р., Цедент в особі голови ОСОБА_3 , з одного боку, та ОСОБА_4 , з іншого боку, склали цей Акт про те, що відповідно до зазначеного вище Договору Цедент передав, а Цесіонарій прийняв наступні документи на підтвердження права вимоги, яке відступається: Договір позики грошових коштів №03/04-15 від 03.04.2015р. Цедент гарантує, що у нього відсутні будь-які інші документи стосовно прав вимоги, крім зазначених вище. У випадку віднайдення таких документів Цедент зобов`язується невідкладно передати їх Цесіонарію. Документи передані в повному обсязі, зауваження відсутні (а.с.11).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів та в судовому засіданні не спростований факт укладення між Фермерським господарством «Дніпро» та ОСОБА_2 . Договору позики грошових коштів №03/04-15 від 03.04.2015 на викладених у ньому умовах, факт отримання відповідачем зазначених у цьому Договорі грошових коштів, а також факт неповернення цих грошових коштів в обумовлений сторонами строк.
Крім того, відповідно до наданих доказів судом встановлено, що відбулася заміна кредитора на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги, а тому до позивача перейшло право вимоги за вищевказаним договором позики.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №129/1033/13-ц).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідача за Договором позики №03/04-15 від 03.04.2015 р.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів, які спростовували б укладання вищевказаного Договору позики та наданий позивачем розрахунок заборгованості за цим договором позики, а також не довів відсутність богу перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити і стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за Договором позики грошових коштів № 03/04-15 від 03.04.2015 р. у сумі 525 000,00 грн., з яких: сума основного боргу складає 175 000,00 грн., сума штрафу складає 350 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №Р13741756 від 15.04.2026 про сплату судового збору загальною сумою 4200,00 грн. (а.с. 1).
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в повному розмірі, яка становить 4200,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 78-80, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позик - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики грошових коштів № 03/04-15 від 03.04.2015 р. у сумі 525 000,00 грн., з яких: сума основного боргу складає 175 000,00 грн., сума штрафу складає 350 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 4 200,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 28.09.2026 року.
Суддя Д.Г. Костюков