Справа № 702/767/26
Провадження № 2/702/806/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.09.2026 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Жежер Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,
прокурора Семеруня О.І., позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Томченко А.В.,
відповідач ОСОБА_2 не з`явилася,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Підставою позову вважає те, що він є батьком дитини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у КНП «Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини» відповідачка ОСОБА_2 народила доньку.
У зв`язку з народженням дитини на терміні 36-37 тижнів вагітності та необхідністю подальшого медичного нагляду і виходжування 29.05.2026 новонароджену було переведено до КНП «Київський міський пологовий будинок №5» для подальшого лікування та спостереження.
Відповідач після народження дитини залишалася на лікуванні у КНП «Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини». Не завершивши лікування, відповідач самовільно залишила медичний заклад.
Після самовільного залишення медичного закладу відповідачка фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо новонародженої дитини.
За весь період перебування дитини у медичних закладах відповідач жодного разу не відвідувала дитину, не брала участі у її догляді, не цікавилася станом її здоров`я, не надавала матеріальної допомоги та не виявляла бажання брати участь у вихованні дитини.
Після виписки дитини всі обов`язки щодо її догляду, лікування, матеріального забезпечення та виховання виконуються виключно ним за допомогою членів його сім`ї.
16.06.2026 через месенджер Telegram він повідомив відповідача про майбутню виписку їхньої доньки з медичного закладу. Реакція відповідача свідчила про відсутність зацікавленості долею дитини та небажання брати участь у її вихованні та догляді, що підтверджується долученими до позову скріншотів листування.
Поведінка відповідача має системний характер, оскільки відповідачка позбавлена батьківських прав відносно інших дітей.
Просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно доньки, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 17.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 09.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просив його задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та додатково пояснив, що він з відповідачкою ОСОБА_2 з 2024 до січня 2026 перебували в зареєстрованому шлюбі та проживали за адресою його реєстрації в м. Києві, разом з його матір`ю. Коли вони дізналися про вагітність, то ОСОБА_2 виявляла турботу про майбутню дитину, разом з ним купувала візок та ліжечко для дитини та самостійно забирала їх з іншого району Києва. Після розірвання шлюбу, вони з відповідачкою спільно не проживали, ОСОБА_2 стала проживати в іншому районі Києва.
У червні місяці 2026 року йому зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що у неї розпочалася родова діяльність, він приїхав з місця служби та завіз її до лікувального закладу, проте в той день вона не народжувала.
В подальшому, перебуваючи в лікувальному закладі, ОСОБА_2 повідомила про народження доньки. У зв`язку з ускладненням вагітності їй вимушено робили кесарів розтин, після якого вона окремо від дитини отримувала лікування.
В подальшому він дізнався, що ОСОБА_2 самовільно залишила лікарняний заклад. У день виписки дитини з пологового будинку не з`явилася.
З моменту народження дитини ОСОБА_2 лише декілька разів просила, щоб він їй вислав фото дитини. Два рази вона навідувала дитину за місцем його проживання та востаннє перебувала на хрещенні дитини, проте трохи посидівши, покинула захід.
Коли ОСОБА_2 навідувала дитину, то з собою для дитини нічого не приносила. Свою поведінку пояснити не могла, лише казала, що не знає що з нею відбувається та що в подальшому повернеться до дитини.
В судовому засіданні прокурор Семерунь О.С. заперечував проти задоволення позову, вважав його передчасним, оскільки після народження дитини пройшло лише чотири місяці, а мати дитини за цей період проявляла інтерес до дитини.
В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Томченко А.В. не заперечувала проти задоволення позову.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.
Суд заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком, а відповідач у справі ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29.05.2026 Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с. 21).
Згідно з ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15, 16 постанови Пленум Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до позовних вимог, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а саме того, що відповідачка не забрала дитину з пологового будинку та ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
На підтвердження вказаних обставин позивачем подано такі докази.
Згідно з витягом з реєстру Київської міської територіальної громади № 2026/011918210 від 16.07.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації батька (а.с. 4).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09.07.2026 було оглянуто квартиру АДРЕСА_2 . Умови проживання в квартирі добрі, квартира облаштована всіма необхідними меблями та побутовою технікою. Санітарний стан відповідає нормі. В квартирі чисто та охайно. У дитини ОСОБА_4 є всі необхідні речі: окреме ліжечко, візочок, багато речей та засоби гігієни, наявне дитяче харчування, умови для проживання створені. Мати дитини ОСОБА_2 не проживає. Після пологів залишила дитину в лікарні. Бабуся повністю займається дитиною. Батько служить в ЗСУ/працює та забезпечує доньку та матір. У разі подальшого не виконання матір`ю батьківських обов`язків відносно доньки, рекомендовано звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (а.с. 5).
Згідно з випискою з медичної картки стаціонарного хворого № 444АВ (відділення анестезіології та інтенсивної терапії) від 31.05.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини з 22.05.2026 до 31.05.2026. ОСОБА_2 самовільно покинула стаціонар, виписана за порушення лікарняного режиму (а.с. 6 - 7).
Відповідно до скріншотів з переписки з абонентом, який підписаний «дружина life» позивач повідомив дружину про виписку дитини ОСОБА_4 17.06 . Із переписки вбачається, що дружина забирати дитину не планує, при можливості планує провідати дитину (а.с. 8 -10).
Згідно з рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області (справа № 288/998/25, провадження № 2/288/512/25) від 18.12.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав по відношенню до її малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке рішенням Житомирського апеляційного суду від 11.05.2026 залишено без змін. Рішення набрали законної сили 11.05.2026 (а.с. 31 - 39).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 260 від 31.08.2026 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 » затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 58).
Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це відповідає найкращим інтересам дитини, сприятиме забезпеченню її безпеки, належного виховання, розвитку та стабільних умов проживання. Згідно з цим висновком, ОСОБА_2 самоусунулася від виконаня батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки практично відразу після її народження, не здійснює належного догляду за дитиною, не бере участі у її вихованні та не забезпечує її потреб, не проживає разом із дитиною та не підтримує належного зв`язку з нею.
При складенні висновку службою у справах дітей враховано притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за 2024, 2025 роки, стягнення за якими, відповідно до ст. 39 КУпАП на час розгляду справи в суді погашені, негативну характеристику за період проживання на території Монастирищенської міської територіальної громади, видану виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, хоч відповідно до відповіді № 3042625 від 17.07.2026, повідомлення комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» та поясненнями позивача відповідачка з вересня місяця 2025 року на території Монастирищенської міської територіальної громади не проживає.
Тобто органом опіки та піклування не з`ясовано ні фактичного місця проживання матері дитини, не обстежено умов її проживання, а висновки щодо доцільності позбавлення батьківських прав зроблені виключно виходячи з попередньої поведінки ОСОБА_2 .
Суд не враховує висновок органу опіки та піклування під час вирішення цього спору та вважає його передчасним з урахуванням такого.
На підставі дослідження доказів встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 передчасно на 37 тижні вагітності; з 22.05.2026 до 31.05.2026 перебувала в лікувальному закладі, який 31.05.2026 самовільно залишила, дитину з пологового відділення не забирала, дитину з пологового відділення забрав батько.
Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, а також коли батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Як було встановлено судом вище, дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачка хоч і не забрала дитину з пологового будинку, разом з тим, як на момент подачі позову (16.07.2026), так і на момент винесення рішення суду (23.09.2026) не минув встановлений законом шестимісячний строк протягом якого мати може повернутися до дитини та проявляти до неї батьківське піклування, а тому позбавлення відповідачки батьківських прав з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 164 СК України, необґрунтоване.
В контексті оцінки цієї підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав у відношенні до її доньки ОСОБА_3 , також судом враховується особливий психологічний стан матері, який може виникати після народження дитини, що може бути вирішальним фактором при оцінці поважності причини залишення дитини в лікувальному закладі, оскільки закон вимагає обов`язкової наявності вини батьків, в цьому випадку матері.
Крім цього, судом встановлено, що сторони розірвали шлюб та з січня 2026 року не проживають разом, дитина проживає з батьком, мати дитини відвідувала дитину за місцем проживання батька, просила вислати фото дитини, виявляла бажання повернутися до дитини, тобто проявляла зацікавленість щодо дитини.
Так, тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Хоч, відповідно до акту обстеження умов проживання судом встановлено, що дитина проживає в родині батька, який піклується про неї, проте враховуючи те, що сторони після розірвання шлюбу (січень 2026) не проживають разом, дитина може проживати з одним з батьків, після народження дитини і до моменту подачі позову минуло менше 2-х місяців, констатувати системність ухилення від виконання батьківських обов`язків, як свідомого нехтування своїми обов`язками, суд не може.
Рішення суду щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до іншої дитини відповідача ОСОБА_6 не може враховуватись судом як системність ухилення від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_3 , 2026 року народження.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Водночас, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми (стаття 18 Конвенції).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охоронну дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 03.08.2022 у справі № 306/7/20, від 07.12.2022 у справі № 562/2695/20, від 11.01.2023 у справі № 461/7447/17, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18.02.2021 у справі № 645/920/19, від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 12.02.2024 у справі № 202/1931/22).
Отже, на підставі оцінки наявних у справі доказів на день винесення рішення, судом не встановлено виключних підстав для позбавлення матері батьківських прав у відношенні до її доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як крайній захід, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, а тому позов в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав до задоволення не підлягає.
Разом з цим, Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Враховуючи, що дитина проживає разом з батьком та він самостійно здійснює витрати щодо дитини, суд вважає за необхідне позов в частині стягнення з відповідачки аліментів задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти на утримання ОСОБА_3 у розмірі частини усіх видів доходів відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 16.04.2026.
Суд вважає за необхідне на підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Оскільки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 1 211,20 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 28, 81, 133, 141, 223, 247, 258, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів її доходів, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.07.2026 до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 117 м. Монастирище Уманського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 22793113.
Суддя Юлія ЖЕЖЕР