ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року
м. Харків
справа № 641/1229/25
провадження № 22-ц/818/4402/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Савенко М.Є.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Доценко Наталії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року у складі судді Ященко С.О.,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води, абонентську плату, послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячої води в сумі 78462,39 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем станом на 01.01.2025 року у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 78462,39 грн, а саме: 59523,41 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.05.2014 по 31.12.2024; 911,40 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.12.2024; 17047,24 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01.05.2014 по 31.12.2024; 528,24 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.12.2024; 341,10 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.12.2024; 111 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.12.2024.
Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року позов КП «ХТМ» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентську плату, послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячої води станом на 31.12.2024 року в розмірі 51464 грн 58 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1986 грн 07 коп.
В решті позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що суду надані належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконали, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за надані позивачем послуги в межах строку позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду Доценко Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості в межах строку позовної давності, оскільки відповідач звернувся до позивача з заявою про перерахунок плати за комунальні послуги згідно чинного законодавства та одночасно просив внести відповідні зміни до особового рахунку. Зазначене зумовлене тим, що відповідач фактично не проживає за місцем реєстрації та на даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом від 15.01.2026 року позивач повідомив, що на підставі звернення виконано корегування нарахувань за послуги з постачання гарячої води, інформацію про відсутність внесена до бази даних підприємства, який буде відображено у рахунках за послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем (ВБС) теплопостачання та постачання гарячої води. Листом від 27.02.2026 року за вих №12 90/3576 позивачем було повідомлено, що станом на 01.02.2026 року заборгованість по особовому рахунку за адресою АДРЕСА_1 складає: за послугу з постачання теплової енергії - 7882,55 грн, за послугу з постачання гарячої води 24844,56 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання - 488,11 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води - 159,10 грн. Тобто вбачається, що заявлена сума до стягнення не відповідає стану рахунку за адресою АДРЕСА_1 . Крім цього, розподіл сум заборгованості за особовим рахунком між дієздатними особами, які проживають та/ або зареєстровані за адресою, здійснюється самостійно споживачами, тому неможливо окремо відокремити суму заборгованості за одну особу ОСОБА_1 .
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом та підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованою 23.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 6)
За вказаною адресою Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» на ім`я ОСОБА_1 відкрито обліковий рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідно до відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу заборгованість за період з 05.2014 по 12.2024 за послуги теплопостачання складає 59 523,41, за послуги з постачання гарячої води 17 047,24 грн (а.с.7-8).
Відповідно до відомостей про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води заборгованість складає 528,24 грн (а.с. 9).
Згідно відомостей про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води заборгованість складає 111 грн (а.с. 10).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2022 року взято на облік як внутрішньо переміщену особу УСЗН Чугуївської РДА (Зміївський) (а.с. 35).
КП «ХТМ» надало відповідь відповідачу №12-97/738 від 15.01.2026, що на підставі поданих документів виконано корегування нарахувань за пуслугу з постачання гарячої води, інформацію про відсутність внесена до бази даних підприємства, який буде відображено на рахунках за послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем (ВБС) теплопостачання та постачання гарячої води (а.с. 87).
Листом КП «ХТМ» №12-90/3576 від 27.02.2026 на адвокатський запит повідомив, що станом на 01.02.2026 заборгованість по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 складає: за послугу з постачання теплової енергії - 7 882,55 грн; за послугу з постачання гарячої води - 24 844,56 грн; за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання-488,91 грн; за послгугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води - 159,10 грн (а.с. 83).
КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-IV), ст. 1 Закону України « Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Частиною першою статті 19 Закону № 1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону № 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до КП «ХТМ» із заявою про здійснення перерахунку заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. За результатами розгляду зазначеної заяви та на підставі поданих документів підприємством проведено коригування нарахувань за послугу з постачання гарячої води. Відомості про відсутність відповідної заборгованості внесено до інформаційної бази даних підприємства, що підлягає відображенню у платіжних документах (рахунках) за послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, а також за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води.
Листом КП «ХТМ» №12-90/3576 від 27.02.2026 на адвокатський запит повідомив, що станом на 01.02.2026 заборгованість по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 складає: за послугу з постачання теплової енергії - 7 882,55 грн; за послугу з постачання гарячої води - 24 844,56 грн; за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання-488,91 грн; за послгугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води - 159,10 грн.
Тому, враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що стягнення заборгованості підлягає у визначеному позивачем заборгованості, яка станом на 01.02.2026, складає: за послугу з постачання теплової енергії - 7 882,55 грн; за послугу з постачання гарячої води - 24 844,56 грн; за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання-488,91 грн; за послгугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води - 159,10 грн.
Враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.12.2024 у розмірі 911,40 грн, відповідачем не спростовано, тому вказана заборгованість підлягає стягнення з відповідачів на користь позивача.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів за комунальні послуги незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 1 частини 1 Закону № 1875-ІV, пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII, встановлено, що індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Разом з цим, частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
За змістом Закону № 2189-VIII, зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та\або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З огляду на викладене, нести витрати з оплати наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи, місце проживання яких у цій квартирі зареєстровано у встановленому порядку. За таких обставин підстави для відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відсутні.
Враховуючи, що відповідачі фактично користувалися житлово-комунальними послугами, проте належним чином не виконували обов`язку щодо їх оплати, внаслідок чого утворилася заборгованість перед Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у межах строку позовної давності з урахуванням його продовження на період дії карантину.
Разом із тим суд першої інстанції не врахував здійснений позивачем перерахунок заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, що вплинуло на правильність визначення її розміру. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Частиною 1 статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 308,80 грн підлягає стягненню в рівних частках, тобто з кожного 519,40 грн з відповідачів на користь позивача.
Оскільки ОСОБА_3 сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2383,28 грн, а апеляційна скарга задоволена частково, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 353,86 грн підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку зазначених сум судового збору з КП «ХТМ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 834,46 грн (1353,86-519,40 грн).
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Доценко Наталії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2026 року-змінити в частині визначеного судом розміру заборгованості станом на 01.02.2026 за послугу з постачання теплової енергії, за послугу з постачання гарячої води, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води.
Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість станом на на 01.02.2026 за послугу з постачання теплової енергії - 7 882,55 грн; за послугу з постачання гарячої води - 24 844,56 грн; за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання-488,91 грн; за послгугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води - 159,10 грн
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) грн 46 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
М.Є. Савенко