ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Львів Справа № 909/718/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 03.08.2026 (вх.ЗАГС. №01-05/2586/26 від 04.08.2026)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2026 (повну ухвалу складено 23.07.2026, суддя Скапровська І.М.)
у справі №909/718/26
за заявою: ОСОБА_1
про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участю:
апелянта: Дутчак Г.В. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),
представника апелянта: адвокат - Калачик В.В. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),
Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2026 у справі №909/718/26 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, боржниця звернулася до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2026 у справі №909/718/26 та ухвалити нове рішення, яким справу про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 02.09.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкладено розгляд справи на 23.09.2026.
У судовому засіданні 23.09.2026 скаржниця вимоги апеляційної скарги підтримала, надала суду пояснення щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Скаржниця та її представник адвокат Калачик В.В. просили оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким справу про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення скаржниці, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали.
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2026 прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено підготовче засідання на 18.06.2026.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2026 відкладено судове засідання на 16.07.2026; зобов`язано ОСОБА_1 надати суду до 16.07.2026 декларації про майновий стан за період 2023-2025 роки та за перше півріччя 2026 року.
14.07.2026 ОСОБА_1 подала клопотання про долучення доказів.
Відмовляючи у відкритті провадження про неплатоспроможність, місцевий господарський суд керувався такими висновками та встановленими обставинами:
- боржник на підставі укладених договорів позики та договорів факторингу має заборгованість перед 19-ма банками та фінансовими установами, відтак розмір загальної суми заборгованості складає 1 002 537,10 грн, з яких 577 608,59 грн - заборгованість за кредитними договорами, 424 928,51 грн - заборгованість за договорами факторингу; заборгованість за тілом кредитів - 442 723,37 грн, проценти за користування кредитами та інші нарахування - 559 813,73 грн, сума неустойки (штрафу, пені) - 0,00 грн;
- з доданих до заяви доказів, зокрема, з виписки по рахунку заявниці, за період з 01.01.2023 по 14.01.2026, суд встановив, що на вказаний рахунок періодично надходили кошти від: LLC SLOTS U.A, CASINO.UA, SLOTCITY.UA, які не відображені в декларації боржниці, а відтак документи подані суду в підтвердження майнового стану заявниці містять суперечливу інформацію, щодо розміру та джерел доходів;
- надані заявницею у якості доказів договори, укладені фізичною особою з банками, фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін договорів та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов`язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості, строк прострочення платежів за основним зобов`язанням, дати останнього платежу та доказами неможливості виконати зазначені зобов`язання з відповідних підстав лише у сукупності з іншими доказами;
- до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства висуває спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків;
- за відсутності доказів того, що заявниця, яка отримала, згідно з відомостями, зазначеними у деклараціях про майновий стан боржника, за 2024 рік - 21 375,94 євро і 3 900 грн та за 2025 рік - 29 310 євро і 7 870 грн сум одержаного доходу, потрапила у стан неплатоспроможності не за своїм неправомірним умислом, а відтак набула права на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи, як добросовісний боржник, заява є необгрунтованою;
- заявниця не обґрунтувала належними і допустимими доказами необхідності брати позики, зокрема, у 2025 році з інтервалом у декілька тижнів у сумі понад декілька десятків тисяч гривень, за наявності у 2025 році значних надходжень на особистий рахунок (з доходом за 2025 рік у сумі понад 29 тис. євро), зокрема, надходжень, які не відображені в декларації боржника, відповідно, не довела дотримання одного з принципів, зокрема, добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності та сумлінно виконує обов`язки боржника, демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог і, як наслідок, набуття права, як добросовісний боржник, на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи.
Узагальнені доводи апелянта.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали неправильно застосував норми матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:
- суд в оскарженій ухвалі дійшов помилкових та передчасних висновків, оскільки ухвала ґрунтується не на аналізі підстав, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ, а на оцінці добросовісності боржниці - критерії, який законом не віднесено до підстав відмови у відкритті провадження, вичерпний перелік яких встановлено частиною четвертою статті 119 КУзПБ;
- суд не надав оцінки обов`язковим і невідворотним витратам боржниці, обмежившись формальним співвідношенням «розмір доходу - розмір боргу»; такий підхід суперечить сформованій практиці Верховного Суду, за якою на стадії підготовчого засідання суд не встановлює остаточний розмір заборгованості чи фінансових можливостей боржника, а перевіряє лише наявність об`єктивних ознак неспроможності виконувати грошові зобов`язання у звичайному режимі (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20;
- оцінка мотивів та економічної доцільності укладення боржником конкретних правочинів, розміру та періодичності запозичень не належить до предмета доказування на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; завданням підготовчого засідання є виключно встановлення наявності формальних ознак, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ, за поданими боржником доказами, а не з`ясування, чому та навіщо боржник брав ті чи інші кредити (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20: на стадії відкриття провадження суд не здійснює повної перевірки грошових вимог кредиторів, не встановлює остаточний розмір заборгованості та не досліджує всі умови кредитних договорів, оскільки такі дії належать до наступних стадій процедури; постанова Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21: завданням підготовчого засідання є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, вказаних боржником як ознаки неплатоспроможності чи її загрози, а не оцінка доцільності його дій);
- суд не дослідив підставу «наявні ознаки загрози неплатоспроможності», на яку посилається заявниця, натомість обмежився висновком про недоведеність добросовісності боржниці, що не є ані підставою для відмови за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, ані елементом предмета доказування за пунктом 4 частини другої статті 115 КУзПБ.
- суд встановив, що на рахунок заявниці надходили кошти від гральних закладів, не відображені у поданих деклараціях про майновий стан; суд розцінив це як суперечливість інформації про доходи заявниці та поклав це в основу висновку про недобросовісність, проте за змістом частини сьомої статті 123 КУзПБ неподання боржником повної та достовірної інформації про доходи, витрати та майновий стан є підставою для закриття вже відкритого провадження у справі про неплатоспроможність, а не підставою для відмови у його відкритті;
- за змістом принципу правової визначеності як складової верховенства права передбачається, що особа, яка звертається до суду, має право розраховувати на передбачуваність застосування закону та на те, що суди, вирішуючи тотожні за змістом питання права на підставі однакової практики Верховного Суду, не будуть доходити протилежних висновків залежно від того, судом якого територіального округу переглядається справа; розбіжність у застосуванні судами апеляційної інстанції одних і тих самих норм КУзПБ та однакової практики Верховного Суду до подібних правовідносин є порушенням цього принципу і підриває довіру до правосуддя як єдиної системи.
Встановлені фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.
У поданій заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що стосовно неї існують підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачені п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, а саме:
- наявні ознаки загрози неплатоспроможності (п. 4).
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначає, що на момент подачі заяви загальна сума заборгованості перед всіма її дев`ятнадцятьма кредиторами складає: 1 002 537,10 грн, з яких 577 608,59 грн - заборгованість за кредитними договорами, 424 928,51 грн - заборгованість за договорами факторингу; заборгованість за тілом кредитів - 442 723,37 грн, проценти за користування кредитами та інші нарахування - 559 813,73 грн, сума неустойки (штрафу, пені) - 0,00 грн.
На підтвердження наявності заборгованості перед кредиторами, її розміру, строку виконання зобов`язань, долучено до матеріалів справи такі копії документів: відповіді кредиторів та кредитні договори укладені між боржницею та фінансовими установами, виписки за рахунками НОМЕР_1 АТ КБ Приват Банк, НОМЕР_2 АТ Універсал Банк, НОМЕР_3 АТ Універсал Банк, по закордонному рахунку NL81 INGB 0106 6344 45 (по надходженню), довідки про закриття рахунків НОМЕР_3 , НОМЕР_4 АТ Універсал Банк, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 04.02.2026, відомості про всі наявні рахунки боржника від 16.02.2026, конкретизований список кредиторів, звіт з Українського бюро кредитних історій станом на 26.01.2026, проект плану реструктуризації боргів.
Окрім цього, до заяви додано копію ордеру на надання правової допомоги від 13.03.2026, декларації про майновий стан боржниці за 2023, 2024, 2025 та станом на 1 липня 2026 року, заяви арбітражного керуючого про участь у справі про неплатоспроможність з додатками, платіжних інструкцій №НХМ9-А286-А0Е3-КХВ8 від 08.01.2026, №5ХХ5-4Р10-0ЕКЕ-7ЕВН від 28.12.2025, №0ВМ7-03ХЕ-7САЕ-11КА від 17.09.2025, договору № 06-27/01/2026 про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність від 27.01.2026, квитанції про оплату житла, квитанції оплати за пам`ятник від 14.11.2025, 20.11.2025, 21.08.2025, 23.09.2025, накладної щодо оплати пам`ятника батька боржниці, виписок по закордонних рахунках NL83 INGB 0106 8821 47 за період 01-01-2024 t/m 30-04-2026 щодо оплати проїзду, NL81 INGB 0106 6344 45 за період 04-04-2024 t/m 10-05-2026 щодо оплати за побутову техніку, договір оренди з перекладом, опису майна від 16.02.2026, витягів ДРОРМ боржниці, витягів ДРРП божниці, доньки боржниці, мати боржниці, сина боржниці, відповіді ГСЦ МВС № 31/223АЗ14462026 від 23.01.2026 (257716), викопіювання з автоматизованої системи виконавчого провадження, витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", витягу про реєстрацію в Королівстві Нідерланди, витягу з реєстру територіальної громади від 21.11.2025, документу, що посвідчує тимчасовий захист, відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих від 04.02.2026, закордонний паспорт боржниці, контракту укладеного боржницею з іноземною компанією про місце працевлаштування, паспорту громадянки України, картки платника податків, пояснень у справі про неплатоспроможність від 04.02.2026, свідоцтв про народження боржниці, доньки та сина боржниці, свідоцтва про смерть батька боржниці, заочне рішення від 20.04.2022 у справі №338/1638/21, витягу з реєстру населення, нотаріально засвідченої довідки про трудову діяльність, трудової книжки боржниці, платіжної інструкції 2.591753675.1.
Згідно з матеріалами справи, скаржниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; за боржницею зареєстровано: житловий будинок площею 60,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0307 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0354; є матір`ю двох неповнолітніх дітей; перебуває на території Королівства Нідерланди та працює на підставі трудового контракту з компанією Arbeidsfactor Personeelsdiensten B.V. на посаді Assistent medewerker (Boomkwekerij), орієнтовний середньомісячний дохід становить приблизно 2 020 євро брутто на місяць, однак, зазначена сума є доходом до оподаткування (після сплати обов`язкових податків та соціальних внесків фактичний дохід є істотно меншим та становить орієнтовно 1 600 - 1 700 євро на місяць, залежно від розміру утримань та фактично відпрацьованого часу).
При цьому отриманий дохід використовується для покриття витрат на проживання за кордоном, оплату житла, комунальних послуг, харчування, транспортних витрат, а також забезпечення потреб неповнолітніх дітей.
Відповідно до декларацій про майновий стан боржниці, сума одержаного доходу (нарахованого) доходу за 2023 рік - відсутня, за 2024 рік - сума одержаного доходу за рік - 21 375,94 євро та 3 900 грн, за 2025 рік - 29 310 євро та 7 870 грн, за 2026 рік станом на 1 липня - відсутня.
Заявниця зазначає, що на цей час існують також обставини, які свідчать, що вона не зможе виконати свої грошові зобов`язання і такими обставинами є:
1) сімейні та життєві обставини (проживання за кордоном, оплата житла, комунальних послуг, харчування, транспортних витрат, а також забезпечення потреб двох неповнолітніх дітей);
2) накопичення суттєвого розміру кредитних зобов`язань, які не можуть бути виконані у повному обсязі та одночасно, недостатність доходу та майна, яке може бути реалізовано з метою погашення саме відсотків з виниклої заборгованості.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
За приписами абзаців 4, 16 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Особливості відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою п`ятою КУзПБ.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 1 ст. 115 КУзПБ визначено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
При цьому закон не вимагає сукупності усіх трьох підстав як обов`язкової умови відкриття провадження, а під час встановлення ознак неплатоспроможності слід виходити з визначення відповідного терміна, наданого в статті 1 КУзПБ.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, місцевий господарський суд виходив з того, що підставою для відмови є відсутність доказів, за наявності яких законодавець обумовлює можливість застосувати судові процедури неплатоспроможності фізичної особи та скористатися правом на реабілітацію боржника шляхом звільнення від боргів та відновлення платоспроможності. Іншою підставою суд зазначив наявність ознак, що свідчать про недобросовісність боржника.
Колегія суддів вважає наведені висновки господарського суду передчасними, з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 1, ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 119 КУзПБ процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів. При цьому, враховуються об`єктивні можливості і прагнення боржника до розрахунку з кредиторами, а також забезпечуються гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Колегія суддів, зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.
Отже, на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статтям 115, 116 КУзПБ та наявності / відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов`язаний відкрити провадження у справі (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №924/622/23).
За змістом статті 113, частини першої та другої статті 116 КУзПБ про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з матеріалами справи, скаржниця підтверджувала зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність такими документами:
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором (пункт 3 ст. 116 КУзПБ);
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно (пункти 4, 5 ст. 116 КУзПБ);
- копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати (пункт 7 ст. 116 КУзПБ);
- відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях (пункт 8 ст. 116 КУзПБ);
- копія трудової книжки (пункт 9 ст. 116 КУзПБ);
- відомості про роботодавця (роботодавців) боржника (пункт 10 ст. 116 КУзПБ);
- декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (пункт 11 ст. 116 КУзПБ);
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень (пункт 12 ст. 116 КУзПБ);
- інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини (пункт 13 ст. 116 КУзПБ);
- інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу (пункт 14 ст. 116 КУзПБ) (серед іншого, квитанції на оплату житла, квитанції оплати за пам`ятник, оплата проїзду сина до школи, договір оренди житла).
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами (вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду №925/473/20 від 25.08.2021).
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Згідно з матеріалами справи, у наданому проекті плану реструктуризації боржниця вказує обставини, що спричинили її неплатоспроможність: складну життєву ситуацію, яка суттєво вплинула на фінансове становище; різні соціально-економічні обставини; високі процентні ставки та короткі строки кредитування.
На підтвердження наведених обставин, що спричинили неплатоспроможність, боржниця надала, зокрема докази щодо: перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей; покриття витрат на проживання за кордоном, оплату житла, транспортних витрат, смерті батька.
У проекті плану реструктуризації ОСОБА_1 зазначає, що розраховує отримувати щомісячний дохід у розмірі 80000,00 грн, з яких 16667,00 грн виділятиметься для погашення вимог кредиторів, а 63333,00 грн - сума, яка щомісяця залишатиметься на задоволення побутових потреб, враховуючи, що боржниця повністю виконає заборгованість протягом 60 місяців.
Боржниця працездатна та працевлаштована, що підтверджується матеріалами справи.
Відсоток запланованого погашення вимог кредиторів становить: 99% ((16667,00х60):1002537,10 х100%).
За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на реальність, виконуваність та обгрунтованість пропозиції щодо реструктуризації боргів (проекту плану реструктуризації).
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо:
1)відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю;
4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.
Наведений в ч. 4 ст. 119 КУзПБ перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (правова позиція Верховного Суду у постановах 24.01.2024 у справі № 902/1014/23, від 12.11.2024 у справі № 922/2623/21).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, зауважив, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
Законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Сам факт наявності значної кредитної заборгованості та неможливості її погашення не є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Суд повинен перевірити не лише наявність боргів, а й добросовісність поведінки боржника, причини виникнення заборгованості, його ставлення до виконання зобов`язань перед кредиторами та реальність підстав, передбачених ст. 115 КУзПБ (правова позиція Верховного суду у постанові від 16.06. 2026 року у справі № 917/2334/25).
Враховуючи наведені правові позиції Верховного суду, колегія суддів звертає увагу, що боржниця протягом короткого часу уклала понад двадцять договорів позики, при цьому не заперечує наявність заборгованості перед кредиторами та пояснює, що її виникнення зумовлене сукупністю життєвих обставин (переїзд до Королівства Нідерланди, утримання неповнолітніх дітей, повернення попередніх боргів, покриття витрат на проживання), що підтверджується документами, доданими до заяви.
Окрім цього, апеляційний суд враховує, що боржниця до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подала план реструктуризації, який містить реальні умови відновлення платоспроможності шляхом зміни способу та порядку виконання зобов`язань (відсоток запланованого погашення вимог кредиторів становить 99%).
Також не зазначення боржницею певної інформації у деклараціях про майновий стан на стадії відкриття провадження у цьому випадку не можна вважати порушенням принципу добросовісності, оскільки встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, за змістом пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
Отже, сукупність встановлених судом апеляційної інстанції обставин цієї справи не свідчать про очевидну недобросовісну поведінку та намагання використати процедуру банкрутства для фактичного списання боргів.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про виконання заявницею вимог статей 115, 116 КУзПБ щодо доведення обставин наявності ознак загрози неплатоспроможності, відтак обставини, визначені частиною четвертою статті 119 цього Кодексу як підстава для відмови у відкритті провадження, відсутні.
Загальні висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 слід задоволити, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2026 у справі №909/718/26 скасувати.
Керуючись ст.ст.86, 269, 270, 275, 280, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 №б/н від 03.08.2026 (вх.ЗАГС. №01-05/2586/26 від 04.08.2026) задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2026 у справі №909/718/26 скасувати.
3. Справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановленні ст. ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 29.09.2026.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.