ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
29 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3619/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Ярош А.І., Цісельського О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 року, суддя першої інстанції В.В. Литвинова, повний текст якого складено 27.05.2026,
по справі №916/3619/24
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ
до відповідача Дитячо-юнацької спортивної школи із зимових видів спорту, м. Херсон
про стягнення 3 047 987 грн 02 коп.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дитячо-юнацької спортивної школи із зимових видів спорту, м. Херсон про стягнення 3 047 987 грн 02 коп., з яких 1 668 345 грн 90 коп. основного боргу, 630 394 грн 26 коп. 15% річних, 579 436 грн 66 коп. інфляційних втрат та 169 810 грн 20 коп. пені.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/3619/24 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Дитячо-юнацької спортивної школи із зимових видів спорту, м. Херсон на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ 1 664 031 грн 49 коп. основного боргу, 84 905 грн 10 коп. пені, 126 005 грн 99 коп. річних, 579 252 грн 87 коп. інфляційних втрат та 45 646 грн 87 коп. судового збору; у решті позову відмовлено.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 по справі №916/3619/24 в якій останній просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3619/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Цісельський О.В. Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 по справі №916/3619/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3619/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
22.09.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3619/24.
З матеріалів вбачається, що 07.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду вже надходила апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/3619/24.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3619/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді Принцевська Н.М., Діброва Г.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/3619/24 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/3619/24.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Конституція України у статті 129 гарантує особі забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Апеляційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v.), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, про який зазначалося вище за текстом ухвали, підлягає певним обмеженням.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
У постанові від 20.01.2025 у справі № 925/1596/23 Верховний Суд вкотре звернув увагу, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів ("Diya 97 v. Ukraine", № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21).
За змістом частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Господарський процесуальний кодекс України визначає строк та порядок касаційного оскарження, які повинні гарантувати дотримання прав учасників процесу.
При цьому, виходячи з аналізу Глави І Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, право на подання апеляційної скарги може бути реалізовано учасником справи лише одноразово в межах строку на апеляційне оскарження.
Учасник справи може повторно звернутись з апеляційною скаргою на те саме судове рішення з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження виключно у випадках, передбачених нормами Господарського процесуального кодексу України (наприклад, у разі, коли його апеляційна скарга була повернута судом на підставі статті 260 цього Кодексу).
У разі, коли подана учасником справи апеляційна скарга була розглянута судом і за наслідками апеляційного перегляду прийнята відповідна постанова, або якщо у відкритті апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою було відмовлено, повторне подання апеляційної скарги цією ж особою на це саме судове рішення є неможливим.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо є або постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті апеляційної провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Тобто, правилами пункту 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України апеляційному суду приписано імперативно відмовляти у відкритті апеляційного провадження, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання апеляційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом його процесуального обов`язку.
Пункт 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України не передбачає для суду апеляційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.
Відповідно, у випадку повторного подання апеляційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд апеляційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, оскільки Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ вже вдруге звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 по справі №916/3619/24, і ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/3619/24, то в даному випадку наявні імперативні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/3619/24 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 43, п.3 ч.1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2026 у справі №916/3619/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді А.І. Ярош
О.В. Цісельський