ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2026 р. Справа № 910/16585/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Чеповський В.П., директор; Змаженко Л.Я., ордер АА № 1670355 від 13.07.2026;
від відповідача: Ходорич О.М., виписка з ЄДР № 418084266663 від 18.07.2025;
від третьої особи: не з`явився,
розглянувши апеляційні скарги приватного підприємства "Вадім" на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/16585/25 (суддя - Погрібна С.В.)
за позовом приватного підприємства "Вадім"
до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення 625 144,81 грн,-
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство (далі - ПП) "Вадім" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 625 144,81 грн, з яких: 155 840,13 грн 3 % річних та 469 304,68 грн інфляційних втрат (а.с. 73-74 том 1).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем судового рішення у справі № 910/16226/21, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 155 840,13 грн 3 % річних та 469 304,68 грн інфляційних втрат нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 23.05.2023 по 19.08.2025 (а.с. 45 том 1).
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/16585/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ПП "Вадім" 4 938,29 грн 3 % річних та 59,26 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідно до наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/16226/21 від 02.06.2023 боржником визначене Головне управління Державної казначейської служби України (далі - ГУ ДКСУ) у м. Києві, а відповідач, в свою чергу, у розумінні чинного законодавства, був визначений боржником з 23.07.2025, тобто з дати ухвалення господарським судом міста Києва ухвали про зміну порядку і способу виконання рішення суду, в якій було визначено, що матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн слід стягнути на користь ПП "Вадім" з бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через ГУ ДКСУ у м. Києві, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 12,70 грн, які нараховані на суму заборгованості 10 298,87 грн за період з 24.07.2025 по 07.08.2025, та 3 % річних у розмірі 4 925,59 грн, які нараховані на суму заборгованості 2 304 924,73 грн за період з 24.07.2025 по 18.08.2025, що загалом становить 4 938,29 грн 3 % річних. Водночас інфляційна складова за вищезазначений період не нараховується, у зв`язку з її відсутністю.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ПП "Вадім" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, які подані директором підприємства та адвокатом, в яких позивач просив:
- скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю;
- скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 620 206,52 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції неправильно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання, який, на переконання позивача, відраховується з наступного дня набрання законної сили постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 910/16226/21. Скаржник також зазначав, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для обмеження відповідальності боржника, а ухвала господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/16226/21 щодо зміни порядку виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 910/16226/21, на виконання якої господарським судом було видано наказ від 02.06.2023, не припинила попереднього зобов`язання та не змінила момент виникнення прострочення. Разом з цим відповідач є органом, внаслідок незаконного рішення якого позивачу завдано шкоду та саме за рахунок бюджетних асигнувань відповідача було виконано судове рішення, при цьому тривале невиконання рішення через казначейські процедури не є підставою для відмови у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат, а отже вірним періодом прострочення є з 23.05.2023 по 19.08.2025 протягом якого Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) будучі головним розпорядником бюджетних коштів міста Києва на 2024 та 2025 роки безоплатно та на власний розсуд користувався коштами позивача. Також апелянт зазначав про безпідставне залишення судом першої інстанції без розгляду відповіді позивача на відзив, що безпосередньо вплинуло на повноту та об`єктивність з`ясування обставин справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 910/16585/25, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено розгляд справи на 14.07.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі № 910/16585/25, зокрема, прийнято апеляційну скаргу позивача до розгляду та об`єднано апеляційні скарги позивача в одне апеляційне провадження.
29.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому представник, зокрема, зазначав, що у відповідача були відсутні підстави для відшкодування майнової шкоди згідно наказу господарського суду міста Києва від 02.06.2023 № 910/16226/21, де боржником було зазначено ГУ ДКСУ у місті Києві, оскільки Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до 23.07.2025 не був боржником у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та обставин справи. Разом з цим 23.07.2025 після прийняття ухвали господарським судом міста Києва у справі № 910/16226/21 (коли визначено боржником Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) відповідачем було погашено борг по справі (згідно платіжної інструкції № 610486911 від 07.08.2025 сплачено ПП "Вадім" 10 298,87 грн та згідно платіжної інструкції № 613277234 від 18.08.2025 сплачено ПП "Вадім" 2 304 924 73 грн), а отже розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних по відношенню до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) необхідно рахувати з 23.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 розгляд справи відкладено на 15.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.
У судовому засіданні, що відбулось 15.09.2026, позивач просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Відповідач вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та необґрунтованість доводів апеляційних скарг.
Третя особа у судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином та за висновками апеляційного суду неявка її представника не перешкоджає розгляду апеляційних скарг позивача.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.
Заслухавши пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання, розглянувши доводи апеляційних скарг позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107981779; а.с. 8-11 том 1) позов ПП "Вадім" задоволено частково та стягнуто шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади їх посадових і службових осіб, на користь ПП "Вадім" матеріальну шкоду в розмірі 2 315 223,60 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, стягнуто із Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36 228,00 грн. В іншій частині відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 910/16226/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111090562; а.с. 12-26 том 1) змінено рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21, шляхом викладення резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 у такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з бюджету міста Києва через ГУ ДКСУ у м. Києві матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Видати наказ".
Постановою Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 910/16226/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112836535; а.с. 27-40 том 1) постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 та рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2022 залишено без змін.
02.06.2023 господарським судом міста Києва у справі № 910/16226/21 було видано наказ про примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/16226/21 від 22.05.2023 (а.с. 107 том 1). Стягувачем зазначено - ПП "Вадім", а боржником - ГУ ДКСУ у м. Києві.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/16226/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129026141), яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130454398) частково задоволено заяву ПП "Вадім" про зміну способу виконання наказу та змінено порядок виконання постанови від 22.05.2023 по справі № 910/16226/21, на виконання якої господарським судом було видано наказ від 02.06.2023, в частині стягнення на користь ПП "Вадім" з бюджету міста Києва через ГУ ДКСУ у м. Києві матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн, на інший порядок, а саме стягнення на користь ПП "Вадім" з бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через ГУ ДКСУ України у м. Києві матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн.
08.08.2025 на розрахунковий рахунок позивача було зараховано 10 298,87 грн (призначення платежу: часткове безспірне списання матеріальної шкоди, згідно наказу господарського суду міста Києва від 02.06.2023 по справі № 910/16226/21, з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/16226/21, без ПДВ) згідно платіжної інструкції № 610486911 від 07.08.2025 (платник - Департамент територіального контролю; а.с. 106 том 1).
19.08.2025 на розрахунковий рахунок позивача було зараховано 2 304 924,73 грн (призначення платежу: остаточне безспірне списання матеріальної шкоди, згідно наказу господарського суду міста Києва від 02.06.2023 по справі № 910/16226/21, з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/16226/21, без ПДВ) згідно платіжної інструкції № 613277234 від 18.08.2025 (платник - Департамент територіального контролю; а.с. 105 том 1).
Враховуючи наведене позивач вказував на тривале невиконання відповідачем судового рішення у справі № 910/16226/21, у зв`язку з чим заявлено даний позов щодо стягнення з відповідача 155 840,13 грн 3 % річних та 469 304,68 грн інфляційних втрат нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 23.05.2023 по 19.08.2025.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідно до наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/16226/21 від 02.06.2023 боржником визначене ГУ ДКСУ у м. Києві, а відповідач, в свою чергу, у розумінні чинного законодавства, був визначений боржником з 23.07.2025, тобто з дати ухвалення господарським судом міста Києва ухвали про зміну порядку і способу виконання рішення суду, в якій було визначено, що матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн слід стягнути на користь ПП "Вадім" з бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через ГУ ДКСУ у м. Києві, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 12,70 грн, які нараховані на суму заборгованості 10 298,87 грн за період з 24.07.2025 по 07.08.2025, та 3 % річних у розмірі 4 925,59 грн, які нараховані на суму заборгованості 2 304 924,73 грн за період з 24.07.2025 по 18.08.2025, що загалом становить 4 938,29 грн 3 % річних. Водночас інфляційна складова за вищезазначений період не нараховується, у зв`язку з її відсутністю.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку № 845 боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п.п. 24-26, 28 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у п. 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог п. 28 цього Порядку. Орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.
Відповідно до п. 31 Порядку № 845 якщо у боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документу, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
Порушенням зобов`язання, згідно з ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Отже, положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.
Складові наведеного складу правопорушення, передбаченою ч. 2 ст. 625 ЦК України, є об`єкт, суб`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона.
Так, об`єктом складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, є цивільні відносини власності, а саме неотримання власником належного йому виконання цивільного грошового зобов`язання.
Суб`єктами складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, є учасники цивільних відносин, які прострочують виконання цивільного грошового зобов`язання.
Об`єктивною стороною складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, є бездіяльність учасника цивільних відносин з вчасного виконання цивільного грошового зобов`язання.
Суб`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, характеризується наявністю або відсутністю вини учасника цивільних відносин у невиконанні цивільного грошового зобов`язання.
Як вже зазначалось, постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 910/16226/21 змінено рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21, шляхом викладення резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 у такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з бюджету міста Києва через ГУ ДКСУ України у м. Києві матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Видати наказ".
Зазначена постанова набрала законної сили 22.05.2023.
У справі № 910/16226/21 кошти в рахунок відшкодування шкоди позивачу стягнуто з місцевого бюджету, а отже відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" таке рішення виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у відповідності до Порядку № 845 на підставі звернення стягувача та на підставі наданих ним відповідно до вказаного порядку документів.
02.06.2023 господарським судом міста Києва у справі № 910/16226/21 було видано наказ про примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/16226/21 від 22.05.2023, в якому боржником зазначено ГУ ДКСУ у м. Києві.
В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2025 змінено порядок виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 по справі № 910/16226/21, на виконання якої господарським судом було видано наказ від 02.06.2023, в частині стягнення на користь ПП "Вадім" з бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через ГУ ДКСУ у м. Києві матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн.
08.08.2025 шляхом часткового безспірного списання матеріальної шкоди, згідно наказу господарського суду міста Києва від 02.06.2023 по справі № 910/16226/21, з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/16226/21, відповідачем у цій справі було перераховано на рахунок позивача 10 298,87 грн.
19.08.2025 шляхом остаточного безспірного списання матеріальної шкоди, згідно наказу господарського суду міста Києва від 02.06.2023 по справі № 910/16226/21, з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/16226/21, відповідачем у цій справі було перераховано на рахунок позивача 2 304 924,73 грн.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що 13.12.2023 ПП "Вадім" звернулося до ГУ ДКСУ у м. Києві з заявою про виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 по справі № 910/16226/21, що не заперечується сторонами.
Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Судом апеляційної інстанції не приймається до уваги наданий позивачем додатковий доказ, що долучений до апеляційної скарги, а саме лист ДКСУ № 5-11-11/14333 від 28.06.2024 (а.с. 11-12 том 2), оскільки не встановлено винятковості випадку та причин, що об`єктивно не залежали від заявника для надання цього доказу суду першої інстанції.
Як встановлено нормами чинного законодавства України, перерахування коштів за рішенням суду по справі № 910/16226/21 повинно було бути здійснено протягом трьох місяців з дня надходження до ГУ ДКСУ у м. Києві необхідних для цього документів та відомостей, проте постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, була виконана у повному обсязі лише 19.08.2025, що не заперечується сторонами.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача 155 840,13 грн 3 % річних та 469 304,68 грн інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 10 298,87 грн за період з 23.05.2023 (наступний день за днем набрання постановою Північного апеляційного господарського суду законної сили) по 08.08.2025 (дата першого платежу) та за прострочення грошового зобов`язання за період з 23.05.2023 по 19.08.2025 (дата другого платежу) у розмірі 467 192,35 грн (а.с. 45 том 1).
Водночас, як вже було зазначено, відповідно до наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/16226/21 від 02.06.2023 боржником визначене ГУ ДКСУ у м. Києві. Відповідач, в свою чергу, у розумінні чинного законодавства, був визначений боржником з 23.07.2025, тобто з дати ухвалення господарським судом міста Києва ухвали про зміну порядку і способу виконання рішення суду, в якій було визначено, що матеріальну шкоду в сумі 2 315 223,60 грн слід стягнути на користь ПП "Вадім" з бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через ГУ ДКСУ у м. Києві.
За положеннями ст.ст. 253, 254 ЦК України день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення.
Таким чином, здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 3 % річних у розмірі 12,70 грн, нараховані на суму заборгованості 10 298,87 грн за період з 24.07.2025 по 07.08.2025, та 3% річних у розмірі 4 925,59 грн, нараховані на суму заборгованості 2 304 924,73 грн за період з 24.07.2025 по 18.08.2025, що загалом становить 4 938,29 грн. Водночас інфляційна складова за вищезазначений період не нараховується, у зв`язку з її відсутністю.
Доводи апелянта про наявність підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період починаючи з 23.05.2023 є безпідставними, оскільки зміст постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 910/16226/21 та виданого на її виконання наказу від 02.06.2023 свідчить, що стягнення підлягало з бюджету міста Києва через ГУ ДКСУ у м. Києві, тоді як ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2025 було визначено стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а відтак з 23.07.2025 відповідач набув статусу особи, на яку покладено обов`язок з виконання рішення, тож суд першої інстанції обґрунтовано визначив початок прострочення з 24.07.2025 та правомірно відмовив у стягненні 3 % річних і інфляційних втрат за попередній період.
Відхиляючи доводи апелянта про безпідставне залишення судом першої інстанції без розгляду відповіді позивача на відзив, колегія суддів зазначає наступне.
25.02.2026 позивач до суду першої інстанції подав відповідь на відзив (а.с. 120-123 том 1), однак ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2026 (а.с. 80-81 том 1), зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача отримав відзив на позовну заяву - 29.01.2026, що підтверджується квитанцією № 5789022 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с. 108 том 1).
Згідно ч. 1 ст. 184 ГПК України у строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Заява позивача (а.с. 138-139 том 1) про поновлення строку на подання відповіді на відзив не містить доказів та обґрунтованих доводів щодо неможливості позивача вчинити відповідні процесуальні дії у строк встановлений судом першої інстанції у вищевказаній ухвалі, при цьому відповідь на відзив на позовну заяву подана позивачем майже через 3 тижні після отримання ним відзиву на позовну заяву, тож судом першої інстанції правомірно залишена без розгляду відповідь на відзив, яка подана позивачем з пропуском строку та за відсутності поважних причин пропуску строку.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач не довів обґрунтованість своїх апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду, тож підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги приватного підприємства "Вадім" на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/16585/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/16585/25 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/16585/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.09.2026.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.Г. Сітайло