ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Справа № 924/393/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Кульчин Д.А.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився,
відповідача: Рахімова А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2026 (повне рішення складено 15.07.2026) у справі №924/393/26 (суддя Димбовський В.В.) в частині стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Постач» 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Постач»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція»
про стягнення 780000,00 грн основної заборгованості, 26800,95 грн інфляційних втрат, 762,90 грн 0,3% річних
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2026 у справі №924/393/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Постач» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про стягнення 780000 грн основної заборгованості, 26800,95 грн інфляційних втрат, 762,90 грн 0,3% річних - задоволено частково.
Суд першої інстанції стягнув з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Постач» 26800,95 грн інфляційних втрат, 762,90 грн 0,3% річних, 10000 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 2662,40 грн - витрат по оплаті судового збору.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив того, що філією «Відокремлений підрозділ» Хмельницька атомна електрична станція» сума основної заборгованості за договором сплачена повністю, провадження в частині стягнення 780000 грн основної заборгованості, необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, у зв`язку із простроченням виконання зобов`язань позовні вимоги щодо стягнення 26800,95 грн інфляційних втрат та 762,90 грн 0,3% річних підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції також частково задоволив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу. Надавши оцінку загальній вартості робіт та обсягу наданих послуг, складності спору суд та пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2026 у даній справі в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Постач» 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру.
Обґрунтовуючи скаргу на рішення відповідач наголошує, що в цій справі присуджена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю, оскільки дана категорія відноситься до нескладних, а такі витрати не відповідають критеріям реальності й розумності.
Укладений позивачем і відповідачем договір поставки не містить складних юридичних конструкції, його умови є простими та зрозумілими. Правовідносини щодо стягнення заборгованості за поставлений товар, інфляційних втрат та відсотків річних врегульовані нормами ЦК України та не потребують додаткового вивчення судової практики в аналогічних справах, що не вимагало значних професійних зусиль та навичок.
Крім того, скаржник підкреслює, що матеріали справи не містять великої кількості і складних для аналізу документів, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних через онлайн-калькулятори не потребував значного часу на підготовку, а розрахунок 0,3% річних був здійснений неправильно.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони та ставити для неї додатковий спосіб отримання доходу.
Автоматизованою системою документообігу суду 20.07.2026 визначено колегію суддів для розгляду справи №924/393/26 у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 витребувано матеріали справи №924/393/26 з Господарського суду Хмельницької області.
23.07.2026 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/393/26.
Згідно з табелем обліку робочого часу Північно-західного апеляційного господарського суду Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» головуюча суддя Олексюк Г.Є. тимчасово непрацездатна з 21.07.2026 по 31.07.2026 (включно).
З метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/393/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №924/393/26.
Ухвалою від 16.09.2026 задоволено клопотання скаржника про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.09.2026 від ТОВ «ВК Постач» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якій товариство наголошує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі. Зважаючи на сталу практику Верховного Суду, суд правильно оцінив характер спору, обсяг і час виконаних робіт, визнавши заявлену суму обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, що повністю відповідає критеріям розумної необхідності та реальності судових витрат.
Позивач наголошує, що твердження апелянта про завищення витрат є лише його суб`єктивною оцінкою, яка не підкріплена належним доказовим обґрунтуванням, а сам опонент фактично визнав дійсність та необхідність наданих послуг.
Товариство звертає увагу, що професійна правнича допомога не зводиться виключно до проведення арифметичних розрахунків, а комплекс дій адвоката включає глибокий аналіз обставин, формування позиції та опрацювання заперечень.
Крім того, гонорар адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не потребує детального опису робіт, тому рішення суду першої інстанції про стягнення 10000 грн є повністю законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції щодо стягнення 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та зменшити такі витрати.
Позивач не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомив.
Колегія суддів зауважує, що у відповідності до положень ч.12 ст.272 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як стверджено матеріалами справи, 20.05.2025 ТОВ «ВК Постач» та АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція уклали договір поставки №53-124-01-25-25997, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити i передати у власність Покупцю в передбаченим цим Договором строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти i оплатити вказаний Товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та з кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною Договору.
Предметом поставки по даному договору є Товар: Пральне обладнання (код 42710000-6 згідно ДК 021:2015 - Машини для виробництва текстильних виробів) (п.1.2. договору).
Згідно п.1.3. договору місцем виконання договору є місто Нетішин Хмельницької області.
Пунктом 3.1. договору визначено, що строк поставки товару становить протягом 90 днів з дати укладення сторонами договору.
Відповідно до п.3.2. договору поставка Товару згідно зі специфікації здійснюється транспортом i за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з IHKOTEPMC 2020 на склад Вантажоодержувача у м.Нетішин Хмельницької області. Інформація про повну адресу складу Вантажоодержувача буде письмово повідомлена для Постачальника протягом 5 робочих днів з дати укладення договору, шляхом надсилання з електронної адреси Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу Постачальника [пошта прихована] відповідного листа. Постачальник зобов`язаний негайно (але не пізніше 1 робочого дня) з моменту отримання листа надіслати лист-підтвердження про отримання інформації щодо повної адреси складу Вантажоодержувача.
Як визначено п.5.1. Договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 180-календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно з СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».
Згідно із п.8.4. договору у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Сторони узгодили, що пеня за порушення строку оплати товару не нараховується.
Додатком №1 до договору є Специфікація №1, якою визначено найменування товару, кількість, ціна за одиницю, виробник/країна походження товару.
Додатком №2 до договору слідує технічна специфікація.
10.06.2025 складено видаткову накладну №10 на загальну суму 780000 грн. з ПДВ.
10.06.2025 складено товарно-транспортну накладну №Р10.
18.06.2026 філія ВП «ХАЕС» оформлено Ярлик на придатну продукцію №Я-7-040-24.
09.02.2026 товариство направило на адресу філії ВП «ХАЕС» досудову претензію щодо погашення заборгованості, згідно якої просило у строк не пізніше 10 календарних днів з дати отримання претензії сплатити заборгованість в сумі 780000 грн.
23.02.2026 листом №45-30-344/3814 філія ВП «ХАЕС» повідомило ТОВ «ВК Постач», що погашення заборгованості здійснюється в порядку черговості.
«ВП Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатило на користь ТОВ «ВК Постач» 240000 грн в погашення заборгованості за договором згідно платіжної інструкції №3989 від 27.04.2026; 138000 грн - згідно платіжної інструкції №3998 від 28.04.2026; 402000 грн - згідно платіжної інструкції №4038 від 29.04.2026.
Матеріали справи також містять договір про надання професійної правничої допомоги від 30.03.2026, укладений Адвокатським об`єднанням «Актум» та ТОВ «ВК Постач», за умовами п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати Клієнту професійну правничу допомогу. У свою чергу, Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити таку допомогу (послуги) на умовах визначених цим Договором.
Згідно із п.1.2. Договору обсяг професійної правничої допомоги, що надається Клієнту за цим Договором включає: 1.2.1. Під Послугами Сторони цього Договору погодились розуміти: підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 53-124-01-25-25997 від 20.05.2025 року, укладений між філією «ВП «Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «ВК Постач».
Відповідно до п.5.1. Договору формою винагороди Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги є гонорар, що становить 45000 грн.: 20000 грн сплачується Клієнтом за передоплатою, 25000 грн сплачується Клієнтом протягом 3-х днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що підставою для оплати договору можуть бути належним чином оформлені: рахунок-фактура.
Відповідно до п.6.1 Договору оплата послуг здійснюється за передплатою на рахунок Адвокатського об`єднання згідно виставленого рахунку-фактури.
Як визначено пунктом 6.2. Договору приймання-передача наданих послуг професійної правничої допомоги здійснюється шляхом підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі надання окремої послуги.
13.04.2026 виконавцем Адвокатським об`єднанням «Актум» та замовником ТОВ «ВК Постач» складено Акт надання послуг №1304/1, відповідно до якого виконавцем були виконанні такі послуги, а саме послуги з професійної правничої допомоги, кількість - 0,444, ціна 45000 грн. Загальна вартість робіт, послуг склала 20000 грн без ПДВ.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2026 у справі №924/393/26 стягнуто з відповідача на користь позивача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Переглядаючи оскаржуване рішення колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга містить вимоги щодо скасування рішення Хмельницької області від 09.07.2026 у справі №924/393/26 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи приписи частини 1 статті 269 ГПК України колегія суддів апеляційної інстанції не переглядає та залишає без змін рішення Хмельницької області від 09.07.2026 у справі №924/393/26 в частині в частині закриття провадження щодо вимоги про стягнення 780000 грн основної заборгованості та задоволення позову в частині вимог про стягнення 26800,95 грн інфляційних втрат, 762,90 грн 0,3% річних.
Переглядаючи рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія судів зауважує, судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт
та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється за умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокат Мунтяну І.І. представляв інтереси ТОВ «ВК Постач» у Господарському суді Хмельницької області під час розгляду справи №924/393/26 згідно ордеру на надання правничої допомоги від 13.04.2026 виданого АБ «Актум» на підставі договору про надання правничої допомоги № 6581267_4 від 30.03.2026.
З договору про правничу допомогу вбачається, що адвокатом надані юридичні послуги, під якими сторони згідно умов договору розуміли підготовку та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №53-124-01-25-25997 від 20.05.2025, укладений між філією «ВП «Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «ВК ПОСТАЧ».
Згідно Акту надання послуг №1304/1 від 13.04.2026 за послуги з правничої допомоги ціна 45000 грн, загальна вартість робіт склала 20000 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Апеляційний суд приймає до уваги, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як зазначено вище, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Крім того, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.07.2018 року у справі №910/9224/17, положеннями ч.1,3 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Ради адвокатів України від 07.04.2017 року №54 «Про затвердження роз`яснення щодо деяких питань представництва адвокатом юридичної особи» передбачено, що адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладання з такою юридичною особою договору про надання правової допомоги згідно із зазначеним Законом. У такому випадку представництво інтересів юридичної особи здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги та не вважається виконанням працівником обов`язків, передбачених трудовим договором. При цьому повноваження такого адвоката як представника повинні підтверджуватися в загальному порядку належним чином оформленими довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів також звертається до висновків викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2025 року у справі №910/2992/24, від 16.03.2026 року у справі №916/1838/25, від 31.03.2026 року у справі №910/7255/25.
Так, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як і будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Ціна договору про надання правової допомоги (адвокатський гонорар) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 року у справі №910/4317/21.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
Судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що у даному випадку адвокатський гонорар визначений сторонами у фіксованому розмірі, про що зазначено у детальному у договорі.
Сторони погодили розмір гонорару у твердій грошовій сумі (фіксована оплата) в розмірі 45000 грн.
При цьому, фактично послуг було надано на 20000 грн, що підтверджується актом надання послуг від 13.04.2026 №1304/1.
У відповіді на відзив (т.1, а.с.132-135) ТОВ «ВК Постач» просить стягнути з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька атомна електрична станція» понесені судові витрати.
Дослідивши заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі та надані заявником докази, понесення таких витрат в сумі 20000 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальна вартість послуг на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача становить 10000 грн. У стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
За встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, у розумінні статей 76-79 ГПК України апелянтом не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що такі послуги не були надані.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір присудженої судом першої інстанції до стягнення правничої допомоги відповідає критерію розумності, такі витрати є співмірними із виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування не матиме надмірний характер.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Таким чином, суд першої інстанції за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, виходячи з критерію співмірності, реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, дійшов висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявлених витрат.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви ТОВ «ВК Постач» та присудження до стягнення із АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька атомна електрична станція» 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті апеляційним судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10.05.2011 року, пункт 58).
Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.07.2026 у справі №924/393/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №924/393/26 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "29" вересня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.