У Х В А Л А
24 вересня 2026 року м. Чернігів справа № 927/4/26(927/522/26)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про спростування майнових дій боржника та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 5 300 000 грн 00 коп., поданої в межах справи за заявою
КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО» (код 44733965) 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15-А
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (код 39180622) 15200, м. Сновськ Корюківського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 14
про відкриття провадження у справі про банкрутство
за участі представників сторін:
від позивача: Сокол Т.Л. - арбітражний керуючий, розпорядник майна
від відповідача: Воробйова І.В. - адвокат, ордер серії АІ №1654832 від 25.06.2026
Ухвала постановляється після перерви, оголошеної в судовому засіданні 24.09.2026 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 24.09.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочену ухвалу.
ВСТАНОВИВ:
05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 02.01.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО» (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (надалі - боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2026 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026, зокрема відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокол Т.Л.
11 червня 2026 року, в межах даної справи про банкрутство, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 10.06.2026 № 01-32/18-06 Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни до ОСОБА_1 про спростування майнових дій боржника та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 2 750 000 грн 00 коп. (присвоєно єдиний унікальний номер 927/522/26) в якій позивач просив:
спростувати майнову дію боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» щодо здійснення протиправного перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 у загальному розмірі 2 750 000,00 гривень (08.04.2026 у розмірі 250 000,00 грн, 01.05.2026 у розмірі 500 000,00 грн, 01.05.2026 у розмірі 500 000,00 грн, 01.05.2026 у розмірі 500 000,00 грн, 05.05.2026 у розмірі 1 000 000,00 грн - з призначенням платежу «Повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 18092025-01 ФД від 18.09.2025р. (частково). Без ПДВ»);
стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» грошові кошти у загальному розмірі 2 750 000,00 грн.
Звертаючись з даним позовом позивач вказує, що спірні дії вчинені боржником у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому грошові кошти в сумі 2 750 000,00 грн є такими, що отримані відповідачем за відсутності на те відповідних правових підстав і як наслідок - підлягають поверненню з огляду на норми ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
Крім того, нормативно-правовим обгрунтування даного позову товариством визначено ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, яка передбачає право арбітражного керуючого на звернення до суду із заявою про спростування майнових дій, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з відповідних підстав.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач просив відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Т.Л. сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.
Дане клопотання обгрунтоване тим, що арбітражний керуючий Сокол Т.Л. наразі не має фінансової можливості сплатити судовий збір в сумі 35 662,40 грн. При цьому, комітет кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» наразі не сформований, а тому неможливо на розгляд кредиторів поставити питання про авансування відповідних витрат арбітражного керуючого.
Згідно підсумкової виписки Акціонерного товариства «Акцент-Банк» за період з 01.02.2026 по 08.06.2026 на дату звернення арбітражного керуючого Сокол Т.Л. до суду з даним позовом (11.06.2026) залишок коштів на рахунку останнього становив 2 579,71 грн, що є значно меншою сумою, ніж потрібно сплатити (35 662,40 грн).
При цьому, арбітражний керуючий Сокол Т.Л. повідомляє, що доступ до рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» у неї відсутній.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2026:
відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Т.Л. сплату судового збору в розмірі 35 662,40 грн до ухвалення судового рішення у даній справі;
позовну заяву від 10.06.2026 № 01-32/18-06 Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Т.Л. про визнання договорів недійсними залишено без руху;
зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Т.Л. протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача Короля Вадима Валерійовича, наявну в Єдиному державному демографічному реєстрі ( АДРЕСА_1 ).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2026, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/4/26 (927/522/26); постановлено розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/4/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» за правилами загального позовного провадження; встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
08 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 07.07.2026 № 01-32/13-07 позивача про збільшення розміру позовних вимог до 5 300 000,00 грн.
Одночасно позивач просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі (з огляду на подання вказаної заяви) з підстав, які є аналогічними підставам, вказаним вище у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2026, зокрема, відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни сплату судового збору в розмірі 30 600,00 грн до ухвалення судового рішення у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.08.2026, зокрема, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10 вересня 2026 року.
В судовому засіданні 10.09.2026 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово позивача, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та оголосив перерву до 24.09.2026.
В судовому засіданні 24.09.2026 суд заслухав пояснення представника відповідача та оголосив про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами.
Перед початком судових дебатів судом було з`ясовано, що позивачем не було сплачено судовий збір в розмірі 66 262,40 грн.
Стосовно сплати судового збору 08.09.2026 позивачем були подані пояснення в яких вона вказала, що обставини щодо відсутності грошових коштів у розпорядника майна не змінилися, у зв`язку з чим сплатити судовий збір у розмірі до ухвалення рішення у даній справі розпорядник майна не має можливості.
Водночас, на думку позивача, необхідно системно застосовувати положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють розподіл судових витрат за результатами розгляду справи та ч. 5 ст. 238 ГПК України.
Особливість даної справи полягає також у тому, що розпорядник майна звертається до суду не у власних майнових інтересах, а на виконання покладених на нього Кодексом України з процедур банкрутства повноважень, спрямованих на повернення до складу активів боржника грошових коштів у розмірі 5 300 000,00 грн та, як наслідок, на забезпечення можливості задоволення вимог кредиторів.
Відтак покладення на розпорядника майна обов`язку фактично сплатити 66 262,40 грн судового збору до ухвалення рішення у справі за відсутності у нього відповідних коштів створює ризик фактичного унеможливлення реалізації ним покладених законом повноважень та доступу до судового захисту майнових інтересів боржника і його кредиторів.
Позивач вказує, що наведена ним у поясненнях судова практика підтверджує, що інститут відстрочення сплати судового збору фактично застосовується судами таким чином, що питання остаточного фінансового тягаря щодо сплати судового збору визначається за результатами розгляду відповідної заяви, скарги чи позову та відображається у відповідному судовому рішенні.
При цьому відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення не позбавляє суд можливості у цьому ж судовому рішенні вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України та визначити особу, з якої відповідний судовий збір підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.
Однак, суд не погоджується з такою позицією позивача, виходячи з наступного:
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому стаття 67 Основного Закону України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Одним з таких обов`язкових зборів є судовий збір, визначений Законом України «Про судовий збір», за змістом статті 9 якого:
- судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України;
- суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;
- кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Згідно з положеннями частини 3 статті 29 та частини 4 статті 30 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) судовий збір є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів, що спрямовується на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
Отже, одним із призначень судового збору є часткове покриття витрат Державного бюджету України на забезпечення функціонування судочинства та, відповідно, гарантування реалізації права особи на належний судовий захист.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).
У статті 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат.
Ставки судового збору передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до змісту якої судові збори за грошові вимоги та позови майнового характеру залежать від суми спору, тобто ціни позову.
У справі STOENESCU v. Romania (№ 14166/19) ЄСПЛ нагадав, що вимога сплачувати збори цивільним судам у зв`язку з позовами, які вони мають розглянути, сама по собі не є несумісною з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. Kreuz v. Poland, № 28249/95, § 60, ЄСПЛ 2001-VI). Більше того, немає нічого незвичайного в системі, у якій судові збори за грошові вимоги залежать від суми спору, що входить до межі розсуду держави щодо регулювання та встановлення своєї системи судового збору, як вона вважає за потрібне. Проте система має бути достатньо гнучкою, щоб дозволити стороні скористатися повним або частковим звільненням від сплати судового збору або зменшенням розміру судового збору (див. рішення у справі Nalbant and Others v. Turkey, № 59914/16, § 40, 3 травня 2022 року).
Законодавчо визначений алгоритм розрахунку та сплати судового збору передбачає, зокрема, що, звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає у позовній заяві ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом або договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (пункти 3 та 4 частини 3 статті 162 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається:
- у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
- у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Такі самі правила встановлено для випадків збільшення позовних вимог і зміни предмета позову.
Частинами 2, 3 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведених вище положень, судовий збір:
- є обов`язковим платежем, що справляється на всій території України;
- визначається у відповідності до законодавчо встановлених ставок та ціни позову;
- сплачується до Державного бюджету України;
- має цільове призначення відповідно до БК України;
- може бути примусово стягнутий за судовим рішенням або компенсований за рахунок держави;
- звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру відбувається відповідно до закону.
Діючи відповідно до законодавства, позивач як передумову судового розгляду справи визначає та сплачує судовий збір залежно від вартості майна, розрахунку стягуваних сум, змісту позовних вимог. Розмір належного до сплати в такому випадку судового збору відповідає ознакам прогнозованості очікуваних судових витрат як для самого позивача, так і для інших учасників справи.
Звісно, суд має певну дискрецію щодо судового збору, адже статтею 8 Закону України «Про судовий збір» йому надано право як відстрочити та розстрочити сплату судового збору, так і зменшити його розмір чи звільнити від сплати судового збору, покласти судові витрати на певну сторону у визначених процесуальним законодавством випадках. Однак, про такі дії чітко має бути зазначено судом в процесуальному документі, а на питання регулювання та встановлення системи судового збору (бази судового збору, його ставок тощо) дискреція суду не поширюється.
Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови, що заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, законодавство України передбачає, що судовий збір має бути сплачено до відкриття провадження у справі або принаймні до ухвалення остаточного судового рішення в ній. Саме в такому випадку судовий збір виконуватиме роль певного обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захищає суд від перенавантаження у зв`язку з поданням необґрунтованих або безпідставних позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.06.2026 по справі № 925/1421/20 містяться наступні висновки про застосування норми права: «Статтями 174, 176 та 163 ГПК України передбачено вичерпний перелік механізмів контролю суду за сплатою судового збору в установленому законом розмірі, серед яких виділяється лише один винятковий спосіб - достягнення судом до Державного бюджету України недоплаченого позивачем судового збору в порядку, передбаченому частиною 2 статті 163 ГПК України. Таке примусове достягнення може бути реалізоване судом і шляхом ухвалення додаткового рішення, однак виключно за наявності підстав, визначених частиною 2 статті 163 ГПК України, тобто в разі, коли розмір судового збору попередньо визначає суд за умов очевидної невідповідності визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного майна або неможливості встановлення точної його ціни на момент пред`явлення позову.
У зв`язку з цим, у всіх інших випадках, у тому числі при виявленні судом першої, апеляційної чи касаційної інстанцій обставин неправильного розрахунку або недоплати судового збору позивачем після закінчення відповідного провадження (у суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій), тобто після ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, суд відповідної інстанції ані за заявою учасника справи, ані з власної ініціативи не має права стягувати до Державного бюджету України несплачений (недоплачений) заявником судовий збір за подання відповідного процесуального документа (позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарг тощо), вже розглянутого по суті, у тому числі й шляхом ухвалення додаткового рішення».
Адже, як чинне процесуальне законодавство України, так і закони, якими затверджується Державний бюджет України на відповідний рік, не передбачають можливості достягнення судом недоплаченого судового збору за відсутності підстав, визначених нормою частини 2 статті 163 ГПК України, якою допускається реалізація судом відповідного права шляхом ухвалення додаткового рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати (стаття 244 цього Кодексу).
В іншому разі достягнення судом недоплаченого судового збору за відсутності передбачених законом підстав призводитиме до порушення положень частини 2 статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним з основних фундаментальних елементів принципу верховенства права є правова визначеність (legal certainty), яка вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується в певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017; абзац 6 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019).
За висновками ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. Г. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria) від 24 квітня 2008 року (заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11, § 170)].
Суд вважає, що норми законодавства України про сплату судового збору у даних правовідносинах є чіткими і зрозумілими, прогнозованими в застосуванні та відповідають критерію «якості закону»: діючи відповідно до законодавства, позивач як передумову судового розгляду справи визначає та сплачує судовий збір залежно від вартості майна, розрахунку стягуваних сум, змісту позовних вимог.
У випадку ж звернення з клопотанням про відстрочення сплати судового збору та задоволення такого клопотання судом, позивач має усвідомлювати, що судовий збір повинен бути сплачений ним до певного визначеного судом строку (у даній справі - до ухвалення рішення за результатами вирішення спору).
Суд відхиляє доводи позивача про те, що відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення не позбавляє суд можливості у цьому ж судовому рішенні вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України та визначити особу, з якої відповідний судовий збір підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки, як було вказано вище, достягнення судом до Державного бюджету України недоплаченого позивачем судового збору можливе лише в одному винятковому випадку, передбаченому частиною 2 статті 163 ГПК України (див. постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.06.2026 по справі № 925/1421/20).
Стягнення ж судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в дохід бюджету з відповідача можливе лише у випадку якщо позивач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору і якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 2 ст. 129 ГПК України).
Посилання позивача у поясненнях, зокрема, на постанову Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 911/1368/24 не може бути взято судом до уваги, оскільки в цій постанові, на відміну від постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.06.2026 по справі № 925/1421/20, відсутній висновок про застосування норми права з питань сплати судового збору.
Суд зазначає, що у випадку несплати позивачем судового збору у встановлений строк після надання відстрочки на його сплату, така відстрочка фактично перетворюється у звільнення позивача від сплати судового збору без наявності законних підстав.
Також існують обґрунтовані ризики, що у випадку задоволення позовних вимог позивача (без сплати судового збору) та стягнення судового збору в дохід бюджету з відповідача, судовий збір так і не буде сплачений жодною зі сторін справи (зокрема, у разі відсутності у відповідача грошових коштів та майна).
Згідно ст. 217, 219 Господарського процесуального кодексу України, про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів. Після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Таким чином, суд вважає, що у випадку відстрочення позивачу сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, позивач повинен сплатити судовий збір до початку судових дебатів.
В даній справі суд, здійснюючи судовий контроль за сплатою судового збору, перед початком судових дебатів встановив, що позивачем не було сплачено судовий збір в розмірі 66 262,40 грн.
Відповідно до п. 8 ч. 1, ч. 2 - 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Оскільки провадження у справі було відкрито за позовною заявою позивача до якої не було додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, позовна заява від 10.06.2026 № 01-32/18-06 ТОВ «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Т.Л. до ОСОБА_1 про спростування майнових дій боржника та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 5 300 000 грн 00 коп підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 226, 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни до ОСОБА_1 про спростування майнових дій боржника та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 5 300 000 грн 00 коп. залишити без розгляду.
Копії цієї ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повна ухвала складена та підписана 29.09.2026.
Дата набрання ухвалою законної сили - 24.09.2026.
Суддя А.С. Сидоренко