УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 757/14139/26
провадження № 61-11622ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі судді КЦС Тітова М. Ю. про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернуся до Печерського районного суду
м. Києва з позовом до Держави Україна в особі Верховного Суду у складі судді КЦС Тітова М. Ю. про відшкодування шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року, вказану вище позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 направив безпосередньо на адресу Печерського районного суду м. Києва апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва
від 18 травня 2026 року повернуто особі, яка її подала.
01 вересня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 13 серпня 2026 року.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Щодо оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції стосовно доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, які встановлюють зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Пунктами 1,2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
За змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, рішення та ухвали суду першої інстанції, які не були переглянуті апеляційним судом, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Згідно з частиною першою статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року не була переглянута в апеляційному порядку, а тому у відкритті касаційного провадження в цій частині слід відмовити.
Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року.
У частині першій статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У статті 355 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, у розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя оприлюднила оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку, та вказано про зміну порядку вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені, зокрема підпунктами 15.1, 15.5, 15.6, 15.14, 15.16 підпункту 15 пункту 1 розділу XIІI «Перехідні положення» ЦПК України.
Київський апеляційний суд у грудні 2023 року здійснив оголошення на сайті суду про завершення початкового етапу інтеграції Київського апеляційного суду до модулів ЄСІТС, а саме до підсистем «Електронний суд», «Електронний кабінет» і про побудову обміну між АСДС та Електронним судом. Альтернативою звернення учасників до суду з процесуальними документами залишається звернення в письмовій формі. Проте вказане звернення має бути здійснене до суду, визначеного відповідним положенням процесуального закону, а норми пункту 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України застосуванню не підлягають.
У пункті 3 частини п`ятої статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо її подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була направлена до суду першої інстанції, а не до Київського апеляційного суду, як передбачено нормами законодавства.
Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування пункту 3 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки заявник подав апеляційну скаргу в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатись обмеженням права доступу до суду, оскільки заявник має право повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до статті 357 ЦПК України, та подати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 754/10982/25 та від 06 квітня 2026 року у справі
№ 758/14565/24.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від19 грудня 1997 року).
Керуючись статтею 390, пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва
від 18 травня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду у складі судді КЦС Тітова М. Ю. про відшкодування шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська І. А. Воробйова В. М. Коротун