У х в а л а
24 вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 501/4025/24
Провадження № 61-12178ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 14 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року
у справі за позовом скаржниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - про визнання недійсним договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, стягнення коштів, зобов`язання повернути кошти та
в с т а н о в и в:
1. У квітні 2024 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати недійсним публічний Договір (оферту) про надання послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи розподілу відповідачем та скаржницею, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь скаржниці 8 551,44 грн;
- зобов`язати відповідача повернути позивачу кошти за період з 22 вересня 2016 року до дня ухвалення рішення суду, які скаржниця сплатила на підставі неправомірних нормативних актів НКРЕКП, що суперечать статті 177 Конституції України.
2. 2 жовтня 2024 року Чорноморський міський суд Одеської області постановив ухвалу, згідно з якою визнав справу малозначною, відкрив провадження у справі та вирішив її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
3. 14 травня 2025 року суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
4. 18 серпня 2026 року Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
5. 20 вересня 2026 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 29223/0/220-26 від 21 вересня 2026 року), у якій просила скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
6.4. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
6.5. Спір стосується визнання недійсним договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, стягнення коштів, зобов`язання повернути кошти. Суд першої інстанції в ухвалі від 2 жовтня 2024 року про відкриття провадження у справі визнав, що справа підпадає під ознаки малозначної. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначила випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо переглянути у касаційному суді. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
7.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 14 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - про визнання недійсним договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, стягнення коштів і зобов`язання їх повернути.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко