ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 295/16378/25
провадження № 61-6849св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2026 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Панкеєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) про стягнення коштів на користь спадкоємця.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, яке набуло чинності у справі № 240/31870/23, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 10 травня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 (її чоловіку) пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Крім того, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, яке набуло чинності у справі № 240/9051/23, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01 квітня 2019 року, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 грудня 2022 року за особовою справою № X347009, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до інформації ГУ ПФУ в Житомирській області від 26 в вересня 2025 року на виконання вказаних судових рішень було здійснено нарахування, після чого у справі № 240/31870/23 сума заборгованості становить 43 449,55 грн, у справі № 240/9051/23 - 505 012,13 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 помер. Після його смерті вона є спадкоємцем за законом на спадкове майно, у тому числі й на зазначені пенсійні виплати.
Посилаючись на наведене, просила суд стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в порядку спадкування за законом недоотримані за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нараховані за рішеннями суду кошти на загальну суму 548 461,68 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування неодержані за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нараховані виплати за рішенням суду у справі № 240/31870/23 у розмірі 52 121,55 грн, за рішенням суду у справі № 240/9051/23 - 505 012,13 грн, усього 557 133,68 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що на день смерті ОСОБА_2 доплата до пенсії та додаткова пенсія, належні спадкодавцеві, увійшли до складу спадщини, тому позивач, як спадкоємець за законом, має право на отримання донарахованої, але не отриманої частини пенсії її чоловіка.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, 03 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його в апеляційному порядку.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без руху, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та порушенням пункту 2 частини 4 статті 356 ЦПК України, та роз`яснено необхідність подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин його пропуску.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду та неусуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений строк.
16 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.
Ухвалою від 27 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, апеляційну скаргу залишив без руху. Повідомив особу, яка подала апеляційну скаргу, про необхідність протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження. Також роз`яснив, що у разі неподання заяви або визнання підстав неповажними у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2026 року відмовлено.
Апеляційний суд, виходячи з того, що апеляційну скаргу подано поза межами строку на апеляційне оскарження, а наведені заявником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними, відмовив ГУ ПФУ в Житомирській області у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2026 року з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 травня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Заявник зазначає, щоГоловне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області продемонструвало та демонструє суду добросовісну поведінку щодо намагання належним чином виконати свій процесуальний обов`язок та не допустило необ`єктивного зволікання при зверненні з повторною апеляційною скаргою. Відмова у відкритті апеляційного провадження не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу № 295/16378/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів на користь спадкоємця.
Матеріали справи № 295/16378/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2026 року справу № 295/16378/25 призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що ГУ ПФУ в Житомирській області пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також не надало доказів існування об`єктивних перешкод для подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Верховний Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним із таких підстав.
У справі, яка переглядається, рішенням від 30 січня 2026 року Богунський районний суд м. Житомира задовольнив позов ОСОБА_1 та стягнув на її користь із Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в порядку спадкування неодержані за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нараховані виплати за судовими рішеннями.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, 03 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його в апеляційному порядку.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишив без руху, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та порушенням пункту 2 частини 4 статті 356 ЦПК України, та роз`яснив необхідність подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин його пропуску.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду та неусуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений строк.
16 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.
Ухвалою від 27 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, апеляційну скаргу залишив без руху та повідомив про необхідність протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження. Також роз`яснив, що у разі неподання заяви або визнання підстав неповажними у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
08 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2026 року з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Відтак, законодавцем імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вказаний висновок неодноразово висловлювалось Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 01 березня 2023 року у справі № 199/3508/21 (провадження № 61-9476св22), від 15 березня 2023 року у справі № 355/49/21 (провадження № 61-691св23), від 19 квітня 2023 року у справі № 754/3610/21 (провадження № 61-12881св22), від 17 травня 2023 року у справі № 712/9027/21 (провадження № 61-12883св22).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Системний аналіз частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 1522/13227/12.
В постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 вказала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У справі, яка переглядається, Богунський районний суд м. Житомира ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 , 30 січня 2026 року за відсутності сторін. Повний текст рішення складений 30 січня 2026 року.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що копія судового рішення була направлена поштовою кореспонденцією на адресу ГУ ПФУ в Житомирській області та, відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана останнім 09 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2026 року ГУ ПФУ в Житомирській області вперше подало 03 березня 2026 року, відповідно з врахуванням дати отримання копії судового рішення, відповідач мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України..
Проте, незважаючи на це, апеляційний суд апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишив без руху, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та порушенням пункту 2 частини 4 статті 356 ЦПК України, та у подальшому визнав її неподаною і повернув заявнику, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений строк.
З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що, застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямоване на досягнення легітимної мети, уникаючи при цьому надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання права особи на доступ до суду.
Оскільки вказану апеляційну скаргу було повернуто заявнику ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 березня 2026 року, то 16 квітня 2026 року ГУ ПФУ в Житомирській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення місцевого суду та заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Залишаючи апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області без руху ухвалою від 27 квітня 2026 року, суд апеляційної інстанції вважав наведені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.
Оскільки в заяві, поданій на виконання ухвали суду від 27 квітня 2026 року, ГУ ПФУ в Житомирській області не навело інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2026 року, то апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
З огляду на викладене, повертаючи апеляційну скаргу та відмовляючи в подальшому у відкритті апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскільки оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Щодо судових витрат
Оскільки за результатами касаційного перегляду судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Розподіл судових витрат, у тому числі за перегляд справи судом касаційної інстанції, підлягає вирішенню тим судом, який ухвалить остаточне судове рішення.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун