УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 210/4586/23
провадження № 61-12177ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бушуєвою Юлією Володимирівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2026 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про відшкодування майнової шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути солідарно з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» на його користь 29 856,40 грн майнової шкоди, заподіяної майну унаслідок падіння дерева на автомобіль; стягнути солідарно з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та ТОВ «Житлокомцентр» на його користь судовий збір у розмірі 1 073,60 грн та витрати за проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 3 000 грн, що всього складає 4 073,60 грн.
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року у складі головуючого судді Сільченко В. Є., позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про відшкодування майнової шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлокомцентр» на користь ОСОБА_1 29 856,40 грн майнової шкоди, заподіяної майну унаслідок падіння дерева на автомобіль.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн та витрати за проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 3 000 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» задоволено.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 22 травня 2026 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної майну унаслідок падіння дерева на автомобіль, скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної майну унаслідок падіння дерева на автомобіль, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 грн.
У вересні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бушуєвою Ю. В., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у даній справі становить 29 856,40 грн, що станом на 01 січня
2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 250= 832 000,00 грн).
Отже, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункти а), в) пункту 2
частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі чи у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та те, що справа має виняткове значення для заявника.
Проте, посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не додає
до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували та по суті не погоджується з фактичними обставинами справи та оціненими апеляційним судом доказами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання заявника на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною
та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Ураховуючи наведене, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення
у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бушуєвою Юлією Володимирівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» про відшкодування майнової шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник