УХВАЛА
21 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 211/179/26
провадження № 61-11607ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконною відмову у реструктуризації, зобов`язання провести реструктуризацію та зупинення примусового стягнення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», в якому просив:
- визнати незаконною відмову АТ КБ «Приватбанк» у проведенні реструктуризації зобов`язань за кредитним договором за заявою від 01 травня 2025 року;
- зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором б/н від 13 серпня 2007 року відповідно до вимог № 1381-ІХ;
- зупинити примусове стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до завершення процедури реструктуризації.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2026 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від27 березня 2026 рокускасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
29серпня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, залишити в силі рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року.
На підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження з таких підстав.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права; застосував спеціальну норму Закону № 1381-ІХ без належного врахування висновків Верховного Суду; не врахував особливості правовідносин щодо обов`язкової реструктуризації; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу (не дослідив належним чином докази, що мають істотне значення для справи; зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи).
Разом з тим, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, однак не викладає виключні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду. При цьому обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України скаржник не зазначає, ні який саме відсутній висновок Верховного Суду, ні щодо якої норми права у подібних правовідносинах, як і відповідного обґрунтування, в чому полягає неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, які висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред`явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3 328,00 грн.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
До касаційної скарги приєднано квитанцію від 27 серпня 2026 року № [номер приховано] про сплату судового збору на суму 2 422,50 грн.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні касаційної скарги за три вимоги немайнового характеру становить 7 989,20 грн (3 328,00 грн * 0,4 * 3) * 200%.
Тому заявник, з урахуванням сплаченого, має доплатити судовий збір у розмірі 5 566,70 грн (7 989,20грн - 2 422,50 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 389, 390, 393 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2026 року залишити без руху.
Встановити заявнику для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки, передбачені статтею 393, 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков