У Х В А Л А
28 вересня 2026 року Справа №160/19975/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
10.07.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 та просить:
- визнати протиправними дії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.05.2023 по 29.02.2024 (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2024 роки, без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 (в розмірі 2684,00 грн) та Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024 (в розмірі 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.05.2023 по 29.02.2024 (включаючи всі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, премії), одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2024 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 (в розмірі 2684,00 грн) та Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024 (в розмірі 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. Після здійснення перерахунку грошового забезпечення, видати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для подання їх до Пенсійного фонду України з метою проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Ухвалою суду від 12.08.2026р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 12.08.2026р. - 17.08.2026р. від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду з даною позовною заявою та поновити йому такий строк.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що після звільнення у лютому 2024 року він потребував тривалого часу для адаптації до цивільного життя та відновлення здоров`я; на час ухвалення рішення у справі № 160/33664/24 судова практика виходила з правомірності застосування Постанови КМУ № 481, що створило об`єктивну юридичну перешкоду для захисту прав позивача за період з 13.05.2023 по 29.02.2024 у первинному судовому провадженні; протягом 2023 та 2024 років судова практика щодо неправомірності застосування Постанови КМУ № 481 перебувала у стані невизначеності, нижні суди або відмовляли у задоволенні таких позовів, або залишали вимоги за період з 13.05.2023 без задоволення, а правова позиція щодо визнання дій КМУ протиправними при прийнятті Постанови № 481 сформувалася пізніше (зокрема, згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025); про протиправність пунктів Постанови КМУ № 481 та можливість оскарження дій щодо застосування її положень позивачеві стало відомо з рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 (залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025), а про усталеність цієї правової позиції та можливість її задоволення судом щодо аналогічних позовних вимог (включаючи застосування прожиткових мінімумів на 1 січня відповідного року) позивач остаточно дізнався з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 160/18496/26, тому до моменту ухвалення та оприлюднення зазначених судових рішень він об`єктивно не міг знати про протиправність дій відповідачів за період з 13.05.2023 по 29.02.2024, оскільки нормативно-правове регулювання вважалося чинним; об`єктивна неможливість захистити своє право за період з 13.05.2023 по 29.02.2024 через дію Постанови № 481 та відсутність позитивної судової практики у 2024 році, у поєднанні з попередніми зверненнями до суду та періодом адаптації позивача після звільнення з лав ЗСУ, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення.
У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 24.08.2026р. по 18.09.2026р. включно у щорічній відпустці та з 21.09.2026р. по 25.09.2026р. включно на підготовці суддів, питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі вирішується судом 28.09.2026р.
Так, з метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2026р. разом з поданою заявою про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом слід відмовити, а позовну заяву слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, судом враховується, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.05.2023р. у справі №620/3811/22 зроблено наступний висновок, а саме: "...Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо...".
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
За практикою Верховного Суду, зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.
Так, вищенаведені викладені позивачем у заяві підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, а саме: неможливість захистити своє право за період з 13.05.2023 по 29.02.2024 через дію постанови КМУ №481, відсутність позитивної судової практики у 2024 році, тривалий час для адаптації до цивільного життя та відновлення здоров`я (на підтвердження чого жодних доказів не надано) після 29.02.2024 та до 10.07.2026 (дата звернення до суду), після спливу більше 2-х років, не є поважними причинами, які унеможливлювали звернення до суду з цим позовом.
Суд також враховує і те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24.
Відповідно, зміна судової практики не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду та не може бути обрана поважною причиною для поновлення такого пропущеного строку. встановленого ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022, яка діяла на 29.02.2024 (на момент звільнення позивача з військової служби).
За викладеного, наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/19975/26 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва