У Х В А Л А
15 жовтня 2026 року Справа № 160/19975/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
10.07.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 та просить:
- визнати протиправними дії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.05.2023 по 29.02.2024 (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2024 роки, без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 (в розмірі 2684,00 грн) та Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024 (в розмірі 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.05.2023 по 29.02.2024 (включаючи всі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, премії), одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2024 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 (в розмірі 2684,00 грн) та Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024 (в розмірі 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. Після здійснення перерахунку грошового забезпечення, видати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для подання їх до Пенсійного фонду України з метою проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Ухвалою суду від 12.08.2026р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 12.08.2026р. - 17.08.2026р. від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду з даною позовною заявою та поновити йому такий строк.
Ухвалою суду від 28.09.2026р. у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду у даній справі було відмовлено, зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 28.09.2026р. - 05.10.2026р. від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду з даною позовною заявою та поновити йому такий строк посилаючись на ті ж самі обставини та підстави, що і у заяві від 14.08.2026р. (надійшла до суду 17.08.2026р.).
Розглянувши наведену вище заяву та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні такої заяви позивачеві слід відмовити, оскільки жодних причин, які б об`єктивно перешкоджали зверненню до суду з даним позовом після звільнення з військової служби з 01.03.2024р. по 01.06.2024р. та отримання грошового атестата у заяві не наведено та відповідних доказів до цієї заяви не додано.
Так, враховуючи те, що позивач був звільнений з військової служби та отримав грошовий атестат №19 - 29.02.2024р., останній мав звернутися до суду з цим позовом у період з 01.03.2024р. по 01.06.2024р., тобто у 3-місячний строк звернення, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022р. та на момент виникнення спірних правовідносин.
Наведене правозастосування приписів ч.2 ст.233 КЗпП України містяться у постанові Верховного Суду від 09.07.2026р. у справі №240/15605/25, яка є обов`язковою для врахування адміністративним судом в силу положень ч.5 ст.242 КАС України.
Щодо посилань позивач у заяві на те, що надані до позовної заяви грошовий атестат та витяг з наказу про виключення зі списків особового складу лише засвідчують факт проведення остаточних виплат та містять узагальнені підсумкові суми, однак не містять відомостей про порядок і алгоритм нарахування грошового забезпечення, зокрема щодо застосування відповідних коефіцієнтів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та розмірів прожиткового мінімуму, які встановленні Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, слід зазначити, що наведені обставини не можуть бути визнані поважними причинами, виходячи з наступного.
Так, позивач мав звернутися до військової частини із відповідними запитами одразу після його звільнення з військової служби та та отримання грошового атестату №19 у період з 01.03.2024р. по 01.06.2024р., однак доказів неможливості вжиття таких заходів у період з березня 2024 року до заяви не додано та в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вчинення позивачем дій щодо з`ясування необхідної для звернення до суду інформації від моменту звільнення з військової служби (а відповідно, отримання грошового атестата) до липня 2026 року, або ж про обставини об`єктивного характеру, які б указували на існування поважних причин такого тривалого зволікання перед зверненням.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у його постанові від 19.08.2026р. у справі №200/7426/25.
При цьому, суд повторно наголошує на тому, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24.
Відповідно, зміна судової практики не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду та не може бути обрана поважною причиною для поновлення такого пропущеного строку. встановленого ст.233 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022, яка діяла на 29.02.2024 (на момент звільнення позивача з військової служби).
За викладеного, наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини визнаються судом неповажними згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, за відсутності доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду саме у згаданий період, обґрунтовані підстави для визнання причин пропуску цього строку поважними та поновлення цього строку у адміністративного суду відсутні.
Судом враховується, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини Фогарді проти Сполученого Королівства про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулюванню з боку держави, а також і рішення зазначеного Суду Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Наведена правова позиція також відображена і у постанові Верховного Суду від 27.02.2023р. у справі №560/8394/21.
За викладеного, обґрунтовані підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даними позовом, які викладені у заяві від 03.10.2026р. (надійшла 05.10.2026р.) у адміністративного суду відсутні, тому у задоволенні такої заяви позивачеві слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 03.10.2026р. (надійшла 05.10.2026р.), визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/19975/26 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва