ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
29 вересня 2026 року Справа № 280/8921/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної
заяви ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) відповідно до якого позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.01.2026 №220 «Про результати проведення службового розслідування» в частині, що стосуються позивача;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову винагороду у порядку та розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за листопад 2025 року пропорційно до часу його участі у заходах необхідних для захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Ухвалою судді від 01.09.2026 позовну заяву залишено без руху. Роз`яснено позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду у відповідній частині не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.
08.09.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача просить суд визнати причини пропуску позивачем строку для звернення до суду поважними та поновити йому пропущений процесуальний строк визначений ч.5 ст.122 КАС України. В обґрунтування вказаного зазначає, що позивачу у грудні 2025 року було проведено оперативне втручання (герніопластика та Ліхтенштейном ліворуч з приводу лівобічної пахової кили у вигляді незміцнілого рубця з тимчасовим порушення функції), що підтверджується Випискою з медичної картки стаціонарного хворого від 26.12.2025. Починаючи з ІІ половини грудня 2025 року по квітень 2026 року, позивач проходив тривале стаціонарне лікування та реабілітацію, про що свідчать наявні у позивача виписки з медичних карток стаціонарного хворого, направлення на медичний огляд військово-лікарськими комісіями та відповідно Постановами військово-лікарських комісій оформлених Довідками. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2023 №15 позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 18.02.2023 року та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.04.2026 №108 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 14.04.2026. Надалі, у травні 2026 року позивач ознайомився із Грошовим атестатом та помітив, що йому не було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду за листопад 2025 року. 25.05.2026 позивач звернувся за правовою консультацією до адвоката Тивоненка Д.Р. щодо проведення неповного розрахунку збоку військової частини НОМЕР_1 при звільненні його з військової служби. Так, адвокатом Тивоненком Д.Р. 30.05.2026 було складено та направлено адвокатський запит в інтересах позивача до військової частини НОМЕР_1 . У відповідь на адвокатський запит, від військової частини НОМЕР_1 надійшов лист від 06.07.2026 року №4698/23/30/1646, з якого позивач і дізнався про порушення своїх прав.
Ухвалою судді від 15.09.2026 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на строк 10 днів з дня одержання ухвали суду про продовження процесуального строку. Роз`яснено позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду: - засвідчених належним чином копій доказів на підтвердження дати отримання позивачем наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати проведення службового розслідування» від 11.01.2026 №220; на підтвердження проходження позивачем лікування; на підтвердження дати отримання позивачем/його представником листа відповідача від 06.07.2026 №4698/23/30/164.
За змістом частин 1-3 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала від 15.09.2026 була надіслана представнику позивача в його електронний кабінет та доставлено 18.09.2026.
Останній день для усунення недоліків позову припадає на 28.09.2026.
На виконання ухвали від 15.09.2026 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків.
Надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, необхідно зазначити таке.
У відповідності до ч.1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Отже, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми грошового забезпечення та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі №9901/241/21, проаналізувавши положення частини п`ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів)».
Так, позивач оскаржує наказ командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати проведення службового розслідування» від 11.01.2026 №220.
Як слідує з заяви про усунення недоліків, позивач дізнався про порушення своїх прав 06.07.2026 з листа відповідача від 06.07.2026.
Проте, до суду із даною позовною заявою позивач звернувся 26.08.2026, тобто з пропуском місячного строку встановленого ч.5 ст. 122 КАС України.
Суддя відхиляє посилання представника позивача на рішення Великої палати Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у зв`язку з тим, що в даному випадку зобов`язання відповідача виплатити позивачу додаткову винагороду за листопад 2025 року є похідною вимогою, оскільки, вказаної виплати позивач був позбавлений спірним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати проведення службового розслідування» від 11.01.2026 №220, а тому до позивача застосовується місячний строк звернення до суду (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Щодо посилань на тривале лікування позивача, суддя зазначає, що вказані обставини (як наголошував представник позивача) закінчилися у квітні 2026 року та не охоплюють період з 07.08.2026 (перший день після спливу місячного строку звернення до суду) по 26.08.2026 (дата звернення до суду).
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач/представник суду не надав.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України", право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Також необхідно зазначити, що пропущений строк є суттєвим по відношенню до строку звернення до суду з даною категорією справ. А відтак реакція суду на пропущення строку звернення до адміністративного суду не може бути оцінена як формалізм.
Відтак, зазначені представником позивача підстави у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вимогами, не є поважними та не свідчать про наявність у позивача перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суддя -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, викладені у заяві про поновлення процесуального строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова