ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/15217/26
УХВАЛА
з питань закриття провадження у справі
28 вересня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у письмовій відмові зарахувати до наявної календарної вислуги років та до вислуги років на військовій службі час виконання позивачем обов`язків (проходження служби) в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в Судані, Республіці Південний Судан та у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово за періоди з 14.12.2007 по 16.12.2008, з 17.05.2010 по 10.02.2012, з 16.03.2013 по 11.07.2014, з 08.08.2015 по 08.05.2018 та з 04.08.2019 по 06.02.2021 у розрахунку один місяць за три відповідно до положень ч.3 ст.8 Закону України від 23.04.1999 №613-XIV «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» (далі Закон №613-XIV) та з урахуванням положень ч.1 ст.17 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII);
зобов`язати відповідача зарахувати до наявної календарної вислуги років та до вислуги років на військовій службі час виконання позивачем обов`язків у зазначених міжнародних операціях за ті самі періоди у розрахунку один місяць за три відповідно до положень ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та з урахуванням положень ч.1 ст.17 Закону №2262-XII; зобов`язати відповідача оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.12 Закону №2262-XII з урахуванням вимог ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та ч.1 ст.17 Закону №2262-XII.
Ухвалою судді від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі №380/14335/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026, позивачу відмовлено у задоволенні позову до цього ж відповідача про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до календарної вислуги років та до стажу служби на пільгових умовах часу участі у складі національного персоналу МВС України в міжнародних миротворчих операціях ООН з підтримання миру і безпеки в Республіці Південний Судан з 17.05.2010 до 10.02.2012, з 16.03.2013 до 11.07.2014, з 08.08.2015 до 08.05.2018, з 04.08.2019 до 06.02.2021 та з 14.12.2007 до 16.12.2008 у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, про зобов`язання видати наказ по особовому складу, яким здійснити перерахунок та зарахувати до поточної календарної вислуги років та до стажу служби в Національній гвардії України вислугу років в загальній кількості 16 календарних років 10 місяців 08 днів, про зобов`язання оформити та направити необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років, а також про зобов`язання встановити надбавку за стаж служби. На переконання відповідача, текстуальна відмінність позовних вимог у цій справі є наслідком їх переформулювання з метою повторного розгляду спору і не змінює змісту вимог, а виключення з обґрунтування позову посилань на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не може розцінюватися як подання позову з інших підстав.
Від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача, в яких зазначив, що предмет і підстави позову у цій справі є іншими. Позивач вказує, що у справі №380/14335/24 він просив зарахувати час участі в місіях ООН у розрахунку один календарний місяць за три пільгових згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, тоді як у цій справі просить зарахувати цей час до календарної вислуги років і трудового стажу з розрахунку один місяць за три на підставі ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII, а постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 підставою цього позову не є. Просив відмовити у задоволенні заяви та продовжити розгляд справи.
Вирішуючи заяву, суд враховує таке.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Аналогічна за змістом підстава для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі закріплена у п.2 ч.1 ст.170 КАС України, за яким суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Наведені норми забезпечують дію принципу неможливості повторного вирішення судом спору, який уже вирішено судовим рішенням, що набрало законної сили. Застосування цих норм можливе лише за одночасного збігу трьох складових: сторін спору, предмета позову та підстав позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.02.2023 у справі №140/559/22 виклав такі висновки: «Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду»; «Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення»; «Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права»; «Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви».
Аналогічний підхід до правозастосування застосовано Верховним Судом у постанові від 22.05.2019 у справі №640/7778/18, у якій зазначено, що нетотожність хоча б одного із чинників (сторін, предмета або підстав позову) не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі №380/14335/24 та у цій справі є ті самі особи - ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Разом з тим, суд встановив, що фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у цій справі, не збігаються з обставинами, покладеними в основу позову у справі №380/14335/24.
Як випливає зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі №380/14335/24, підставою того позову була відмова відповідача, оформлена листом від 05.06.2024 №К-26, у задоволенні клопотання представника позивача від 30.05.2024. Саме правомірність цієї відмови була предметом судової перевірки.
Підставою ж позову у цій справі є звернення позивача до відповідача із заявою від 22.06.2026, отриманою відповідачем 23.06.2026, та відмова відповідача, оформлена листом від 26.06.2026 №307/11-П-121-ЕП, у зарахуванні до календарної вислуги років часу виконання обов`язків у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки ООН у складі національного контингенту у розрахунку один місяць за три місяці.
Суд звертає увагу на те, що заява позивача від 22.06.2026 та лист відповідача від 26.06.2026 №307/11-П-121-ЕП є юридичними фактами, які виникли після ухвалення рішення у справі №380/14335/24 та після проголошення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026. Ці обставини об`єктивно не існували на час розгляду справи №380/14335/24, не досліджувалися судами та не отримали правової оцінки в тій справі. Відмова відповідача, оформлена листом від 26.06.2026 №307/11-П-121-ЕП, є самостійним актом індивідуальної дії, правомірність якого раніше судом не перевірялася.
Суд звертає увагу й на те, що підставою позову у справі №380/14335/24 позивач зазначав протиправність відмови у зарахуванні спірних періодів до календарної вислуги років та до стажу служби на пільгових умовах з посиланням, зокрема, на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. Правова оцінка судів у тій справі стосувалася застосування ст.12 Закону №2262-XII та пунктів 1, 2-1 і 3 зазначеної постанови; положення ч.3 ст.8 Закону №613-XIV у мотивувальних частинах рішення від 18.07.2025 та постанови від 05.06.2026 не аналізувалися. У цій же справі позивач обґрунтовує вимоги саме ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII і зазначає, серед іншого, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 підставою позову не є. Отже, відмінними є не лише фактичні обставини, а й норми закону, якими позивач обґрунтовує звернення до суду.
Відтак, підстави позову у цій справі та у справі №380/14335/24 не є тотожними, а отже, відсутня передбачена п.4 ч.1 ст.238 КАС України сукупність умов для закриття провадження у справі.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що переформулювання позовних вимог не змінює їх змісту, а виключення з обґрунтування позову посилань на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не свідчить про інші підстави позову. Наведений вище висновок Верховного Суду про те, що не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин в іншій стилістичній формі, стосується обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви. У цій же справі позивач посилається на обставини, які під час подання позову у справі №380/14335/24 не існували, а тому не могли бути йому відомі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у закритті провадження у справі не означає повторного вирішення спору, який уже вирішено. Обставини, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі №380/14335/24, яке набрало законної сили, відповідно до ч.4 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді цієї справи.
За таких обставин, суд приходить висновку про відсутність підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.238 КАС України, для закриття провадження у справі, а тому у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.238, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ланкевич А.З.