ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/15217/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у письмовій відмові зарахувати до наявної календарної вислуги років та до вислуги років на військовій службі час виконання позивачем обов`язків (проходження служби) в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в Судані, Республіці Південний Судан та у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово за періоди з 14.12.2007 по 16.12.2008, з 17.05.2010 по 10.02.2012, з 16.03.2013 по 11.07.2014, з 08.08.2015 по 08.05.2018 та з 04.08.2019 по 06.02.2021 у розрахунку один місяць за три відповідно до положень ч.3 ст.8 Закону України від 23.04.1999 №613-XIV «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» (далі Закон №613-XIV) та з урахуванням положень ч.1 ст.17 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII);
- зобов`язати відповідача зарахувати до наявної календарної вислуги років та до вислуги років на військовій службі час виконання позивачем обов`язків у зазначених міжнародних операціях за ті самі періоди у розрахунку один місяць за три відповідно до положень ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та з урахуванням положень ч.1 ст.17 Закону №2262-XII; зобов`язати відповідача оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.12 Закону №2262-XII з урахуванням вимог ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та ч.1 ст.17 Закону №2262-XII.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 23.11.2000 по 10.09.2014 він проходив військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, а з 10.09.2014 по 24.07.2023 - у військових частинах Національної гвардії України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2023 №216 його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 24.07.2023 та звільнено з військової служби у відставку за підп.«б» (за станом здоров`я) п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За час служби позивач виконував обов`язки в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки ООН. Позивач зазначає, що в наказі від 24.07.2023 №216 відповідач без законних підстав врахував час виконання ним обов`язків у міжнародних операціях у розрахунку один місяць за три до пільгової вислуги, пославшись на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, яка, на переконання позивача, цих правовідносин не регулює. Позивач наголошує, що ч.3 ст.8 Закону №613-XIV встановлює, що вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці, і не містить застереження про пільговий характер такого обчислення, а трудовий стаж за своєю природою не може бути пільговим. Позивач також посилається на п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII, за яким час проходження військової служби за межами України у складі національного контингенту чи персоналу зараховується до вислуги років для призначення пенсії, на ч.1 ст.21 Закону України від 13.03.2014 №876-VII «Про Національну гвардію України» (далі Закон №876-VII) та на ст.19 Конституції України. Зазначає, що згідно з наказом про направлення до міжнародної операції він направлявся строком на один календарний рік, а не на один пільговий рік. Вказує, що 22.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про зарахування спірних періодів до календарної вислуги років, проте 26.06.2026 отримав письмову відмову. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що умовою для призначення пенсії за вислугу років за п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII є наявність на день звільнення вислуги 25 календарних років і більше. Вказує, що ст.17-1 Закону №2262-XII встановлення порядку обчислення вислуги років віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, а прийнятою на виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 розмежовано вислугу років для призначення пенсії (календарну) та вислугу років для визначення розміру пенсії, яка обчислюється на пільгових умовах. Зазначає, що ч.3 ст.8 Закону №613-XIV не розмежовує вислугу років для призначення пенсії та вислугу років для визначення розміру пенсії і не вказує, що саме календарна вислуга обчислюється у визначеному нею порядку. Стверджує, що у наказі від 24.07.2023 №216 вислугу позивача визначено правильно, а періоди участі позивача у миротворчих місіях згідно з розрахунком вислуги років для призначення пенсії №Г-002877 обраховані у трикратному розмірі (один за три) та враховані у пільговому обчисленні. Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга враховується лише для визначення розміру пенсії, відповідач вважає свої дії правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що в жодному нормативно-правовому акті не вказано, що час виконання обов`язків у місіях ООН зараховується як пільговий, а відповідач у відзиві не назвав норми, яка б це передбачала. Вказує, що ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII не містять жодної згадки про пільгову вислугу років або пільговий трудовий стаж, а тому спірний час має зараховуватися саме до календарної вислуги років. Посилається на судову практику у справах №480/4797/23, №480/508/24, №440/3809/24, №380/12963/24, №620/12833/24, №480/3616/24.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких зазначено, що відповідь на відзив не містить обґрунтованих заперечень на доводи відповідача та має формальний характер. Відповідач звертає увагу, що наведені позивачем судові рішення ухвалені у спорах між колишніми працівниками та територіальними органами Національної поліції і не стосуються прав військовослужбовців Національної гвардії України, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій не є обов`язковими для судів при розгляді інших справ.
Ухвалою судді від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Розглядаючи клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд виходить з того, що відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Вирішення питання про виклик сторін належить до дискреційних повноважень суду. Спір у цій справі має виключно правовий характер, обставини справи підтверджені письмовими доказами, обсяг яких є достатнім для їх встановлення, а відповідач не зазначив, які саме обставини не можуть бути з`ясовані без надання усних пояснень. За таких умов суд не вбачає достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , у період з 23.11.2000 по 10.09.2014 проходив військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, а з 10.09.2014 по 24.07.2023 - у військових частинах Національної гвардії України, що підтверджується витягом з послужного списку підполковника у відставці ОСОБА_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно витягу з послужного списку, позивач на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2007 №1970 був направлений у тривале закордонне відрядження до складу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово в якості спеціального співробітника; на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.05.2010 №889 о/с - у тривале закордонне відрядження до складу миротворчого персоналу з працівників органів внутрішніх справ України міжнародної миротворчої організації ООН у Судані в якості спеціального співробітника; надалі направлявся для проходження служби у складі національного персоналу до місії ООН у Республіці Південний Судан. Періоди участі позивача в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки становлять: з 14.12.2007 по 16.12.2008, з 17.05.2010 по 10.02.2012, з 16.03.2013 по 11.07.2014, з 08.08.2015 по 08.05.2018 та з 04.08.2019 по 06.02.2021.
Позивач має посвідчення учасника бойових дій.
Наказом командувача Національної гвардії України від 14.07.2023 №145 о/с позивача звільнено з військової служби у відставку за підп.«б» (за станом здоров`я) п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Цим же наказом визначено, що вислуга років на військовій службі станом на 24.07.2023 складає: час служби в календарному обчисленні - 22 роки 08 місяців 01 день; час служби в пільговому обчисленні (без урахування вислуги в календарному обчисленні) - 16 років 10 місяців 08 днів.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 24.07.2023 №216 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 24.07.2023.
Згідно із розрахунком вислуги років для призначення пенсії №Г-002877 періоди участі позивача у миротворчих місіях з 14.12.2007 до 16.12.2008, з 17.05.2010 до 10.02.2012, з 16.03.2013 до 11.07.2014, з 08.08.2015 до 08.05.2018 та з 04.08.2019 до 06.02.2021 обраховано у трикратному розмірі (один за три). Час служби в календарному обчисленні - 22 роки 08 місяців 01 день; час служби у пільговому обчисленні (без урахування в календарному обчисленні) - 16 років 10 місяців 08 днів; вислуга років для призначення пенсії станом на 24.07.2023 становить 39 років 06 місяців 09 днів.
Відповідно до подання про призначення пенсії від 17.11.2023 №5802 календарна вислуга років позивача станом на 24.07.2023 для призначення пенсії складає 22 роки 08 місяців 01 день; вислуга років у пільговому обчисленні станом на 24.07.2023 для визначення розміру пенсії складає 39 років 06 місяців 09 днів.
Наведені обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі №380/14335/24 між тими самими сторонами, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 та набрало законної сили. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, ці обставини додатковому доказуванню не підлягають.
Як встановлено у справі №380/14335/24, листом від 05.06.2024 №К-26 відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку вислуги років, зазначив, що підп.«а» п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не передбачено зарахування на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби у складі спеціального миротворчого підрозділу та часу проходження служби у складі національного персоналу в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки.
22.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до наявної календарної вислуги років час виконання ним обов`язків в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки ООН у складі національного контингенту у розрахунку один місяць за три місяці за періоди з 17.05.2010 по 10.02.2012, з 16.03.2013 по 11.07.2014, з 08.08.2015 по 08.05.2018, з 04.08.2019 по 06.02.2021 та з 14.12.2007 по 16.12.2008. Позивач також просив внести відповідні зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2023 №216 з подальшим оформленням та направленням необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії.
Листом від 26.06.2026 №307/11-П-121-ЕП відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування до його календарної вислуги років часу виконання обов`язків у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки ООН у складі національного контингенту у розрахунку один місяць за три місяці за періоди з 14.12.2007 по 16.12.2008 у Косово та з 17.05.2010 по 10.02.2012, з 16.03.2013 по 11.07.2014, з 08.08.2015 по 08.05.2018, з 04.08.2019 по 06.02.2021 у Республіці Південний Судан. У листі відповідач послався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №380/14335/24 та на ст.129-1 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення.
Не погодившись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, організаційні та фінансові засади участі України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення визначає Закон №613-XIV.
Статтею 1 Закону №613-XIV визначено, що національний контингент - військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв`язку, що направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; національний персонал - окремі військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань, поліцейські, особи начальницького і рядового складу державних органів, які можуть оснащуватися вогнепальною (стрілецькою) зброєю та боєприпасами до неї відповідно до пропозицій міжнародних організацій у сфері безпеки, а також працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, державних органів і установ України, які направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки і не входять до складу національного контингенту.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №613-XIV національний контингент і національний персонал комплектуються громадянами України - військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, поліцейськими, особами начальницького і рядового складу інших військових формувань та інших державних органів і цивільних установ України, які мають необхідну професійну і психологічну підготовку.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №613-XIV соціальний захист учасників міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки і членів їх сімей забезпечується згідно з законами України. Частиною 2 цієї статті встановлено, що якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі гарантії захисту учасників міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються норми відповідного міжнародного договору або міжнародної угоди. Згідно з ч.3 ст.8 Закону №613-XIV вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначені Законом №2262-XII.
Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 2 Закону №2262-XII визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Абзацом першим ч.1 ст.17 Закону №2262-XII встановлено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, згідно з п.«ї» цієї частини - час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі Постанова №393).
Пунктом 2-1 Постанови №393 визначено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови №393 встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Частиною 1 ст.21 Закону №876-VII встановлено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 2 цієї статті встановлено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Згідно з ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.
Спірним у цій справі є питання про те, чи підлягає час виконання позивачем обов`язків у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, обчислений з розрахунку один місяць за три місяці, зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, чи лише до вислуги років для визначення розміру пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди позивач перебував у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, у складі миротворчого персоналу з працівників органів внутрішніх справ України в Судані та у складі національного персоналу в місіях ООН у Республіці Південний Судан. За ознаками, наведеними у ст.1 та ч.1 ст.5 Закону №613-XIV, позивач належав до національного персоналу. Ця обставина сторонами не заперечується.
З аналізу змісту ч.3 ст.8 Закону №613-XIV випливає, що ця норма сформульована імперативно та поширюється на вислугу років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу. Норма не містить застережень щодо виду вислуги років, не вживає понять «пільгова вислуга років» чи «вислуга років для визначення розміру пенсії» і не обумовлює своє застосування жодними додатковими умовами.
Суд звертає увагу на те, що п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII відносить час проходження військової служби за межами України у складі національного контингенту чи персоналу відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, до вислуги років саме для призначення пенсії. Отже, законодавець вирішив обидва питання: ст.17 Закону №2262-XII визначила, що цей час зараховується до вислуги років для призначення пенсії, а ч.3 ст.8 Закону №613-XIV визначила, у якому розрахунку він обчислюється - один місяць за три місяці. Жодна з цих норм не передбачає, що результат такого обчислення враховується виключно для визначення розміру пенсії.
Необґрунтованими є посилання представника відповідача на те, що розмежування календарної вислуги років та вислуги років для визначення розміру пенсії, встановлене п.2-1 і п.3 Постанови №393, поширюється на спірні періоди. Пункт 3 Постанови №393 містить перелік періодів служби, які зараховуються на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії, і час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у цьому переліку відсутній. Цю обставину визнав і сам відповідач, зазначивши у листі від 05.06.2024 №К-26, що підп.«а» п.3 Постанови №393 не передбачено зарахування на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці часу проходження служби у складі спеціального миротворчого підрозділу та у складі національного персоналу в міжнародній операції ООН з підтримання миру і безпеки.
Таким чином, склалася ситуація, за якої відповідач застосував до спірних періодів кратність обчислення один місяць за три місяці, передбачену виключно ч.3 ст.8 Закону №613-XIV, однак наслідки такого обчислення визначив за п.3 Постанови №393, який до цих періодів не застосовується. Правової підстави для віднесення обчисленої за ч.3 ст.8 Закону №613-XIV вислуги років до вислуги для визначення розміру пенсії відповідач не навів, і така підстава з матеріалів справи не вбачається.
Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за наявності суперечності між ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та п.2-1 Постанови №393 підлягає застосуванню акт вищої юридичної сили. А тому, враховуючи, що Постанова №393 є підзаконним нормативно-правовим актом, вона не може звужувати обсяг гарантій, встановлених ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII.
Висновки ж Верховного Суду, викладені у постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 07.09.2023 у справі №560/9478/22, від 11.09.2023 у справі №480/4827/22, від 15.09.2023 у справі №380/10714/22, від 18.10.2023 у справі №360/17/23 та від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а, на які посилається відповідач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи, а відтак не підлягають застосуванню. У кожній із цих справ предметом судової оцінки було пільгове обчислення вислуги років за п.3 Постанови №393 та наслідки внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119. Положення ч.3 ст.8 Закону №613-XIV та п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII у цих справах не застосовувалися і не тлумачилися.
Суд звертає увагу й на те, що ні в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2025, ні в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №380/14335/24 положення ч.3 ст.8 Закону №613-XIV не аналізувалися: правова оцінка судів у тій справі стосувалася застосування ст.12 Закону №2262-XII та пунктів 1, 2-1 і 3 Постанови №393.
Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09.06.2026 у справі №140/12278/24 зазначив: «Оскільки стаття 8 Закону №613-XIV регулює більш вузьке коло суспільних відносин, пов`язаних із соціальним захистом учасників міжнародних операцій з підтримання миру та безпеки та членів їх сімей, то вона є спеціальною нормою по відношенню до статті 78 Закону №580-VIII, а тому служба в міжнародних операціях Організації Об`єднаних Націй з підтримання миру і безпеки має зараховуватися в пільговому обчисленні», та дійшов висновку, що «дії ГУНП у Волинській області щодо відмови позивачу у зарахуванні періодів служби в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки, до календарної вислуги років та стажу служби в поліції з розрахунку один місяць за три, є протиправними, оскільки вони порушують право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією України, Законом №613-XIV». Цією постановою залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким відповідача зобов`язано зарахувати відповідні періоди саме до календарної вислуги років.
Подібні правові висновки викладені Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.05.2025 у справі №480/3616/24 та Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.06.2025 у справі №620/12833/24.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що наведена позивачем судова практика стосується поліцейських і не може бути застосована до військовослужбовця Національної гвардії України. Стаття 1 та ч.1 ст.5 Закону №613-XIV охоплюють як поліцейських, так і військовослужбовців інших військових формувань, до яких належить Національна гвардія України, а ч.3 ст.8 цього Закону не диференціює порядок обчислення вислуги років залежно від того, у якому саме формуванні особа проходить службу. Крім того, ч.1 ст.21 Закону №876-VII гарантує військовослужбовцям Національної гвардії України соціальний захист під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Відтак, правова природа спірних правовідносин є однаковою.
Необґрунтованими є й доводи відповідача про те, що ч.3 ст.8 Закону №613-XIV не вказує, яка саме вислуга обчислюється у визначеному нею порядку. Суд вказує, що зазначена норма не потребує такого уточнення, оскільки питання про віднесення цього часу до вислуги років для призначення пенсії вирішене п.«ї» ч.1 ст.17 Закону №2262-XII.
Матеріалами справи підтверджено, що час служби позивача в календарному обчисленні складає 22 роки 08 місяців 01 день, а час служби в пільговому обчисленні без урахування вислуги в календарному обчисленні - 16 років 10 місяців 08 днів, що в сукупності становить 39 років 06 місяців 09 днів. Саме така вислуга років зазначена відповідачем у розрахунку вислуги років для призначення пенсії №Г-002877 як вислуга років для призначення пенсії станом на 24.07.2023. Відтак, з урахуванням вимог ч.3 ст.8 Закону №613-XIV вислуга років позивача перевищує 25 років, передбачених п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова відповідача, оформлена листом від 26.06.2026 №307/11-П-121-ЕП, мотивована виключно посиланням на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №380/14335/24 та на обов`язковість судового рішення. Суд звертає увагу на те, що обов`язковість судового рішення, закріплена ст.129-1 Конституції України, поширюється на виконання цього рішення, а не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку самостійно розглянути нове звернення особи та оцінити наведені у ньому доводи з урахуванням норм, які у попередній справі не застосовувалися. Однак відповідач такої оцінки не здійснив.
Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що такі вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії. А тому такі дії слід визнати протиправними.
Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.
Оскільки перерахунок вислуги років та видання відповідного наказу по особовому складу належать до компетенції відповідача, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вислуги років позивача із зарахуванням спірних періодів у розрахунку один місяць за три місяці до вислуги років для призначення пенсії (календарної вислуги років) та до вислуги років на військовій службі.
Стосовно похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суд зазначає, що питання про призначення пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, а тому суд формулює зобов`язання як оформлення та направлення документів для вирішення питання про призначення пенсії, не вирішуючи це питання по суті.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
В порушення ч.2 ст.77 КАС України відповідач не надав суду доказів правомірності відмови у зарахуванні спірних періодів до вислуги років для призначення пенсії у розрахунку один місяць за три місяці.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл судових витрат на підставі ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 7, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови, оформленої листом від 26.06.2026 №307/11-П-121-ЕП, зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років та до вислуги років на військовій службі час виконання ним обов`язків (проходження служби) в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, у Судані та в Республіці Південний Судан за періоди з 14.12.2007 по 16.12.2008, з 17.05.2010 по 10.02.2012, з 16.03.2013 по 11.07.2014, з 08.08.2015 по 08.05.2018 та з 04.08.2019 по 06.02.2021 у розрахунку один місяць за три місяці.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ), зарахувавши до його вислуги років для призначення пенсії (календарної вислуги років) та до вислуги років на військовій службі час виконання ним обов`язків (проходження служби) в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки за періоди з 14.12.2007 по 16.12.2008, з 17.05.2010 по 10.02.2012, з 16.03.2013 по 11.07.2014, з 08.08.2015 по 08.05.2018 та з 04.08.2019 по 06.02.2021 у розрахунку один місяць за три місяці відповідно до ч.3 ст.8 Закону України від 23.04.1999 №613-XIV «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки».
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи, необхідні для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням проведеного перерахунку вислуги років.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.