ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/19490/26
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
25 вересня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Левандівка» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а :
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Львівської міської ради (в особі Юридичного департаменту) щодо надання відмови, оформленої листом від 09.09.2026 №2901-вих-134157, в оформленні ОСОБА_1 дозволу на розміщення тимчасового металевого гаража за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень - рішення про відмову Львівської міської ради, викладене у листі від 09.09.2026 №2901-вих-134157;
- зобов`язати Львівську міську раду та її уповноважений виконавчий орган - Департамент архітектури та просторового розвитку ЛМР - прийняти ріщення про надання ОСОБА_1 дозволу (оформити та видати паспорт тимчасової прив`язки споруди) на розміщення тимчасового металевого гаража за адресою: м. Львів, вул. Роксоляни, 23, відповідно до гарантій, передбачених п. 20 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою судді від 17.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17.09.2026 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
Позивач подала заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №844 «Про демонтаж металевого гаража між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 » - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/19490/26;
- заборони Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради, ЛКП «Левандівка», ЛКП «Муніципальна варта» а також будь-яким іншим підпорядкованим їм комунальним підприємствам, установам, організаціям чи залученим третім особам/підрядникам вчиняти будь-які дії щодо демонтажу, знесення, перенесення, розбирання чи блокування доступу до тимчасового металевого гаража між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (на схемі ЛМР під номером 11), яким користується ОСОБА_1 , - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/19490/26.
Подану заяву мотивує необхідністю запобігти незворотним наслідкам та неможливістю виконання майбутнього рішення суду.
Одночасно із заявою про забезпечення позову подала заяву про зміну (доповнення) предмета позову та залучення співвідповідача.
Ухвалою суду від 25.09.2026 заяву представника позивача про зміну (доповнення) предмета позову та залучення співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Левандівка» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу без розгляду.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні.
Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується такими нормами процесуального закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд наголошує, що ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як уже зауважив суд вище за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Крім цього, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
Предметом оскарження у цій справі є дії Львівської міської ради щодо надання відмови, оформленої листом від 09.09.2026 №2901-вих-134157, в оформленні ОСОБА_1 дозволу на розміщення тимчасового металевого гаража за адресою: АДРЕСА_1 , та акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень - рішення про відмову Львівської міської ради, викладене у листі від 09.09.2026 №2901-вих-134157.
Натомість у поданій заяві позивач просить зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №844 «Про демонтаж металевого гаража між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 » - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/19490/26, тобто рішення, яке не оскаржується у межах цієї справи.
Водночас, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Отже, подана заява в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги заяви про заборону вчиняти будь-які дії щодо демонтажу, знесення, перенесення, розбирання чи блокування доступу до тимчасового металевого гаража, то суд вказує, що така не є співмірною з предметом позову та виходить за межі спору.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Отже, підстави для задоволення поданої заяви відсутні.
З огляду на наведене, судом не встановлено підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 153, 154, 243, 248 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.
Суддя Сидор Н.Т.