ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/1731/25 Номер провадження 22-ц/814/1080/26 Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Дорош А.І., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Плеханов Ігор Олександрович, на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2025 року по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
В С Т А Н О В И В:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач надавав відповідачці послуги з централізованого постачання теплової енергії, відповідно до типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01 грудня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до встановлених тарифів.
Покладені законодавством зобов`язання щодо оплати послуг відповідачка належним чином не виконує, у зв`язку з чим, за період з 01 жовтня 2019 року по 01 лютого 2025 року включно, виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25 349,45 грн. На вказану суму заборгованості позивачем було нараховано індекс інфляції в розмірі 3 130,22 грн, 3 % річних - 939,41 грн.
У зв`язку з вище вказаним, позивач прохав суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 29 419,08 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого суду
Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2025 року позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 29 419,08 грн та судовий збір в сумі 3 028 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2025 року не погодилась відповідачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Плеханов І.О., та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала в суд оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначила, що матеріали справи не містять інформації про вибір співвласниками моделі договірних відносин з позивачем та укладення з виконавцем комунальної послуги відповідного договору.
Посилалась на те, що матеріали справи також не містять доказів приєднання відповідачки до умов договору (акцептування договору) шляхом вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Зауважила, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії, наданої ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до житлового будинку, в якому знаходиться квартира відповідачки, не підтверджуються будь-якими доказами, в т.ч. актами перевірки системи теплопостачання, актом підключення до системи теплопостачання будинку тощо.
Вважає, що розрахунок вартості наданих послуг не відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, відтак є необґрунтованим.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача посилалася на те, що станом на 01 грудня 2021 року співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 не повідомили ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про прийняття рішення про вибір моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідні договори на послугу, а тому з 01 грудня 2021 року між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та споживачем ОСОБА_1 діє індивідуальний договір приєднання на послугу з постачання теплової енергії.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відмови від договору про надання послуг з теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до підприємства не надходило, крім того споживачка сплачувала за послуги з постачання теплової енергії за вищевказаною адресою, що підтверджується розрахунком заборгованості.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову складає 29 419,08 грн (заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії - 25 349,45 грн, індекс інфляції - 3130,22 грн, 3 % річних - 939,41 грн), що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 травня 2025 року, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 (а.с.59).
Особовий рахунок № НОМЕР_1 на підприємстві за адресою: АДРЕСА_1 відкрито на ОСОБА_1 .
Також місцевим судом встановлено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01 жовтня 2019 року по 01 лютого 2025 року надавав послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги в повному обсязі не вносилася. Заборгованість за вказаний період становить у розмірі 25 349,45 гривень. При цьому розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам (а.с. 4-5).
За період з 21 грудня 2019 року по 01 лютого 2025 року нараховано індекс інфляції в сумі 3 130,22 гривень та 3 % річних в сумі 939,41 гривень. Загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 29 419,08 гривень.
Позиція апеляційного суду
Вирішуючи спір у частині наявності у відповідача обов`язку зі сплати за житлово-комунальні послуги, колегія суддів приходить до такого висновку.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього ж Закону, такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Приписами частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У Правилах надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та в Правилах надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, зазначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Також, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Аналізуючи вище викладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язок сплачувати за житлово-комунальні послуги покладається саме на споживачів житлово-комунальних послуг, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з споживачем (споживачами) не позбавляє його обов`язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція є усталеною та викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.
Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У загальнодоступній мережі «Інтернет» на офіційному веб-сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за посиланням: https://te.pl.ua/spozhyvacham/dogovory-pro-nadannya-poslug/, розміщені публічні типові договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.
Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 539/2869/16-ц висловив висновок про те, що постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється не квартирі як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього, постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.
Відтак, правовідносини, які склалися між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» і ОСОБА_1 , як споживачем послуг, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) щодо оплати наданих послуг.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості про нараховані та сплачені суми, із їх розмежуванням за кожним видом послуг, здійснений на підставі затверджених тарифів, а також відображає розмір заборгованості за кожен місяць. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надавалося.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із ненаданням доказів.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Як визначено у статтях 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона не проживає за вказаною адресою у період, за який позивач просить стягнути заборгованість, не отримувала відповідні послуги або не була споживачкою чи власником житла за цією ж адресою, а тому, з огляду на доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що заявлені вимоги в апеляційній скарзі не знайшли свого відображення в наявних у справі доказах. Розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Плеханов І.О., слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2025 року - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрат в частині судового збору у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Плеханов Ігор Олександрович, - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді А.І. Дорош
О.О. Панченко