179/387/26
2/179/643/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Чорної А.О.,
секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з його фіктивністю,
ВСТАНОВИВ:
10.03.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з його фіктивністю.
В обґрунтування позову зазначила, що позивач звернулася до Новокодацького районного суду м. Дніпра з заявою про оголошення загиблим її рідного брата ОСОБА_5 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 06.04.2023 брав участь у відсічі збройної агресії проти України і забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони України і зник за особливих обставин. У ході розгляду справи позивачу стало відомо, що її брат з 1999 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який не розірваний до цього часу.
Позивач вважає даний шлюб недійсним, у зв`язку з його фіктивністю, так як фактично її брат прожив з відповідачкою у шлюбі лише декілька місяців, а потім вони добровільно розійшлись, весь час її брат жив окремо. Позивач була впевнена, що ще у 1999 році ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвали шлюб. У зв`язку з тим, що шлюб існує тільки на папері, а фактично кожен з подружжя всі ці 26 років жили своїм життям, вважає, що шлюб є недійсним.
За 26 років подружжя спільного господарства не вели, дітей від шлюбу не мають, спільного майна не набували, спільного сімейного бюджету не вели. Тому позивач вважає, що Відповідач не бажала створювати сім`ю з ОСОБА_5 , оскільки не зійшлися характерами.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, є фіктивним, оскільки вони понад 26 років проживали окремо, не вели спільного господарства, у них не було спільних дітей, спільного майна не набули. Крім того Відповідачка протягом п`яти останніх років проживає постійно з іншим чоловіком.
Позивач просить суд визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , зареєстрований Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Магдалинівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 09 жовтня 1999 року, актовий запис N 48 від 09.10.1999 у зв`язку з його фіктивністю.
Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження.
29.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з наступних підстав.
09 жовтня 1999 року відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_5 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Магдалинівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 48.
Рішення про укладення шлюбу між відповідачем та ОСОБА_5 було прийнято спільно, свідомо, ґрунтувалося на взаємних почуттях любові, та мало на меті створення міцної сім`ї та подальшого спільного проживання. До моменту прийняття спільного рішення про створення спільної сім`ї ОСОБА_5 та Відповідачка, декілька років були особисто знайомі та підтримували тісне спілкування, яке на перших етапах ґрунтувалося на взаємних симпатіях, та в подальшому переросло в почуття любові. Відповідачка почала спілкування зі своїм майбутнім чоловіком незадовго до призову ОСОБА_5 на строкову службу до лав Збройних сил України. Рішення про укладення шлюбу було прийнято майбутнім подружжям не спонтанно, а виважено, про що свідчить факт попереднього погодження одруження з батьками кожної із родин, а також проведення між родинами майбутніх чоловіка та дружини, згідно давнього українського звичаю, сватання.
Після укладення шлюбу, справляння повноцінного весілля, Відповідачка та ОСОБА_5 почали однією сім`єю проживати в приватному будинку батьків чоловіка, де проживали з жовтня 1999 року по березень 2000 року. Незважаючи на факт проживання у будинку батьків чоловіка, новостворена родина мала окремий сімейний бюджет, облаштовувала спільний самостійний побут та дозвілля. В подальшому, починаючи з березня 2000 року, Відповідачка та ОСОБА_5 почали проживати окремо від батьків чоловіка, однією родиною в орендованій квартирі, де прожили близько 4-х місяців. Знаходячись у найманій квартирі Відповідачка та ОСОБА_5 також мали спільний побут сімейний бюджет, купували спільні речі, тобто намагалися розвивати створену родину, як і було заплановано при укладенні шлюбу.
Приблизно після 8-9 місяців сумісного проживання, Відповідачка та ОСОБА_5 припинили сумісне проживання, що перш за все було пов`язано з системними фактами зловживання спиртними напоями з боку чоловіка, та відповідно частими сварками, що почали виникати на вказаному підґрунті. До кінця 2000 року Відповідачка та ОСОБА_5 припинили сумісне проживання, та Відповідачка почала проживати окремо в будинку своїх батьків. В наступні приблизно 6-9 місяців Відповідачка та ОСОБА_5 намагалися відновити спільні відносини, що перш за все зініціювалося ОСОБА_8 . Чоловік та дружина продовжували спільно спілкуватися, однак рішення відновити спільне проживання так і не було прийняте, що знову ж таки було пов`язано з фактами системного зловживання спиртними напоями з боку ОСОБА_5 .
Починаючи з 2000-2001 років, більш точний період часу Відповідачка не пам`ятаєм, вона припинила спільне проживання з ОСОБА_5 , та їхнє спілкування з кожним роком ставало все рідшим. Незважаючи на обмежене спілкування між собою та припинення спільного проживання, ні Відповідачка, ні ОСОБА_5 до теперішнього часу не ініціювали розірвання шлюбу у встановленому законом порядку, та ні до відповідних органів державної реєстрації цивільного стану ні до суду з вказаним питанням ніколи не зверталися.
ОСОБА_5 та Відповідачка усвідомлювали, що перебувають у зареєстрованому шлюбі як чоловік та дружина, однак жоден з них не виявив бажання розірвати даний шлюб та внести відповідні відомості до відповідного державного реєстру.
В момент укладення шлюбу жодних домовленостей між відповідачем та ОСОБА_5 на укладення саме фіктивного шлюбу ніколи не існувало. Чоловік та дружина свідомо бажали утворити сім`ю, надавали цьому факту в своєму житті високого значення, витратили значні фінансові ресурси для організації урочистостей. Фіктивність шлюбу, в момент його укладення, повинна мати відповідну кваліфікуючу ознаку, у вигляді певних мотивів та мети чоловіка та/або жінки, саме на укладення фіктивного шлюбу, зокрема отримання певних матеріальних благ, майнових прибутків одним із подружжя або кожним, отримання права на спадщину, можливість забезпечення реєстрації в певному будинку, тощо.
Позивачка не зазначає, з якою ж метою її брат ОСОБА_5 начеб то укладав фіктивний шлюб з Відповідачкою, та яка матеріальна чи не матеріальна вигода у чоловіка та/або дружини була від такого фіктивного шлюбу.
З моменту укладення шлюбу, з 1999 року і до 2026 року ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_4 , ні будь-які інші особи, в тому числі Позивачка, ніколи не ініціювали жодних спорів щодо саме фіктивності укладення шлюбу, так як жодних сумнівів у щирості дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в момент укладення шлюбу та мети створити сім`ю, ніколи ні в кого не виникало.
Лише у 2026 році Позивачка звернулася до суду з даним позовом, що, на переконання Відповідачки, було викликано виключно особистим бажанням забезпечити отримання певним матеріальних благ, які можуть виникнути в зв`язку з фактом безвісного зникнення ОСОБА_5 , як військовослужбовця Збройних Сил України.
Відповідачка підтверджує, що дійсно, спільне проживання між нею та ОСОБА_5 мало місце незначний період часу, в межах одного року, більш точної дати на даний час вона не пам`ятає. Рішення про припинення спільного проживання з`явилося у подружжя приблизно через рік спільного проживання і вказаний розвиток подій не був і не міг бути запланований в момент укладення шлюбу, що також заперечує можливість визнання укладеного шлюбу фіктивним. Спільне життя між ОСОБА_5 та Відповідачкою дійсно не склалося, але зовсім не в силу реалізації наміру укласти фіктивний шлюб, а виключно в зв`язку з погіршенням сімейних відносин.
Розвиток фактичних сімейних відносини між ОСОБА_5 та Відповідачкою, дійсно могли стати наслідком саме припинення шлюбу шляхом його розірвання, у відповідності до вимог ст. 105 СК України, однак жодна із сторін укладеного шлюбу свідомо не бажала вказаний шлюб припиняти.
Ні у ОСОБА_5 , ні у Відповідачки за 26 років перебування у шлюбі не було жодних перешкод звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану, з відповідною заявою подружжя, яке не має дітей, чи звернутися з відповідним позовом до суду про припинення шлюбу шляхом розірвання, однак подружжя ні спільно, ні поодинці вказане рішення не приймало, кожен діючи з власних мотивів.
11.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача зазначила, що доводи представника відповідача побудовані на тому, що у брата Позивача та Відповідача був зареєстрований шлюб у 1999 році. В якості підтвердження долучені до справи докази - Свідоцтво про одруження від 09.10.1999 та відеозапис святкування весілля. Факт реєстрації шлюбу у поданій позовній заяві позивачем не спростовується, до матеріалів справи додано Витяг з державного реєстру актів цивільного стану.
У відзиві на позовну заяву представник Відповідача зазначає, що після укладення шлюбу не зважаючи сумісне проживання з батьками мали спільний бюджет. Даний факт не відповідає дійсності, оскільки, не дивлячись на те що брат Позивача на той час мав постійну роботу, працював пожежником, подружжя жило у батьків Позивача за їх рахунок, харчувались з батьками спільно, комунальні платежі не сплачували, окреме господарство не вели, фінансово батькам не допомагали. І навіть коли через декілька місяців після одруження молоде подружжя почало проживати окремо, кошти за оренду житла сплачувала свекруха, тобто мати Позивача. Сім`я Позивача повністю утримувала молоду пару фінансово, допомагала продуктами так як не дивлячись на факт того, що обоє працювали, але кошти у пари весь час були відсутні.
У відзиві зазначено, що після того як Відповідач зі своїм чоловіком почали проживати окремо, через певний час вони знову намагалися відновити шлюбні відносини. Даний факт не відповідає дійсності. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_9 , однак Відповідач не прийшла на похорони свекра. Навіть після поховання батька свого чоловіка, не завітала та не виказала співчуття матері Позивача та іншим членам сім`ї. Після смерті чоловіка, захворіла на онкологію мати ОСОБА_10 . Проживаючи в маленькому населеному пункті, звичайно дана інформація не була секретом і всі сусіди та родичі в селі знали про дану хворобу. Однак, Відповідач ні разу не прийшла до своєї свекрухи, щоб відвідати її, запропонувати допомогу. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати Позивача, однак знову ж таки, Відповідач не була на похороні та не виказала слова співчуття сім`ї. Тому, доводи викладені у відзиві стосовно можливого примирення спростовуємо і вважаємо такими, що не відповідають дійсності і зазначені для того, щоб ввести суд в оману.
Позивачу відомо, що Відповідачка, не дивлячись на перебування в зареєстрованому шлюбі зустрічалась з іншими чоловіками, не цікавилась долею та життям брата ОСОБА_11 , не підтримувала будь-яких стосунків з членами сім`ї. Навіть на сьогоднішній день, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, відповідачка понад 5 років проживає спільно з іншим чоловіком. Позивач не заперечує, що у її брата також були інші жінки, з якими він зустрічався і навіть проживав певний час. Тому Позивач була впевнена, що брат юридично оформив розірвання шлюбу.
У відносинах між Відповідачем та братом Позивача - навіть після реєстрації шлюбу Відповідач не проявляла теплих родинних відносин до членів сім`ї свого чоловіка, не відвідувала родинних свят, не допомагала по господарству його батькам, хоча проживала в одній хаті, не турбувалась за своїм чоловіком із-за чого він дійсно почав зловживати алкоголем, не організовувала і не сплачувала лікування.
У відзиві на позов представник відповідача не зазначив, що після реєстрації шлюбу відповідач також зловживала алкогольними напоями і майже щодня приходила з роботи в стані алкогольного сп`яніння. У Відповідача з родиною чоловіка завжди були натягнені стосунки. Більш за все саме з цієї причини вони переїхали в окреме житло від свекрів.
Вважають, що зацікавленість Відповідача сім`єю ОСОБА_8 була саме з мотивів звільниться від надмірної опіки батьків, а не з метою створити власну сім`ю. Навіть в день свого весіллі, будучи нареченою, Відповідач посварилась з своїм батьком з причини того, що вона надмірно випила алкоголю.
Під час вирішення справи про визнання шлюбу недійсним, на думку позивача, суд повинен брати до уваги, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Якщо відслідкувати хронологію подій, які відбувались у сім`ї ОСОБА_8 за ці роки, то можна переконатись, що Відповідачка взагалі не проявляла ніякої участі в житті сім`ї. Поряд з ОСОБА_12 була завжди сестра ОСОБА_13 та інші члени родини.
За таких обставин, просить позовні вимоги задовольнити. Крім того, представник позивача зазначила, що до матеріалів справи Відповідачем не додано доказів стосовно понесених судових витрат та обґрунтування їх розміру, тому вважає що сума у розмірі 20 000 грн безпідставно завищена.
Ухвалою від 22.06.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позовні вимоги задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що її брат з відповідачкою проживали разом лише 8 місяців. Брат їй розповідав, що з ОСОБА_4 до весілля він зустрічався 4 місяця та вирішив одружитися. На весіллі усе було по традиціям, по поведінці її брата та відповідачки складалося вражання, що вони бажають створити родину. Спочатку її брат з відповідачкою після реєстрації шлюбу жили вдома у її батьків місяця 3-4, потім орендували житло. У її брата та відповідачки не було спільного майна, дітей, спільного відпочинку. Їй здається, що її брат бажав родину у момент реєстрації шлюбу. Але вважає, що із поведінки відповідачки вбачається, що ОСОБА_4 не мала наміру створити родину. Відповідачка уклала фіктивний шлюб. Відповідачка ніколи не приходила на свята її родини. Брат їй казав, що відповідачка зловживає спиртними напоями. Її брат теж зловживав спиртними напоями. Вона була впевнена, що шлюб між її братом та відповідачкою було розірвано. Вважає, що її права порушені, оскільки вона є єдиною спадкоємицею брата, її брат зник безвісті, та відповідачка не має права бути спадкоємицею.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона з ОСОБА_5 до весілля зустрічалися декілька місяців. Вона проводжала ОСОБА_5 на службу до лав Збройних сил України. У неї з ОСОБА_5 були заручені, весілля. Вона з ОСОБА_5 бажали створити сім`ю, бажали дітей. Після весілля спочатку вони місяців 7 проживали разом з батьками її чоловіка, потім орендували житло. Але їх життя не склалося, та вона переїхала жити до своїх батьків. ОСОБА_5 ходив до неї кожного дня, просив її батька, щоб той їх примирив. Десь місяць ОСОБА_5 жив у будинку її батьків. Вона подавала заяву про розірвання шлюбу, але ОСОБА_5 сказав їй, що не бажає розірвати з нею шлюб. Вважає, що їх шлюб не був фіктивним, оскільки вони бажали створити сім`ю. Вона дійсно вже десь років 5 проживає з іншим чоловіком. Знає, що ОСОБА_5 служив у ЗСУ.
Вислухавши доводи сторін, свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження батьками позивачки ОСОБА_14 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Позивачка 14.02.1998 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 та після реєстрації шлюбу позивачці присвоєне прізвище ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що позивач розірвала шлюб з ОСОБА_15 10.12.2008.
Згідно свідоцтва про шлюб вбачається, що 27.09.2014 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 та після реєстрації шлюбу позивачу присвоєне прізвище ОСОБА_17 .
Згідно свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 .
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб вбачається, що 09.10.1999 між ОСОБА_5 та ОСОБА_18 зареєстровано шлюб.
Згідно свідоцтва про одруження вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_19 уклали шлюб, який зареєстрований 09.10.1999 відділом реєстрації актів громадського стану Магдалинівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 48, після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_8 .
Згідно сповіщення військової частини НОМЕР_1 , витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 06.04.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти під час виконання бойового завдання. Даний факт підтверджується також матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 .
Згідно листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у м Дніпрі за результатами пошуку в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про зміну імені, про смерть на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та народження дітей, де батьком є ОСОБА_5 не виявлено.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Новокодацького районного суду м. Дніпра з заявою про оголошення померлим ОСОБА_5 та ухвалою суду від 27.08.2025 було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 205/11898/25.
Згідно ухвали Новокодацького районного суду м. Дніпра від 04.08.2026 залучено до участі у цивільній справі № 205/11898/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 про оголошення померлим в якості заінтересованої особи ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що вона проживала по сусідству з батьками позивачки. Їй відомо, що ОСОБА_5 зареєстрував шлюб, вона була присутня на весіллі, на весіллі було багато людей. У 2002 році помер ОСОБА_9 , а у 2005 році померла мати позивача. На похоронах вона не бачила ні сватів, ні відповідачки. При житті батьків позивачки вона ніколи не розмовляла з ними про дружину ОСОБА_5 . Після смерті батьків ОСОБА_5 деякий час проживав у будинку батьків. У 2006 році будинок батьків продали та ОСОБА_5 переїхав жити у с. Оленівка. Вона інколи у с-щі Магдалинівка бачила ОСОБА_5 . З ОСОБА_5 вона ніколи не спілкувалася про його дружину. Який час ОСОБА_5 проживав разом з дружиною їй не відомо. Зі слів сусідів чула, що ОСОБА_5 жив з дружиною на орендованій квартирі.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що позивач є її племінницею. Вона, як родичка, була присутня на весіллі ОСОБА_5 , який не тривалий час прожив разом з дружиною. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вживали алкогольні напої. Відповідачки не було у житті їх родини, так як ОСОБА_4 не спілкувалася з їх родиною, не приходила на святкування. Сімейне життя у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не склалося. Шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали по добрій волі, бажали створити сім`ю, потім почали вживати алкогольні напої та розійшлися. Знає, що на час укладання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали. Достовірно повідомити скільки часу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали разом не може. Знає, що ОСОБА_5 проживав у ОСОБА_22 , якийсь час у Кривому Рогу, ще у ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснив, що він дружив з ОСОБА_5 , вони разом навчалися, він був свідком на весіллі у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Скільки часу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зустрічалися до весілля не знає. Після весілля ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали у батьків ОСОБА_5 , потім на квартирі, яку орендували. Після продажу батьківської хати, ОСОБА_5 проживав один у с. Оленівка. Йому не було відомо, чи розлучився ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Знає, що ОСОБА_5 одружувався, бо бажав створити сім`ю, чи мала намір створити сім`ю ОСОБА_4 йому не відомо.
Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснив, що він є братом ОСОБА_4 . Їх батько працював разом з ОСОБА_5 у пожарній частині. Батько познайомив свою доньку ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та вони почали зустрічатися, оскільки покохали один одного. Потім відбулося сватання та батьки почали готуватися до весілля. Його сестра виходила заміж, так як любила ОСОБА_5 . Після укладання шлюбу спочатку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали у будинку батьків ОСОБА_5 . Він разів 5 ходив у гості до сестри у будинок батьків ОСОБА_5 . Потім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали у квартирі, яку орендували. На квартирі у них він був десь рази два. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали, отримували заробітну плату, у них був спільний бюджет. Фактично ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перестали проживати разом десь більше ніж через рік. Причиною цьому було те, що ОСОБА_5 став вживати алкогольні напої. ОСОБА_4 переїхала жити до батьків. Його батько дуже любив ОСОБА_5 , тому намагався примирити доньку з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 теж бажав примиритися з його сестрою, приходив до ОСОБА_4 і додому до батьків, і на роботу. Він особисто розмовляв з ОСОБА_5 про відносини його сестри та ОСОБА_5 . Його особисто ОСОБА_5 просив примирити з ОСОБА_4 . На теперішній час його сестра приблизно 5 років проживає з іншим чоловіком.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 . Вона була свідком на весіллі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Після весілля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали спочатку у батьків ОСОБА_11 , а пізніше переїхали жити на квартиру. Вона один раз приходила у гості до сестри у будинок батьків ОСОБА_5 . ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали, отримували заробітну плату. На річницю весілля ОСОБА_4 їй казала, що ОСОБА_5 почав вживати алкогольні напої. Якби ОСОБА_5 не почав вживати алкогольні напої, то ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживала б разом. Зараз ОСОБА_4 проживає приблизно 5 років з іншим чоловіком.
В судовому засіданні також було досліджено флеш - носій з відеозаписом весілля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким підтверджено, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувалася урочисто, зі святкуванням весілля, на яке було запрошено багато гостей, близьких родичів та батьків.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Пунктами 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним шлюбу через його фіктивність, укладеного 09.10.1999, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу про шлюб та сім`ю України в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.
Порядок та умови укладення шлюбу врегульовані Главою 4 Розділу ІІ КпШС України.
Згідно зі ст.15 КпШС України для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.
Підстави недійсності шлюбу визначені главою 8 КпШС України.
Згідно зі ст. 45 КпШС України шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.
При розгляді справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що на підставі ст. 45 КпШС України відповідний позов може бути задоволено незалежно від часу реєстрації шлюбу, якщо буде встановлено, якщо ці особи (або одна з них) не мали наміру створити сім`ю (уклали фіктивний шлюб).
Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 48 КпШС України шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.
Для визнання шлюбу недійсним на тій підставі, що шлюб є фіктивним (якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя) необхідно встановити докази, які б свідчили про наявність чи відсутність бажання створити сім`ю, спільне проживання подружжя, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення спільного господарства подружжям та інше. Відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися, як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю.
Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі, пенсії чи страхової суми тощо, при цьому наведене повинно підтверджуватися документально, поясненнями свідків, довідками медично-лікувальних установ, висновками експертів.
Статтею 47 КпШС України передбачено, що позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред`явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.
Відповідно до ст. 9 КпШС України на вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин, позовна давність не поширюється, за винятком випадків, коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством України.
Зі змісту шлюбно -сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК України та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.
Особливістю доказування у справах про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з фіктивністю є те, що "намір створення сім`ї визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу" (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі N 752/2337/16-ц).
У постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17 квітня 2019 у справі N 752/2337/16-ц суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей не правового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати одне про одного, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Верховним Судом також звертається увага на те, що шлюб слід вважати фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.
Отже, фіктивність шлюбу виникає у разі, якщо з переліку обов`язкових ознак шлюбу "випадає" намір створення сім`ї і набуття прав та обов`язків подружжя. Тобто обидва з подружжя (за їх взаємною згодою та обізнаністю) або один з подружжя (у той час, коли інший з подружжя націлений на створення сім`ї) має намір на реєстрацію шлюбу, однак без мети створити повноцінну сім`ю в розумінні сімейного законодавства.
У постанові КЦС ВС від 06.03.2023 у справі № 396/579/21 викладено висновок, що шлюбом визнається сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Належним відповідачем у справах за позовом про визнання шлюбу недійсним є особа, з якою зареєстровано шлюб.
За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад, коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких, тощо.
Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19, провадження № 61-10406св20.
Фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 285/720/16-ц викладено висновок, що окреме проживання подружжя (та/чи непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов`язань сторін) самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). Припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.
Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Як зазначається у Постанові КЦС ВС від 14.12.2021 у справі № 761/16077/19 у статті 42 СК України законодавцем визначено коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають, зокрема, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу. Тобто, у разі пред`явлення позову особою, яка вважає, що були порушені її права у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу слід встановити в чому таке порушення полягає.
Звертаючись до суду із позовом про визнання шлюбу недійсним у зв`язку із його фіктивністю, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 тривалий час не проживали сім`єю, не вели спільне господарство, не мали дітей, кожен із подружжя жив своїм життям. ОСОБА_4 протягом 5 останніх років проживає постійно з іншим чоловіком.
У судовому засіданні позивач посилалася на те, що її матеріальні права порушені у зв`язку з реєстрацією шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_4 не має ніякого відношення до її брата, не може бути спадкоємицею, а тому вона вважає, що вона є єдиною спадкоємицею брата, який зник безвісті.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України)
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Суд не бере до уваги надані письмові пояснення свідка ОСОБА_25 , посвідченні нотаріально, оскільки порядок допиту свідків визначений нормами ст. 230 ЦПК України, які зокрема повинні бути приведеним судом до присяги та попереджаються про кримінальну відповідальність. Пояснення свідків суд сприймає безпосередньо.
Як викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17, цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 09.10.1999 зареєстрували шлюб. Шлюб, укладений 09.10.1999 між ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_4 , ґрунтувався на вільній згоді жінки та чоловіка. Доказів, які б підтверджували протилежне, суду не надано.
Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали разом приблизно рік - півтора, у подальшому проживали окремо один від одного, сумісного господарства не вели.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був короткотривалий, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перестали проживати однією сім`єю, однак дана обставина сама по собі не може свідчити про фіктивність шлюбу.
Позивачем у судовому засіданні не доведено, що на момент укладання шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був відсутній намір створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 підтвердили, що шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали по добрій волі, бажали створити сім`ю. Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_5 одружувався, бо бажав створити сім`ю.
Крім того, у матеріалах справи містяться відеозаписом весілля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з якого вбачається, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувалася урочисто, зі святкуванням весілля, на яке було запрошено багато гостей, близьких родичів, батьків.
Жодних обставин, які б свідчили про те, що шлюб укладений 09.10.1999 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , без взаємної згоди, без реальної волі на створення сім`ї та настання відповідних правових наслідків, судом не встановлено.
Посилання позивача та її представника на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 фактично проживали окремо, не може вказувати про намір створення фіктивної сім`ї, оскільки фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі.
Крім того, суд зазначає, що само по собі окреме проживання подружжя не може свідчити про наявність наміру на створення фіктивної сім`ї. Припинення сімейних стосунків є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.
Відповідно до ст. 45 Кодексу про шлюб та сім`ю, який діяв під час укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шлюбу - шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб).
Суд підкреслює, що ознакою фіктивності є дефект волі сторін (або однієї з них) саме під час державної реєстрації шлюбу. Якщо шлюб був укладений з наміром створити сім`ю, а згодом стосунки між подружжям зіпсувалися, що призвело до припинення спільного проживання, такий шлюб не може бути визнаний фіктивним.
В сімейному праві діє презумпція правомірності шлюбу. Обов`язок доказування відсутності наміру створити сім`ю (фіктивності) покладається виключно на позивача. У даній справі позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував відсутність волі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на створення сім`ї саме у 1999 році.
Наявність у ОСОБА_4 іншої фактичної сім`ї з іншим чоловіком на протязі останніх 5 років є підставою для розірвання шлюбу, проте не є законною підставою для визнання шлюбу недійсним після зникнення безвісті ОСОБА_5 . Чинне законодавство України не передбачає можливості визнання шлюбу недійсним лише на тій підставі, що подружжя тривалий час проживало окремо або припинило спілкування.
Факт проживання відповідачки з іншим чоловіком на протязі приблизно останніх 5 років, як на те посилається позивачка, не свідчить про відсутність наміру створити сім`ю з ОСОБА_5 у 1999 році (при реєстрації шлюбу).
Посилання позивача на припинення сімейних стосунків та не проживання разом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.
Суд звертає увагу, що навіть у разі припинення фактичних сімейних відносин у подальшому або виникнення інших стосунків, само по собі не свідчить про фіктивність шлюбу на момент його укладення.
При цьому позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що на момент державної реєстрації шлюбу як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_4 не мали наміру створити сім`ю.
ОСОБА_5 за весь період перебування в шлюбі не вважав шлюб недійсним, інформації щодо звернення останнього до відділу ДРАЦС або суду з цього приводу суду не надано.
У справі відсутні докази того, що будь-хто з подружжя під час перебування у шлюбі вважали його недійсним, звертались до органів реєстрації актів цивільного стану або до суду з заявою при припинення шлюбу чи визнання його недійсним.
Доводи позивача про те, що вона не була обізнана про те, що її брат не розірвав шлюб з ОСОБА_4 , не дають підстав для визнання шлюбу недійсним.
Одночасного, суд наголошує, що розчарування одного із подружжя чи двох у шлюбі та невиправдані очікування від обраного партнера/партнерки не вказують на недійсність шлюбу, проте можуть бути підставою для розірвання такого шлюбу.
Враховуючи, що позивачем не надано жодного доказу відсутності наміру ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на створення сім`ї у 1999 році, а навпаки, матеріали справи свідчать про добровільність реєстрації шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів фіктивності шлюбу.
Інші аргументи представника відповідача не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цій справі, оскільки не стосуються предметом доказування і не впливають на спірні правовідносини.
Крім того, суд зауважує, що з часу укладення між сторонами шлюбу 09.10.1999 до часу звернення до суду із даним позовом пройшло більше 26 років.
Також суд зазначає, що питання про фіктивність шлюбу, укладеного між ОСОБА_5 з відповідачкою, постало лише під час розгляду справи № 205/11898/25 про оголошення померлим ОСОБА_5 .
Поряд з цим, суд зауважує, що позивачкою не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення її права, пов`язане з реєстрацією 09.10.1999 шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
У статті 42 СК України законодавцем визначено коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним.
Так, у судовому засіданні позивачка зазначила, що підставою для звернення з даним позовом, є порушення її матеріальних прав, оскільки ОСОБА_4 не може бути спадкоємицею її брата, разом з тим, суд зауважує, що ОСОБА_5 є безвісті зниклим з 06.04.2023, на час розгляду даної справи у цивільній справі № 205/11898/25 за заявою ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_5 рішення суду не прийнято, а тому будь - які спадкові права позивача на даний час не можуть бути порушені.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають, зокрема, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу. В даному спорі з позовом про визнання шлюбу недійсним звернулася сестра безвісти зниклого брата. Тобто у разі пред`явлення позову особою, яка вважає, що були порушені її права у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу слід встановити в чому таке порушення полягає. Позивач ОСОБА_1 не довела, які саме її права порушує укладений шлюб між її братом та відповідачем.
З урахуванням вищевикладеного, суд вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на що не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , укладеного 09.10.1999 та зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Магдалинівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 48 - недійсним у зв`язку з його фіктивністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачкою, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 79, 80-81, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з його фіктивністю відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя А.О. Чорна