КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/504/15-ц Головуючий у суді першої інстанції - Каліушко Ф.А.
Номер провадження № 22-ц/824/7948/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Марченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», поданою представником Костюченко Марією Ігорівною, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Каліушка Ф.А., у місті Києві, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа №753/504/15-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 24 липня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню.
Вищезазначена заява обґрунтована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та відсотками за користування ним у розмірі 38 808,36 дол. США, пені у розмірі 1 088 420,51 грн, 3% річних у сумі 70 646,50 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року змінено в частині солідарного стягнення пені з боржників, а саме зменшено її розмір з 1 088 420,51 грн на 904 324,79 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
На виконання вищевказаного рішення Дарницьким районним судом міста Києва 24 липня 2015 року видано виконавчі листи №753/504/15-ц, у яких строк пред`явлення їх до виконання зазначено до 07 липня 2016 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником - ТОВ «Вердикт Капітал» у справі №753/504/15-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77.1/АА-00350.07.2 від 15 січня 2008 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, замінено стягувача - ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні за виконанням рішення суду у справі №753/504/15-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77.1/АА-00350.07.2.
Заявник зазначає проте, що отримавши виконавчий лист 24 липня 2015 року стягувач на той час ПАТ «Родовід банк», у строк який визначений п. 2 ч. 1 ст. 22 Законом України «Про виконавче провадження» в редакції Закону №606-XIV від 21 квітня 1999 року та у строк зазначений в самому виконавчому листі - 07 липня 2016 року, не пред`явив його до примусового виконання а вчинив дані дії лише 04 жовтня 2016 року пред`явивши його до Баштанського відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного МРУМЮ (м.Одеса). Тобто пред`явив даний виконавчий лист після спливу строку визначеного Законом та строку зазначеного судом у виконавчому листі.
Заявник вказує на те, що з 04 жовтня 2016 року (дата відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1) по 12 січня 2021 року виконавчий лист №753/504/15-ц від 24 липня 2015 року перебував на виконанні Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується інформацією про результати пошуку виконавчих проваджень в АСВП, а також відміткою державного виконавця на виконавчому листі та постановою про повернення виконавчого документа стягувачу.
18 травня 2021 року стягувач повторно звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. із заявою про відкриття виконавчого провадження, до якої було долучено оригінал виконавчого листа №753/504/15-ц від 24 липня 2015 року, на підставі якого приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 16 червня 2021 року.
У зв`язку з зупиненням діяльності приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. 29 травня 2023 року між приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. та приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул І.І. було укладено договір №4 про заміщення приватного виконавця, що підтверджується листом приватного виконавця Крегула І.І. від 16 лютого 2024 року №196.
Отже, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул І.І. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 735/504/15-ц від 24 липня 2015 року, що видав Дарницький районний суд міста Києва.
ОСОБА_1 вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа №753/504/15-ц від 24 липня 2015 року закінчився 07 липня 2016 року, як про це і зазначено у даному виконавчому листі. Тому Баштанський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, а не відкривати виконавче провадження НОМЕР_1 від 04 жовтня 2016 року.
А отже, зважаючи на те, що виконавчий лист №753/504/15-ц від 24 липня 2015 року пред`явлено вперше до виконання у жовтні 2016 року (про що свідчить дата відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, тобто вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (07 липня 2016 року), наявні підстави для визнання даного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №753/504/15 від 24 липня 2015 року, виданий Дарницьким районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування ним у розмірі 38 808,36 дол. США, пені у розмірі 904 324,76 грн, 3% річних у сумі 70 646,50 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654 грн, в частині боржника ОСОБА_1 ..
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ТОВ «Дебт Форс» - Костюченко М.І. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Дарницьким районним судом м. Києва вже була розглянута заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у провадженні № 6/753/250/22 (справа № 753/504/15-ц) з тих самих підстав, а саме пропуску строку на його пред`явлення та 22 листопада 2022 року та у задоволенні такої заяви було відмовлено.
Тобто, матеріали пред`явлення виконавчого листа до виконання вже були предметом розгляду, на підставі чого постановлена ухвала, що не оскаржувалася та набрала законної сили. Всі обставини справи на дату розгляду були відомі (оскільки відбувалися у 2016 році), нових обставин встановлено не було.
Зазначає, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання 04 жовтня 2016 року в межах трирічного строку, встановленого частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», який відповідно до пункту 5 розділу XIII цього Закону поширюється і на виконавчі документи, видані до набрання ним чинності.
Крім того, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є чинною, не скасована та не оскаржена, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Вказує, що суд першої інстанції, всупереч частині третій статті 53 ЦПК України, не залучив до участі у справі орган державної виконавчої служби, хоча ухвалене рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки.
При цьому суд фактично надав оцінку законності дій державного виконавця без участі Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Вважає, що це призвело до порушення принципу правової визначеності та права органу ДВС на справедливий суд, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.
Так, представник стягувача ТОВ «ДЕБТ ФОРС» - Муравська О.М. подала клопотання про участь в розгляді вказаної справи в режимі відеоконференцзв`язку і ухвалою судді доповідача Київського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року вказане клопотання було задоволено.
При цьому у постановленій ухвалі роз`яснено представнику ТОВ «ДЕБТ ФОРС» Муравській О.М., що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції потрібно: зайти та авторизуватися в Системі відеоконференцзв`язку за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua) за 10 хвилин до часу судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою Системи відеоконференцзв`язку; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні.
Роз`яснити, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Ухвала Київського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року про задоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції була направлена до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» представника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» - Муравської О.М. 06 серпня 2026 року. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції, вказана ухвала була отримана представником ТОВ «ДЕБТ ФОРС» - Муравською О.М. 06 серпня 2026 року о 14:40:29 (а.с. 221,222, т.4).
В день судового засідання 23 вересня 2026 року у зазначений судом час представник стягувача ТОВ «ДЕБТ ФОРС» - Муравська О.М. на відеоконференцзв`язок із судом не вийшла.
Боржник у справі ОСОБА_1., будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу останнього та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, до суду апеляційної інстанції не з`явився (а.с. 233-235, т.4).
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №753/504/15-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 24 липня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню зазначив, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та відсотками за користування ним у розмірі 38 808,36 Доларів США, пені у розмірі 1 088 420,51 грн, 3% річних у сумі 70 646,50 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року змінено в частині солідарного стягнення пені з боржників, а саме зменшено її розмір з 1 088 420,51 грн на 904 324,79 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
На виконання вищевказаного рішення Дарницьким районним судом м. Києва 24 липня 2015 року видано виконавчі листи №753/504/15-ц, щодо обох боржників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у яких строк пред`явлення їх до виконання зазначено до 07 липня 2016 року.
Постановою Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 04 жовтня 2016 року за заявою стягувача, яка подана 03 жовтня 2016 року, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №753/5041/15-ц від 24 липня 2015 року.
В подальшому, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником - ТОВ «Вердикт Капітал» у справі №753/504/15-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77.1/АА-00350.07.2 від 15 січня 2008 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, замінено стягувача - ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні за виконанням рішення суду у справі №753/504/15-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77.1/АА-00350.07.2.
Тобто, матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що виконавчий лист № 753/504/15-ц від 24 липня 2015 року вже пред`являвся стягувачем ПАТ «Родовід Банк» для примусового виконання, однак постановою державного виконавця Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 січня 2021 року був повернутий останньому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повторно виконавчий лист № 753/504/15-ц від 24 липня 2015 року пред`явлений новим стягувачем - ТОВ «Вердикт Капітал» до виконання 18 травня 2021 року, а виконавче провадження відкрито 16 червня 2021 року.
Суд першої інстанції зазначив, що вперше виконавче провадження № НОМЕР_1 було розпочато 04 жовтня 2016 року на підставі виконавчого листа у справі №753/5041/15-ц від 24 липня 2015 року, тобто з порушенням строку на його пред`явлення до виконання.
Так, суд першої інстанції, вирішуючи подану ОСОБА_1 заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання, мотивував своє рішення тим, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року, змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2015 року в частині солідарного стягнення пені з боржників, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та відсотками за користування ним у розмірі 38 808,36 Доларів США, пені у розмірі 904 324,79 грн, 3% річних у сумі 70 646,50 грн, а також судового збору у розмірі 3 654 грн. Таким чином зазначенні рішення суду першої інстанції набрало законної сили 07 липня 2015 року та було звернуто стягувачем до примусового виконання тільки в жовтні 2016 року, питання про поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем не ініціювалось, судові рішення з даного питання відсутні, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавчий лист було пред`явлено до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, що є правовою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню та як наслідок підставою для закінчення виконавчого провадження.
Дарницький районний суд мотивував своє рішення тим, що стягувач у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/504/15 від 06 квітня 2015 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2015 року, та яке було розпочато 04 жовтня 2016 року питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа №753/504/15 від 24 липня 2015 року перед судом не порушував, відтак не проявив належної добросовісної та законної поведінки учасника судового процесу на стадії виконання судового рішення.
До того ж строк пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа по справі №753/504/15 від 24 липня 2015 року, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час видачі виконавчого листа, закінчився ще у липні 2016 року.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №753/504/15-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 24 липня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №753/504/15-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 24 липня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню відповідає з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Згідно зі ст.1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень ст. 129 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та відсотками за користування ним у розмірі 38 808,36 Доларів США, пені у розмірі 1 088 420,51 грн, 3% річних у сумі 70 646,50 грн, а також судовий збір у розмірі 3 654 грн (а.с. 82-85, т.1).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року змінено в частині солідарного стягнення пені з боржників, а саме зменшено її розмір з 1 088 420,51 грн на 904 324,79 грн. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 124-128, т.1).
Згідно до положень ст. 223 та ст. 319 ЦПК України в редакції чинній на дату постановлення рішення суду першої інстанції та апеляційного перегляду (06.04.2015 , 07.07.2015 р.) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення
Тобто зазначене рішення набрало законної сили 07 липня 2015 року.
На виконання вищевказаного рішення Дарницьким районним судом м. Києва 24 липня 2015 року видано виконавчі листи №753/504/15-ц, у яких строк пред`явлення їх до виконання зазначено до 07 липня 2016 року (а.с. 64-65, т.2).
Також із матеріалів справи вбачається, що постановою Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 04 жовтня 2016 року за заявою стягувача, яка подана 03 жовтня 2016 року, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №753/5041/15-ц від 24 липня 2015 року (а.с. 89-90, т.2).
В подальшому, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» його правонаступником - ТОВ «Вердикт Капітал» у справі №753/504/15-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77.1/АА-00350.07.2 від 15 січня 2008 року (а.с. 174-176, т.1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, замінено стягувача - ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні за виконанням рішення суду у справі №753/504/15-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77.1/АА-00350.07.2 (а.с. 174-177, т.3, а.с. 24-31, т.4).
Матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що виконавчий лист № 753/504/15-ц від 24 липня 2015 року вже пред`являвся стягувачем ПАТ «Родовід Банк» для примусового виконання, однак постановою державного виконавця Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 січня 2021 року був повернутий останньому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 89-90, т.4).
Повторно виконавчий лист № 753/504/15-ц від 24 липня 2015 року пред`явлений новим стягувачем - ТОВ «Вердикт Капітал» до виконання 18 травня 2021 року, а виконавче провадження відкрито 16 червня 2021 року (а.с 62-63, т.2).
Відповідно до вимог пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Шмалько проти України», від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявник, як на процесуально-правові підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у даній справі посилався на порушення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Так, відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
За змістом частини першої та другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року, змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2015 року в частині солідарного стягнення пені з боржників, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості по тілу кредиту та відсотками за користування ним у розмірі 38 808,36 Доларів США, пені у розмірі 904 324,79 грн, 3% річних у сумі 70 646,50 грн., а також судового збору у розмірі 3 654 грн, набрало законної сили 07 липня 2015 року.
У виконавчому листі Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2015 року у даній справі на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року вказано, що рішення набрало законної сили 07 липня 2015 року, а строк пред`явлення до виконання до 07 липня 2016 року.
Таким чином, враховуючи, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання визначено до 07 липня 2016 року, питання щодо його обчислення підлягає вирішенню відповідно до редакції Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент визначення цього строку, тобто у редакції Закону від 21 квітня 1999 року.
У відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час видачі виконавчого листа, строк пред`явлення виконавчого листа № 753/504/15 від 24 липня 2015 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва до виконання закінчився ще у липні 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Із постанови Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 04 жовтня 2016 року про відкриття виконавчого провадження вбачається, що стягувач звернувся із заявою про примусове виконання 03 жовтня 2016 року.
На підставі викладеного, стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа № 753/504/15 від 24 липня 2015 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва до виконання.
Разом з тим, як було зазначено судом першої інстанції, стягувач у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/504/15 від 06 квітня 2015 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року, та яке було розпочато 04 жовтня 2016 року питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа №753/504/15 від 24 липня 2015 року не порушував.
Доводи апеляційної скарги про те, що Дарницьким районним судом м. Києва вже була розглянута заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у провадженні № 6/753/250/22 (справа № 753/504/15-ц) з тих самих підстав, а саме пропуску строку на його пред`явлення та ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у задоволенні такої заяви було відмовлено колегія апеляційного суду оцінює критично з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у якій просив суд визнати виконавчий лист № 753/504/15-ц від 24 липня 2015 року таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, вказана заява була мотивована тим, що 04 жовтня 2016 року (дата відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1) по 12 січня 2021 року виконавчий лист №753/504/15-ц від 24 липня 2015 року перебував на виконанні Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що підтверджується інформацією про результати пошуку виконавчих проваджень в АСВП, а також відміткою державного виконавця на виконавчому листі та постановою про повернення виконавчого документа стягувачу.
18 травня 2021 року стягувач повторно звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. із заявою про відкриття виконавчого провадження, до якої було долучено оригінал виконавчого листа №753/504/15-ц від 24 липня 2015 року, на підставі якого приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 16 червня 2021 року.
ОСОБА_1 вважав, що приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. прийняв до виконання виконавчий лист, строк пред`явлення якого закінчився.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 753/504/15-ц від 24 липня 2015 року таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення.
Тоді як, звертаючись у червні 2024 року до суду із заявою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 мотивував її тим, що строк пред`явлення виконавчого листа №753/504/15-ц від 24 липня 2015 року закінчився 07 липня 2016 року, як про це і зазначено у даному виконавчому листі. Тому Баштанський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, а не відкривати виконавче провадження НОМЕР_1 від 04 жовтня 2016 року.
Отже, з огляду на відмінність фактичних та правових підстав заяв, поданих ОСОБА_1 у 2022 та 2024 роках, висновки ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року не можуть свідчити про вирішення судом питання щодо пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання станом на 04 жовтня 2016 року, а тому не перешкоджають повторному розгляду цього питання. Тобто підстави звернення до суду ОСОБА_1 у зазначених заявах не є тотожними.
Крім того, доводи апеляційної скарги про необхідність залучення органу державної виконавчої служби до участі у справі колегія суддів відхиляє.
Відповідно до частини третьої статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Таким чином, заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, розглядається судом із повідомленням стягувача та боржника, при цьому участь органу державної виконавчої служби як обов`язкового учасника такого провадження законом не передбачена.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про визнання виконавчого листа №753/504/15-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 24 липня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», подану представником Костюченко Марією Ігорівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв