ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 р. Справа № 440/4534/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/4534/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст заяви та її обґрунтування.
12.05.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій він просив суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 1 місяця з часу отримання цієї ухвали подати суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 440/4534/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії..
В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі № 440/4534/25 відповідач самостійно встановив додаткову умову для виконання судового рішення, яка не передбачена ані рішенням суду, ані вимогами закону. Фактично відповідач шляхом направлення вказаного листа намагається підмінити виконання судового рішення власним адміністративним розсудом та створити нові, не передбачені судовим рішенням і законом, перешкоди для його виконання, що свідчить про свідоме ухилення від належного виконання судового рішення та є підставою для застосування судового контролю відповідно до статті 382 КАС України. Зауважував, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду у справі №440/4534/25 та припинено заходи судового контролю, вжиті ухвалою суду від 22.05.2026.
Приймаючи звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав зобов`язальний припис постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі №440/4534/25 у повному обсязі в межах наданих йому повноважень з урахуванням фактичних обставин перебування позивача на військовому обліку в іншому ТЦК, що позбавляє Кременчуцький РТЦКСП повноважень на внесення змін до персонально-якісних облікових даних позивача.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:
скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі № 440/4534/25;
постановити нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 440/4534/25;
накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідального за виконання судового рішення, - т.в.о. начальника підполковника ОСОБА_2 - штраф у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України, з розподілом суми штрафу згідно з частиною четвертою цієї статті;
встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк тривалістю десять календарних днів з дня отримання судового рішення для подання належного звіту про повне виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 440/4534/25.
зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 подати звіт особисто та додати до нього належні докази вчинення всіх необхідних дій для виконання постанови з урахуванням висновків суду у цій справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції прирівняв сам факт складання нового листа до повного виконання постанови. Під час розгляду звіту про виконання рішення суду, суд обмежився перевіркою лише формального факту повторного розгляду заяви та направлення позивачу листа, не з`ясувавши, чи були під час такого розгляду фактично враховані висновки апеляційного суду. Повторний розгляд заяви з урахуванням висновків суду не надає відповідачу права повторно відмовити з тих самих підстав.
Скаржник зауважує, що у цій справі обставина перебування ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 була відома Другому апеляційному адміністративному суду та врахована під час ухвалення постанови. Незважаючи на це, апеляційний суд визнав протиправною бездіяльність саме ІНФОРМАЦІЯ_4 і поклав саме на нього обов`язок повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
Апелянт вважає, що лист ІНФОРМАЦІЯ_4 не є виконанням постанови від 02 березня 2026 року, оскільки не враховує обов`язкових висновків апеляційного суду, не усуває встановленої бездіяльності та не забезпечує досягнення визначеного судом правового результату. Фактично відповідач повторно відмовив позивачу, пославшись на обставину, яка вже була предметом судового розгляду, а суд першої інстанції, прийнявши такий звіт, безпідставно переклав на позивача обов`язок ініціювати новий судовий процес, що суперечить принципам обов`язковості судового рішення, правової визначеності та ефективного судового захисту.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 28.09.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку у Шевченківському районному у м. Харків ТЦКСП як військовозобов`язаний, є солдатом запасу у званні рядового.
Відповідно до довідки від 26.05.2022 №1604-5001676403, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.06.2022 р. №6/2471 за наслідками проведеного медичного огляду 10.06.2022 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з обліку на підставі статті 41а графи ІІ Розкладу хвороб.
17.02.2025 адвокат Маринушкін А.Г. направив заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 з вимогою внести інформацію про виключення позивача з військового обліку до ЄДРПВР.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі №440/4534/25 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 по справі № 440/4534/25 скасовано. Ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиключенні ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву від 17.02.2025 р. про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, з урахуванням висновків суду у цій справі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки, а всього 1211 (одна тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
12.05.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 задоволено частково заяву адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича від 12.05.2026 про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі у справі №440/4534/25. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 у трьохмісячний строк з дня отримання повідомлення про цю ухвалу подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі №440/4534/25.
25.08.2026 до суду надійшли додаткові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких він повідомив, що останнім розглянуто заяву від 17.02.2025, подану в інтересах ОСОБА_1 та надано обґрунтовану відповідь № 1/5014 від 22.07.2026. До пояснень долучено відповідь № 1/5014 від 22.07.2026 та облікову картку позивача за інформацією автоматизованої інформаційно- комунікаційної системи «Оберіг».
Відповідно до облікової картки ОСОБА_1 22.07.2009 взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 . У графі «Придатність»: Порушник ВО - Так, з 24.02.2026 по 23.02.2027. Причина - не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО.
За змістом листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.07.2026 №1/5014 під час повторного розгляду заяви враховано правову оцінку, викладену в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі №440/4534/25, відповідно до якої довідка військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.06.2022 №6/2471 є чинною, не скасована у встановленому законодавством порядку та підлягає врахуванню під час ведення військового обліку. Крім того, під час повторного розгляду заяви враховано вимоги Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа призовника, військовозобов`язаного та резервіста, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, відповідно до якого повноваження щодо внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюються районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у якому особа перебуває на військовому обліку. Законодавством не передбачено можливості звернення із заявою про внесення змін до відомостей Реєстру до будь-якого іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вибір заявника. Оскільки за результатами повторного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , саме зазначений ТЦК та СП підтримки є належним суб`єктом владних повноважень щодо розгляду заяви про внесення відповідних змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та їх внесення у порядку, визначеному законодавством. Враховуючи викладене, ІНФОРМАЦІЯ_9 не наділений повноваженнями щодо внесення змін до персонально-якісних облікових даних осіб, які перебувають на військовому обліку в іншому ТЦК та СП, а відтак не має правових підстав для самостійного внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
26.08.2026 до суду першої інстанції надійшли заперечення представника позивача щодо прийняття звіту, в яких він зазначив, що фактично відповідач переклав обов`язок виконати судове рішення на інший орган та на самого позивача, що не може вважатись виконанням рішення. Обставина перебування позивача на військовому обліку та питання повноважень відповідача не є новими, оскільки вони становили предмет оцінки суду апеляційної інстанції. Виконання рішення про повторний розгляд заяви з урахуванням висновків суду передбачає не формальне складання нового листа із повторенням уже відхилених заперечень, а добросовісний перегляд звернення відповідно до обов`язкової правової оцінки суду. Зауважував, що подані матеріали не є належним звітом у розумінні статті 382-2 КАС України, а заходи, на які посилається відповідач, є недостатніми для своєчасного та повного виконання постанови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду у справі №440/4534/25 та припинено заходи судового контролю, вжиті ухвалою суду від 22.05.2026.
VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.
За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Згідно зі статтею 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.
Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Таким чином, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 у цій справі зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву від 17.02.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, з урахуванням висновків суду у цій справі.
На підтвердження виконання вказаної постанови суду відповідач надав лист від 22.07.2026 №1/5014, яким повідомив представника позивача, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа призовника, військовозобов`язаного та резервіста, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 повноваження щодо внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюються районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у якому особа перебуває на військовому обліку. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , саме зазначений ТЦК та СП підтримки є належним суб`єктом владних повноважень щодо розгляду заяви про внесення відповідних змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та їх внесення у порядку, визначеному законодавством, водночас ІНФОРМАЦІЯ_9 не наділений повноваженнями щодо внесення змін до персонально-якісних облікових даних осіб, які перебувають на військовому обліку в іншому ТЦК та СП, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для самостійного внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Суд першої інстанції вважав повторний розгляд заяви шляхом складення ІНФОРМАЦІЯ_9 вказаної відповіді належним виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026, з чим колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з урахуванням наступного.
Підставою для звернення до суду з цим позовом були обставини, пов`язані з направленням представником позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяви про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та неотримання жодної відповіді, у зв`язку з чим позивач вважав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у невиключенні ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
При цьому, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах відповідачем не приймалось будь-яке рішення щодо розгляду заяви позивача від 17.02.2025, Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 02.03.2026 дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача від 17.02.2025, з урахуванням висновків суду.
При цьому, за висновками апеляційного суду, які відповідно до резолютивної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 мали бути враховані ІНФОРМАЦІЯ_2 під час повторного розгляду заяви від 17.02.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, позивач був визнаний військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», про що йому було видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 13.06.2022 р. із відповідною відміткою про виключення з військового обліку, а також оформлено картку обстеження та медичного огляду № 4492, яка підтверджує фактичне проходження позивачем військово-лікарської комісії, зазначені відомості підлягали обов`язковому внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Водночас відповідно до мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 обставини перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 не були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, як на тому наполягає апелянт.
Суд апеляційної інстанції констатував обов`язок внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо ОСОБА_1 про визнання військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку, разом з тим не викладав висновок щодо покладання обов`язку вчинити дії щодо внесення відповідних відомостей саме на відповідача.
Колегія суддів зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення має здійснюватися в межах його резолютивної частини та з урахуванням висновків, які безпосередньо стосуються способу виконання визначеного судом обов`язку. Такий контроль не може підміняти собою вирішення нового спору, розширювати зміст обов`язків, визначених судовим рішенням, або покладати на суб`єкта владних повноважень обов`язки, яких відповідним судовим рішенням на нього не покладено.
За таких обставин наданий відповідачем лист від 22.07.2026 №1/5014 підтверджує виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 в повному обсязі шляхом здійснення повторного розгляду заяви позивача від 17.02.2025, з урахуванням висновків суду.
При цьому суд не надає оцінку правомірності результатам розгляду заяви позивача від 17.02.2025, за наслідками якого позивача повідомлено про правові підстави неможливості вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 дій щодо внесення відповідних змін до Реєстру, а лише констатує той факт, що ним виконано рішення суду - повторно розглянуто заяву з урахуванням висновків суду.
З урахуванням встановлених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позовну заяву в частині відповідних вимог, правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 по справі №440/4534/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 29.09.2026 року.