П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/29674/25
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук`янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 березня 2025 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 968,96 грн.
05.02.2026 року від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява (вх.№13343/26), в якій заявник встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року по справі №420/29674/25, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання вказаного рішення суду.
В обґрунтування вимог поданої заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач посилається на те, що станом на 05.02.2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25 залишається невиконаним.
Ухвалою від 23.02.2026 року заяву (від 05.02.2026 року вх.№13343/26) представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25.
Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25 має відповідати вимогам ст. ст. 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту, є достатніми, переконливими, та вичерпними.
Ухвалою від 25.03.2026 року відмовлено Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті звіту від 19.03.2026 року вхід. № 30002/26 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати у тримісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25 має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Ухвалою суду від 06.07.2026 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті звіту від 22.06.2026 року про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати у тримісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25 має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
24.08.2026 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви представник зазначив, що у липні та серпні 2026 року Позивачу фактично виплачено пенсію у розмірі 8954,18 грн. замість належних 13776,91 грн., що підтверджується довідкою про доходи пенсіонера. Таким чином, невиплата пенсії у липні та серпні 2026 року у перерахованому розмірі підтверджує невиконання Відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25.
Між тим, починаючи з 08.06.2026 року Постанова №821 не підлягає застосуванню, а тому правові підстави для невиплати пенсії у повному обсязі (перерахованому розмірі) відсутні.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.09.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року у справі №420/29674/25 скасувати повністю; постановити нову ухвалу, якою заяву представника позивача про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задовольнити; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №420/29674/25 у 10-денний строк з дня отримання відповідної ухвали суду, який обов`язково має включати докази виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі не менше 13776,91 грн; у разі невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25 або неподання звіту про його виконання у встановлений судом строк - накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину суми штрафу стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що питання щодо подальшої виплати пенсії у зниженому розмірі «виходить за межі предмета спору» та не може вирішуватися на стадії судового контролю. Цей висновок спростовується обставинами, встановленими самим же судом в оскаржуваній ухвалі. Сума 13776,91 грн., недоплату якої заявлено у заяві від 24.08.2026 р., - це не довільно обрана заявником величина і не самостійна, окрема від справи вимога: це розмір пенсії позивача, визначений самим відповідачем 05.02.2026 р. саме на виконання рішення суду від 05.11.2025 р. у цій справі, - тобто сума, яку відповідач сам визнав належною до виплати позивачу на виконання судового рішення, включно з присудженою цим рішенням щомісячною доплатою у розмірі 2000 грн.
За таких обставин, як вказує апелянт, перевірка того, чи виплачується позивачу фактично саме ця, визначена самим відповідачем на виконання рішення суду сума, є не питанням, що «виходить за межі предмета спору», а прямим і безпосереднім змістом судового контролю за виконанням рішення суду, передбаченого статтями 381-1, 382-382-3 КАС України. Судовий контроль на стадії виконання рішення якраз і полягає у перевірці того, чи виконується суб`єктом владних повноважень зобов`язання, покладене на нього судовим рішенням, у повному обсязі та у визначеному цим рішенням розмірі - а не лише у формальній констатації факту проведення певного перерахунку.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, прийшов до висновку, що питання щодо подальшої виплати пенсії у зниженому розмірі виходить за межі предмета спору у справі №420/29674/25, а відтак не можуть бути вирішені на стадії судового контролю за виконання рішення у даній справі.
Також судом вказано, що при розгляді справи судом не вирішувалось питання протиправності застосування Постанови №821 до розміру пенсії.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
В силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 1 статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст. 382-2 КАСУ суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За ч. 1 ст. 382-3 КАСУ за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У зазначеній вище нормі процесуального кодексу (ст. 382 КАС України), законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Відмовляючи в задоволенні заяви, поданої в порядку 382 КАС України, суд зазначив, що питання щодо подальшої виплати пенсії у зниженому розмірі виходить за межі предмета спору у справі №420/29674/25, а відтак не можуть бути вирішені на стадії судового контролю за виконання рішення у даній справі.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 420/29674/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 березня 2025 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів від 14.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року щомісячну доплату у розмірі 2000 гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 .
Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 по справі № 420/29674/25, яке набрало законної сили 08.12.2025, ОСОБА_1 05.02.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025.
Загальна сума заборгованості пенсії за період з 01.03.2025 по 30.06.2026 склала 48990,96 грн (з 01.03.2025 по 28.02.2026 - 24000,00 грн та з 01.03.2026 по 30.06.2026 - 24990,96 грн).
Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 13776,91 грн.
Натомість, як вбачається з довідки про доходи пенсіонера, сума пенсії позивачки за період з 01.07.2026p. по 31.07.2026p. склала 8954,18 грн.
Відтак, після набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 позивачу виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж визначений пенсійним органом після проведеного перерахунку на його виконання.
За таких обставин перевірка того, чи виплачується позивачу фактично саме ця - визначена самим відповідачем на виконання рішення суду сума, є не питанням, що виходить за межі предмета спору, як вказано судом першої інстанції, а прямим і безпосереднім змістом судового контролю за виконанням рішення суду.
Також в оскаржуваній ухвалі судом відмовлено в задоволенні заяви про встановлення судового контролю з тих підстав, що при розгляді справи судом не вирішувалось питання протиправності застосування Постанови №821 до розміру пенсії.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Так, ухвалою суду П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026р. витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області детальні письмові пояснення із зазначенням конкретних підстав, розрахунків та нормативно-правових актів, на підставі яких здійснювалася фактична виплата пенсії позивачу за липень 2026 р.
21.09.2026р. відповідачем подано заяву на виконання ухвали суду, в якій зазначено, зокрема, що виплата перерахованої пенсії на виконання рішення суду та заборгованості здійснювалась відповідно до Порядку затвердженого Постановою КМУ № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету .
До того ж, досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що у звіті відповідача, який надійшов до суду першої інстанції 22.06.2026 р. вказано, що виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії в подальшому буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (копії перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються).
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.09.2026 р. у справі 580/490/26 зазначено, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивачки є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 580/2568/25.
Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.
Водночас колегія суддів вважала правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, відмова суду першої інстанції у задоволенні заяви про встановлення судового контролю з підстав того, що питання протиправності застосування Постанови №821 до розміру пенсії судом не вирішувалось є передчасною.
Суд першої інстанції об`єктивно не міг врахувати зазначену правову позицію, оскільки така сформована після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 03.09.2026 р. по цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі викладеного та з метою належного судового контролю за виконанням рішення у цій справі, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ст.382 КАС України, встановити для суб`єкта владних повноважень 30-денний строк на виконання судового рішення у даній справі та подання відповідного звіту до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для даної справи, що призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду 1-ї інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви позивача щодо встановлення судового у справі, з наведених вище підстав.
Керуючись ст. 308, 312, 315,317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом 30 днів з дня отримання копії цієї постанови надати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року по справі № 420/29674/25 у повному обсязі із зазначенням відомостей про фактичну виплату пенсії у розмірі, визначеному на виконання судового рішення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова