Номер провадження: 22-ц/813/7373/26
Справа № 523/15812/17
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач),
Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс»,
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
зацікавлена особа - Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м.Одеси від 26 травня 2026 року у складі судді Середи І.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа
У квітні 2026 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на правонаступника - ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі № 523/15812/17, виданому 18 липня 2018 року Пересипським (Суворовським) районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та видачу дубліката виконавчого листа.
Заява обґрунтована тим, що рішенням суду з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором, на виконання якого 18 липня 2018 року виданий виконавчий лист. 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладений договір факторингу, за яким відступлено право вимоги за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 14 квітня 2023 року органом виконавчої служби було завершено виконавче провадження та повернуто виконавчий лист. Оскільки наразі виконавчий документ відсутній у стягувача та не перебуває на виконанні, тому заявник вважає його втраченим, у зв`язку з чим просить видати його дублікат.
Позиція боржника, стягувача та зацікавленої особи в суді першої інстанції
У запереченнях на заяву ТОВ «Капіталресурс», боржниця ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущений, посилання заявника на воєнний стан є загальним і автоматично не поновлює процесуальний строк у цій справі; заявник не довів належним чином правонаступництво, оскільки сам факт укладення договору факторингу не підтверджує належного переходу всіх прав вимоги за виконавчим документом, не повідомлено боржницю про відступлення права вимоги; порушено принцип правової визначеності через тривалу бездіяльність стягувача та повторне звернення із заявою через значний час; відсутні належні докази переходу права саме на стадії виконання судового рішення.
Від стягувача - АТ БК «ПриватБанк» та зацікавленої особи - Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заперечень чи пояснень на заяву ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа до суду не надходило.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 26 травня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа - задоволено. Замінено стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника - ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому провадженні з виконання рішення Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси у справі №523/15812/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 18 листопада 2013 року. Видано ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа від 18 липня 2018 року у справі № 523/15812/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 18 листопада 2013 року.
Ухвала суду мотивована тим, що вибуття первісного кредитора та заміна його правонаступником не припиняє обов`язковості виконання судового рішення, а реалізація правонаступником права на примусове виконання рішення суду можлива шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні. При цьому новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні позбавлений можливості звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача його правонаступником та задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» у цій частині. Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого листа суд першої інстанції виходив із того, що, за відомостями АСВП, виконавчий лист на виконанні в органах державної виконавчої служби на час розгляду заяви не перебуває. Суд зазначив, що попередній стягувач - АТ КБ «ПриватБанк» не отримував постанову про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №57547107 разом з оригіналом виконавчого листа, а за договором факторингу оригінал виконавчого листа правонаступнику не передавався. За таких обставин, з урахуванням відсутності виконавчого листа на виконанні в органах державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про його втрату. При цьому суд першої інстанції зазначив, що строк пред`явлення виконавчого листа у справі № 523/15812/17 спливав 05 червня 2021 року, однак оскільки стягувач не отримував постанову про повернення виконавчого документа, перебіг строку його повторного пред`явлення до виконання не розпочався. За висновком суду, втрата оригіналу виконавчого листа органом державної виконавчої служби або засобами поштового зв`язку є обставиною, яка об`єктивно не залежала та не могла залежати від волі стягувача. Враховуючи відсутність на час розгляду заяви активного виконавчого провадження щодо виконання судового рішення, а також відсутність оригіналу виконавчого листа як у правонаступника, так і у попереднього стягувача, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавчий лист № 523/15812/17, виданий Пересипським (Суворовським) районним судом м. Одеси 18 липня 2018 року, втрачений, що унеможливлює виконання судового рішення. Крім того, суд зазначив, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався, судове рішення до цього часу не виконано, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» та видачі дубліката виконавчого листа.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Пересипського районного суду м.Одеси від 26 травня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити ТОВ «Капіталресурс» у задоволенні заяви про заміну стягувача та у видачі дубліката виконавчого листа.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не встановлено дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Фактично суд обмежився лише посиланням на факт повернення виконавчого документа, не встановивши коли саме первісний стягувач отримав постанову про повернення виконавчого листа; коли почався перебіг нового строку пред`явлення виконавчого документа; чи не сплив цей строк на момент звернення до суду та чи існують підстави для його поновлення.
Також скаржниця зазначає, що відсутні належні та допустимі докази втрати виконавчого листа, зокрема матеріали справи не містять доказів отримання АТ КБ «ПриватБанк» оригіналу виконавчого листа після його повернення виконавчою службою; доказів передачі виконавчого листа новому кредитору; акту втрати виконавчого документа; службового розслідування щодо втрати документа та доказів розшуку виконавчого листа. Суд дійшов висновку про втрату виконавчого листа виключно на підставі припущень, що суперечить вимогам ст. 76-81 ЦПК України.
Крім того, як зазначає ОСОБА_1 , судом не було перевірено належним чином правонаступництво, а саме чи охоплює предмет договору право вимоги саме за судовим рішенням; чи передано право на примусове виконання судового рішення; чи передано новому кредитору виконавчий лист та чи підтверджено фактичне виконання договору факторингу.
Доводи скарги також обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було порушено принцип правової визначеності, зокрема рішення Суворовського районного суду м.Одеси набрало законної сили ще у 2018 році, а із заявою про заміну стягувача та видачу дубліката заявник звернувся лише у 2026 році. Судом не було також надано оцінки запереченням боржника, зокрема оскаржувана ухвала не містить належного мотивування щодо відхилення доводів боржниці.
ОСОБА_1 також наголошено, що судом першої інстанції не враховано актуальну практику Верховного Суду щодо видачі дубліката виконавчого листа та щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №572/3591/19 зазначено, що дублікат виконавчого документа може бути виданий лише за наявності достатніх доказів втрати оригіналу виконавчого листа, а заявник повинен повідомити суд про конкретні обставин його втрати та надати відповідні докази. Верховний Суд наголосив, що сам факт відсутності документа не є безумовною підставою для видачі дубліката. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.06.2024 у справі №442/3849/13-ц, де суд зазначив, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є доведена втрата оригіналу, а суд зобов`язаний перевірити докази такої втрати та обставини, за яких вона відбулась. У даній справі суд першої інстанції не встановив: коли саме був втрачений виконавчий лист; ким саме він був втрачений; чи отримував його АТ КБ «ПриватБанк» після повернення виконавчого провадження; чи передався він ТОВ «Капіталресурс» за договором факторингу; які заходи вживались для його розшуку.
Не враховано судом і висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №127/2-1395/10, а саме про те, що видача дубліката виконавчого документа можлива лише за умови дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або його поновлення судом. Верховний Суд прямо зазначив, що питання строку є обов`язковим для перевірки судом під час вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.Разом з тим ТОВ «Капіталресурс» не заявляло вимоги про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суд першої інстанції фактично дослідив питання строку з власної ініціативи, проте не встановив: дату отримання первісним стягувачем постанови про повернення виконавчого документа; дату початку нового строку пред`явлення виконавчого документа; чи сплив такий строк на момент звернення до суду; чи існують підстави для його поновлення. Без встановлення зазначених обставин, на думку скаржниці, висновок суду про можливість видачі дубліката є передчасним та необґрунтованим.
Позиція заявника, стягувача та зацікавленої особи всуді апеляційної інстанції
У відзивах на апеляційну скаргу, ТОВ «Капіталресурс» та АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на її необґрунтованість, просять суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Пересипського районного суду м.Одеси від 26 травня 2026 року без змін.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від зацікавленої особи - Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 24.09.2026, сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
03 травня 2018 року Пересипським (Суворовським) районним судом м. Одеси ухвалено рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 листопада 2013 року в розмірі 80422,88 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5985,14 грн, заборгованості за відсотками - 67031,89 грн, заборгованості за пенею та комісією - 3100 грн, а також штрафів: 500 грн - фіксована частина та 3805,85 грн - процентна складова, а також судові витрати в сумі 1600 грн. Рішення набрало законної сили 05 червня 2018 року.
На виконання рішення 18 липня 2018 року суд видав виконавчий лист.
11 квітня 2023 року Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі у виконавчому провадженні № 57547107 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа видав постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу - АТ КБ «ПриватБанк».
22 серпня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» уклали договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступило ТОВ «Капіталресурс», а ТОВ «Капіталресурс» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 18 листопада 2013 року, укладеного з боржницею ОСОБА_1 .
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до положень ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові ВС від 19.02.2020 по справі №2-3897/10.
Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
У п. 9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа.
Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси від 03 травня 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором від 18 листопада 2013 року в загальному розмірі 80 422,88 грн та судові витрати в сумі 1 600 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 05 червня 2018 року, на його виконання 18 липня 2018 року судом видано виконавчий лист.
У подальшому, 11 квітня 2023 року Пересипським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі у виконавчому провадженні № 57547107 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу - АТ КБ «ПриватБанк».
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором від 18 листопада 2013 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, у разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч.1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Аналогічні положення містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому саме по собі відсутність на момент звернення правонаступника до суду відкритого виконавчого провадження не є підставою для відмови у заміні стягувача, оскільки така заміна спрямована на забезпечення можливості правонаступника реалізувати набуте ним право вимоги, у тому числі шляхом пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, враховуючи перехід до ТОВ «Капіталресурс» права вимоги за кредитним зобов`язанням, за яким уже існує судове рішення, що набрало законної сили та залишається невиконаним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для заміни стягувача АТ КБ «ПриватБанк» його правонаступником - ТОВ «Капіталресурс».
Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого листа колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, виконавчий лист № 523/15812/17, виданий 18 липня 2018 року, перебував на виконанні у Пересипському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі у виконавчому провадженні № 57547107, за результатами якого 11 квітня 2023 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. Разом із тим, за відомостями АСВП, на час звернення ТОВ «Капіталресурс» до суду зазначений виконавчий лист на виконанні не перебував. При цьому доказів отримання АТ КБ «ПриватБанк» оригіналу виконавчого листа після його повернення матеріали справи не містять, як не містять і доказів передачі такого виконавчого документа новому кредитору за договором факторингу.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оригінал виконавчого листа втрачено, а його відсутність у стягувача та його правонаступника унеможливлює подальше виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не встановив дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції набрало законної сили 05 червня 2018 року, а виданий на його виконання виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання, у зв`язку з чим перебіг строку його пред`явлення до виконання переривався. 11 квітня 2023 року виконавче провадження № 57547107 було закінчено та виконавчий документ повернуто стягувачу.
За змістом ч.4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» пред`явлення виконавчого документа до виконання перериває строк його пред`явлення, а після такого переривання перебіг строку починається заново з урахуванням положень частини п`ятої цієї статті.
При цьому Верховний Суд у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 та від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12 зазначав, що після переривання строку у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання перебіг такого строку починається заново після його повернення, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.
Разом із тим матеріали справи не містять належних доказів отримання первісним стягувачем постанови про повернення виконавчого документа разом з його оригіналом. За відомостями АСВП виконавче провадження закінчено, однак сам виконавчий лист на виконанні не перебуває, а його оригінал відсутній як у первісного стягувача, так і у його правонаступника.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано врахував наведені обставини при вирішенні питання щодо можливості видачі дубліката виконавчого листа. При цьому апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить посилань на докази, які б підтверджували отримання АТ КБ «ПриватБанк» виконавчого документа та постанови про його повернення, а також закінчення строку для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів втрати виконавчого листа також не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Дійсно, як правильно зазначає скаржниця з посиланням на практику Верховного Суду, сам факт відсутності виконавчого документа не може автоматично свідчити про його втрату. Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 572/3591/19 зазначив, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено, а заявник має повідомити суду обставини його втрати та подати відповідні докази. Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 442/3849/13-ц.
Водночас зазначені висновки Верховного Суду не свідчать про необхідність обов`язкового встановлення конкретної особи, яка фізично втратила виконавчий документ, дати його втрати, проведення службового розслідування або складання окремого акта про втрату документа.
В даній справі судом встановлено сукупність обставин, які свідчать про відсутність оригіналу виконавчого листа та неможливість його подальшого використання: виконавчий лист був виданий судом та пред`явлений до виконання; виконавче провадження № 57547107 завершено постановою державного виконавця від 11 квітня 2023 року; за відомостями АСВП виконавчий лист на виконанні не перебуває; доказів отримання його оригіналу первісним стягувачем матеріали справи не містять; ТОВ «Капіталресурс» як правонаступник також оригіналу виконавчого листа не має. За таких обставин висновок суду першої інстанції про втрату виконавчого листа ґрунтується не на припущеннях, а на оцінці сукупності наявних у справі доказів та встановлених обставин.
Необґрунтованими є і твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неналежним чином перевірив правонаступництво.
Як встановлено судом, 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 18 листопада 2013 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав. При цьому заміна стягувача у виконавчому провадженні є процесуальним наслідком переходу матеріального права вимоги до іншої особи.
Посилання апелянта про необхідність встановлення фактичного виконання договору факторингу, передачі оригіналу виконавчого листа чи окремого передання права на примусове виконання судового рішення не ґрунтуються на вимогах статті 442 ЦПК України та статей 512, 514 ЦК України. Відсутність у правонаступника оригіналу виконавчого листа не спростовує самого факту правонаступництва, а навпаки, є однією з обставин, з огляду на які ТОВ «Капіталресурс» звернулося із заявою про видачу його дубліката.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення принципу правової визначеності у зв`язку з тим, що рішення суду набрало законної сили у 2018 році, а із заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа звернутися у 2026 році, також є безпідставними, скільки сам по собі сплив значного проміжку часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили не припиняє його обов`язковості та не позбавляє стягувача або його правонаступника права на виконання судового рішення, якщо встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився або його перебіг був перерваний.
Встановлено, шо у цій справі рішення Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси від 03 травня 2018 року залишається невиконаним, а виконавчий документ раніше пред`являвся до примусового виконання, що відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» має юридичне значення для обчислення строку його повторного пред`явлення.
Посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції не надав оцінки її запереченням, також не відповідає змісту оскаржуваної ухвали, з якої вбачається, що суд дослідив питання правонаступництва, наявності та втрати виконавчого документа, його перебування на виконанні, повернення виконавчого документа та строку його пред`явлення до виконання.
Не свідчить про незаконність ухвали й посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 127/2-1395/10. У зазначеній постанові Верховний Суд дійсно наголосив, що видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. Водночас у цій же постанові зазначено, що визначальним є встановлення обставин щодо того, чи подано заяву про видачу дубліката у межах строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, наведений апелянтом правовий висновок сам по собі не спростовує правильності оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання дослідив та встановив, що виконавчий документ був пред`явлений до виконання, у зв`язку з чим перебіг відповідного строку переривався, а доказів отримання первісним стягувачем постанови про повернення виконавчого документа разом з його оригіналом матеріали справи не містять.
При цьому саме по собі незаявлення ТОВ «Капіталресурс» окремої вимоги про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для відмови у видачі дубліката, якщо судом не встановлено факту пропуску такого строку. У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що строк, у межах якого могла бути подана заява про видачу дубліката, сплив.
Таким чином, наведені ОСОБА_1 посилання на практику Верховного Суду не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки правові висновки, викладені у зазначених постановах, стосуються необхідності встановлення факту втрати виконавчого документа та дотримання строку його пред`явлення до виконання, що було предметом дослідження суду першої інстанції у цій справі.
З огляду на викладене колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування від Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження № 57547107.
Так, відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, який не може самостійно надати докази, вправі подати клопотання про їх витребування судом. При цьому у такому клопотанні має бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується, які обставини він може підтвердити або спростувати, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, а також заходи, яких особа вжила для отримання доказу самостійно, та причини неможливості його отримання.
Зміст поданого ОСОБА_1 клопотання свідчить, що остання фактично просить витребувати матеріали виконавчого провадження для додаткової перевірки обставин, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема щодо факту закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу та його подальшої долі.
Разом із тим скаржницею не наведено належного обґрунтування неможливості самостійного отримання відповідних документів, не зазначено, яких саме заходів вона вживала для їх отримання, та з яких причин такі докази не могли бути подані до суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених ст. 84 ЦПК України підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пересипського районного суду м.Одеси від 26 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28.09.2026
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: С.О. Погорєлова
О.М. Таварткіладзе