"29" вересня 2026 р. Справа № 363/2029/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
29 вересня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Михайлик Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ«ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
31.03.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» кредитну заборгованість за заявою-договором за №4372840-943 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 25.11.2024 року у загальному розмірі 513 309,27 грн., а також понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.11.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір за №4372840-943 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум». Відповідно до п. 1 р. 1 кредитного договору позичальник просила надати кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб на наступних умовах: сума кредиту - 298 965 грн., строк кредиту - 60 місяців; проценти за користування кредитом - 0, 01 % річних; комісія за обслуговування кредиту - 4,9 % щомісячно. Відповідно до п. 11 р. 1 договору - позичальник просила надати кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.1.1, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України на власні потреби у сумі 298 965 грн., шляхом перерахування на її рахунок за № НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК». Кредитні кошти відповідачці було надано у спосіб, зазначений в договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отже, позивач, свої обов`язки за договором виконав в повному обсязі. В подальшому відповідачка перестала виконувати умови договору в повній мірі, а саме - сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії. Неодноразовими телефонними повідомленнями її було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені заходи виявились безрезультатними. Разом із тим, умови вищезазначеного договору позичальницею не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною. Як наслідок, станом на 18.03.2026 року, заборгованість за заявою договором за №4372840-943 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 25.11.2024 року, становить - 513 309.27 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 293 531,62 грн.; заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим) - 38,30 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 219 739,35 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.04.2026 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, крім того повідомлялась через офіційний портал «Судова влада України» веб-сторінку Вишгородського районного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, а тому суд, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідачки.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів
29.09.2026 року відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України - у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А відтак, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши зазначену справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного:
Так, судом встановлено, що 25.11.2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 уклали заяву-договір про надання споживчого кредиту за №4372840-943 (далі - Заява-Договір) (а.с. 6-11).
Відповідно до п 1.1 Заяви-Договору - ОСОБА_1 просила АТ «ТАСКОМБАНК» (далі - Банк) надати їй споживчий кредит на власні потреби (далі - Кредит) в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), в редакції, яка на день підписання цієї Заяви-договору (далі - Заява-договір) розміщена на офіційній сторінці Банку https://tascombank.ua.
Відповідно до п. 1.2.1 Заяви-Договору тип та мета кредиту Кредит на власні потреби
Згідно з п.1.2.2. Заяви-Договору Загальна сума кредиту: 298965.00 грн.
Відповідно до п. 1.2.3. Заяви-Договору Комісія за надання кредиту (за наявності, зокрема база розрахунку, порядок обчислення та сплати): Комісія за надання кредиту є фіксованою (незмінною), нараховується Банком і сплачується Позичальником одноразово, під час надання Кредиту, у розмірі 4.9% від суми Кредиту, зазначеної в пп. 1.2.4 Заяви-договору (база розрахунку комісії), і складає суму 13965 грн.
Згідно з п. 1.2.4. Заяви-Договору Сума кредиту без комісії за надання кредиту: 285000.00 грн.
Відповідно до п. 1.2.5. Заяви-Договору Кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК», операції за яким здійснюються Позичальником з використанням електронних платіжних засобів або без їх застосування, в залежності від наявності/відсутності в Позичальника Електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Згідно з п. 1.2.6. Заяви-Договору Строк кредиту: 60 міс.
Згідно з п. п. 1.2.9, 1.2.9.1. Заяви-Договору Проценти за користування кредитом: 0.01%. Тип процентної ставки за користування кредитом та порядок нарахування процентів: Процентна ставка фіксована та застосовуються на весь строк Кредиту. Розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цією Заявою - договором, не може бути збільшений без письмової згоди Позичальника. Проценти нараховуються за Заявою -договором щоденно на суму залишку заборгованості за кредитом на кінець кожного дня та сплачуються Позичальником щомісячно в складі ануїтетних платежів у строки згідно з умовами Кредитного договору. Нарахування процентів відбувається за схемою «30/360».
Згідно з п.п. 1.2.10, 1.2.11 Заяви-Договору Орієнтовна реальна річна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту: визначається відповідно до законодавства та зазначається у Графіку з обчислення платежів загальної вартості кредиту для споживача та реальної % ставки за Заявою-договором про споживчий кредит (Додаток №1 до Заяви-договору). Денна процентна ставка та її розрахунок 0.16357978 % = ( 892998.52/ 298965.00)/1826 * 100% Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки визначається: (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де: ЗВСК грн - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК грн - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Пунктом 1.2.12. Заяви-Договору передбачені Загальні витрати за Кредитом 13965.00 грн. (Комісія за надання кредиту) + 878957.40 грн. (Комісія за обслуговування кредиту) + 76.12 грн. (Проценти за користування кредитом) = 892998.52 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Розрахунок загальних витрат за споживчим кредитом визначається: проценти за користування кредитом+ комісія за надання кредиту+ комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).
Згідно з п. 1.4. Заяви-Договору Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), база розрахунку, порядок обчислення та сплати): Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості):- нараховується Банком щомісячно, в перший робочий день розрахункового періоду;- розраховується за відповідний розрахунковий період у розмірі 4.9% щомісячно від наданої Банком суми Кредиту (база розрахунку комісії);- складає суму 14649.29 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 29 копійок) Комісія сплачується Позичальником щомісячно протягом строку Кредиту за відповідний розрахунковий період, її сума є фіксованою (незмінною) протягом строку Кредиту, крім випадку, зазначеного у п. 5.5 цієї Заяви-договору.
Відповідно до п. 1.11. Заяви-Договору Банк на умовах цієї Заяви-договору зобов`язується надати споживчий кредит (далі - Кредит або кредитні кошти), а Позичальник (споживач) зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі на умовах, встановлених цією Заявою-договором. Кредит надається на власні потреби Позичальника в сумі 298965.00 грн. (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 00 копійок) шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК». Протягом строку дії Заяви-договору розміри процентів та комісій залишаються незмінними.
Відповідно до п. 1.12. Заяви-Договору Сторони Заяви-договору домовились, що сума комісії за надання Кредиту (за її наявності до тарифів/ умов договору) сплачується Позичальником до Банку за рахунок суми кредитних коштів визначених Заявою договором.
У відповідності до п. 1.13. Заяви-Договору Цією Заявою-договором Позичальник доручає Банку утримання з суми Кредиту суму комісії за надання Кредиту шляхом проведення дебетового переказу (договірного списання) коштів (в валюті та сумі існуючої заборгованості Позичальника перед Банком) з його Поточного рахунку НОМЕР_1 на сплату суми комісії відповідно до п.1.2.3. цієї Заяви-договору за платіжною інструкцією оформленою Банком. Згода дебетування рахунку Позичальника (споживача) за цим пунктом Заяви-договору є безвідкличною
Згідно з п. 5.1 Заяви-Договору Для виконання зобов`язань Позичальника за цією Заявою-договором Банк відкриває рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення будь-якої заборгованості за цією Заявою-договором, № НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК».
Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів на відкритий рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення будь-якої заборгованості за Заявою-договором №[рахунок приховано] підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 25.11.2024 року по 18.03.2026 року.
З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за заявою-договором про надання споживчого кредиту за №4372840-943 від 25.11.2024 року станом на 18.03.2026 року становить 513 309,27 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 293 531,62 грн.; заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим) - 38,30 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 219 739,5 грн. (а.с. 12-13).
10.02.2026 року позивач звертався до ОСОБА_1 з повідомленням-вимогою про дострокове повернення заборгованості (а.с. 114).
Надаючи правову оцінку дослідженим доказам суд звертає увагу на такі положення чинного законодавства України:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Статтею 2 ЦПК України визначено основні засади цивільного судочинства, серед яких є змагальність сторін та диспозитивність.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі за №904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі за №129/1033/13-ц, провадження за №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі за №904/2104/19, провадження за №12-57гс21).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України - договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 року в справі за №243/6552/20, від 09.09.2020 року в справі за №732/670/19, від 23.03.2020 року в справі за №404/502/18, від 07.10.2020 року в справі за №127/33824/19.
Таким чином, з урахуванням доказів, наданих позивачем, суд вважає встановленим, що між сторонами укладений договір, який підписаний з використанням електронного підпису і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.
Так, звертаючись до суду з цим позовом позивач вказував, що 25.11.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір за №4372840-943 про надання кредиту готівкою на власні потреби. Позичальниці було надано кредит, шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п. 1.1.1, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України на власні потреби у сумі 298 965 грн., шляхом перерахування на рахунок в АТ «ТАСКОМБАНК».
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого представником позивача до позову, відповідачка свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками належним чином не виконала, у зв`язку з чим, її заборгованість за договором, становить 513 309,27 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 293 531,62 грн.; заборгованість по відсоткам (в т. ч. простроченим) - 38,30 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 219 739,35 грн.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захисту. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 141 ч. 1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати слід стягнути з відповідачки на користь позивача у розмірі 6 159,72 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за заявою-договором про надання споживчого кредиту за №4372840-943 від 25.11.2024 року у загальному розмірі 513 309 (п`ятсот тринадцять тисяч триста дев`ять) гривень 27 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 159 (шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 72 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: АТ «ТАКСОМБАНК», код ЄДРПОУ: 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя О.П. Дьоміна