ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/48810/25 Суддя першої інстанції: Жукова Є.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Файдюка В.В.,
суддів - Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі - Масловській К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2025 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач Обухівський ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 17.09.2025, винесену головним державним виконавцем Обухівського ВДВС Мілінчук А.О. у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, фіксуючи факт невиконання позивачем рішення суду, державний виконавець не з`ясував причини такого невиконання, не пересвідчився у відсутності поважних причин невиконання судового рішення, а також не врахував надані позивачем пояснення. Викладене у поєднанні з тим, що ухвалою суду зупинено стягнення на підставі попередньої постанови про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн, свідчить про протиправність спірної у цій справі постанови.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ОСОБА_1 як стягувач за виконавчим документом має право на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки ним вирішені питання про її права та інтереси щодо виконання рішення. Крім того, наголошує, що на час прийняття спірної постанови відповідач не міг знати про постановлення ухвали про забезпечення позову, якою зупинено стягнення на підставі попередньої постанови про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. Наголошує, що матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем судового рішення, що свідчить про правомірність накладення штрафу.
Після усунення визначених в ухвалі від 25.03.2026 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 21.08.2026.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить закрити апеляційне провадження або залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що рішенням у цій справі не вирішується питання про права ОСОБА_1 як стягувача у виконавчому провадженні, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України. Щодо суті спору зазначає, що державному виконавцю були надані вичерпні пояснення щодо виконання позивачем рішення суду, а незнання його про зупинення стягнення на підставі попередньої постанови про накладення штрафу у розмірі 1 700 грн також не може свідчити про правомірність спірної у цій справі постанови. Окремо звертає увагу, що ухвала Обухівського районного суду Київської області, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, була скасована Київським апеляційним судом 16.07.2026.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.09.2026.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Стельниковича С.А. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Представник позивача наполягав на закритті апеляційного провадження або залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16.07.2025 у справі №372/4384/24 заяву про забезпечення позову задоволено:
- заборонено ОСОБА_2 чинити ОСОБА_1 перешкоди, щодо під`їзду до її земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:06:010:0187, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: 01.05- для ведення індивідуального садівництва;
- зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 безперешкодний та вільний проїзд та електронні ключі доступу до автоматичного шлагбаума, який встановлено на в`їзді до вул. позивача та відповідача в СТ «Дрімленд».
На підставі цієї ухвали, виданої Обухівським районним судом Київської області 29.07.2025, головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мілінчук Анною Олександрівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78721606.
Постановою головного державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мілінчук Анною Олександрівною від 27.08.2025 накладено на ОСОБА_2 штраф у розмірі 1 700 грн за невиконання рішення суду.
Крім того, постановою головного державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілінчук Анною Олександрівною від 17.09.2025 на позивача накладено штрафу у розмірі 3 400 грн за повторне невиконання рішення суду.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу у розмірі 3 400 грн та вважаючи її такою, що підлягає скасуванню, позивач, звернувся до суду за захистом своїх прав.
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 19, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 3, 5, 13, 15, 18, 26, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність документально підтверджених правових підстав для прийняття відповідачем спірної постанови.
Разом з тим, розглядаючи цей спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
За правилами ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження, крім державного та приватного виконавців, а також особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Водночас, ч. 2 ст. 74 цього Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За приписами ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України така скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є правомірність постанови державного виконавця від 17.09.2025 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3 400 грн за повторне невиконання рішення суду, винесеної у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 16.07.2025 у справі №372/4384/24 про забезпечення позову у цивільній справі.
Обґрунтовуючи протиправність зазначеної постанови, ОСОБА_2 посилався, зокрема, на те, що ним судове рішення виконано у повному обсязі, адже він не чинив перешкод ОСОБА_1 у проїзді на її земельну ділянку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив відсутність підстав для накладення на позивача повторного штрафу за невиконання ухвали суду, оскільки доказів її невиконання ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Таким чином, як доводи, якими обґрунтовано позовні вимоги, так і висновки суду першої інстанції безпосередньо стосуються належності та повноти виконання ОСОБА_2 ухвали про забезпечення позову, постановленої судом у цивільній справі.
Водночас, вирішення питання про виконання зазначеної ухвали передбачає встановлення змісту та обсягу покладених на боржника обов`язків, характеру таких обов`язків, а також достатності вчинених ним дій для визнання судового рішення виконаним у повному обсязі. Надання оцінки цим обставинам становить судовий контроль за виконанням судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, та виходить за межі завдань суду адміністративної юрисдикції.
При цьому, постанова про накладення штрафу від 17.09.2025 прийнята державним виконавцем безпосередньо під час виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 16.07.2025 у справі №372/4384/24, а тому не є рішенням, ухваленим у правовідносинах, відокремлених від виконання цього судового рішення.
У зв`язку з цим колегією суддів враховується, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07.04.2026 №4833-IX внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема підпунктом 18 пункту 10 розділу I частину першу статті 74 цього Закону викладено в новій редакції.
Відповідно до абз. 2 п. 1 розд. II «Прикінцеві положення» Закону №4833-IX, підпункт 18 пункту 10 розділу I цього Закону набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 24.04.2026.
Згідно з ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, під час апеляційного перегляду рішення суду у цій справі підлягає застосуванню ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону №4833-IX.
Із змісту частин 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що визначальним критерієм розмежування судової юрисдикції у спорах щодо рішень, дій або бездіяльності виконавця є правова природа рішення, на виконання якого відкрито виконавче провадження.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення штрафів, оскаржуються до суду, який видав виконавчий документ. Натомість, рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів або посадових осіб оскаржуються до відповідного адміністративного суду.
Такий порядок узгоджується з положеннями статтей 447, 447-1 і 448 ЦПК України.
Таким чином, приписи ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. ст. 447, 447-1, 448 ЦПК України не лише виключають розгляд цього спору адміністративним судом, а й безпосередньо визначають суд, уповноважений здійснювати відповідний судовий контроль, та належну процесуальну форму такого контролю.
За таких обставин, оскільки, виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито з примусового виконання ухвали, постановленої Обухівським районним судом Київської області у цивільній справі, оскарження прийнятої в межах цього виконавчого провадження постанови про накладення штрафу належить здійснювати до суду, який видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства. Адже вирішення питання про виконання ухвали про забезпечення позову у цивільній справі передбачає встановлення змісту та обсягу покладених на боржника обов`язків, характеру таких обов`язків, а також достатності вчинених ним дій для визнання судового рішення виконаним у повному обсязі. Надання оцінки цим обставинам становить судовий контроль за виконанням судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, та виходить за межі завдань суду адміністративної юрисдикції.
Отже, перевірка правомірності оспорюваної постанови належить до судового контролю за виконанням ухвали, постановленої у цивільній справі, та має здійснюватися Обухівським районним судом Київської області в порядку, встановленому ЦПК України.
За таких обставин, адміністративний суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями перевіряти в межах цієї справи повноту та належність виконання ОСОБА_2 ухвали Обухівського районного суду Київської області від 16.07.2025. Надання такої оцінки становило б вирішення спору по суті судом, до юрисдикції якого цей спір не віднесений, та виходило б за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, з огляду на правову природу виконавчого документа та встановлений законом порядок судового контролю за його виконанням, цей спір належить до цивільної юрисдикції.
При цьому, наявність у відповідача статусу суб`єкта владних повноважень та оскарження постанови державного виконавця як індивідуального акта самі по собі не є достатніми підставами для розгляду спору адміністративним судом. Визначальними у цьому випадку є правова природа рішення, на виконання якого відкрито виконавче провадження, та передбачений законом порядок оскарження рішень виконавця, прийнятих під час його виконання.
Відтак, спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Щодо доводів ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що ОСОБА_1 не має права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, позаяк останнє не вирішує питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 , як стягувач у виконавчому провадженні НОМЕР_1, вправі оскаржувати в апеляційному порядку судове рішення у цій справі, позаяк встановлення факту виконання чи не виконання судового рішення під час розгляду такої стосується її прав, свободи та інтереси як особи, яка скористалася правом на судовий захист.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного оцінка доводам апеляційної скарги не надавалася.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 195, 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.
Роз`яснити ОСОБА_2 , що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя В.В. Файдюк
Судді Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.