Справа №551/1249/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" вересня 2026 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Вергун Н.В.,
за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,
представників позивача - директора ПП « Прометей - 2000 » Соколова В.П.,адвоката Куцина В.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів - адвоката Перебийніс Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області у порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом Приватного підприємства « Прометей - 2000 » до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення збитків, -
в с т а н о в и в:
24 грудня 2025 року на адресу суду надійшла позовна заява ПП « Прометей - 2000 » про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь підприємства 2 391 625, 26 грн. збитків, з яких упущена вигода на день звернення до суду становить 2 023 452 грн. 22 коп., реальні збитки у розмірі 368 173, 04 грн.
В обґрунтування поданої заяви, директор ПП « Прометей - 2000 » Соколов В.П. послався на те, що постановою Полтавського апеляційного суду у справі № 551/295/23 задоволено апеляційну скаргу керівника ПП « Прометей - 2000 », рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2024 року у справі за позовом ПП « Прометей - 2000 » про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПП « Прометей - 2000 » задоволено.
Ухвалено усунути перешкоди ПП « Прометей - 2000 » у користуванні орендованими земельними ділянками з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0016, площею 6.4001 га, та з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1797 га, які розташовані на території Великосорочинської ( Ковалівської ) сільської ради Миргородського ( Шишацького ) району Полтавської області, шляхом надання фактичного доступу до вказаних земельних ділянок з метою використання їх ПП « Прометей - 2000 » на підставі договорів оренди від 24 березня 2015 року, протягом строку дії договорів.
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 у 2021 році, ще до закінчення строку дії договорів оренди в односторонньому порядку безпідставно розірвала їх та надала дозвіл обробляти земельні ділянки своєму синові ОСОБА_1 , чим порушила права ПП « Прометей - 2000 ».
Внаслідок порушення умов договору оренди земельних ділянок, орендар був позбавлений можливості використовувати землю, загальною площею 9,5988 га, за призначенням, вести товарне сільськогосподарське виробництво та отримувати доходи протягом 2022 - 2025 років.
З вини власниці землі ОСОБА_2 та її сина Загороднього ПП « Прометей - 2000 » заподіяно шкоду у розмірі 2 391 625, 26 грн.
Разом з позовом ПП « Прометей - 2000 », в особі директора ОСОБА_3 , звернулося до суду з заявою про забезпечення позову ( т.1, а.с. 79 - 86 ).
Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року заяву ПП « Прометей - 2000 » про забезпечення позову задоволено частково, у порядку забезпечення позову накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на нерухоме майно:
- земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0016, площею 6.4001 га,
- земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1987 га,
які розташовані на території Великосорочинської ( Ковалівської ) сільської ради Миргородського ( Шишацького ) району Полтавської області.
У задоволенні заяви ПП « Прометей - 2000 » у частині заборони вчиняти ОСОБА_2 дії щодо відчуження земельних ділянок, встановлення строку дії ухвали про забезпечення позову відмовлено ( т. 1, а.с.89 - 90 ).
Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року позовну заяву ПП « Прометей - 2000 » до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення збитків прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання ( т.2, а.с. 92 ).
26 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Перебийніс Б.М. через систему « Електронний суд » надійшов відзив на позов, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог ПП « Прометей - 2000 » просила відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність ( т. 1, а.с. 165 - 173 ).
Зокрема, адвокат Перебийніс Б.М. у відзиві на позов зазначає, що договори оренди землі, що укладені 24 березня 2015 року, строком на десять років, між ПП « Прометей - 2000 » і відповідачем ОСОБА_2 , а також нині померлою ОСОБА_4 , спадкоємицею нерухомого майна якої, зокрема, земельних ділянок, є ОСОБА_2 , достроково розірвані останньою в односторонньому порядку з 01 лютого 2022 року на підставі п. 39 договорів оренди землі від 24 березня 2025 року, оскільки, починаючи з 2022 року по даний час орендна плата ОСОБА_2 не виплачується. Докази протилежного позивачем не надано.
Після розірвання договорів оренди землі згідно умов визначених договорами та Закону України « Про оренду землі » в односторонньому порядку, відповідач ОСОБА_1 допомагав матері ОСОБА_2 здійснювати обробіток, належних їй на праві приватної власності, земельних ділянок, не порушуючи цим чинного законодавства України, прийнятих відповідно до нього нормативно - правових актів, а отже жодним чином відповідачі не нанесли збитків позивачу та не мали жодного умислу, а лише діяли відповідно та у межах чинного законодавства України та умов договорів оренди землі.
У разі розірвання договору оренди землі у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків ( у даному випадку, систематична повна несплата орендної плати у строки, визначені договором ) орендар не має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору оренду, що випливає з положень ст. 6 Закону України « Про оренду землі ».
Відносно наданого позивачем розрахунку, нібито, завданих йому збитків, адвокат Перебийніс Б.М. зазначає, що ані позивач, ані суд не може перебирати на себе функції щодо розрахунку збитків у вигляді неодержаного доходу, що відноситься до виключної компетенції комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
До відзиву адвокат Перебийніс Б.М. долучила акт про визначення розміру збитків № 1 від 07 травня 2024 року, с. Великі Сорочинці, який затверджений рішенням виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради № 1 від 07 квітня 2024 року, відповідно до якого комісія визначила збитки у вигляді неодержаного ПП « Прометей - 2000 » доходу за час фактичного користування ОСОБА_2 земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:00:032:0016, [номер приховано]:00:032:0059, за період часу з 2022 по 2024 роки, у розмірі 112 308 грн. 47 коп. ( т. 1, а.с. 188 - 189 ).
27 січня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив, зміст якого є аналогічним тому, що поданий адвокатом Перебийніс Б.М. в інтересах відповідача ОСОБА_1 ( т. 1, а.с. 204 - 235 ).
Ухвалою суду від 23 березня 2026 року підготовче провадження у справі за позовом ПП « Прометей - 2000 » до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення збитків закрито, її розгляд призначено у відкритому судовому засіданні.
Клопотання представника позивача - адвоката Куцина В.Ю. про визнання явки відповідача ОСОБА_2 у судове засідання задоволено, визнано явку останньої в судове засідання обов`язковою.
23 червня 2026 року директор ПП « Прометей - 2000 » Соколов В.П. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам реалізовувати зерно ячменю урожаю 2026 року, вагою не менше 38 т, зібраного на спірних земельних ділянках, передавши його на зберігання ПП « Прометей - 2000 », до виконання рішення суду ( т.3, а.с. 131-139 ).
Ухвалою суду від 26 червня 2026 року у задоволенні заяви директора ПП « Прометей - 2000 » Соколова В.П. про забезпечення позову відмовлено ( т. 3, а.с. 146-149 ).
Під час вступної промови директор ПП « Прометей - 2000 » Соколов В.П. та представник позивача - адвокат Куцин В.Ю. просили позов задовольнити, виходячи з обставин, що у ньому викладені.
У подальшому, адвокат Куцин В.Ю. звертав увагу учасників судового провадження, що під час визначення розміру збитків у позовній заяві допущено арифметичні помилки.
Наданий представником відповідачів - адвокатом Перебийніс Б.М. акт комісії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області № 1 від 07 квітня 2024 року, адвокат Куцин В.Ю. просив визнати неналежним доказом у справі та не брати його до уваги, оскільки позивачем заявлені вимоги з інших підстав, інформація, зазначена в акті, є конфіденційною та не може вважатися публічною лише тому, що так вважає орган місцевого самоврядування, про існування цього акту відповідачу ОСОБА_1 не могло бути відомо, а про його існування останній довідався від адвоката Перебийніс Б.М., яка, станом на 2024 рік, обіймала відповідну посаду у виконавчому комітеті Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Водночас, вказаний акт, на думку адвоката Куцина В.Ю., засвідчує лише факт протиправного розірвання договорів оренди, укладених між ПП « Прометей - 2000 » і відповідачем ОСОБА_2 .
У вступній промові відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Перебийніс Б.М. просили у задоволенні позову ПП « Прометей - 2000 » відмовити з огляду на обставини, що викладені у відзиві на позов.
Представник відповідачів - адвокат Перебийніс Б.М., при цьому вказувала, що наданий стороною позивача розрахунок суми завданих збитків носить ймовірний характер, а тому просила не брати його до уваги.
У межах судового засідання 20 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_2 заявила усне клопотання про проведення подальшого розгляду справи у її відсутність.
Представник відповідача - адвокат Мельник М.О., будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час проведення судових засідань, жодного разу до суду не з`явилася, причин своєї неявки не повідомила.
Вислухавши думку учасників справи, які не заперечували щодо розгляду справи у відсутність відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мельник М.О., суд, керуючись вимогами ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність останніх.
Перевіривши фактичні обставини справи, наявними в ній, доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2025 року у справі № 551/295/23, апеляційну скаргу керівника ПП « Прометей - 2000 » Соколова В.П. задоволено, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 20 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПП « Прометей - 2000 » до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено.
Усунуто перешкоди ПП « Прометей - 2000 » у користуванні орендованими земельними ділянками з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0016, площею 6.4001 га, [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1987 га, які розташовані на території Ковалівської сільської ради Миргородського ( колишнього Шишацького ) району Полтавської області, шляхом надання фактичного доступу до вказаних земельних ділянок на підставі договорів оренди від 24 березня 2015 року протягом строку дії договорів ( т. 1, а.с. 10-12 ).
Як слідує з мотивувальної частини постанови суду, 24 березня 2015 року між ПП « Прометей- 2000 » в особі директора Соколова В.П. та відповідачем ОСОБА_2 , строком на десять років, укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0016, площею 6.4001 га,яка розташована на території Ковалівської сільської ради Миргородського ( колишнього-Шишацького ) району Полтавської області.
24 березня 2015 року відповідач ОСОБА_2 передала ПП « Прометей - 2000 » земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6.4001 га, яка належить їй на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 504124, який 27 серпня 2008 року зареєстрований у відділі Держкомзему в Шишацькому районі Полтавської області.
22 березня 2016 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інше речове право - право оренди земельної ділянки, номер запису 13840592, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 883586053257.
15 грудня 2020 року між сторонами договору оренди землі від 24 березня 2015 року підписано додаток щодо визначення розміру та виду орендної платина на 2021 рік.
24 березня 2015 року між ОСОБА_4 та ПП « Прометей - 2000 » укладено договір оренди землі з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1987, строком на десять років. У цей же день, ОСОБА_4 передала ПП « Прометей- 2000 » в оренду, строком на десять років, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.1987 га, яка знаходиться в межах Ковалівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та належала останній на підставі Державного акту про право власності на землю серії ПЛ № 515881, який в липні 2001року зареєстрований у відділі Держкомзему в Шишацькому районі Полтавської області за № 497.
Відмітка про те, що зазначений договір зареєстрований в реєстраційній службі Шишацького районного управління юстиції Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель має бути вчинено відповідний запис, відсутня.
24 березня 2015 року між ОСОБА_4 та директором ПП « Прометей-2000 » підписано Акт про передачу та прийом земельної ділянки.
Після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1987, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва успадкувала відповідач ОСОБА_2 .
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачалося, що 07 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 на підставі спадкового договору № 1123 від 06 липня 2007 року зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1987, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
03 жовтня 2015 року здійснено запис про інше речове право № 11493605 право оренди земельної ділянки, площею 3.1987 га, де орендарем зазначено ПП « Прометей - 2000 », а орендодавцем ОСОБА_2 . Строк дії договору оренди від 24 березня 2015 року, - десять років.
26 грудня 2017 року між ПП « Прометей- 2000 » і ОСОБА_2 , строком на 10 років,укладено договір оренди земельної з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1987, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цього ж дня сторонами було підписано Акт про передачу та прийом земельної ділянки. Відмітка про реєстрацію даного договору в реєстраційній службі Шишацького районного управління юстиції Полтавської області відсутня.
Згідно листів за вих. № 37 і № 38 від 17 вересня 2021 року ПП « Прометей - 2000 » було відмовлено ОСОБА_2 власниці земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:00:032:0016 і [номер приховано]:00:032:0059 у достроковому розірванні договорів оренди від 24 березня 2015 року.
Відповідно до електронного рапорту помічника чергового Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 26 жовтня 2024 року, 26 жовтня 2021 року, о 08 год. 46 хв. надійшло повідомлення із служби 102 про те, що цього ж дня, о 08 год. 45 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , між заявником-директором ПП « Прометей - 2000 » ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок, остання не допускає обробляти землю.
26 жовтня 2021 року директор ПП « Прометей - 2000 » Соколов В.П. звернувся з усною заявою до Миргородського РВПГУНП в Полтавській області про порушення меж земельних ділянок, яка зареєстрована в ЄО за № 8239 від 26 жовтня 2021 року.
Із змісту довідки про результати розгляду звернення,зареєстрованого до ІТС ІПНП (ЄО)№ 8239 від 26 жовтня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 ( син відповідача ) почав самостійно обробляти спірні земельні ділянки, вважаючи, що термін договорів оренди земельних ділянок, які були укладені між ОСОБА_2 і ПП « Прометей- 2000 »,закінчився.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0016, площею 6.4001 га від 24 березня 2015 року, в силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача 22 березня 2016 року, а отже, строк його дії (10 років) закінчується 22 березня 2026 року.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:032:0059, площею3.1797 га від 24 березня 2015 року, в силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача 01 жовтня 2015 року, а отже, строк його дії (10 років) закінчується 01 жовтня 2025 року.
Отже, строк дії договорів оренди землі, не закінчився, договори є чинним.
Разом з тим, ОСОБА_2 у 2021 році, ще до закінчення строку дії договорів оренди, в односторонньому порядку безпідставно розірвала їх та дала дозвіл обробляти земельні ділянки своєму синові ОСОБА_1 , чим порушила права ПП « Прометей -2000 ».
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначальною ознакою упущеної вигоди є не сама теоретична можливість одержання доходу, а реальна можливість його одержання за звичайного розвитку подій, якби право особи не було порушене.
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для покладення на особу обов`язку з відшкодування збитків необхідним є встановлення передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності, зокрема протиправності поведінки, наявності шкоди (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та відповідними майновими втратами, а також інших передбачених законом умов відповідальності.
При цьому, встановлення самого факту порушення цивільного права не є тотожним установленню факту виникнення збитків та їх конкретного розміру.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю та відшкодування завданих збитків.
Статтею 156 ЗК України передбачено відшкодування власникам землі та землекористувачам збитків, зокрема внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.
Згідно з пунктом 3 зазначеного Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Неодержаним доходом Порядок визначає дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав унаслідок відповідного порушення його права.
Отже, земельне законодавство пов`язує відшкодування не з будь-яким теоретично можливим доходом від земельної ділянки, а з обґрунтованим доходом, реальна можливість отримання якого конкретним землекористувачем повинна бути встановлена.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.
При цьому, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок довести не лише факт порушення його права, але й факт виникнення реальних збитків та упущеної вигоди, їх розмір і причинний зв`язок між установленим порушенням та кожною заявленою майновою втратою.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, предметом якої було, зокрема, стягнення упущеної вигоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та неодержання доходу від урожаю, Верховний Суд виходив із того, що саме позивач, який стверджує про завдання йому збитків у формі упущеної вигоди, повинен довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від збору відповідного врожаю, так і розмір такого доходу.
Таким чином, для стягнення упущеної вигоди недостатньо встановити, що позивач здійснює відповідний вид господарської діяльності та за певних умов міг би отримувати від неї дохід. Необхідним є доведення реальної можливості отримання конкретного доходу, заявленого до відшкодування, та його причинного зв`язку з установленим порушенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, при визначенні майнової шкоди Європейський суд з прав людини виходить із необхідності існування причинного зв`язку між установленим порушенням та заявленою майновою втратою.
Особливе значення для оцінки заявленої у цій справі упущеної вигоди має підхід Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 28 червня 2016 року у справі « Угорська євангельська менонітська церква та інші проти Угорщини » щодо справедливої сатисфакції.
ЄСПЛ при розгляді вимог про відшкодування майнової шкоди виходив із необхідності існування достатнього причинного зв`язку між установленим порушенням та заявленою втратою.
При цьому, у випадку заявлення втрати доходу сама лише теоретична можливість одержання відповідного майнового результату не є достатньою.
Таким чином, у практиці ЄСПЛ проводиться принципове розмежування між потенційною, абстрактною можливістю одержання певного майнового результату та реальною, фактично підтвердженою можливістю його отримання.
Сам факт того, що за відсутності порушення особа формально могла здійснювати певну діяльність або претендувати на одержання доходу, ще не означає, що внаслідок порушення вона реально втратила відповідний дохід.
Необхідними є конкретні фактичні обставини, які підтверджують, що така можливість була реальною для відповідної особи та за звичайного розвитку подій могла бути реалізована.
Крім того, ЄСПЛ оцінював запропоновані заявниками способи визначення майнової втрати та не обмежився формальною перевіркою математичних операцій, а аналізував, наскільки використана методика об`єктивно відображає реальну втрату.
Отже, математична правильність формули сама по собі не є достатньою, якщо фактичні припущення, на яких така формула побудована, не підтверджують реальності відповідної майнової втрати.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2026 року у справі № 551/295/23, яка набрало законної сили, встановлено факт неправомірного створення відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 позивачу ПП « Прометей - 2000 » перешкод у користуванні земельними ділянками, загальною площею 9, 5988 га, переданими йому в оренду на підставі договорів оренди від 24 березня 2015 року.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України зазначені обставини у визначених законом межах повторному доказуванню не підлягають.
Тому суд при розгляді позову ПП « Прометей - 2000 » про стягнення збитків виходить із установленого факту порушення права позивача на користування спірними земельними ділянками.
Наявність у позивача ПП « Прометей - 2000 » права оренди спірних земельних ділянок, здійснення ним сільськогосподарської діяльності, вирощування відповідних культур на інших земельних масивах та укладення договорів щодо реалізації сільськогосподарської продукції підтверджують загальну можливість здійснення такої діяльності.
Однак ці обставини не є тотожними доказуванню реальної можливості отримання саме заявленого позивачем доходу із спірних земельних ділянок, загальною площею 9,5988 га.
Для такого висновку необхідно встановити, що за звичайного розвитку подій саме ці земельні ділянки у відповідному господарському році реально були б використані позивачем для вирощування визначеної ним культури, що існували фактичні передумови для одержання на них заявленої урожайності та що відповідний обсяг продукції міг бути реально вироблений і реалізований.
Разом із тим постановою Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2025 року у справі № 551/295/23 не встановлено розміру реальних збитків та упущеної вигоди, заявлених у цій справі.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, у тому числі здійснений нею розрахунок, перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а у разі незгоди з розрахунком повністю або частково - навести правові аргументи на його спростування та свій розрахунок; це є процесуальним обов`язком суду.
Аналогічний підхід відтворено Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20.
Разом із тим наведений процесуальний обов`язок необхідно відрізняти від обов`язку сторони довести фактичні обставини, покладені в основу відповідного розрахунку.
Суд може перевірити математичну операцію та за наявності встановлених і доведених вихідних даних визначити її правильний результат.
Однак процесуальний обов`язок суду перевірити розрахунок не означає права суду самостійно створювати замість сторони недоведені вихідні фактичні дані.
Суд не може на власний розсуд визначити, яка сільськогосподарська культура мала вирощуватися на конкретній земельній ділянці, замінити зазначену позивачем урожайність іншим показником, встановити недоведену ціну продукції чи сформувати замість позивача іншу фактичну модель господарської діяльності.
Саме з урахуванням зазначених правових позицій суд перевірив поданий позивачем розрахунок як щодо правильності математичних операцій, так і щодо доказової підтвердженості вихідних показників.
Так, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 2 391 625,26 грн. збитків, із яких 2 023 452,22 грн. упущена вигода та 368 173,04 грн. реальні збитки.
Розмір упущеної вигоди позивачем визначено за період 2022-2025 років щодо земельних ділянок, загальною площею 9,5988 га.
Основою розрахунку є формула: ( загальна площа земельних ділянок ) х ( урожайність відповідної сільськогосподарської культури ) х ( ціна одиниці продукції ), що не заперечувалось стороною позивача під час з`ясування фактичних обставин справи.
За відсутності достатніх доказів таких обставин розрахунок, побудований шляхом множення площі спірних земельних ділянок на певну урожайність та ціну продукції, відображає математично змодельований можливий результат, але сам по собі не доводить реальної втрати відповідного доходу.
Достовірність кінцевого результату, на думку суду, залежить не лише від правильності математичної операції, але передусім від доведеності кожного вихідного показника: виду культури, факту її запланованого вирощування саме на спірних ділянках, урожайності, можливого обсягу врожаю та ціни його реалізації.
Як слідує з розрахунку упущеної вигоди за 2022 рік, позивач виходить із вирощування на спірних земельних ділянках сої.
У первісному розрахунку застосовано урожайність 1,1 т/га та ціну 12 894,75 грн за тонну.
За такими показниками: 9,5988 га х 1,1 т/га = 10,55868 т; 10,55868 т х 12 894,75 грн/т = 136 151,54 грн.
Отже, первісний розрахунок загалом математично відповідає зазначеним вихідним показникам.
Надалі позивач здійснює перерахунок, застосовуючи ціну 17 000 грн. за тонну, та визначає розмір упущеної вигоди станом на 2025 рік у сумі 326 359,20 грн.
Однак, математична перевірка дає інший результат: 9,5988 ? 1,1 ? 17 000 = 179 497,56 грн., що на 146 861, 64 грн. менше ніж заявлений позивачем розмір.
Водночас суд звертає увагу, що заявлений позивачем розмір упущеної вигоди у сумі 326 359,20 грн. точно відповідає розрахунку: 9,5988 х 2 х 17 000 = 326 359,20 грн., а відтак можна дійти висновку, що заявлена сума фактично передбачає застосування урожайності 2 т/га, тоді як у розрахунку позивач зазначає 1,1 т/га.
Якщо вихідний показник 1,1 т/га залишається незмінним, арифметично правильним результатом є 179 497,56 грн.
Якщо ж зберігати заявлену позивачем суму упущеної вигоди станом на 2025 рік у розмірі 326 359,20 грн, необхідно змінити вихідний показник урожайності.
Така зміна не є виправленням арифметичної помилки, оскільки стосується фактичної обставини, яка підлягає доказуванню.
Згідно долученого до позовної заяви, договору поставки № 11/11/2022 - С від 23 листопада 2022 року, ПП « Прометей - 2000 » зобов`язується здійснити поставку 100 тонн сої врожаю 2022 року ( т. 1, а.с 59 - 62 ).
За зазначеною позивачем урожайністю 1,1 т/га із спірної площі земельних ділянок - 9,5988 га розрахунково могло бути отримано 10,55868 т сої, тобто близько 10,56 відсотка обсягу товару за договором.
Договір не містить відомостей про те, що відповідна частина продукції мала походити саме зі спірних земельних ділянок.
Крім того, договір укладено 23 листопада 2022 року, тобто наприкінці відповідного сільськогосподарського сезону, тому сам по собі він не підтверджує, що до початку посівної кампанії позивач реально визначив саме спірні земельні ділянки для вирощування сої.
Зазначений договір підтверджує господарські операції позивача із соєю та характеризує ціну відповідної продукції, але не доводить реальної можливості отримання заявленого доходу саме зі спірних земельних ділянок.
За 2023 рік позивач, вираховуючи розмір упущеної вигоди, виходить із вирощування кукурудзи та застосовує урожайність 4,25 т/га.
Із дослідженої статистичної звітності вбачається, що кукурудзу підприємством зібрано з площі 141 га, а обсяг продукції після доробки становив 6 000 ц, тобто 600 т. ( т. 1, а.с. 37 - 42 ).
Середня фактична урожайність підприємства у 2023 році становила: 600 т : 141 га = 4,2553 т/га.
Таким чином, використаний позивачем показник 4,25 т/га загалом відповідає середньому фактичному показнику урожайності кукурудзи підприємства за 2023 рік.
Вартість 1 т зерна кукурудзи, станом на 2023 року, становила 6 300 грн. за тонну, що складає 9,5988 х 4,25 х 6 300 = 257 007,87 грн.
У 2025 році вартість 1 тони зерна кукурудзи за версією позивача складає 7 894,74 грн. за тонну, відтак розмір упущеної вигоди за 2025 рік становить 322 065,12 грн. ( 9,5988 х 4,25 х 7 894,74 = 322 065,12 ).
Таким чином, ця частина розрахунку математично узгоджується із зазначеними позивачем вихідними показниками.
Однак, арифметична правильність не усуває необхідності доказування фактичної основи розрахунку.
Показник 4,2553 т/га є середньою урожайністю підприємства на відповідній загальній площі, а досліджений судом статистичний звіт не підтверджує, що спірні 9,5988 га входили до площі посіву кукурудзи або були заплановані під її вирощування, а також що саме ці земельні ділянки за своїми характеристиками могли забезпечити середню для підприємства урожайність.
Тому, використана величина має статистичне підґрунтя як загальний показник підприємства, але не підтверджує реальність отримання відповідного врожаю саме із спірних земель.
Аналізуючи зміст договору постачання № 29/09 від 29 вересня 2025 року, відповідно до якого ПП « Прометей - 2000 » мав поставити до 31 жовтня 2025 року кукурудзу, вартість якої а становить 7 894, 74 грн/т. Саме таку вартість кукурудзи позивач використовує у своєму розрахунку ( а.с. 68 - 69 ).
Таким чином, зазначений договір та специфікація № 1 до нього підтверджують наявність у позивача господарських відносин щодо реалізації кукурудзи у кількості 400 т ±5 % за ціною 7 894,74 грн за тонну без ПДВ із строком поставки до 31 жовтня 2025 року, тобто реальність збуту та ціну, а не первісний виробничий намір виростити кукурудзу саме на спірних земельних ділянках, оскільки умови договору не містять їх кадастрових номерів, посилання на конкретні поля, відсутні умови, що саме врожай із 9,5988 га призначався для виконання цього договору поставки.
Верховний Суд у справі № 902/761/18 прямо виходив із того, що саме позивач має довести як реальність отримання доходу від урожаю, так і його розмір. А загальна позиція ВС полягає в тому, що упущена вигода повинна спиратися на документи, які підтверджують реальну можливість отримання відповідних коштів, а не лише абстрактний розрахунок.
Вираховуючи розмір упущеної вигоди за 2024 рік позивач виходить із вирощування соняшнику, застосовуючи урожайність 3,5 т/га та ціну 25 500 грн за тонну, та наводить розрахунок за наступною формулою: 9,5988 х 3,5 = 33,5958 т; 33,5958 х 25 500 = 856 692,90 грн., що математично виконано правильно.
Проте, на думку суду правильність множення сама по собі не доводить реальності одержання відповідного доходу.
Необхідним є встановлення того, що у 2024 році саме спірні 9,5988 га реально були визначені позивачем для вирощування соняшнику, що на них могла бути отримана урожайність 3,5 т/га та що відповідний урожай реально міг бути вироблений і реалізований за використаною в розрахунку ціною.
Досліджені судом докази такої сукупності обставин не підтверджують.
Відповідно до договору поставки № 10231 від 21 травня 2025 року, позивач виступає постачальником, а ТОВ «Укролія» - покупцем. Предметом договору є соняшник, загальною кількістю - 120 000 кг ±10 %, тобто 120 т. Ціна - 25,50 грн/кг з ПДВ (22,368421 грн/кг без ПДВ), загальна орієнтовна вартість - 2 684 210,52 грн без ПДВ ±10 %. Строк поставки - до 31 травня 2025 року включно ( т. 1, а.с. 65 - 66 ).
Таким чином, позивач у 2025 році фактично здійснював господарські операції із соняшником і мав реального покупця.
Суд звертає увагу, що договір датований 21 травня 2025 року, тоді як позивач обґрунтовує цим доказом розмір упущеної вигоди за 2024 рік. Цей договір, на переконання суду, підтверджує ринкову/фактичну ціну соняшнику та господарську діяльність у 2025 році, але не підтверджує, що у 2024 році позивач реально планував засіяти саме спірні 9,5988 га соняшником і реалізувати отриманий із них урожай за ціною договору, укладеного наступного року.
Сам договір жодним чином не ідентифікує спірні земельні ділянки як джерело продукції та не є доказом, що позивач у 2024 році реально б отримав 25 500 грн/т.
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що у зазначеному договорі поставки прямо передбачена корекція ціни залежно від фактичної якості соняшнику - вологості, сміттєвої домішки, олійності тощо. Отже, навіть ціна 25 500 грн/т не є безумовною ціною будь-якого гіпотетичного соняшнику. Вона залежить від якісних характеристик фактично поставленої продукції.
Додаткова угода до договору № 10231 від 21 травня 2025 року переважно деталізує документи щодо якості, статистичної звітності, сертифікатів, лабораторних досліджень тощо ( т. 1, а.с. 67 ).
Щодо розміру упущеної вигоди за 2025 рік позивач виходить із вирощування кукурудзи, застосовуючи урожайність 6 т/га та ціну 7 894,74 грн за тонну.
За такими показниками можливий обсяг продукції становить: 9,5988 х 6 = 57,5928 т, а розрахункова вартість: 57,5928 ? 7 894,74 = приблизно 454 680,18 грн., натомість позивач зазначає суму 518 335 грн., тобто на 63 654,82 грн. більше ( 518 335 - 454 680,18 = 63 654,82 грн ).
За таких обставин, заявлена за 2025 рік сума не відповідає результату математичного застосування вихідних показників, зазначених самим позивачем.
Встановлювати замість позивача, який саме показник є неправильним та яким іншим показником його необхідно замінити, означало б не перевірку розрахунку, а формування судом нової фактичної основи позовної вимоги.
Таким чином, досліджена судом статистична звітність ( т. 1, а.с. 29 - 58 ) підтверджує, що позивач здійснює реальну сільськогосподарську діяльність, користується значним масивом сільськогосподарських земель та вирощує різні види сільськогосподарських культур.
Водночас така звітність містить узагальнені показники господарської діяльності підприємства та не містить відомостей про кадастрові номери земельних ділянок, розміщення конкретних культур на конкретних полях та не дає можливості встановити, що саме спірні земельні ділянки, загальною площею 9,5988 га, були визначені позивачем для вирощування конкретної культури у відповідному звітному році.
З огляду на наведене, суд вважає, що надана позивачем статистична звітність підтверджує лише загальну виробничу діяльність та спроможність підприємства, однак сама по собі не підтверджує реальність отримання заявленого доходу саме із спірних земельних ділянок.
Досліджені у судовому засіданні договори поставок ( т. 1, а.с. 59-69 ) підтверджують, що господарська діяльність позивача щодо реалізації відповідних сільськогосподарських культур мала реальний характер, а зазначені у договорах ціни не є абстрактними величинами.
Зазначені договори підтверджують наявність у позивача реального ринку збуту відповідної продукції та певною мірою обґрунтованість застосованої ціни на відповідну дату, однак не дозволяють зробити висновок, що саме продукція зі спірних земель була необхідною для виконання цих договірних зобов`язань. Жоден із досліджених договорів не містить відомостей про кадастрові номери спірних земельних ділянок, місце вирощування продукції або інші дані, які дозволяли б установити, що предметом поставки була чи мала бути продукція, вирощена саме на спірних земельних ділянках, загальною площею 9,5988 га.
Більше того, обсяги продукції за договорами істотно перевищують обсяг урожаю, який за розрахунками самого позивача міг бути отриманий із спірної площі.
За таких обставин, сам факт укладення позивачем договорів реалізації значних обсягів сільськогосподарських культур, на думку суду, не є достатнім доказом того, що за відсутності порушення з боку відповідачів, спірні земельні ділянки, площею 9,5988 га, забезпечили б позивачу заявлений ним дохід.
Таким чином, позивач визначив розмір упущеної вигоди у загальній сумі 2 023 452,22 грн, яка складається з: 2022 рік - 326 359,20 грн; 2023 рік - 322 065,12 грн; 2024 рік - 856 692,90 грн; 2025 рік - 518 335 грн.
Загальна сума зазначених позивачем величин дійсно становить 2 023 452,22 грн ( 326 359,20 + 322 065,12 + 856 692,90 + 518 335 = 2 023 452,22 ).
Отже, кінцева сума арифметично правильно визначена як сума проміжних величин, наведених позивачем, однак дві із чотирьох проміжних величин ( за 2022, 2025 роки ) не відповідають вихідним показникам, зазначеним самим позивачем та якщо не змінювати жодного із цих показників, а лише правильно виконати відповідні математичні операції, розрахункові величини становитимуть: 2022 рік - 179 497,56 грн; 2023 рік - 322 065,12 грн; 2024 рік - 856 692,90 грн; 2025 рік - 454 680,18 грн., що дорівнює 1 812 935,76 грн.
Різниця між заявленим позивачем загальним розміром упущеної вигоди та арифметичним результатом застосування зазначених ним самим вихідних показників становить 210 516,46 грн. ( 2 023 452,22 - 1 812 935,76 )
Суд не може самостійно замінити недоведений показник урожайності іншим, визначити замість позивача, яка культура мала вирощуватися на конкретній земельній ділянці, або встановити інші вихідні дані, оскільки це означало б формування фактичної основи позовної вимоги замість сторони та суперечило б принципу змагальності й установленому статтею 81 ЦПК України розподілу обов`язку доказування.
Разом із тим суд не визнає загальну суму упущеної вигоди за 2022 - 2025 роки у розмірі 1 812 935,76 грн. доведеним розміром упущеної вигоди, оскільки наведене обчислення здійснено виключно на виконання процесуального обов`язку суду перевірити поданий стороною розрахунок та встановити його внутрішню математичну узгодженість. Математично правильний результат не замінює доказування реальності вихідних фактичних даних.
Критично суд відноситься до тверджень представника позивача - адвоката Куцина В.Ю. про те, що встановлені невідповідності є арифметичними помилками, оскільки саме по собі неправильне виконання математичної операції за умови доведеності всіх вихідних даних не могло б бути достатньою підставою для відмови у відшкодуванні збитків.
Проте, необхідно розмежовувати виправлення результату математичної операції та зміну вихідної фактичної величини.
Так, якщо за 2022 рік залишити незмінними показники 9,5988 га, 1,1 т/га та 17 000 грн/т, арифметично правильний результат становить 179 497,56 грн. Якщо ж брати за основу заявлену позивачем суму 326 359,20 грн, необхідно змінити урожайність із 1,1 т/га на 2 т/га, а це, на думку суду, не виправлення арифметичної помилки, а зміна вихідної фактичної обставини, яка потребує самостійного доказування.
Аналогічний підхід застосований судом й до розрахунку позивача за 2025 рік.
Визначальним є те, що усунення частини суперечностей із збереженням заявлених сум потребувало б зміни вихідних фактичних показників, належне доказування яких покладено саме на позивача.
Не погоджується суд із твердженнями позивача щодо визначення упущеної вигоди через вартість можливого врожаю, оскільки застосована останнім формула « загальна площа земельних ділянок х урожайність х ціна продукції » фактично визначає можливу валову вартість передбачуваного врожаю.
Однак, вирощування сільськогосподарської продукції потребує виробничих витрат, зокрема на насіння, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, агротехнічні роботи та інші необхідні ресурси.
Сам позивач підтверджує існування таких витрат, оскільки одночасно заявляє частину з них як реальні збитки.
Тому, повна вартість гіпотетично отриманої продукції без належного співвідношення з необхідними витратами на її виробництво сама по собі не дозволяє визначити дохід, який реально залишився б у майновій сфері позивача за звичайного розвитку подій.
Одночасне заявлення повної вартості можливого врожаю, як упущеної вигоди, та виробничих витрат як реальних збитків потребує також оцінки з точки зору недопущення надмірної або подвійної компенсації одних і тих самих економічних складових.
При цьому, суд не виходить із категоричного твердження, що валова вартість продукції за будь-яких умов не може використовуватися при визначенні упущеної вигоди.
Вирішальним є те, чи доведено, що застосований спосіб розрахунку відображає саме той реальний майновий результат, який позивач одержав би за звичайних обставин.
Щодо обов`язку позивача звернутися до відповідної комісії органу місцевого самоврядування для визначення розміру збитків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, на що посилається у відзиві представник відповідачів - адвокат Перебийніс Б.М., суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що саме позивач ініціював відповідну процедуру у 2024 році, звернувшись до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області з заявою від 04 квітня 2024 року ( т.1, а.с. 187, зворот - 189 ).
За результатами розгляду заяви ПП « Прометей - 2000 » № 15 від 04 квітня 2024 року та наданих документів, комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області складено акт № 1 від 07 травня 2024 року.
Отже, позивач фактично скористався, передбаченим Порядком № 284 від 19 квітня 1993 року, механізмом визначення збитків.
Акт комісії є одним із письмових доказів і відповідно до статті 89 ЦПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили.
Актом комісії від 07 травня 2024 року № 1 визначено збитки ПП « Прометей - 2000 » у вигляді неодержаного доходу за 2022-2024 роки у сумі 112 308,47 грн.
Із дослідженого акта вбачається, що зазначена величина визначена у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.
При цьому, Порядок № 284 не встановлює універсального правила, за яким неодержаний орендарем дохід від сільськогосподарського використання земельної ділянки в усіх випадках дорівнює 12 відсоткам її нормативної грошової оцінки.
Зі змісту акта не вбачається достатнього обґрунтування того, чому саме 12 відсотків нормативної грошової оцінки відповідають реальному доходу, який конкретно позивач міг би отримати від сільськогосподарського використання спірних земельних ділянок за 2022 - 2024 роки.
Крім того, методика комісії істотно відрізняється від методики самого позивач в частині неодержаного доходу.
Комісія визначає неодержаний дохід через нормативну грошову оцінку земель, тоді як позивач - через площу, вид сільськогосподарської культури, урожайність та ціну продукції.
Визначена комісією сума у розмірі 112 308,47 грн. істотно відрізняється від заявленої позивачем упущеної вигоди у сумі 2 023 452,22 грн.
При цьому, позивач, який сам ініціював відповідну процедуру, не поклав результат комісійного розрахунку в основу заявленої до суду суми.
Таким чином, акт комісії підтверджує проведення відповідної процедури та результат застосованої комісією методики, однак сам по собі не підтверджує заявленої позивачем упущеної вигоди у сумі 2 023 452,22 грн.
Учасниками справи не заявлялося клопотання про витребування у органа місцевого самоврядування відповідної заяви позивача, а також долучених до неї довідок, на підставі яких був складений акт.
Натомість, 09 лютого 2026 року представник позивача в особі директора ПП « Прометей - 2000 » Соколов В.П. звернувся до суду з клопотанням про витребування з Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області документів на підтвердження перебування адвоката Перебийніс Б.М. у трудових відносинах з Великосорочинською сільською радою Миргородського району Полтавської області ( т. 2, а.с. 84 - 86 ) .
За наслідками підготовчого судового засідання, яке мало місце 13 лютого 2026 року, клопотання представника позивача - директора ПП « Прометей - 2000 » про витребування доказів задоволено частково та ухвалено витребувати з Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області інформацію на спростування чи підтвердження факту перебування адвоката Перебийніс Б.М. у трудових відносинах з сільською радою. Проведення підготовчого судового засідання відкладено до 19 лютого 2026 року ( т. 2, а.с. 96 - 97 ).
У судовому засіданні ( 10 березня 2026 року ) представник позивача - адвокат Куцин В.Ю. подав суду клопотання про витребування з Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області наступну інформацію:
- чи звертався ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області чи виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області із заявою про надання розрахунку збитків, завданих ПП « Прометей - 2000 », внаслідок самовільного обробітку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 орендованих підприємством земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:00:032:0016, площею 6.4001 га, [номер приховано]:00:032:0059, площею 3.1797 га, які розташовані на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, за період часу з 2022 - 2025 роки?
- якщо вказаний факт мав місце, просив надати суду належним чином засвідчені копії заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та наданих відповідей.
При цьому, суду пояснив, що 17 лютого 2026 року директор ПП « Прометей - 2000 » Соколов В.П. звертався до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області з заявою про надання такої інформації, однак 23 лютого 2026 року йому було відмовлено в наданні інформації з огляду на те, що така інформаціє містить персональні дані та не підлягає розголошенню третім особам, тому може бути надана на вимогу суду.
Разом з тим, адвокат Куцин В.Ю. вказав, що до відзиву стороною відповідача долучено акт про визначення розміру збитків № 1 від 07 травня 2024 року, який затверджений рішенням виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради № 1 від 07 квітня 2024 року, яким визначені збитки у вигляді неодержаного ПП « Прометей - 2000 » доходу за час фактичного користування ОСОБА_2 земельними ділянками за 2022 - 2024 роки.
Вказаний акт був складений за заявою ПП « Прометей - 2000 » від 04 квітня 2024 року у відсутність відповідача ОСОБА_1 .
Адвокат Куцин В.Ю. припускав, що представнику відповідачів - адвокату Перебийніс Б.М. могла бути відома зазначена інформація з огляду на те, що остання до 31 грудня 2025 року обіймала посаду начальника відділу земельних, екологічних питань та правового забезпечення виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, а відтак надана у розпорядження відповідача ОСОБА_1 .
З метою усунення будь - яких сумнівів у правомірності дій сторони відповідачів, просив витребувати зазначену документацію ( т.2, а.с. 201 - 203 ).
Ухвалою суду від 10 березня 2026 року клопотання представника позивача - адвоката Куцина В.Ю. щодо витребування доказів задоволено ( т. 2, а.с. 212 - 215 ).
У межах підготовчого судового засіданні 23 березня 2026 року представник позивача - адвокат Куцин В.Ю. подав суду клопотання про усунення від участі у справі адвоката Перебийніс Б.М., як представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
На підтримання поданого клопотання, адвокат Куцин В.Ю. вказав, що адвокат Перебийніс Б.М. до 31 грудня 2025 року обіймала посаду начальника відділу земельних, екологічних питань та правового забезпечення виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Адвокатом Перебийніс Б.М. до відзиву на позов, поданого в інтересах відповідача ОСОБА_1 , долучено Акт виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради про визначення збитків від 07 травня 2024 року, який був складений на підставі заяви ПП « Прометей - 2000 ».
Про існування вказаного акту відповідачу ОСОБА_1 не було відомо і не могло бути відомо, оскільки останній не має ніякого відношення до спірних земельних ділянок, не був присутнім на засіданні комісії при розгляді звернення ПП « Прометей - 2000 », копія акту була вручена лише ініціатору звернення.
Про розгляд такої заяви підприємства достеменно було відомо представнику відповідачів - адвокату Перебийніс Б.М., зважаючи на займану нею на той час посаду у виконавчому комітеті Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Незважаючи на це, в порушення правил адвокатської етики та положень Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність », адвокат Перебийніс Б.М. уклала угоду про надання правничої допомоги і використала зазначену інформацію при наданні правничої допомоги відповідачам.
З огляду на вказані обставини, адвокат Куцин В.Ю. просив відвести адвоката Перебийніс Б.М. від участі у справі ( т. 3, а.с. 1 - 4 ).
Ухвалою суду від 23 березня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Куцина В.Ю. про усунення від участі у справі адвоката Перебийніс Б.М., як представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , відмовлено ( т. 3, а.с. 5, 29 - 32 ).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 368 173,04 грн. реальних збитків, який визначив за наступними розрахунками:
- за 2022 рік - 36 110,37 грн., з яких витрати на паливно-мастильні матеріали - 16 811,75 грн., насіння - 9 197,60 грн., гербіциди -7 222 грн., єдиний податок - 2 879,02 грн.,
- за 2023 рік - 120 233,24 грн., з яких паливно-мастильні матеріали - 12 440,04 грн., насіння - 80 351,55 грн., гербіциди - 12 430,45 грн., єдиний податок - 2 879,02 грн., мінімальне податкове зобов`язання -12 122,18 грн.,
- за 2024 рік - 116 568,91 грн., з яких паливно-мастильні матеріали - 10 645,07 грн., насіння - 79 113,31 грн., гербіциди - 11 662,50 грн., мінімальне податкове зобов`язання - 12 122,18 грн., єдиний податок - 3 025,85 грн.,
- за 2025 рік - 95 270,52 грн, з яких паливно-мастильні матеріали - 17 899,65 грн., насіння - 41 117,36 грн., гербіциди - 20 328 грн., мінімальне податкове зобов`язання - 15 925,51 грн.
Суд звертає увагу, що наведений позивачем розрахунок реальних збитків має суттєві арифметичні помилки, оскільки вартість окремих величин не узгоджується з їх вартістю, яка зазначена в довідках, що надані суду на підтвердження суми заявлених реальних збитків.
Так, загальний розмір реальних збитків на підставі досліджених судом доказів становить 378 164,33, тоді коли позивач визначає цю суму у розмірі 368 173,04 грн.
Надані позивачем довідки за 2022 - 2025 роки про придбання пального, насіння, гербіцидів та інших матеріальних ресурсів ( т. 1, а.с. 25 - 28 ), на думу суду, підтверджують відповідні господарські витрати підприємства.
Для їх віднесення саме до збитків, заподіяних відповідачами, необхідно встановити причинний зв`язок між кожною конкретною витратою та порушенням права позивача.
Зокрема, позивачем не доведено, що відповідні матеріальні ресурси були придбані саме для використання на спірних земельних ділянках, загальною площею 9,5988 га, протягом 2022 - 2025 року та не були використані на інших земельних ділянках підприємства і втратили свою господарську цінність саме внаслідок неможливості використання спірних земель.
З огляду на здійснення позивачем господарської діяльності на значно більшому земельному масиві, сам факт придбання таких ресурсів без їх належної індивідуалізації щодо спірних земель не дозволяє встановити необхідний причинний зв`язок.
Щодо єдиного податку та мінімального податкового зобов`язання необхідним є доказування того, що відповідні платежі становили додаткову майнову втрату, спричинену саме неправомірною поведінкою відповідачів, а не виконання передбаченого законом податкового обов`язку підприємства.
Надані позивачем докази такого причинного зв`язку належним чином не підтверджують.
Преюдиційне значення постанови Полтавського апеляційного суду від 17 березня 2025 року у справі № 551/295/23, не звільняє позивача від доказування факту виникнення збитків, їх конкретного розміру та причинного зв`язку між встановленим порушенням і заявленими майновими втратами.
Під час розгляду справи позивач на стадії дослідження доказів намагався долучити до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження заявленого розрахунку.
Зокрема, 12 травня 2026 року директор ПП « Прометей 2000 » Соколов В.П. подав до канцелярії суду клопотання про приєднання до матеріалів справи на електронному носії оригінали електронних документів ( доказів ), що містять електронні підписи повноважних осіб ПП « Прометей 2000 », зокрема, директора Соколова В.П., головного бухгалтера ОСОБА_5 , а також оригінали письмових доказів.
Клопотання мотивоване тим, що у судовому засіданні під час дослідження доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог, у суду виник сумнів щодо достовірності копій договорів, статистичних даних та податкових звітів, поданих ПП « Прометей 2000 ».
Тому, керуючись вимогами ст.ст. 83, 95 ЦПК України, просив подане клопотання задовольнити ( т.3, а.с. 87 - 91 ).
Ухвалою суду від 14 травня 2026 року клопотання директора ПП « Прометей - 2000 » Соколова В.П. про приєднання до матерів справи оригіналів електронних документів ( доказів ) та оригіналів письмових доказів залишено без розгляду ( т.3, а.с.95-99 ).
18 червня 2026 року директор ПП « Прометей - 2000 » звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 241 ЦПК України про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень та письмових доказів на 128 аркушах ( т.3, а.с. 128 ).
Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року клопотання директора ПП « Прометей - 2000 » Соколова В.П. про приєднання до матеріалів справи оригіналів письмових доказів на підтвердження обставин, що викладені в додаткових поясненнях, які надійшли на адресу суду 18 червня 2026 року, -
Залишено без розгляду ( т. 3, а.с. 204 - 208 ).
При прийнятті такого рішення, суд виходив із того, що процесуальні права учасників справи підлягають реалізації у порядку та строки, визначені ЦПК України, з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Надання учаснику справи можливості подати додаткові пояснення відповідно до ст. 241 ЦПК України не означає надання йому права на цій стадії фактично змінювати предмет чи розмір заявлених вимог або подавати нові докази на їх підтвердження поза встановленим процесуальним порядком.
Посилання представника ПП « Прометей - 2000 » Соколова В.П. на арифметичну помилку при первісному розрахунку сум збитків саме по собі не може свідчити про те, що поданий згодом розрахунок є лише уточненням раніше заявленої вимоги, оскільки його зміст передбачає інший обсяг заявлених збитків та ґрунтується на нових доказах і обставинах, які судом раніше не досліджувалися.
Тому, суд вирішує спір виключно на підставі доказів, поданих у встановленому процесуальному порядку, прийнятих судом та безпосередньо досліджених під час судового розгляду. На думку суду, неприйняті судом докази не можуть використовуватися для усунення недоліків доказування вихідних показників заявленого розрахунку.
Оцінюючи прийняті та досліджені докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд вважає, що ними підтверджується здійснення позивачем реальної сільськогосподарської діяльності, використання значного масиву сільськогосподарських земель, вирощування сої, кукурудзи, соняшнику та іншої сільськогосподарської продукції, а також здійснення господарських операцій із її реалізації.
Суд не приймає до уваги долучені до позовної заяви витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення від 02 травня 2025 року і 16 жовтня 2025 року ( т. 1, а.с. 74 -75 ).
Оцінюючи зазначені витяги відповідно до статті 89 ЦПК України, суд виходить із того, що вони підтверджують факт внесення до ЄРДР відповідних відомостей та початок досудового розслідування.
Водночас сам факт внесення відомостей до ЄРДР не є встановленням факту вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, її винуватості чи достовірності всіх фактичних обставин, зазначених у заяві або повідомленні, на підставі яких такі відомості внесено.
Надані позивачем витяги з ЄРДР не встановлюють розмір збитків, не підтверджують обсягу продукції, який позивач міг би отримати із спірних земельних ділянок, не визначають розміру неодержаного доходу та не підтверджують причинного зв`язку між конкретними витратами позивача і діями відповідачів.
Більше того, сам факт неправомірного створення перешкод у користуванні земельними ділянками встановлений рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.
За таких обставин, надані позивачем витяги з ЄРДР не несуть в собі самостійного доказового значення щодо встановлення факту та розміру заявлених у справі реальних збитків і упущеної вигоди.
З аналогічних підстав суд не бере до уваги й наданий позивачем акт державного виконавця від 24 листопада 2025 року у ВП № 79292241 ( т. 1, а.с. 73 ).
Таким чином, суд виходить із доведеного та встановленого попереднім судовим рішенням факту неправомірного перешкоджання позивачу у користуванні орендованими земельними ділянками. Водночас установлене порушення права не звільняє позивача від обов`язку довести інші необхідні складові вимоги про відшкодування збитків. Позивач повинен довести, що за відсутності порушення з боку відповідачів, він реально, а не лише теоретично, отримав би заявлений дохід саме з спірних земельних ділянок.
Досліджені судом докази підтверджують загальну господарську діяльність та виробничу спроможність позивача, однак вони не підтверджують із необхідним ступенем доказової переконливості, що саме на спірних земельних ділянках, площею 9,5988 га, позивач у кожному відповідному році реально мав намір вирощувати визначену ним культуру ( у 2022 році - сою, у 2023 році - кукурудзу, у 2024 році - соняшник, у 2025 році - кукурудзу ), що саме на цих ділянках могла бути отримана застосована у розрахунку урожайність та що визначений ним обсяг доходу був реальним очікуваним результатом господарської діяльності.
Звертаючись до суду з позовом у грудні 2025 року, тобто після завершення господарських періодів 2022-2024 років та наприкінці господарського періоду 2025 року, позивач мав можливість обґрунтовувати вимоги фактичними даними своєї господарської діяльності за відповідні періоди.
Натомість, приведений позивачем розрахунок побудовано шляхом поєднання площі спірних земель із окремими статистичними показниками урожайності та цінами продукції без достатньої індивідуалізації цих показників щодо конкретних земельних ділянок.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, оцінивши кожний прийнятий доказ окремо та докази в їх сукупності і взаємозв`язку відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами виникнення реальних збитків та упущеної вигоди у заявленому розмірі, а також необхідного причинного зв`язку між діями відповідачів та кожною складовою заявлених майнових втрат.
Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, установлених договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Отже, передумовою застосування солідарної відповідальності є встановлення того, що відповідна шкода є результатом спільних дій або бездіяльності декількох осіб.
Оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами виникнення реальних збитків та упущеної вигоди у заявленому розмірі, а також необхідного причинного зв`язку щодо кожної складової заявлених майнових втрат, відсутні правові підстави для покладення на відповідачів солідарного обов`язку з відшкодування саме заявленої позивачем суми збитків.
Зважаючи на викладені обставини, позовні вимоги ПП « Прометей - 2000 » про солідарне стягнення з відповідачів 2 391 625,26 грн. збитків, із яких 368 173,04 грн. - реальні збитки, 2 023 452,22 грн. - упущена вигода, задоволенню не підлягають.
Доводи сторони відповідача про те, що орендна плата позивачем не сплачувалася, у зв`язку із чим відповідач ОСОБА_1 , вважав договори оренди розірваними в односторонньому порядку та виходив із правомірності подальшого використання земельних ділянок, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи не спростовують установленого судовим рішенням, яке набрало законної сили, факту неправомірного створення позивачу перешкод у користуванні земельними ділянками.
Саме по собі невиконання чи неналежне виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати не означає автоматичного припинення права оренди. Припинення та розірвання договору оренди здійснюється з підстав та у порядку, встановлених законом і відповідним договором. Суб`єктивне переконання сторони договору в тому, що договір припинив свою дію внаслідок неналежного виконання іншою стороною договірних обов`язків, саме по собі не є юридичним фактом його припинення.
Оскільки питання правомірності створення позивачу перешкод у користуванні земельними ділянками вже вирішене рішенням суду, яке набрало законної сили, суд не здійснює повторної переоцінки цих обставин.
Застосовані судом заходи забезпечення позову відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України.
Сплачених позивачем судовий збір у загальному розмірі 39 052, 38 грн. за подання позову та заяв про забезпечення позову ( т. 1, а.с. 1, 79; т. 3, а.с. 130 ), підлягає віднесенню на рахунок останнього.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні позову Приватного підприємства « Прометей - 2000 » до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення збитків, - відмовити.
Застосовані судом заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2025 року, - скасувати.
Судові витрати у справі, що складаються з сплати судового збору у загальному розмірі 39 052 грн. 38 коп., віднести на рахунок позивача Приватного підприємства « Прометей - 2000 ».
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
позивач: Приватне підприємство « Прометей - 2000 », адреса місцезнаходження: 38010, Полтавська область, Миргородський район, с. Ковалівка, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 25273621,
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий суддя: