УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/9162/24
адміністративне провадження №К/990/41799/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року
у справі №380/9162/24
за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У травні 2024 року Державне підприємство «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля», позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач, скаржник), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №20 від 08 квітня 2024 року, винесене заступником начальника ГУ ПФУ у Львівській області Михайлом Диба.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ПФУ у Львівській області 07 вересня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ПФУ у Львівській області зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини четвертої статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV), положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), якими врегульовано порядок сплати єдиного внеску та погашення недоїмки, а також пункту 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (далі - Порядок №1266).
Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 12 Закону №1105-XIV та пункту 29 Порядку №1266 у взаємозв`язку з положеннями Закону №2464-VI, які регулюють порядок сплати єдиного внеску та зарахування сплачених сум у рахунок погашення недоїмки, у правовідносинах щодо визначення страхувальником розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності за обставин, коли застрахована особа протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними реєстру застрахованих осіб має страховий стаж менше шести місяців, однак роботодавець нараховував та сплачував єдиний внесок, який у зв`язку з наявністю недоїмки зараховувався в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.
Обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що 17 застрахованих осіб за 41 листком непрацездатності протягом дванадцяти місяців перед настанням відповідних страхових випадків за даними реєстру застрахованих осіб мали страховий стаж менше шести місяців, однак ДП «Львіввугілля» при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності не застосувало передбачене частиною четвертою статті 12 Закону №1105-XIV та пунктом 29 Порядку №1266 обмеження її розміру, внаслідок чого, за висновками перевірки, неправомірно використано 61463,86 грн страхових коштів.
Скаржник наголошує, що частина четверта статті 12 Закону №1105-XIV та пункт 29 Порядку №1266 пов`язують застосування відповідного обмеження розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності з тривалістю страхового стажу застрахованої особи, визначеного за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Водночас ГУ ПФУ у Львівській області звертає увагу на положення Закону №2464-VI, відповідно до яких за наявності у платника недоїмки сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок погашення такої недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення. На переконання скаржника, за таких обставин сам факт нарахування та перерахування роботодавцем поточних сум єдиного внеску не свідчить про їх зарахування за відповідних працівників за конкретні звітні періоди та, відповідно, про набуття такими особами страхового стажу за ці періоди.
За доводами скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій, пославшись на фактичне нарахування та сплату ДП «Львіввугілля» єдиного внеску за працівників, не врахували встановлений Законом №2464-VI порядок зарахування сплачених сум за наявності недоїмки та не надали належної правової оцінки тому, чи можуть суми єдиного внеску, які відповідно до вимог цього Закону спрямовані на погашення заборгованості за попередні періоди, підтверджувати наявність у застрахованої особи страхового стажу саме за той звітний період, за який роботодавцем здійснено відповідне нарахування та перерахування коштів.
ГУ ПФУ у Львівській області також зазначає, що суди попередніх інстанцій не розмежували право застрахованої особи на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності та встановлений законом порядок визначення розміру такої допомоги. За доводами скаржника, оскаржуване рішення відповідача не позбавляє працівників права на страхову виплату, а стосується дотримання страхувальником установленого частиною четвертою статті 12 Закону №1105-XIV та пунктом 29 Порядку №1266 обмеження розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності та, відповідно, правомірності використання ним страхових коштів.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли між страхувальником та органом Пенсійного фонду України у зв`язку зі здійсненням контролю за використанням страхових коштів, а не між застрахованими особами та органом Пенсійного фонду України щодо реалізації права таких осіб на соціальне забезпечення, при цьому фінансові наслідки оскаржуваним рішенням застосовані саме до страхувальника у зв`язку з порушенням ним порядку використання страхових коштів.
Отже, на переконання скаржника, існує необхідність у формуванні Верховним Судом висновку щодо застосування частини четвертої статті 12 Закону №1105-XIV та пункту 29 Порядку №1266 у взаємозв`язку з положеннями Закону №2464-VI, які визначають порядок сплати єдиного внеску та зарахування сплачених сум у рахунок погашення недоїмки, а саме щодо того, чи є визначальними для застосування встановленого частиною четвертою статті 12 Закону №1105-XIV обмеження розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності відомості реєстру застрахованих осіб про страховий стаж особи та чи вправі страхувальник не застосовувати таке обмеження з огляду на фактичне нарахування та сплату ним єдиного внеску, якщо відповідні суми внаслідок наявності недоїмки зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.
У касаційній скарзі ГУ ПФУ у Львівській області просить Верховний Суд скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, наведені на обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення касаційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами положень частини четвертої статті 12 Закону №1105-XIV, Закону №2464-VI та пункту 29 Порядку №1266, а також формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд також вважає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.
Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.
Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.
Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.
Керуючись статтями 44, 45, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі №380/9162/24 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи №380/9162/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.
6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа