УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №640/15734/20
адміністративне провадження №К/990/42224/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 в адміністративній справі №640/15734/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 14.09.2026 надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 в адміністративній справі №640/15734/20.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДПС №[номер приховано] від 15.04.2020, яким ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку (декларація № [номер приховано] від 17.01.2020 за грудень 2019 року) у розмірі 1306863 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 653431,50 грн; № [номер приховано] від 15.04.2020, яким ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 8426702 грн; №[номер приховано] від 07.05.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку (декларація № [номер приховано] від 19.02.2020 за січень 2020 року) у розмірі 8660697 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4330348,50 грн. Справа розглядалася в порядку загального провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Податковим органом подано касаційну скаргу 14.09.2026, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що «текст Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 року по справі №640/15734/20 отриманий Східним МУ ДПС засобами підсистеми «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 18.088.2025 року. Cтрок звернення з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 року спливає 09.03.2025 року. Відповідно до п. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Отже, присічний строк звернення з касаційною скаргою з урахуванням права закріпленого ч. 2 ст. 329 КАС України - 10.03.2025 року.».
Верховний Суд зауважує, що вказані скаржником дати не можна визнати коректними, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували дату отримання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №640/15734/20,
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, підтвердити дату отримання постанови апеляційного суду або вказати інші поважні причини пропуску процесуального строку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що під час винесення рішення судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.03.2021 по справі №200/6316/19-а, від 30.06.2021 по справі №804/1267/16, від 09.12.2019 по справі №804/1752/17, від 02.10.2018 по справі №816/2328/17.
Скаржником вказано про неправильного застосування судами норм матеріального права, зокрема: п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200; ст.61, ст. 44, ст.72, ст.74, ст.83 Податкового кодексу України при вирішені питання в частині завищення ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах по справам, взаємовідносини у яких є подібними до тих, що розглядалися у справі №160/5956/24, зазначених вище.
Також податковим органом вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №280/597/19; від 16.06.2020 у справі №400/987/19; від 09.12.2019 по справі №804/1752/17, від 03.10.2022 у справі №804/1545/17, від 19.02.2019 у справі 826/2958/14, від 05.03.2019 у справі №826/6902/15, від 25.06.2019 у справі №823/1066/15, від 26.02.2019 у справі №П/811/4273/14, від 14.03.2019 у справі №816/148/16, від 07.04.2021 у справі №813/1200/18, від 19.06.2020 у справі №140/388/19, від 07.10.2019 у справі №1540/4792/18, від 03.08.2022 у справі №640/20949/18, від 11.02.2021 у справі №803/484/17.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, не доведено, що висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2021 у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 у справі №200/5932/19-а, від 28.05.2021 у справі №804/5965/16, від 18.06.2021 у справі №320/7061/19, від 21.01.2021 у справі №804/959/16, від 12.06.2018 у справах №826/11879/13-а, №825/3419/14, від 27.05.2021 у справі №820/6980/14, від 12.03.2019 у справі №804/9057/13-а, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16, від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18, зауважено, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Скаржником такі висновки не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 в адміністративній справі №640/15734/20 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
О.О. Шишов
М.М. Яковенко