Справа № 947/35862/26
Провадження 2-з/522/557/26
УХВАЛА
29 вересня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Споживчого товариства «Будова-Арт» про розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві, визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2026 указану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти Споживчого товариства «Будова-Арт», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення ухвали про забезпечення позову в межах ціни позову у розмірі суми стягнення 29 965 доларів США, що еквівалентно 1 199 414 грн 44 коп., виявлених державним або приватним виконавцем під час виконання виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
В обґрунтування заяви зазначає, що він звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства «Будова-Арт» про розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві, часткове визнання договору недійсним, повернення внесених ним коштів та стягнення штрафу за невиконання зобов`язань за договором. Указує, що відповідач допустив істотне порушення умов договору та не забезпечив отримання позивачем завершеної будівництвом квартири на час звернення до суду, а тому позивач вправі вимагати розірвання договору та стягнення внесеної ним частки паю, а також штрафу за кожен день прострочення виконання зобов`язань.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідача відсутнє будь-яке зареєстроване нерухоме майно, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відомо скільки складає його статутний капітал. Водночас у судах на розгляді перебувають справи, предметом яких є зокрема стягнення з СТ «Будова-Арт» коштів за невиконання договорів асоційованого членства. Відповідач уникає можливості вирішення спору у позасудовому порядку та будь-якої комунікації з позивачем.
На переконання заявника, наведені обставини у сукупності свідчать про наявність обґрунтованих припущень вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви в межах вирішення цієї заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на ймовірність утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас подана ОСОБА_3 заява про забезпечення позову не містить доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття вказаного у заяві виду забезпечення позову.
Саме по собі посилання на наявність потенційної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20.
При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд може, зокрема, накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд має перевірити, які грошові кошти належать відповідачу і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 зроблено висновок, що накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових втрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, у яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наведеного слідує, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких знаходяться грошові кошти, є необхідними для забезпечення позову.
Проте заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Споживчого товариства «Будова-Арт» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, у прохальній частині заяви не вказує рахунків та відповідних фінансових/банківських установ, на яких розміщені грошові на які, на думку позивача, підлягає накладенню арешт.
У тексті заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що відповідно до договору асоційованого членства у споживчому товаристві №2/123 від 17.02.2021, у відповідача наявний п/р № НОМЕР_1 в Акціонерному Банку «Південний». Проте доказів, що вказаний рахунок належить Споживчому товариству «Будова-Арт» на час звернення до суду з указаною заявою, заявником не надано.
З урахуванням викладеного, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення позову відсутні, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА
29.09.2026