Справа № 603/431/26
Провадження №2/603/324/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
29 вересня 2026 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Галіяна І. М.,
секретар судового засідання Бішко І. М.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
у с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук Олександр Олексійович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 30.08.2021 відділом РАЦС населеного пункту Оравська Полгора Словацької Республіки, про що у книзі реєстрації актів про одруження у томі 4 за 2021 рік на сторінці 96 складено актовий запис № 26, окрім того, стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також залишити проживати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із позивачкою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що сторони є громадянами України, однак на час укладення шлюбу проживали на території Словацької Республіки. Спільне життя у них не склалося через кардинально різні інтереси та погляди на сімейні взаємовідносини, шлюб та сім`ю, що призвело до втрати взаєморозуміння. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з травня 2025 року. Рішення позивачки про розірвання шлюбу є виваженим, остаточним та свідомим, подальше спільне життя і збереження шлюбу з відповідачем є неможливим і недоцільним, адже почуття любові та поваги втрачено, спільне господарювання припинено, а шлюб існує формально.
Додатково повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_4 , який на теперішній час проживає з матір`ю, спору між батьками щодо місця проживання дитини немає. Дитина знаходиться на утриманні позивачки. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин відповідач ухиляється від належного виконання передбачених законом батьківських обов`язків і лише періодично надає матеріальну допомогу на утримання сина мінімальними грошовими сумами, що є недостатнім, оскільки їхній син хворобливий, потребує періодичного медичного спостереження та лікування, відвідування логопеда. Вказане вимагає значних і регулярних фінансових витрат, які позивачка змушена покривати здебільшого самостійно. Таке одностороннє матеріальне навантаження суттєво впливає на фінансову стабільність позивачки та ускладнює забезпечення гідного рівня життя і належного розвитку дитини відповідно до її віку та потреб. Відповідач матеріально забезпечений, працює тривалий час у Словацькій Республіці як самозайнята особа (ФОП) у сфері будівництва, а також періодично виїжджає на тимчасові будівельні роботи у Федеративну Республіку Німеччину. Позивачка наголошує, що відповідач є фізично здоровою особою, інших утриманців не має, спроможний виконувати передбачений законом обов`язок щодо належного утримання дитини. Угоди про сплату аліментів у добровільному порядку між сторонами не досягнуто. Зважаючи на наведені обставини, враховуючи те, що позивачка не може самостійно забезпечити потреби дитини, просить стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. З огляду на наведені обставини просить позов задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 27.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Яремчук О. О. в судове засідання не з`явилися, проте представник позивача подав заяву, в якій просить розглянути справу за їхньої відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, не повідомивши про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 29.09.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд установив такі обставини.
30.08.2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб, про що у книзі реєстрації актів про одруження відділу РАЦС населеного пункту Оравська Полгора Словацької Республіки у томі 4 за 2021 рік на сторінці 96 складено запис під порядковим номером 26, що підтверджується нотаріально засвідченою копією свідоцтва про одруження № НОМЕР_1 від 19.05.2026 року з апостилем та перекладом на українську мову.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_7 , про що в книзі народжень відділу РАЦС населеного пункту Трстена Словацької Республіки у томі 58 за 2021 рік на сторінці 1 складено запис під порядковим номером 665, що підтверджується нотаріально засвідченою копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 21.08.2024 року з апостилем та перекладом на українську мову.
Згідно з довідкою про реєстрацію особи громадянином України № 6139/19-536-160-21 від 10.09.2021 року, виданою Посольством України в Словацькій Республіці, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований громадянином України.
Відповідно до заяви про оренду житла від 27.11.2024 року, перекладеної зі словацької мови на українську, сторони проживали разом із сином Александером в орендованому житлі у селі Оравська Полгора. Зі змісту вказаної заяви також відомо, що актуальна зайнятість заявника ОСОБА_2 : самозайнята особа (ФОП) у сфері будівництва, актуальна зайнятість ОСОБА_1 : відпустка по догляду за дитиною.
За змістом довідки № 82 від 23.02.2026 року, виданої виконавчим комітетом Монастириської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає без реєстрації разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад дошкільної освіти «Барвінок» села Високе з 01.05.2026 року, що підтверджується довідкою № 02 від 11.05.2026 року, виданою закладом дошкільної освіти «Барвінок» села Високе управління освіти, культури молоді та спорту Монастириської міської ради.
Згідно з довідкою щодо проходження процедури обстеження психоемоційного стану дитини № 0036 від 03.03.2026 року, виданою Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» Товариства з обмеженою відповідальністю «Серденько», ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , демонструє прихильне ставлення до матері, між ними простежується тісний емоційний зв`язок, сприймає її як фігуру захисту, безпеки та любові. Хлопчик характеризує матір як «чемну», пов`язує її образ із радістю і теплом, проявляє страх розлуки й небажання відходити від неї. Під час обговорення тем, пов`язаних із батьком, спостерігалися виражені соматичні та емоційні реакції: завмирання, напруження мімічних м`язів, відвертання погляду, плач. Такі прояви можуть свідчити про наявність внутрішньої тривоги, страху та емоційно негативного переживання, пов`язаного з образом батька. У присутності матері хлопчик швидко заспокоюється, що підтверджує її роль як основного джерела емоційної стабілізації. Загалом емоційний стан дитини характеризується підвищеною чутливістю, тривожністю та вираженою потребою в безпеці й підтримці значущого дорослого (матері).
До позовної заяви додано також пропозицію ОСОБА_1 від 27.02.2026 року, адресовану ОСОБА_2 , щодо форми та порядку добровільної участі батька в утриманні дитини, згідно з якою позивач пропонувала відповідачу в добровільному порядку узгодити його участь в утриманні спільного сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею, в грошовій формі у розмірі 10 000,00 грн щомісячно (еквівалент 200 євро).
У матеріалах цивільної справи наявні також подані позивачем копії фіскальних чеків медичного закладу ЛДЦ «Клініка Святого Луки» від 13.02.2026 року на суму 390,00 грн (забір крові в дитини, глюкоза крові (капілярна кров), загальний аналіз крові з мікроскопічною морфологією) та від 14.02.2026 року на суму 1 250,00 грн (УЗД органів черевної порожнини (діти), первинний прийом педіатра ВК); Студії просторового розвитку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ФОП ОСОБА_9 від 25.02.2026 року на суму 600,00 грн (консультація логопеда), від 04.03.2026 року на суму 600,00 грн (дефектолог), від 10.03.2026 року на суму 600,00 грн (дефектолог), від 11.03.2026 року на суму 600,00 грн (дефектолог), а також фіскального чека з аптеки № 2 Приватної фірми «Міо» від 20.02.2026 року на суму 356,60 грн.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Як передбачено ч. 1 ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Оскільки позивачка та відповідач є громадянами України, їх спільним особистим законом є право України, у зв`язку з чим до правовідносин щодо розірвання шлюбу підлягає застосуванню матеріальне право України.
Частиною 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У силу ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За змістом ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як відомо з матеріалів справи, сторони не проживають однією сім`єю, не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства. Відповідач в судове засідання не з`явився та будь-яких доказів на спростування тверджень позивача суду не подав.
Враховуючи викладенні обставини в їх сукупності, зважаючи на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, з огляду на засади добровільності шлюбу, суд вважає, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, а тому позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Щодо залишення позивачці прізвища « ОСОБА_1 » суд зазначає, що відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Щодо позовної вимоги про залишення спільної дитини сторін проживати разом із позивачкою суд зазначає таке.
За змістом частин 2, 3 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
За змістом частин 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України).
Отже, вирішенню судом питання про місце проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.
Окрім того, частинами 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд встановив, що малолітній син сторін ОСОБА_4 на теперішній час проживає разом з матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 за адресою її зареєстрованого місця проживання. Відповідач ОСОБА_2 не подавав до суду своїх заперечень щодо проживання спільної дитини разом із матір`ю. Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Отже, з матеріалів справи видно, що фактично сторони дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їхній малолітній син. Водночас суд зауважує, що будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про наявність незгоди відповідача з тим, щоб дитина проживали з позивачем за місцем її проживання, суду не надано. Відтак у матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на те, що права позивача чи дитини були порушені.
За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1, абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 року в справі № 755/15383/23, враховуючи, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, не визнані або оспорюються відповідачкою.
Подібна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі № 127/16211/23 та від 10.12.2024 року у справі № 299/8679/23, у яких зазначено, що судовий захист здійснюється лише за наявності порушеного або оспорюваного права, а відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини свідчить про те, що права позивача не порушені, що має наслідком відмову у позові.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що малолітній ОСОБА_4 на теперішній час проживає разом із матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 , належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач заперечує проти цього, та що між сторонами існує спір щодо фактичного місця проживання дитини матеріали справи не містять, суд приходить висновку, що у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
У силу ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року становить 2 817 грн.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи надані суду докази, зважаючи на принцип рівності батьків у виконанні обов`язку щодо утримання дитини, розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб дитини, зважаючи на встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд приходить висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд також враховує відсутність інформації про незадовільний стан здоров`я відповідача та про наявність на його утриманні інших дітей. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів на спростування доводів позивача, що викладені у позовній заяві, суду не подав.
Водночас суд звертає увагу на те, що, заявляючи вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на дитину, сторона позивача не надала суду жодних доказів, які б свідчили про можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти у такому розмірі, а також обґрунтування заявленого нею до стягнення розміру аліментів саме в цьому розмірі. Матеріали справи також не містять інформації про доходи відповідача, наявність у нього на праві власності, володінні та/або користуванні майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на наведене, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, а також 1064,96 грн сплаченого судового збору - на користь позивачки.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 89, 223, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, статтями 56, 104, 105, 110, 112, 113, 141, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 30.08.2021 у відділі РАЦС населеного пункту Оравська Полгора Словацької Республіки, запис у книзі реєстрації актів про одруження порядковий номер 26, том 4 за 2021 рік, сторінка 96.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу), але менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 22 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 (дев`яносто шість) коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 (дев`яносто шість) коп. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Головуючий суддя І. М. Галіян