25.09.2026
ЄУН 180/1261/26
2/337/3223/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Туяк О.К.
представника позивача - адвоката Нємної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
ВСТАНОВИВ:
08.06.2026 позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нємної Т.І. звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/2 частини до 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину.
Позов мотивував тим, що з відповідачкою вони мають трьох неповнолітніх дітей, на утримання яких він за рішенням суду сплачує аліменти в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття. На даний час після ухвалення такого рішення суду істотно змінився його сімейний та матеріальний стан. Так, 18.05.2026 його повнолітня донька ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на своє утримання у зв`язку з навчанням в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) і ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя відкрито провадження справі. Таким чином, на цей час існує реальна безпосередня перспектива виникнення у нього нового обов`язку з утримання повнолітньої доньки яка продовжує навчання, що свідчить про зміну його сімейного стану. Крім того, у разі задоволення судом позову ОСОБА_6 сукупний розмір його аліментних зобов`язань буде становитиме 75% його доходу, що перевищує граничний розмір відрахувань, визначений ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, збереження аліментних зобов`язань в такому розмір неминуче призведе до виникнення та постійного збільшення заборгованості по аліментам незалежно від його поведінки. Тому лише зменшення розміру аліментів до 1/8 частини від заробітку (доходу) на кожну дитину може забезпечити реальну можливість виконання ним своїх обов`язків.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 матеріали позовної заяви передано на розгляд за підсудністю до Хортицького районного суду м. Запоріжжя, куди надійшли 10.07.2026.
Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 13.07.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання.
22.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідачки ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Кок Ю.І. на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала та просила в позові відмовити повністю. Зокрема, зазначила, що посилання позивача на звернення повнолітньої доньки ОСОБА_6 до суду з позовом про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини його доходу є безпідставним. Судове рішення за цим позовом ще не прийнято. Зменшення розміру аліментів на трьох неповнолітніх дітей є необґрунтованим та протиправним, суперечитиме їх інтересам. Окрім того, позивач офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, жодних доказів істотного погіршення свого матеріального стану, зменшення доходів, втрати роботи, погіршення стану здоров`я чи інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали належне виконання ним обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей, суду не надано. Діти проживають з нею і саме вона забезпечує їх щоденний догляд, лікування, навчання та задоволення повсякденних потреб. Вона офіційно працевлаштована, але перебуває у відпустці по догляду за дитиною до п`яти років. Також звертає увагу, що до досягнення повноліття донькою ОСОБА_6 позивач вже виконував обов`язок зі сплати аліментів на її утримання одночасно зі сплатою аліментів на трьох дітей. Просить в позові відмовити.
11.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нємної Т.І. на відзив на позовну заяву, в якому позивач підтримав свої позовні вимоги повністю та додатково зазначив, що він не просить припинити чи звільнити його від обов`язку сплати аліментів. Запропонований ним розмір аліментів - 1/8 частина на кожну дитину дозволить забезпечити реальну можливість виконання ним своїх обов`язків. Підставою для звернення до суду з цим позовом є істотна зміна його сімейного стану у зв`язку з виникненням аліментного обов`язку щодо повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Посилання відповідачки на наявність у нього постійного місця роботи та стабільного офіційного доходу не спростовують підстав позову та не свідчать про відсутність передбачених законом підстав для зменшення розміру аліментів. Перебування відповідачки у відпустці по догляду за дитиною не є безумовною підставою для збереження розміру аліментів. Твердження відповідачки про відсутність доказів того, що після зменшення розміру аліментів не будуть порушені права неповнолітніх дітей, є необґрунтованими. Запропонований ним розмір аліментів повинен забезпечити баланс інтересів усіх дітей та його реальну можливість виконувати батьківські обов`язки.
Одночасно заявив про поновлення строку на подання цієї відповіді, пославшись на перебування м.Запоріжжя під постійними ракетними та дроновими атаками з боку рф, тривалі повітряні тривоги, перебої в електропостачанні та труднощами через це в організації робочого процесу.
Під час підготовчого засідання 08.09.2026 в задоволенні клопотання позивача та його представника про поновлення строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву було відмовлено, відповідь на відзив на позовну заяву повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 08.09.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
24.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нємної Т.І. про долучення додаткових доказів, а саме, копії рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2026, яким з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 , та копії виконавчого листа, виданого за цим рішенням.
В судовому засіданні 24.09.2026 вказане клопотання повернуто позивачу без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку на його подання та відсутністю клопотання про його поновлення.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Нємна Т.І. позовні вимоги підтримала повністю та зазначила, що підставою для зменшення аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей є виникнення у позивача обов`язку зі сплати аліментів в розмірі 1/8 частини доход на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_7 на час продовження навчання, що підтверджено рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2026, яке набрало законної сили, опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень і повний доступ до якого має будь-який суддя. Саме вказані обставини є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей. Просила позов задовольнити.
Відповідачка та/чи її представник в судове засідання не прибули за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, інших заяв/клопотань по суті спору, крім відзиву на позовну заяву, не заявляли.
Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких участь у судових засіданнях є правом учасників судового процесу; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також те, що сторони в цій справі скористалися правом на подачу заяв по суті, з метою виконання завдань цивільного судочинства та своєчасного вирішення спору, економії процесуального часу, за відсутності будь-яких об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу в цьому судовому засіданні у відсутність відповідачки та її представника.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006р. у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява №31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Згідно з ст.51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч. 8,9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з ст.180 СК України на батьків покладений обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених законом.
Суд встановив, що сторони є батьками трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які наразі проживають з матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 .
На підставі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровськой області від 09.03.2022, яке набрало законної сили 12.04.2022, з позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, до повноліття.
Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні в Шевченківському відділі ДВС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження ВП № 68993572 відкрито 17.05.2022.
Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка 18.05.2026 звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її утримання на період навчання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу платника) і цей позов ухвалою суду від 27.05.2026 прийнятий до судового розгляду.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 24.09.2026 в реєстрі опубліковано рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2026, яке набрало законної сили 28.07.2026, у цивільній справі №2/336/3754/2026, ЄУН 336/4791/26, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліменти на її утримання, як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, починаючи з 18.05.2026 до закінчення навчання 30.06.2027, але не більше, як до досягнення 23 років, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.
Згідно з наданими відповідачкою ОСОБА_2 документами:
- вона офіційно працевлаштована санітарним фельдшером у відділенні епідеміологічного нагляду та профілактики неінфекційних хвороб ВСП «Нікопольський районний відділ» ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ», але з 03.03.2026 по 02.09.2026 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до 5 років на підставі довідки медичного закладу №14 від 25.02.2026 про потребу дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в домашньому догляді.
- неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_9 навчаються за дистанційною формою в Марганецькому ліцеї №9 відповідно в 9 та 6 класах.
- неповнолітня ОСОБА_3 з 2023 року проходить лікування у лікаря-стоматолога-ортодонта в ПП «Соматологія Нова».
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим вони не підлягають задоволенню.
В даному випадку суд виходить з того, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме, зміни матеріального або сімейного стану одержувача чи платника аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом цієї норми права підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального чи сімейного стану. При цьому, зазначені положення закону не виключають як одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів, так і їх самостійне, незалежне одна від одної існування.
В той же час, за усталеною судовою практикою, зокрема, правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.05.2021 у справі №715/2073/20, сам по собі факт укладення платником аліментів нового шлюбу і народження в ньому дитини не є безумовними підставами для зменшення розміру аліментів, які стягуються з батька на утримання дитини від першого шлюбу. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Зменшення розміру аліментів можливо лише в разі доведення позивачем належними та допустимими доказами факту погіршення майнового стану платника аліментів, у тому числі, у зв`язку із зміною сімейного стану. Зміна у зв`язку з такими обставинами матеріального становища платника аліментів як підстава для зменшення стягуваних аліментів повинна бути істотною в такій мірі, що прямо впливає на спроможність платника сплачувати аліменти в попередньому розмірі, унеможливлює таку сплату тощо.
При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставини, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному стані платника аліментів, і що саме такі зміни суттєво вплинули на його здатність сплачувати аліменти в раніше присудженому судовим рішенням розмірі. Ці обставини підлягають належному доказуванню позивачем у справі.
В даному випадку суд вважає, що позивач та його представник в порушення вимог ст.12,13,81 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів, які б достовірно та в достатній мірі підтверджували зміну сімейного та/чи матеріального стану позивача до такого ступеня, який би унеможливлював сплату ним аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей у раніше визначеному судом розмірі, і слугували би підставою для зменшення їх розміру.
Як встановлено судом, аліменти з позивача на користь відповідачки на утримання трьох неповнолітніх дітей були стягнуті рішенням суду від 09.03.2022 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, тобто в стандартному розмірі. Вказане рішення позивачем не оскаржувалось, перебуває на примусовому виконанні.
Разом з тим, встановити яким чином здійснюється виконання рішення суду, в якому конкретно розмірі нараховуються аліменти, з якого саме розміру доходу позивача, чи наявна заборгованість по аліментам неможливо, оскільки відповідні докази суду не надані.
В обґрунтування необхідності зменшення вказаного розміру аліментів позивач та його представник посилаються на виникнення у нього іншого аліментного зобов`язання, а саме на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 у зв`язку з продовженням нею навчання, що є зміною його сімейного стану і безпосередньо впливає на реальну можливість виконання ним свого обов`язку з утримання трьох неповнолітніх дітей, а наявність у нього постійного місця роботи та стабільного доходу не впливає на вирішення цього спору.
Однак, суд вважає такі доводи позивача безпідставними, оскільки наявність іншого утриманця в даному випадку не є істотною зміною його сімейного стану та безумовною ознакою погіршення матеріального стану, які прямо впливають на його спроможність сплачувати аліменти в попередньому розмірі.
При цьому, суд враховує, що на момент визначення рішенням суду розміру аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, позивач вже мав аліментні зобов`язання на утримання неповнолітньої на той час дитини - ОСОБА_6 , які були стягнуті з нього в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) за рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.08.2021, яке набрало законної сили 16.09.2021, у цивільній справі №2/336/2005/2021, ЄУН 336/6936/21 (вказане рішення опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Відомості про ініціювання позивачем з березня 2022 до квітня 2026 питання про зменшення розміру аліментів, які стягувались з нього на всіх неповнолітніх дітей, при сукупному розмірі стягнення 75%, в справі відсутні.
В той же час, загальна частка аліментів, які позивач наразі повинен сплачувати за судовими рішеннями - на користь відповідачки на утримання трьох неповнолітніх дітей та на користь повнолітньої доньки ОСОБА_6 , становить 5/8 (1/2+1/8) або 62,5% його заробітку (доходу), що не перевищує максимального розміру, визначеного ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, будь-яких доказів на підтвердження істотних змін в сімейному та/чи матеріальному стані позивача, які суттєво впливають на його здатність сплачувати аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в раніше присудженому розмірі, стороною позивача суду не надано.
Зокрема, в цій справі відсутні докази того, які джерела доходу мав та має наразі позивач, яким чином та наскільки змінився розмір його доходу, як це вплинуло на фактичний розмір аліментів, які сплачуються ним на користь відповідачки, які витрати, крім сплати аліментів, несе позивач, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити та оцінити яким чином змінився (погіршився) матеріальний стан позивача як платника аліментів.
Таким чином, будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість позивача сплачувати аліменти на користь відповідачки в раніше визначеному розміру, позивачем не доведено та судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, виходячи з принципу розумності та справедливості, з максимально можливим урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, які превалюють над інтересами батьків, суд не знаходить підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим в задоволенні цього позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.7,141,150,180-184,192 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.А.Мурашова