Справа № 145/210/26
Провадження № 22-ц/801/1689/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.
Доповідач:Міхасішин І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Справа № 145/210/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В.
суддів : Берегового О.Ю., Войтка Ю.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом 145/210/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що 27 січня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 222335333 (далі - Кредитний договір) на суму 14 600 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV235DD. В подальшому сума кредиту була збільшена до 19 000 грн. За умовами укладеного договору кредит надавався на строк 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, зі сплатою процентів за користування кредитом, які нараховуються в поряду встановленому п.п.1.4.1-1.4.3 договору. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а останнє зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором, зокрема, до відповідачки ОСОБА_2 за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.
За розрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем, за Кредитним договором від 27 січня 2021 року № 222335333 становить - 76 321,13 грн., яка складається із: 12 293,30 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 64 027,83 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;
У зв`язку із невиконанням відповідачкою ОСОБА_2 своїх зобов`язань за укладеним Кредитним договором, просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у сумі 76 321, 13 грн., сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 222335333 від 27.01.2021 року в розмірі 76 321 ( сімдесят шість тисяч триста двадцять один) гривень 13 копійок, з яких: 12 293,30 грн cyмa заборгованості за основною сумою боргу; 64 027,83 грн. - cyмa заборгованості за відсотками; а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 ( сім тисяч) гривень.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 ( дві тисячі шістсот шістдесят два) гривень 40 копійок компенсовано за рахунок держави.
Провадження в суді апеляційної інстанції.
Не погодившись із таким рішенням, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір відсотків до суми співмірної з тілом кредиту, але не більше 100% від суми основного боргу.
В апеляційній скарзі зазначила, що розмір заборгованості є надмірним фінансовим тягарем та не відповідає принципу справедливого балансу інтересів сторін.
На адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду без змін.
Відповідач подала до суду заперечення на відзив, в яких зазначила, що не погоджується з доводами зазначеними у відзиві на апеляційну скаргу та вважає їх такими що не спростовують викладених в апеляційній скарзі обставин і не є підставою для залишення рішення суду без змін.
Представником позивача подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що документи надані до позовної заяви є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
Відповідачем також подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що посилання позивача на кредитний договір не підтверджує факту отримання споживачем повної інформації про умови кредитування.
Після ознайомлення з додатковими поясненнями відповідача, представник позивача надав додаткові пояснення в яких вказав, що Товариство в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють Розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
Відповідачка надала додаткові пояснення в яких зазначила, що просить врахувати перехідні положення законодавства та встановити, який саме правочин щодо переходу права вимоги був укладений у її справі, коли саме він був укладений та яким законодавством він регулюється.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що 27 січня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 222335333 (далі - Кредитний договір) на суму 14 600 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV235DD.
Згідно п.1.2 договору, кредит надавався на строк 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
01 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 222335333 від 27 січня 2021 року, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1500 грн., викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у ньому єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму визначену цією угодою.
04 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 222335333 від 27 січня 2021 року, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 600 грн., викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у ньому єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму визначену цією угодою.
12 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 222335333 від 27 січня 2021 року, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2 000 грн., викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у ньому єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму визначену цією угодою.
22 лютого 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 222335333 від 27 січня 2021 року, згідно якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 300 грн., викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у ньому єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму визначену цією угодою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.
За частиною 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Положення частини 6 даної статті Закону передбачають шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчиненні дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У відповідності до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідачки про недоведеність підписання спірного кредитного договору, оскільки такий договір укладений між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на особистий телефонний номер відповідача, та використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, а отже, укладений у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону.
Одноразовий ідентифікатор -MNV235DD було надіслано 27 січня 2021 року о 17:47:50 год. на телефонний номер НОМЕР_2 , який зазначений відповідачкою у заявці на отримання грошових коштів, також згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» вказаний номер зазначений як фінансовий в анкетних даних ОСОБА_4 , на цей номер відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № 4149499132623222, відкритою на її ім'я.
Наведене спростовує твердження відповідачки про не підтвердження факту укладення нею кредитного договору.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а останнє зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором, зокрема, до відповідачки ОСОБА_2 за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.
Відповідно до положень статей 512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.
Підпунктом 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» передбачено, що фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п. п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Суд враховуючи те, що строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 02.11.2021 року (день складання реєстру прав вимоги № 158 від 02.11.2021 року), дійшов висновку про те, що станом на зазначену дату первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вправі був відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором № 222335333 укладеним 27 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 , за яким настав строк виконання.
При цьому, слід зазначити, що право вимоги по кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги (Реєстрів Боржників/ Акту прийому-передачі Реєстру Боржників), які оформлені належним чином.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або за Законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами укладеного кредитного договору від 27 січня 2021 року № 222335333 та обставин справи існувало два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно ст.1048 ЦК України та за користування кредитними коштами відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за весь час прострочення.
У відповідності до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до п.1.4 договору, за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в поряду встановленому п.п.1.4.1-1.4.3, а саме: виключно на період строку визначеного в п.1.12 договору нарахування процентів здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 32,85 %, що становить 0,09 % від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно п.1.4.2 за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310,25 (триста десять цілих двадцять п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,85 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця (далі - «Програма»), які розміщені на Сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього Договору Позичальнику присвоєний 6 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього Договору.
Згідно п.1.4.3 у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст.212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п.1.3 цього Договору.
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Відповідно до п.4.3 договору сторони погодилися, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Згідно розрахунку позивача загальна сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем, за кредитним договором від 27 січня 2021 року № 222335333 становить - 76 321,13 грн., яка складається із: 12 293,30 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 64 027,83 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Оскільки ОСОБА_1 порушила зобов`язання за укладеним кредитним договором № 222335333 від 27 січня 2021 року не повернувши суми отриманого кредиту та нараховані відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого у неї станом на 20.09.2021 року утворилася заборгованість перед позивачем в загальній сумі 76 321,13 грн., суд дійшов висновку про стягнення вказаної суми з відповідачки на користь позивача в повному обсязі.
Щодо доводів відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду та вимоги про його застосування, суд зазначає наступне.
ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст.256,257 ЦК України).
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
24.02.2022 року Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався та продовжує існувати на даний час.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії ( п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Таким чином, строк позовної давності у даному випадку позивачем дотримано.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо співмірності відсотків з тілом кредиту, суд апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що розрахунки заборгованості, долучені позивачем, містять всі необхідні реквізити, охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються, та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з витягами з реєстрів прав вимоги до договорів факторингу.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).
Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374,375, 381, 382,384,389,390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді : О.Ю. Береговий
Ю.Б. Войтко